6.3. Стандарти та їх застосування

Залежно від рівня суб'єкта стандартизації, який приймає чи схвалює стандарти, розрізняють:

•  національні стандарти, кодекси усталеної практики і класи­фікатори, прийняті чи схвалені центральним органом вико­навчої влади у сфері стандартизації, видані ним каталоги та реєстри загальнодержавного застосування;

•  стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті чи схвалені іншими суб'єктами, що займаються стан­дартизацією.

Стандарти повинні відповідати потребам ринку, сприяти роз­витку вільної торгівлі, підвищенню конкурентоспроможності віт­чизняної продукції та бути викладені так, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів про­дукції, якої стосується стандарт, чи надавати перевагу виробнику продукції або продукції залежно від місця її виготовлення.

Об'єкт стандартизації може бути об'єктом інтелектуальної чи промислової власності, якщо розробник стандарту в установле­ному законодавством порядку отримав дозвіл у власника прав на цей об'єкт.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації з урахуванням суспільної потреби у стандартах, державних пріо­ритетів, пропозицій технічних комітетів стандартизації та інших суб'єктів стандартизації щороку формує програму робіт із стан­дартизації, яка включає перелік національних стандартів, прий­нятих до розроблення. Ця програма публікується один раз на шість місяців в офіційному виданні центрального органу вико­навчої влади у сфері стандартизації та розміщується в інформа­ційних мережах.

Національні стандарти розробляють технічні комітети стандар­тизації, а в разі їх відсутності — інші суб'єкти стандартизації, що мають для цього відповідний науково-технічний потенціал.

Правила і порядок розроблення, схвалення, прийняття, пере­гляду, зміни та припинення дії національних стандартів, які встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації, повинні передбачати:

•    критерії врахування чи відхилення пропозицій щодо розроб­лення національних стандартів;

•    критерії визначення розробників національних стандартів;

•    визначення пріоритетів щодо застосування міжнародних (ре­гіональних) стандартів;

•    механізм апеляції;

•    інформування заінтересованих сторін про стан робіт у сфері національної стандартизації. Строк розгляду проекту націо­нального стандарту та подання відгуків не може бути менший, ніж 60 днів від дня його опублікування;

• ознайомлення за рівних умов з проектами національних стан­дартів усіх заінтересованих сторін.

Під час схвалення або прийняття національного стандарту центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації визна­чає дату надання стандарту чинності з урахуванням часу на вико­нання підготовчих заходів щодо його впровадження.

Перелік національних стандартів, схвалених та прийнятих протягом місяця, публікується наступного місяця в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади у сфері стандар­тизації.

Міжнародні (регіональні) стандарти запроваджуються як на­ціональні стандарти за умови їх прийняття центральним орга­ном виконавчої влади у сфері стандартизації.

Прийняття міжнародного (регіонального) стандарту — це опублікування національного стандарту, що ґрунтується на відпо­відному міжнародному (регіональному) стандарті, чи підтвер­дження того, що міжнародний (регіональний) стандарт має такий самий статус, що і національний стандарт із зазначенням будь-яких відхилень від міжнародного (регіонального) стандарту.

Перевірку чинних національних стандартів на відповідність законодавству, інтересам держави, потребам споживачів, рівню розвитку науки і техніки, вимогам міжнародних (регіональних) стандартів здійснюють відповідні технічні комітети або інші суб'єк­ти стандартизації відповідно до закону. Стандарти на продукцію перевіряються не рідше одного разу на п'ять років. За результа­тами перевірки відповідні технічні комітети або інші суб'єкти стандартизації подають пропозиції щодо перегляду, зміни чи скасу­вання стандартів до центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації.

Перегляд, у результаті якого розроблюється новий національ­ний стандарт або вносяться зміни до чинного стандарту, здійс­нюється в порядку, встановленому для розробки стандартів.

Припинення дії національного стандарту здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації в разі припинення випуску продукції, регламентованої цим стандартом, а також у разі розроблення, схвалення або прийняття замість нього іншо­го стандарту за поданням відповідного технічного комітету стан­дартизації або іншого суб'єкта стандартизації відповідно до за­кону.

Інформація про зміни і текст змін національних стандартів публікуються в офіційному виданні центрального органу вико­навчої влади у сфері стандартизації не пізніше, ніж за 90 днів до терміну надання їм чинності (ст. 11 Закону України "Про стан­дартизацію").

У ст. 12 Закону України "Про стандартизацію" регламентова­но порядок застосування стандартів. Відповідно до цієї статті стандарти застосовуються на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством.

Стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.

Застосування стандартів чи їх окремих положень стає обов'яз­ковим:

•    для всіх суб'єктів господарювання, якщо це передбачено в тех­нічних регламентах чи інших нормативно-правових актах;

•    для учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготов­лення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилан­ня на певні стандарти;

•    для виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні;

•    для виробника чи постачальника, якщо його продукція сертифікована щодо дотримання вимог стандартів.

Міжнародні (регіональні) стандарти та стандарти інших країн, якщо їх вимоги не суперечать законодавству України, можуть бути застосовані в Україні в установленому порядку шляхом посилання на них у національних та інших стандартах.

Стандарти, застосовані під час виготовлення продукції, повинні зберігатися у виробника протягом 10 років після випуску остан­нього виробу певного виду продукції.

