6.5. Правові та організаційні засади підтвердження відповідності

У Законі України "Про підтвердження відповідності" від 15 травня 2001 р. визначаються правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, управління якістю, управління довкіллям, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвер­дження відповідності.

Зазначений Закон регулює відносини, що виникають у процесі підтвердження відповідності продукції, систем якості, управлін­ня якістю, управління довкіллям, персоналу вимогам, встанов­леним законодавством України, і поширюється на виробників та постачальників продукції незалежно від форми власності й видів діяльності, на органи із сертифікації, випробувальні лабораторії, а також відповідні органи державної влади.

Продукція — будь-який виріб, процес чи послуга, що виготов­ляється, здійснюється чи надається з метою задоволення суспіль­них потреб.

Виробник — юридична або фізична особа — суб'єкт підприєм­ницької діяльності, що відповідає за проектування, виготовлення, пакування та маркування продукції незалежно від того, викону­ються зазначені операції самою цією особою чи від її імені.

Система якості — сукупність взаємопов'язаних та взаємодію­чих елементів організаційної структури, визначених механізмів відповідальності, повноважень та процедур організації, а також процесів та ресурсів, які забезпечують здійснення загального керів­ництва якістю та її відповідність встановленим вимогам.

Система управління якістю — сукупність органів і об'єктів управління, взаємодіючих за допомогою матеріально-технічних та інформаційних засобів під час управління якістю продукції.

Система управління довкіллям — сукупність організаційної структури, діяльності та відповідних ресурсів і методів для форму­вання, здійснення, аналізу і актуалізації екологічної політики.

Постачальник — юридична або фізична особа — суб'єкт під­приємницької діяльності, що вводить в обіг продукцію чи безпо­середньо бере в цьому участь.

Підтвердження відповідності — діяльність, наслідком якої є гарантування того, що продукція, системи якості, управління якістю, довкіллям, персонал відповідають встановленим законо­давством вимогам.

Декларування відповідності — процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа (далі — виробник) під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продук­ція відповідає вимогам, встановленим законодавством.

Сертифікація — процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповід­ність продукції, систем якості, управління якістю, довкіллям, персоналу вимогам, встановленим законодавством.

Випробувальна лабораторія — лабораторія, яка виконує тех­нічні операції, що полягають у визначенні однієї чи кількох ха­рактеристик певної продукції згідно зі встановленою процеду­рою.

Сертифікат відповідності — документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, управління якістю, довкіллям, пер­сонал відповідають встановленим вимогам конкретного стандар­ту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавст­вом.

Декларація про відповідність — документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.

Аудитор із сертифікації — особа, яка має відповідну кваліфіка­цію, теоретичну і практичну підготовку, необхідну для виконан­ня одного або кількох видів робіт із сертифікації, і атестована в установленому порядку та занесена до відповідного реєстру.

Технічний регламент з підтвердження відповідності — за­тверджений Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, де містяться опис видів продукції, що підлягає обов'язко­вому підтвердженню відповідності, вимоги безпеки для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, процедури підтвердження відповідності цим вимогам, правила маркування і введення продукції в обіг.

Свідоцтво про визнання відповідності — документ, що засвід­чує визнання іноземних документів про підтвердження відповід­ності продукції вимогам, встановленим законодавством України.

Введення продукції в обіг — виготовлення або ввезення на митну територію України продукції з подальшою самостійною або опосередкованою її реалізацією на території України.

Законодавчо регульована сфера — сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг регламентуються законо­давством.

Законодавчо нерегульована сфера — сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг не регламентуються законо­давством.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про підтвердження відповід­ності" об'єктами підтвердження відповідності є продукція, сис­теми якості, управління якістю, довкіллям, персонал.

Основні принципи державної політики у сфері підтвердження відповідності

Державна політика у сфері підтвердження відповідності базу­ється на таких принципах (ст. 5 Закону України "Про підтвер­дження  відповідності"):

•    координації дій органів виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності, розмежування їх повноважень та уникнення дублювання;

•    неупередженості, прозорості та доступності процедур підтвер­дження відповідності;

•    застосування з урахуванням існуючої міжнародної практики способів підтвердження відповідності залежно від потенцій­ного ризику;

•    забезпечення ідентичних процедур підтвердження відповідності продукції вітчизняного та іноземного походження;

•    гармонізації національних нормативно-правових актів з підтвер­дження відповідності з міжнародними та європейськими актами;

•    сприяння розвитку сфери підтвердження відповідності в зако­нодавчо нерегульованій сфері;

•    дотримання вимог щодо конфіденційності інформації, отри­маної в результаті робіт з підтвердження відповідності;

•    забезпечення повного та всебічного інформування з питань підтвердження відповідності всіх заінтересованих сторін.

