§ 2. Принципи нотаріального процесу

Нотаріальний процес характеризується низкою принципів, які містять вимоги до вчинення нотаріальних дій і забезпечують виконан­ня завдань, що стоять перед нотаріатом.

До принципів нотаріального провадження належать: законність, обґрунтованість нотаріальних актів, диспозитивність, сприяння у здій­сненні прав і законних інтересів, державна мова і таємниця нотаріаль­них дій.

Принцип законності в нотаріальному процесі виявляється у двох аспектах. По-перше, нотаріус при вчиненні нотаріальних дій має до­тримуватися вимог матеріальних норм права. Так, ст. 7 Закону містить перелік тих нормативних актів, якими мають керуватися нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності. Це закони України; постанови Верховної Ради України; укази і розпо­рядження Президента України; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, а на території Автономної Республіки Крим, крім того — законодавство Автономної Республіки Крим; накази Міністра юстиції України; нормативні акти обласних, Київської та Севастополь­ської міських державних адміністрацій. Нотаріуси також у встановле­ному порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що ви­пливають із норм міжнародного права, а також укладених Україною міжнародних угод. У кожному конкретному випадку нотаріус та інші посадові особи повинні перевірити відповідність вимог заінтересова­них осіб і поданих ними документів закону. Так, не підлягають по­свідченню правочини, якщо вони суперечать закону; не підлягає за­свідченню вірність копії документа, якщо він оформлений всупереч вимогам закону тощо.

По-друге, неодмінною умовою визнання нотаріальної дії такою, що відповідає закону, є дотримання нотаріальних процесуальних норм, тобто норм, які регулюють процедуру вчинення нотаріальних дій: містять загальні правила вчинення будь-яких нотаріальних дій та пе­редбачають спеціальні правила для вчинення конкретної нотаріальної дії. Так, ст. 39 Закону вказує, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядуван­ня встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України. Порядок вчинення нотаріальних дій консульськими устано­вами встановлюється цим Законом, Консульським статутом України та іншими актами законодавства України.

Порушення норм матеріального права чи недотримання процесу­ального порядку вчинення нотаріальних дій спричиняє їх недійсність або призводить до скасування вчиненої нотаріальної дії в судовому порядку.

Згідно з принципом законності, виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення закону громадянами або окремими посадовими особами, нотаріуси повідомляють про це для вжиття необхідних заходів відповід­ні підприємства, установи, організації або прокуратуру.

Будь-який нотаріальний акт має бути обґрунтованим. При посвід­ченні правочинів і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням но­таріальних дій.

Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші до­кументи підписуються у присутності нотаріуса або іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо правочин, заяву або інший документ підписано у відсутності зазначених службових осіб, той, хто підписався, повинен особисто підтвердити, що документ підпи­саний ним.

Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати правочин, заяву або інший документ, за його дорученням у його присутності і в присутно­сті нотаріуса або іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, правочин, заяву або інший документ може підписати інший громадя­нин. Про причини, з яких громадянин, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, не міг підписати документ власноручно, зазначається у посвідчувальному написі. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, можуть не вимагати кожного разу явки відомих їм посадових осіб під­приємств, установ і організацій, якщо вони мають зразки підписів цих посадових осіб, одержані при особистому зверненні, а справжність їх підписів не викликає сумніву.

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Відповідні відо­мості й документи мають бути подані у строк, вказаний нотаріусом або іншою посадовою особою, яка вчиняє нотаріальну дію. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

Принцип диспозитивності в нотаріальному провадженні полягає у тому, що нотаріальне провадження може виникнути, як правило, тільки за заявою заінтересованих осіб, а не нотаріальних органів. У ви­падках, передбачених законом, нотаріальні дії можуть вчинятися за ініціативою нотаріусів та інших посадових осіб. Наприклад, державні нотаріуси за місцем відкриття спадщини як за повідомленнями грома­дян, юридичних осіб, так і за своєю ініціативою вживають заходів до охорони спадщини, якщо це необхідно в інтересах держави, спадко­ємців, кредиторів та ін.

Важливе значення при вчиненні нотаріальних дій має принцип сприяння фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав і за­хисті законних інтересів. Згідно з ним нотаріуси та інші посадові осо­би, які вчиняють нотаріальні дії, зобов’язані сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз’яснювати права і обов’язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

У необхідних випадках нотаріуси та інші посадові особи, що вчи­няють нотаріальні дії, на прохання фізичних та юридичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, повинні складати проекти правочинів і заяв, виготовляти копії документів і виписки з них, а також давати роз’яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру.

У нотаріальному провадженні забезпечується і принцип державної мови. Відповідно до закону нотаріальне провадження ведеться укра­їнською мовою. Якщо особа, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів повинні бути перекладені їй нотаріусом або іншою посадовою особою, що вчиняє нотаріальну дію, або перекладачем, відомим нотаріусові чи посадовій особі, яка вчиняє нотаріальну дію.

У нотаріальному провадженні діє принцип таємниці вчинюваних нотаріальних дій. Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов’язані додержуватися таємниці цих дій. Нотарі­альна таємниця являє собою сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованою особою, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немай- нові права і обов’язки тощо. Довідки про вчинені нотаріальні дії і до­кументи видаються тільки фізичним та юридичним особам, за дору­ченням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

На письмову вимогу суду, господарського суду, прокуратури, орга­нів слідства і дізнання довідки про вчинені нотаріальні дії і документи видаються у зв’язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, які знаходяться в їх провадженні.

Довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача.

Правила про додержання таємниці нотаріальних дій поширюють­ся також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку

з виконанням ними службових обов’язків.

Особи, винні в порушенні таємниці вчинюваних нотаріальних дій, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством.