5.1.11.  Правовий статус повного і командитного товариства

Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені това­риства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов ’язаннями усім майном, що їм належить. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасни­ків вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет ді­яльності товариства. У разі порушення цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодуван­ня завданих товариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими правочинами.

Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького до­говору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками. Засновницький договір повного товариства, крім відомостей, перед­бачених ст. 88 Цивільного Кодексу, має містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни час­ток кожного з учасників у складеному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів.

Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спіль­ною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства мо­жуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок ви­значення кількості голосів. Кожний учасник повного товариства, неза­лежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчемною. Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо заснов­ницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам. У разі спільного ведення справ учасниками товариства для вчинення кожно­го правочину є необхідною згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявно­сті у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства.

У відносинах із третіми особами повне товариство не може поси­латися на положення засновницького договору, які обмежують повно­важення учасників повного товариства щодо права діяти від імені то­вариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.

Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвале­ні іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування здій­снених ним витрат, якщо він доведе, що у зв’язку з його діями товари­ство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.

У разі спору між учасниками повного товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема внаслідок грубого порушення учасником, уповноваженим на ведення справ това­риства, своїх обов’язків чи виявлення його нездатності до розумного ведення справ. На підставі рішення суду до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни.

Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників. Позбавлення учасника повного товариства права на участь у розподілі прибутку чи збитків не допускається.

У разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства со­лідарно відповідають за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення.

Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства неза­лежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство. Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов’язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвер­дження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із това­риства. Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги това­риства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній части­ні до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорцій­но до своїх часток у складеному капіталі товариства.

Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв’язку: з виходом учасника повного товариства з його складу з власної ініціа­тиви; виключенням із складу учасників; вибуттям із складу учасників з причин, що не залежать від учасника.

Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття учасників зі складу повного товариства визначаються ЦК України, іншим законом та засновницьким договором.

Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства. До­строковий вихід учасника з повного товариства, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин. Відмова від права вийти з повного товариства є нікчемною.

Учасник повного товариства має право за згодою інших його учас­ників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або третій особі. У разі передання частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відпо­відній частині права, що належали учасникові, який передав частку (її частину). Особа, якій передано частку (її частину), відповідає за зобов’язаннями товариства відповідно до частини другої ст. 124 ЦК Укра­їни. У разі передання учасником товариства усієї частки іншій особі участь цього учасника в повному товаристві припиняється і для нього настають наслідки, передбачені ч. 3 ст. 124 цього Кодексу.

Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи ви­конує неналежним чином обов’язки, покладені на нього товариством, або який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, встановле­ному засновницьким договором. Рішення про виключення зі складу учасників повного товариства може бути оскаржене до суду.

Повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у разі: смерті учас­ника або оголошення його померлим — за відсутності спадкоємців; ліквідації юридичної особи — учасника товариства, в тому числі у зв’язку з визнанням її банкрутом; визнання учасника недієздатним, об­меження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи — учасника товариства, зокрема у зв’язку з її неплатоспромож­ністю; звернення стягнення на частину майна повного товариства, що відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства.

Рішення про визнання учасника повного товариства таким, що ви­був із його складу, може бути оскаржене заінтересованими особами до суду.

Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув із повно­го товариства з підстав, встановлених у статтях 126, 128 і 129 ЦК Укра­їни, виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна частці цього учасника у складеному капіталі товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором. Порядок визначення вартості частки учасника у майні повного товариства та строки її виплати вста­новлюються засновницьким договором і законом.

Звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі повного товариства за його власними зобов’язаннями допускається тільки у разі недостатності іншого майна для задоволення вимог креди­торів. У разі недостатності майна учасника повного товариства для виконання його зобов’язань перед кредиторами вони можуть вимагати у встановленому порядку виділу частини майна повного товариства, пропорційної частці учасника-боржника у складеному капіталі товари­ства. Частина майна повного товариства, пропорційна частці учасника- боржника у складеному капіталі, виділяється у грошовій формі чи в натурі відповідно до балансу, складеного на момент вибуття такого учасника з товариства.

Повне товариство ліквідовується на підставах, встановлених ст. 110 ЦК України, а також у разі, якщо в товаристві залишається один учас­ник. Цей учасник має право протягом шести місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому чинним за­конодавством. У разі виходу учасника з повного товариства, виключен­ня одного з його учасників із товариства, смерті учасника товариства, ліквідації юридичної особи — учасника товариства або звернення кре­дитором одного з учасників стягнення на частину майна, пропорційну його частці у складеному капіталі, товариство може продовжити свою діяльність, якщо це передбачено засновницьким договором товариства чи домовленістю між учасниками, що залишаються.

Командитним товариством є товариство, в якому разом з учасни­ками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Найменування командитного товариства має містити імена (найме­нування) всіх повних учасників, слова «командитне товариство» або містити ім’я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів «і компанія», а також слова «командитне товариство». Якщо у на­йменування командитного товариства включене ім’я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства. До командитного товари­ства застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено чинним законодавством.

Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками. Засновницький договір командитного товариства, крім відомостей, перед­бачених ст. 88 ЦК україни, має містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладів вклад­ників. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір пере­оформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установ­чим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відо­мості, встановлені цією статтею для командитного товариства.

Правовий статус повних учасників командитного товариства та їх відповідальність за зобов’язаннями товариства встановлюються по­ложеннями Цивільного кодексу про учасників повного товариства. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства. Повний учасник командитного товари­ства не може бути вкладником цього самого товариства.

Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати п’ятдесяти відсотків складеного капіталу повного товариства. На мо­мент державної реєстрації командитного товариства кожний із вклад­ників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому законом.

Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому Законом України «Про господарські товариства» та ЦК України для повного товариства.

Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники командитного то­вариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.

Вкладник командитного товариства зобов’язаний зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь у командитному товаристві.

Вкладник командитного товариства має право: одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (мемо­рандумом); діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї; переважно перед третіми особами набувати відчу­жувану частку (її частину) в складеному капіталі товариства відповідно до положень ст. 147 ЦК України (якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства; вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товари­ства; ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства; після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморан­думом); передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншо­му вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.

Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у командитному товаристві. Засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства можуть бути передбачені також інші права вкладника.

Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схва­лення його дій командитним товариством він звільняється від відпові­дальності перед кредиторами за вчинений правочин. Якщо схвалення командитного товариства не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми особами за вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення. Вкладник командит- ного товариства, який не вніс передбаченого засновницьким договором (меморандумом) вкладу, несе відповідальність перед товариством у по­рядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом).

Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників перетвори­ти командитне товариство у повне товариство. Командитне товариство ліквідовується також на підставах, встановлених ст. 132 ЦК України. Командитне товариство не зобов’язане ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник.

У разі ліквідації командитного товариства, після розрахунків з кре­диторами, вкладники мають переважне право перед повними учасни­ками на одержання вкладів у порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством і засновницьким договором (меморандумом). За недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропор­ційно до їхніх часток у складеному капіталі товариства.