Застосування стандартів у технічних регламентах та інших нормативно-правових актах

Технічні регламенти та інші нормативно-правові акти встанов­люють обов'язкові вимоги щодо:

•    захисту життя, здоров'я та майна людини;

•    захисту тварин, рослин;

•    охорони довкілля;

•    безпеки продукції, процесів чи послуг;

•    запобігання введенню в оману стосовно призначення та безпе­ки продукції;

•    усунення загрози для національної безпеки.

У разі посилання на стандарти в технічних регламентах, інших нормативно-правових актах зазначається, чи є дотримання пев­них стандартів єдиним або тільки одним зі шляхів виконання вимог цих документів. Виробник чи постачальник має довести, що продукція, яку він виробив без застосування цих стандартів, відповідає вимогам відповідних технічних регламентів або інших нормативно-правових актів.

У разі виникнення об'єктивних перешкод для застосування певних обов'язкових вимог національного стандарту виробник чи постачальник продукції зобов'язаний повідомити про це цент­ральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Одно­часно виробник може звернутися до центрального органу виконав­чої влади у сфері стандартизації з пропозиціями щодо скасуван­ня, позачергового перегляду та внесення відповідних змін до цього стандарту або з обґрунтованим клопотанням про надання дозволу на тимчасовий випуск продукції з відхиленнями від зазначених обов'язкових вимог. Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації вивчає обґрунтованість звернення виробника, здійс­нює в разі потреби відповідні експертизи і за наявності підстав після погодження з відповідним центральним органом виконавчої влади, що здійснює контроль за дотриманням відповідних вимог національного стандарту, може надати такий дозвіл і встановити обмеження терміну його дії.

У разі виготовлення продукції на експорт, якщо угодою (конт­рактом) визначено інші вимоги, ніж ті, що встановлені техніч­ними регламентами або іншими нормативно-правовими актами України, дозволяється застосовувати норми угоди (контракту), якщо вони не суперечать законодавству України в частині вимог до процесу виготовлення продукції, її зберігання та транспорту­вання на території України.

Державний нагляд за дотриманням вимог технічних регламен­тів або інших нормативно-правових актів здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

Особи, винні в порушенні законодавства у сфері стандартиза­ції, несуть відповідальність згідно із законами України (ст. 13 Закону України "Про стандартизацію").

Знак відповідності національним стандартам

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації має право встановлювати знак відповідності продукції національ­ним стандартам.

Національний знак відповідності продукції національним стан­дартам — це знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам стандартів, які поширюються на цю продукцію.

Опис і правила застосування національного знака відповід­ності продукції національним стандартам встановлюються цент­ральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації.

Відповідність продукції національним стандартам добровільно підтверджується в порядку, встановленому центральним орга­ном виконавчої влади у сфері стандартизації.

6.4. Інформаційне забезпечення і право власності на стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови

Право власності на національні стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та каталоги належить державі. Від імені держави права власника на ці документи здійснює централь­ний орган виконавчої влади у сфері стандартизації.

Право власності на інші стандарти, що створені іншими суб'єк­тами стандартизації, належить суб'єктам, за кошти яких вони створені або яким воно передано в установленому законом по­рядку.

Національні стандарти, кодекси усталеної практики, класи­фікатори та каталоги видає, перевидає та розповсюджує централь­ний орган виконавчої влади у сфері стандартизації.

Видання і розповсюдження документів міжнародних (регіо­нальних) організацій зі стандартизації, членом яких є Україна, здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері стан­дартизації та інші суб'єкти стандартизації на підставі положень цих організацій.

Забороняється повністю чи частково відтворювати, тиражу­вати і розповсюджувати як офіційні видання будь-які стандар­ти, кодекси усталеної практики, технічні умови або їх частини без дозволу їх власника чи уповноваженої ним особи, крім випад­ків, передбачених законом.

У разі відтворення чи розповсюдження стандарту, кодексу уста­леної практики, технічних умов без дозволу їх власника чи упов­новаженої ним особи суб'єкт стандартизації не відповідає за невідповідність тексту розповсюджуваного документа його офіцій­ному тексту чи за наслідки, спричинені застосуванням розповсю­джуваного документа.

Суб'єкт стандартизації відповідно до закону має право на відшко­дування збитків, завданих йому несанкціонованим розповсюджен­ням стандарту, кодексу усталеної практики, технічних умов.

Порядок видання та розповсюдження технічних регламентів встановлюється законом (ст. 15 Закону України "Про стандар­тизацію").

У ст. 16 Закону України "Про стандартизацію" встановлено, що інформаційні послуги надаються шляхом опублікування офі­ційних текстів стандартів, інформаційних та довідкових видань, а також їх розповсюдження інформаційними мережами в ініціа­тивному порядку та на замовлення.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації через національний інформаційний фонд нормативних докумен­тів та національний центр міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO забезпечує інформацією вітчизняних та іноземних користувачів.

Для інформаційного забезпечення користувачів центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації організовує фор­мування каталогу нормативних документів у сфері стандартиза­ції на національному рівні, встановлює правила його створення та ведення.

Суб'єкт стандартизації, що відповідає за розроблення і схвален­ня стандартів, які можуть створити технічні бар'єри у торгівлі, надає відповідну інформацію центральному органу виконавчої влади у сфері стандартизації, який через міжнародну інформаційну мережу ISONET WTO надає цю інформацію користувачам у стро­ки, встановлені кодексом усталеної практики стандартизації.