5.1.10.  Вихід і виключення учасника ТОВ із товариства. Відчуження учасником ТОВ своєї частки у статутному фонді товариства. Спадкування частки учасника ТОВ

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлено статутом. Учас­ник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відпо­відне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати вста­новлюються статутом і законом. Згідно зі ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеже­ною відповідальністю виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного това­риством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учас­ником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Спори, що виникають у зв’язку з виходом учас­ника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Однією з проблем господарської практики є можливість виходу усіх учасників з товариства без його ліквідації, коли рішення про вихід при­ймають усі учасники одночасно. З одного боку чинне законодавство дозволяє наявність лише одного учасника, з іншого — передбачає пра­во самого товариства з обмеженою відповідальністю придбати частку учасника (придбані товариством частки мають бути протягом одного року передані новим учасникам). При цьому чинне законодавство не передбачає обов’язків щодо перереєстрації або ліквідації товариства для учасників, що виходять. У практичній площині виокремлюються два легітимних підходи до виправлення наведеної ситуації: 1) скасу­вання державної реєстрації у судовому порядку, що спричиняє ліквіда­цію (ч. 6 ст. 59 ГК України). У даному випадку підставою може бути неподання протягом року податкової звітності; 2) визнання недійсними договорів про придбання часток самим товариством з підстав, перед­бачених у статтях 203, 215, 234 ЦК України (якщо укладення таких угод стало засобом позбавлення комерційної інфраструктури, обтяженої боргами тощо)^[35].

Учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систе­матично не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учас­ники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Учаснику, якого виключено з товариства, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до мо­менту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.

Саме товариство з обмеженою відповідальністю може бути лікві­доване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв’язку зі спливом строку, на який товариство було створене, а також за рішенням суду — у випадках, встановлених законом. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право про­дати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено ста­тутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасни­ками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня по­відомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчуже­на третій особі.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю після повного внесення ним вкладу може бути придбана самим това­риством. У цьому разі воно зобов’язане передати її іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі провадяться без урахування частки, придба­ної товариством. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов’язане реалізу­вати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в по­рядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до ст. 144 ЦК України.

Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутно­му капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства ви­плати вартості частини майна товариства, пропорційної частці борж­ника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред’явлення вимог креди­торами. Звернення стягнення на всю частку учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідаль­ністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи—учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступника­ми) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень ст. 148 ЦК України.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв’язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадко­ємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього право­наступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.