Повноваження органів виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності

У ст. 6 Закону України "Про підтвердження відповідності" визначаються повноваження органів виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності.

Кабінет Міністрів України у сфері підтвердження відповід­ності:

•    забезпечує здійснення державної політики у сфері підтверджен­ня відповідності;

•    визначає центральні органи виконавчої влади з питань техніч­ного регулювання у відповідних сферах діяльності;

•    визначає центральні органи виконавчої влади, на які поклада­ється розробка технічних регламентів;

•    затверджує технічні регламенти з підтвердження відповідності;

•    укладає міжнародні угоди у сфері підтвердження відповідності, приєднання України до міжнародних (регіональних) систем сертифікації.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності:

•    бере участь у формуванні державної політики у сфері підтвер­дження відповідності;

•    забезпечує здійснення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності;

•    готує пропозиції щодо укладення міжнародних угод у сфері підтвердження відповідності, приєднання України до міжна­родних (регіональних) систем сертифікації, приймає рішення про порядок визнання результатів робіт, проведених органа­ми із сертифікації інших країн;

•    координує діяльність центральних органів виконавчої влади у визначених сферах діяльності з підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері;

•    організовує розроблення проектів нормативно-правових актів, що встановлюють загальні вимоги та правила процедури під­твердження відповідності в законодавчо регульованій сфері;

•    подає методологічну допомогу центральним органам виконавчої влади у розробленні проектів законів, інших нормативно-пра­вових актів з підтвердження відповідності, у тому числі техніч­них регламентів;

•    узгоджує розроблені центральними органами виконавчої влади технічні регламенти з підтвердження відповідності, що пода­ються на затвердження Кабінету Міністрів України;

•    організовує ведення державного реєстру уповноважених органів із сертифікації та встановлює порядок надання ними інфор­мації, що стосується виданих сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання відповідності;

•    організовує підготовку та атестацію аудиторів із сертифікації;

•    організовує ведення національного фонду нормативно-право­вих актів з питань підтвердження відповідності;

•    здійснює інформаційне забезпечення з питань підтвердження відповідності.

Центральні органи виконавчої влади, на які покладено функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності:

•    готують пропозиції щодо уповноваження органів із сертифі­кації на виконання робіт з підтвердження відповідності в зако­нодавчо регульованій сфері;

•    беруть участь у розробленні проектів технічних регламентів з підтвердження відповідності та інших нормативно-правових актів у цій сфері;

•    організовують підготовку та підвищення кваліфікації фахів­ців з підтвердження відповідності.

Центральний орган виконавчої влади з питань економіки:

•  за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності та з центральними органами виконавчої влади, на які покла­дено функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності, уповноважує органи із сертифікації на виконання робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульова­ній сфері;

•    організовує нагляд за виконанням робіт з підтвердження відпо­відності уповноваженими органами із сертифікації.

Процедура підтвердження відповідності в законодавчо ре­гульованій сфері є обов'язковою для виробника, постачальника чи уповноваженого органу із сертифікації.

Підтвердження відповідності в законодавчо нерегульованій сфе­рі здійснюється на добровільних засадах.

Відповідність продукції встановленим законодавством вимогам засвідчується декларацією про відповідність або сертифікатом відповідності (ст. 7 Закону України "Про підтвердження відпо­відності").

Національний знак відповідності — знак, який засвідчує від­повідність позначеної ним продукції вимогам технічних регла­ментів з підтвердження відповідності, які поширюються на цю продукцію.

Опис і правила застосування національного знака відповід­ності встановлює Кабінет Міністрів України.

Виробник зобов'язаний наносити національний знак відпо­відності в законодавчо регульованій сфері на продукцію, відпо­відність якої він засвідчив декларацією. У разі підтвердження відповідності продукції уповноваженим органом із сертифікації до національного знака відповідності додається ідентифікацій­ний номер цього органу (ст. 8 Закону України "Про підтвер­дження відповідності").

