§ 5. Загальні правила вчинення нотаріальних дій

Вчинення нотаріальних дій провадиться у певному, точно встанов­леному законом процесуальному порядку (ст. 39 Закону).

Під порядком вчинення нотаріальних дій розуміють перш за все певну послідовність. Однак, крім цього, правові норми вказують но­таріусу, як він повинен вчинювати ті чи інші дії аж до їх запису в ре­єстр. Порядок вчинення нотаріальних дій складають загальні й спеці­альні правила, дотримання яких має виключно важливе значення, бо забезпечує правильне та швидке вирішення справи, видачу законного та обґрунтованого нотаріального акта.

Зміст нотаріального провадження взагалі, тобто загальний порядок вчинення нотаріальних дій, складають правила, які діють незалежно від того, яка саме нотаріальна дія вчиняється. Інакше кажучи, застосу­вання норм загального порядку вчинення нотаріальних дій не залежить від характеру дії і є обов’язковим для всіх випадків. Наприклад, це обов’язки нотаріуса сприяти фізичним та юридичним особам у здій­сненні їх прав та захисті законних інтересів, роз’яснювати права та обов’язки, попереджати про наслідки нотаріальних дій, що вчиняють­ся, для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати таємницю відомостей, одержаних ним у зв’язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним до­говорам; встановити особу і перевірити справжність підписів учасни­ків правочину та інших осіб, що звернулися; не приймати документів, що суперечать закону або містять відомості, що порочать честь та гідність громадян; відкласти вчинення нотаріальної дії з метою ви­требування необхідних відомостей або документів від установ, орга­нізацій, посадових осіб або у випадку направлення документа на екс­пертизу; роз’ яснити порядок оскарження відмови у вчиненні нотарі­альної дії, викласти причини відмови в письмовій формі тощо.

Крім цього, до основних правил вчинення нотаріальних дій нале­жать норми Закону, що регулюють питання, пов’язані з визначенням місця вчинення нотаріальних дій; часу їх вчинення; норми, що перед­бачають вимоги до документів, які подаються для вчинення нотаріаль­них дій і видачі дубліката нотаріально посвідченого документа.

Так, відповідно до ст. 41 Закону нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в дер­жавному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні виконавчого комітету органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли фізична особа не може з’ явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимага­ють особливості посвідчуваного правочину, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необ­хідних документів. У передбачених законом випадках, як вже вказува­лося, вчинення нотаріальної дії може бути відкладено або зупинено.

На підставі ст. 47 Закону не приймаються для вчинення нотаріаль­них дій документи, що мають підчистки або дописки, закреслені сло­ва чи інші не застережені виправлення; документи, текст яких немож­ливо прочитати внаслідок пошкодження, а також написані олівцем. Текст нотаріально посвідчуваних правочинів, засвідчуваних копій до­кументів і виписок з них, тексти перекладів та заяв повинні бути на­писані ясно і чітко; числа і строки, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, мають бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб — без скорочень із зазначенням їхніх адрес. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб повинні бути написані повністю із зазначенням місць їх проживання. Документи, викладені на двох і біль­ше окремих аркушах, повинні бути прошиті, а аркуші — пронумеро­вані і скріплені печаткою.

Стаття 53 Закону передбачає можливість видачі дубліката нотарі­ально посвідченого документа у випадку його втрати за письмовою заявою заінтересованих осіб. Видача дубліката втраченого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи по­садовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраче­ного документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою за місцем його зберігання.

Крім цього, до норм, що закріплюють загальні правила нотаріаль­ного провадження, слід віднести статті 9, 15, 19 і 31 Закону.

Так, нотаріус при вчиненні нотаріальної дії повинен бути неупере- дженим. Згідно із ст. 9 нотаріус та відповідна посадова особа, які вчи­няють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім’я та від свого імені, на ім’ я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім’я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах із приватним нотаріусом, або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи виконавчих комітетів не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім’я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у при­ватного нотаріуса чи у іншому виконавчому комітеті. Посадові особи, перелічені у ст. 41 Закону, не вправі посвідчувати заповіти та доручен­ня на своє ім’я і від свого імені, на ім’я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, їх і своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушен­ням встановлених цією статтею правил, є недійсними.

Відповідно до ст. 15 Закону, якщо особа, яка звернулася за вчинен­ням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем.

Статті 19 і 31 Закону регулюють оплату вчинюваних нотаріальних дій. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. При­ватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

Спеціальний порядок нотаріального провадження регламентує кожну конкретну нотаріальну дію.

^[1] Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 39. - Ст. 383.

Питання для самоконтролю

1. Визначте поняття нотаріального процесу.
2. Які ознаки характеризують нотаріальний процес як різновид юридичного процесу?
3. Що таке нотаріальні акти - документи? Визначте їх склад у нотаріальному процесі.
4. Наведіть класифікацію принципів нотаріального процесу.
5. Яким є зміст принципу нотаріальної таємниці?
6. Дайте класифікацію суб’єктів нотаріального процесу.
7. Визначте правосуб’єктність нотаріуса як учасника нотарі­ального процесу.
8. Хто належить до заінтересованих осіб у нотаріальному про­цесі?
9. Які існують стадії нотаріального процесу?
10. Які правила належать до загальних правил вчинення нота­ріальних дій?
11. Які правила існують щодо визначення місця та часу вчинен­ня нотаріальних дій?
12. Які існують підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії?