4.8.   Відокремлені підрозділи: поняття, види та порядок створення

Донедавна ГК України (п. 2 ст. 55) суб’єктами господарювання (від­повідно учасниками господарсько-виробничих відносин) визнавав філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організа­цій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності. Проте невідповідність структурного підрозділу ключовим ознакам суб’єкта господарювання стала підставою обґрунтованого рі­шення законодавця щодо його виключення з переліку суб’єктів госпо­дарювання, наведеного в п. 2 ст. 55 ГК України (див. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 4 люто­го 2005 р.). У господарсько-виробничих відносинах структурний під­розділ представляє господарську організацію (діє від її імені та в її ін­тересах), що відрізняє його від дочірнього підприємства.

Існує два види структурних підрозділів господарської організації:

1)  внутрішні структурні підрозділи, пов’язані єдністю технологічного процесу;

2) відокремлені підрозділи, що розташовані поза місцезнахо­дженням господарської організації та створюються у формі філій або представництв.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташо­ваний поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва юридичної особи не є юридичними осо­бами, але вони мають рахунки в банку, наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положен­ня. Відповідно до ч. 4 ст. 64 ГК України питання про розміщення від­окремлених підрозділів юридичної особи повинно погоджуватися з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридич­них осіб та фізичних осіб-підприємців» відокремлений підрозділ юри­дичної особи не підлягає державній реєстрації, але відомості про такий підрозділ додаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру.

Виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов’язані подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкла­дення) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про створення відокремленого підрозділу та рішення органу управління юридичної особи про ство­рення відокремленого підрозділу або повідомлення встановленого зразка про закриття відокремленого підрозділу.

У Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про відо­кремлені підрозділи юридичної особи: ідентифікаційний код юридичної особи; ідентифікаційний код філії, представництва; повне найменуван­ня відокремленого підрозділу; місцезнаходження відокремленого під­розділу; види діяльності відокремленого підрозділу; прізвище, ім’я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юри­дичної особи на підставі довіреності, у тому числі підписувати догово­ри, їх ідентифікаційні номери платників податків; дату постановки на облік та зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування; дату та номер запису про включення відомостей до Єдиного державно­го реєстру, дату та номери запису про внесення змін до нього; місце проведення запису про включення відомостей до Єдиного державного реєстру; місцезнаходження реєстраційної справи юридичної особи; прізвище, ім’я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про включення відомостей про відокремле­ний підрозділ юридичної особи, внесла запис про зміни до відомостей про відокремлений підрозділ або запис про закриття відокремленого підрозділу юридичної особи.

Відокремлений підрозділ в межах своїх повноважень має право укладати господарські договори від імені та в інтересах господарської організації, до структури якої він належить. Відповідно до п. 9. 1 Роз’яснення ВАС України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із визнанням угод недійсними» № 02-5/111 від 12   березня 1999 р. (зі змінами та доповненнями), коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно укладання угод від імені цієї особи визначається її установчими документами, поло­женням про відокремлений підрозділ, затвердженим юридичною осо­бою або дорученням, виданим нею ж у встановленому порядку керів­никові цього підрозділу.

Наділення відокремленого структурного підрозділу представниць­кими повноваженнями здійснюється господарською організацією з метою сприяння ринковому обміну результатів її господарської діяль­ності (товарів у широкому значенні слова) та захисту інтересів госпо­дарської організації. Представницькими є повноваження відокремле­ного структурного підрозділу щодо: пошуку партнерів, перевірки їх платоспроможності, ділової репутації, ведення переговорів, укладення договорів від імені господарської організації (договірні повноваження) тощо. Договірними повноваженнями окреслюється коло договорів, укладання яких від імені господарської організації дозволено її струк­турному підрозділові. Утім, саме поняття «договірні повноваження» мають два смислових навантаження та визначаються як: 1) право на укладання господарського, зокрема комерційного, договору від імені та в інтересах його сторони (такі повноваження реалізуються в договірній діяльності структурними підрозділами господарської організації, ко­мерційними представниками); 2) право підпису господарського догово­ру від імені сторони, яку наділено правами юридичної особи.

За наявності належно оформлених повноважень керівники відо­кремлених підрозділів (філій, представництв, відділень) юридичної особи мають право укладати договори від імені юридичної особи у межах наданих повноважень. Відповідно до Роз’яснень ВАС України від 30 березня 1995 р. № 02-5/220 «Про укладання договорів відособле­ними підрозділами юридичних осіб», якщо керівник відокремленого підрозділу має такі повноваження, але у тексті договору помилково відсутні вказівки на те, що договір укладений від імені юридичної осо­би, то тільки ця обставина не може бути підставою для визнання до­говору недійсним. У таких випадках договір слід вважати укладеним від імені юридичної особи.

Відповідно до ст. 2 (п. 2. 1. 3) Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»^[58] від 28 грудня 1994 р. (у ред. Закону від 22 травня 1997 р.) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, які здійснюють діяльність, спрямовану на отриман­ня прибутку як на території України, так і за її межами, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншій, ніж такий платник податку, є самостійними платниками податку.