6.6. Підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері

Процедура підтвердження відповідності в законодавчо ре­гульованій сфері для окремих видів продукції, яка може стано­вити небезпеку для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, запроваджується техніч­ними регламентами з підтвердження відповідності.

Із введенням у дію технічних регламентів з підтвердження відповідності спеціально уповноважений центральний орган ви­конавчої влади у сфері підтвердження відповідності офіційно пуб­лікує перелік національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимо­гам технічних регламентів. Виробник чи постачальник також має право підтвердити відповідність продукції вимогам технічних регламентів іншими, ніж відповідність стандартам, шляхами, передбаченими цими регламентами (ст. 9 Закону України "Про підтвердження відповідності").

Декларування відповідності в законодавчо регульованій сфері

Виробник забезпечує підтвердження відповідності та складає декларацію про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на цей вид продукції. Якщо виробник не є резидентом України, він призначає в уста­новленому законодавством порядку уповноважену особу — рези­дента України для підтвердження відповідності.

Форма, зміст і строк зберігання декларації про відповідність встановлюються технічним регламентом з підтвердження відпо­відності.

Виробник зобов'язаний надавати органам, що здійснюють державний нагляд у сфері підтвердження відповідності, деклара­цію про відповідність і документацію, що підтверджує декларо­вану відповідність протягом встановленого законодавством строку їх зберігання (ст. 10 Закону України "Про підтвердження відпо­відності").

Сертифікація в законодавчо регульованій сфері

Сертифікація в законодавчо регульованій сфері здійснюється згідно з вимогами технічних регламентів з підтвердження відпо­відності.

За результатами сертифікації в разі позитивного рішення упо­вноваженого органу із сертифікації заявникові видається серти­фікат відповідності, зразок якого затверджується спеціально упо­вноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері під­твердження відповідності (ст. 11 Закону України "Про підтвер­дження відповідності").

Уповноважені органи із сертифікації, що здійснюють діяльність у законодавчо регульованій сфері

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про підтвердження відповід­ності" відповідність підтверджується акредитованими в установ­леному законодавством порядку органами із сертифікації будь-якої форми власності, які уповноважені здійснювати цю діяль­ність у законодавчо регульованій сфері.

Уповноваженими органами із сертифікації можуть бути ви­ключно резиденти України.

Уповноважені органи із сертифікації ведуть реєстри виданих сертифікатів відповідності, свідоцтв про визнання відповідності та подають в установленому порядку інформацію про них до державного реєстру сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання відповідності.

Уповноважені органи із сертифікації мають право укладати за погодженням із спеціально уповноваженим центральним орга­ном виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності угоди про взаємне визнання результатів робіт з підтвердження відпо­відності з уповноваженими органами інших країн.

Вимоги до уповноважених органів із сертифікації і порядок надання їм повноважень встановлює Кабінет Міністрів України.

Обов'язки виробників та постачальників продукції, що підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері

Обов'язки виробників та постачальників продукції, що під­лягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, регламентуються ст. 13 Закону України "Про підтвердження відповідності".

Виробник зобов'язаний:

•    сприяти здійсненню всіх процедур підтвердження відповідності, встановлених для конкретного виду продукції;

•    наносити на продукцію національний знак відповідності в за­конодавчо регульованій сфері;

•    компенсувати споживачам продукції завдані їм збитки в разі виявлення невідповідності продукції вимогам, зазначеним у декларації про відповідність та/або в сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Постачальник зобов'язаний:

•    реалізовувати продукцію за умови наявності копії сертифіката відповідності та/або копії декларації про відповідність чи копії свідоцтва про визнання відповідності в порядку, визначеному законодавством;

•    припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає ви­могам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або в сертифікаті відповідності.

Державний нагляд за підтвердженням відповідності в законодавчо регульованій сфері

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про підтвердження відповід­ності" державний нагляд за дотриманням вимог з підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

Особа, яка є заявником з підтвердження відповідності, може оскаржити дії та рішення уповноваженого органу із сертифікації шляхом подання скарги до апеляційної комісії або в судовому порядку.

Скарги розглядаються апеляційними комісіями, що створю­ються при уповноважених органах із сертифікації.

Типове положення про апеляційні комісії і порядок розгляду ними скарг затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності.

У разі незгоди однієї зі сторін з рішенням апеляційної комісії воно може бути оскаржено у спеціально уповноваженому цент­ральному органі виконавчої влади у сфері підтвердження відпо­відності.