5.2.   Поняття, види та організаційно-правові засади діяльності кооперативів. Членство у кооперативі

Основною метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначають ГК України, закони України «Про сільськогосподарську кооперацію»^[36] від 17 липня 1997 р.; «Про кооперацію»^[37] від 10 липня 2003 р. та інші нормативно-правові акти.

Кооперативом є юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задо­волення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах са­моврядування. Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об’єднання фізичних та (або) юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поді­ляються на такі типи (види): виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Виробничим є кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фі­зичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку.

Обслуговуючим є кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та (або) юридичних осіб для надання послуг переважно чле­нам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх гос­подарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Споживчим є кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та (або) юридичних осіб для організації торговельного об­слуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних за­садах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників.

Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Таке рішення оформляється протоколом, в якому зазначають­ся особи, які брали участь в установчих зборах, та який підписують головуючий і секретар зборів. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджуєть­ся загальними зборами.

Правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є його статут. Статут кооперативу, відповідно до ст. 8 Закону України «Про кооперацію» повинен містити такі відомості: найменування коопера­тиву, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і ви­черпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов’язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов’язань щодо їх сплати; форми участі членів коопера­тиву в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція орга­нів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких при­ймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формуван­ня, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок роз­поділу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішен­ня пов’язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю. Статут може містити інші пов’язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству. Для сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу наказом Міністерства аграрної політики України від 26 черв­ня 2003 р. № 191 затверджено Примірний статут.

Державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, перед­баченому Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Ко­оператив зобов’язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до коопе­ративу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. По­рядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

У кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які ви­знають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу — фізична чи юридична особа, яка зробила пайовий внесок і користуєть­ся правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов’язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визна­чаються статутом кооперативу.

Членство в кооперативі припиняється у разі:

1) добровільного ви­ходу з нього;

2) припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу;

3) несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу;

4) смерті члена кооперативу — фізичної особи; ліквіда­ції члена кооперативу — юридичної особи;

5) припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.

За рішенням загальних зборів членів кооперативу у порядку, визна­ченому законодавством та статутом кооперативу може відбуватися ре­організація кооперативу (злиття, приєднання, поділ, виділення, пере­творення). У разі реорганізації права та обов’язки кооперативу пере­ходять до його правонаступників.

Кооператив ліквідується:

1) за рішенням загальних зборів членів кооперативу або зборів уповноважених;

2) за рішенням суду.

Ліквідація кооперативу здійснюється комісією, призначеною орга­ном, який прийняв рішення про його ліквідацію. Цим же органом ви­значається порядок діяльності ліквідаційної комісії. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління ко­оперативом. Ліквідаційна комісія зобов’язана провести роботу, пов’язану із стягненням дебіторської заборгованості кооперативу і виявленням претензій кредиторів (з повідомленням останніх про ліквідацію коопе­ративу), встановити порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заявлення претензій кредиторами, який не може бути меншим ніж два місяці з дня публікації інформації про ліквідацію кооперативу. Ліквідаційна комісія проводить ліквідацію кооперативу у порядку, встановленому чинним законодавством.