§ 3. Суб’єкти нотаріального процесу

Система суб’єктів нотаріального процесу обумовлена структурою нотаріально-процесуальних правовідносин. Обов’язковим суб’єктом нотаріального процесу є нотаріальний орган — нотаріус або особа, яка виконує нотаріальні функції. Нотаріально-процесуальні відносини складаються у процесі нотаріальної діяльності між нотаріусом, з одно­го боку, і будь-яким іншим суб’єктом процесу — з другого. Інакше кажучи, всі суб’єкти нотаріального процесу з моменту виникнення процесуальних відносин перебувають у правовому зв’язку з нотаріаль­ним органом, мають щодо нього права та обов’язки.

Усі суб’єкти нотаріальних процесуальних відносин залежно від функцій, цілей участі у процесі можуть бути поділені на три групи. Першу складають нотаріальні органи: державні та приватні нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, консульських уста­нов України.

Другу групу утворюють юридично заінтересовані особи. Виходячи із змісту ч. 5 ст. 8 Закону, це фізичні та юридичні особи, за дорученням яких або стосовно яких вчинювались нотаріальні дії.

До третьої групи належать особи, які не заінтересовані в результаті нотаріальної справи, але також беруть участь у нотаріальному процесі (експерти, перекладачі, хранителі та опікуни спадкового майна тощо). Мета їх участі у процесі — сприяти нотаріальній діяльності й винесен­ню нотаріусом законного та обґрунтованого правозастосовчого акта.

Нотаріальний орган у процесі посідає особливе становище, здій­снює найбільш активний вплив на його хід, вирішує проблеми засто­сування матеріального права та інші питання.

Заінтересовані особи у нотаріальному процесі поділяються на осіб — ініціаторів процесу, тобто тих, хто порушує нотаріальне про­вадження, звертаючись до нотаріуса з метою вчинення нотаріальної дії, та осіб, які залучаються до процесу нотаріальним органом. Напри­клад, ст. 72 Закону передбачає обов’язкову участь у нотаріальному процесі стягувача, якщо не відбулися публічні торги жилого будинку; ст. 71 — спадкоємців померлого з подружжя при видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя; ст. 63 — усіх спадкоємців при відкритті спадщини.

Існування інституту обов’язкової участі заінтересованих осіб обу­мовлене тим, що вчинення нотаріальної дії може впливати на їхні права та інтереси. Крім того, така участь забезпечує реалізацію безспірного характеру нотаріального провадження: якщо між вказаними особами і ініціатором процесу виникне спір, продовження нотаріального про­цесу стане неможливим, виникне судовий процес. Відсутність між ними спору виключає і звернення з цього приводу до судових органів.

Таким чином, форми вступу до процесу двох зазначених категорій суб’єктів різні, але з моменту, коли вони займають певне процесуальне становище, їх статус є однаковим і визначається юридичною заінте­ресованістю, яка полягає у підтвердженні існування певного юридич­ного факту або наданні юридичної сили і вірогідності діям, що вчиня­ються, з тим, щоб у подальшому мати можливість належним чином реалізовувати суб’єктивні права.

До заінтересованих осіб слід також віднести законних (статті 80, 81 Закону) та договірних (ст. 44 Закону) представників. Їх інтерес ви­значається безпосередньо законом (батьки, усиновителі, опікуни, пі­клувальники), договором (адвокати) і є юридичним.

Незаінтересованими особами в нотаріальному процесі є експерти (ст. 51 Закону), перекладачі (статті 15, 79 Закону), хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно (ст. 61 За­кону), свідки (ст. 94 Закону) та інші особи. Суб’єкти цієї групи не впливають на хід та розвиток процесу, а тільки сприяють діяльності інших учасників тим, що надають необхідний фактичний матеріал чи виконують допоміжні дії, не добиваючись здійснення свого процесу­ального інтересу.