§ 2. Розгляд справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності

Чинним ЦПК України до судової юрисдикції віднесені справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, що є но­велою у вітчизняному законодавстві. Закріплення процедури їх роз­гляду в порядку окремого провадження обумовлене матеріально- правовою природою цих справ. Предметом судового розгляду у спра­вах про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності є вимога щодо зміни правового статусу особи, не пов’язана із вирішен­ням спору про право, що виключає їх розгляд за правилами позовного провадження (ч. 6 ст. 235 ЦПК).

Легальна формула цивільної дієздатності закріплена в законі. Згід­но зі ст. 30 ЦК цивільну дієздатність має особа, яка усвідомлює зна­чення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і само­стійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відпові­дальність у разі їх невиконання. Виходячи з цього, цивільну дієздат­ність слід розуміти як відповідний правовий стан фізичної особи, обумовлений сукупністю притаманних їй певних властивостей, які свідчать про її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Саме такий підхід до розкриття правової при­роди та сутності цивільної дієздатності дозволяє ставити питання щодо наявності або відсутності у фізичної особи обсягу, підстав та порядку її набуття та обмеження.

За загальним правилом повної цивільної дієздатності згідно з чин­ним законодавством набуває фізична особа, яка досягла повноліття, тобто вісімнадцяти років (ст. 34 ЦК). В окремих випадках закон перед­бачає набуття особою повної цивільної дієздатності до досягнення нею повноліття. Так, відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦК у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивіль­ної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 35 ЦК фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, за наявності письмової згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. Проведення окремої процедури надання особі повної цивільної дієздатності в цих випадках закон не встановлює.

Водночас повна цивільна дієздатність може бути надана особі до досягнення нею повноліття уповноваженими органами на підставі та в порядку, передбачених законом, тобто шляхом проведення відповід­ної процедури в судовому або позасудовому порядку. Так, згідно з ч. 1 ст. 35 ЦК повна цивільна дієздатність може бути надана особі, яка до­сягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також не­повнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.

Надання повної цивільної дієздатності із зазначених у законі під­став здійснюється органами опіки та піклування або судом. Органи опіки та піклування вирішують питання щодо надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, якщо на це є письмова згода бать­ків (усиновлювачів) або піклувальника. Відмова органу опіки та піклу­вання у наданні неповнолітній особі повної цивільної дієздатності може бути оскаржена за правилами адміністративного судочинства. У разі відсутності такої згоди заінтересована особа може звернутись із вимогою про надання їй повної цивільної дієздатності до суду (ст. 242 ЦПК, ч. 2 ст. 35 ЦК).

Під згодою батьків щодо надання неповнолітньому повної цивіль­ної дієздатності слід розуміти згоду обох батьків (матері та батька), оформлену в письмовій формі, за умови, що обидва живі та ніхто з них не позбавлений батьківських прав. Отже, згоди батьків немає, якщо хоч один із батьків заперечує проти надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності або з тих чи інших причин не надав до органів опіки та піклування своєї згоди в письмовій формі. Водночас згоду одного з батьків слід визнати достатньою щодо надання неповноліт­ньому повної цивільної дієздатності, якщо другий із батьків позбавле­ний батьківських прав, визнаний недієздатним, помер, оголошений померлим або визнаний безвісно відсутнім. При цьому наявність або відсутність згоди батьків не слід розцінювати як обов’язковий факт юридичного складу, необхідного для надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності. Зазначена обставина є обов’язковою умовою визначеного законом судового або позасудового порядку надання не­повнолітньому повної цивільної дієздатності.

Підставою для відкриття провадження у справі про надання повної цивільної дієздатності є заява неповнолітньої особи. Звернення до суду будь-яких інших суб’єктів, у тому числі зазначених у ч. 2 ст. 3 та ч. 1 ст. 45 ЦПК, закон не передбачає.

Заява неповнолітньої особи про надання повної цивільної дієздат­ності подається до суду за місцем її проживання. Відповідно до ст. 29 ЦК місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична осо­ба проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання, тому заява може бути подана до суду за одним із них.

За формою та змістом заява має відповідати передбаченим у за­коні вимогам (статті 119, 243 ЦПК). Вона має бути складена в письмо­вій формі і містити: найменування суду, до якого заява подається, точну назву заявника, його місце проживання, зміст вимоги, викладан­ня обставин, які стверджують здатність неповнолітнього за рівнем свого розвитку самостійно своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов’язки, дані про те, що неповно­літня особа працює за трудовим договором або записана матір’ю чи батьком дитини, а також перелік документів, що підтверджують ці факти та додаються до заяви. Відповідно до загальних правил заява має бути оплачена судовим збором у порядку і розмірі, встановлених законом, на підтвердження чого мають бути додані відповідні доку­менти. Невиконання цих вимог тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК. Судовий збір за подання до суду заяви про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності не справ­ляється (п. 10 ст. 3 Закону України «Про судовий збір»).

З метою забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи суддя після відкриття провадження у справі зобов’язаний відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства провести всі необ­хідні дії з підготовки справи до судового розгляду. Так, слід визначити предмет доказування та коло необхідних для розгляду справи доказів. Важливим є залучення до справи заінтересованих осіб, тому суддя має визначити їх процесуальний статус та повідомити цих осіб про місце і час розгляду справи; осіб, участь яких є обов’язковою, — викликати до суду повісткою.

Розгляд справи про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності суд здійснює за участю заявника, одного чи обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також органів опіки і піклування (ст. 244 ЦПК).

Заявником за цією категорією справ є неповнолітня особа, яка звертається до суду з вимогою про надання їй повної цивільної діє­здатності. Заінтересованими особами в окремому провадженні визна­ються такі суб’єкти, на права або обов’язки яких може вплинути рі­шення у справі. Отже, заінтересованими особами у цих справах слід визнати батьків, усиновлювачів або піклувальників, оскільки з надан­ням неповнолітній особі повної дієздатності у перелічених суб’єктів втрачаються щодо неї певні повноваження. Так, згідно із п. 3 ч. 1 ст. 77 ЦК у разі надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності піклування над нею припиняється. У батьків, а також усиновлювачів (закон надає їм права і покладає обов’язки щодо дитини, яку вони усиновили, у такому ж обсязі, який мають і батьки, — п. 4 ч. 3 ст. 232 СК), зокрема, припиняються повноваження щодо надання згоди на здійснення неповнолітньою особою певних правочинів тощо (час­тини 2-4 ст. 32 ЦК).

Участь представників органів опіки і піклування у розгляді цих справ є обов’язковою (ст. 244 ЦПК). Орган опіки та піклування має бути залучений судом для надання висновку щодо заявленої вимоги в межах своїх повноважень на підставі ч. 3 ст. 45 ЦПК. Така позиція законодавця обумовлена функціональними обов’ язками органів опіки та піклування, що покладені на них законом. Недотримання судом при розгляді справи цієї вимоги є підставою для скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням норм цивільного процесуально­го права, які впливають на вирішення справи по суті. Тому в разі не­явки представника органів опіки і піклування в судове засідання суд повинен відкласти розгляд справи.

Предмет доказування за цими справами становлять перш за все юридичні факти, що відповідно до ст. 35 ЦК є підставою для надан­ня неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, тобто досяг­нення фізичною особою певного віку (шістнадцяти років ) та укла­дання з нею трудового договору або запис неповнолітньої особи в порядку, передбаченому законом, матір’ю чи батьком дитини. Утім широкого підходу до емансипації неповнолітнього не повинно бути, бо це може спричинити порушення прав неповнолітнього. Для на­дання особі повної цивільної дієздатності недостатньо встановити тільки зазначені у ст. 35 ЦК факти. Виходячи з легального визначен­ня цивільної дієздатності фізичної особи, предмет доказування у цих справах становлять також факти, які свідчать про наявність у не­повнолітньої особи волі, рівня зрілості та свідомості, достатніх для здійснення дій, спрямованих на набуття цивільних прав та обов’язків, та про її здатність усвідомлювати наслідки цих дій та нести само­стійну відповідальність. Ґрунтовною у зв’язку з цим є точка зору, відповідно до якої для визначення рівня розумової, психічної та мо­ральної зрілості неповнолітнього слід залучати до участі у справі фахівців у галузі психології та педагогіки^[4].

Факти, що становлять предмет доказування, мають бути доведені під час судового розгляду. Заявник та заінтересовані особи повинні надати суду необхідні докази. Ними можуть бути копія трудового до­говору (контракту) або трудова книжка, свідоцтво про народження дитини, де неповнолітня особа записана матір’ю або батьком дитини, документи про освіту, розмір заробітної плати або інших доходів, стан здоров’я та наявність майна, характеристика з місця навчання або роботи, довідки про те, що особа не перебуває на обліку в наркологіч­ному чи психіатричному диспансері тощо.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, яким задо­вольняє або відхиляє вимогу заявника про надання йому повної ци­вільної дієздатності. Слід зауважити, що відмова суду в наданні не­повнолітній особі повної цивільної дієздатності не є перешкодою для повторного звернення до суду з такою вимогою через певний промі­жок часу, оскільки не виключається зміна обставин, що може суттєво вплинути на вирішення цього питання. У разі задоволення заявленої вимоги неповнолітній особі надається повна цивільна дієздатність з дня набрання рішенням суду законної сили. Відповідно до ч. 4 ст. 35 ЦК надана неповнолітній особі повна цивільна дієздатність поширю­ється на всі цивільні права та обов’язки. При цьому необхідно зверну­ти увагу на те, що особа, яка набула повної цивільної дієздатності, зберігає статус неповнолітньої особи. Цей факт певною мірою обумов­лює обсяг наданої особі дієздатності, тому що неповнолітня особа не може набувати прав, які відповідно до закону пов’язані з досягненням певного віку. Так, особа, яка набула повної цивільної дієздатності, не може бути усиновлювачем (ч. 1 ст. 211 СК), опікуном або піклуваль­ником (ч. 1 ст. 244 СК), добровільним представником у суді (ст. 40 ЦПК) тощо. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатнос­ті має незворотний характер. Повна цивільна дієздатність зберігається у випадку, коли перестали існувати обставини, за яких вона була нада­на, тобто у разі припинення шлюбу, трудового договору або підпри­ємницької діяльності (ч. 2 ст. 34, ч. 5 ст. 35 ЦК).

Рішення суду може бути оскаржене в передбаченому законом по­рядку. Копія рішення суду про надання неповнолітньому повної ци­вільної дієздатності після набрання ним законної сили обов’язково надсилається органові опіки і піклування. З метою захисту прав та інтересів неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздат­ності, варто було б установити обов’язок органів опіки та піклування здійснювати контроль щодо здійснення такими особами розпоряджен­ня цінним майном, відчужування нерухомого майна, отримання кре­дитів тощо.