§ 5. Оскарження заочного рішення

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦПК у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про за­лишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Щодо права відповідача оскаржувати заочне рішення в апеляцій­ному порядку, то слід зазначити, що в деяких країнах взагалі існує заборона оскаржувати заочне рішення в апеляційному порядку. Поряд з цим є інші підходи — оскарження в апеляційному порядку відповіда­чем (пасивною стороною) взагалі можливе після використання спецального порядку перегляду заочного рішення. Перший підхід викорис­товується, як правило, в англосаксонській системі права, якій притаман­на модель заочного рішення, що ухвалюється в самостійному заочному провадженні за формальної оцінки наявних доказів у справі, тобто у спрощеній процедурі цивільного. Другий — використовується, як правило, у континентальній системі права. Процедура ухвалення заочно­го рішення в такому випадку не є спрощеною, оскільки суд здійснює неформальну оцінку наявних доказів у справі за загальними правилами судового розгляду, як і при ухваленні звичайного рішення, за своїми властивостями може бути об’єктом апеляційного оскарження.

Що стосується порядку перегляду заочного рішення за чинним процесуальним законодавством, то воно передбачає для пасивної сто­рони (відповідача) можливість вимагати поступового перегляду заочно­го рішення, у тому числі і в апеляційному порядку.

Незважаючи на те, що в ЦПК не згадується про право відповідача оскаржити заочне рішення в загальному порядку без звернення із заявою про його перегляд до суду першої інстанції, право на апеляцію у нього є. Виходячи з наявної моделі заочного рішення, послідовний порядок перегляду для відповідача заочного рішення є в принципі обґрунтованим і доктринально, і практично з огляду на існуючу в процесуальному за­конодавстві форму апеляції. Оскільки суд при ухваленні заочного рішен­ня здійснює неформальну оцінку доказів і по суті розглядає справу за загальними правилами, можливість апеляції на таке рішення є доречною з точки зору інстанційності (інстанційних періодів розгляду справи) і функцій суду першої та апеляційної інстанцій.

За існуючої регламентації строків реалізації права на апеляційне оскарження заочного рішення виникають певні проблеми щодо визна­чення строків на апеляційне оскарження заочного рішення позивачем. Право позивача на апеляційне оскарження заочного рішення не пов’ язане з правом відповідача на апеляцію, але знову ж таки, оскіль­ки в законі передбачена процедура перегляду заочного рішення у спро­щеному порядку за заявою відповідача, реалізація права на апеляційне оскарження заочного рішення позивачем повинна відповідати проце­дурі перегляду заочного рішення судом першої інстанції. Перш за все слід зазначити, що процесуальне законодавство не ставить перешкод для можливості виникнення та конкуренції двох проваджень — у суді першої інстанції з перегляду заочного рішення за заявою відповідача та в суді апеляційної інстанції — за апеляційною скаргою позивача. Мова, по суті, йде про подвійне провадження у тій самій справі. Законодавство, на жаль, не дає відповіді на питання, як виходити з такої процесуальної ситуації, хоча зрозуміло, що вона є нелогічною з точки зору конструкції цивільного процесу в аспекті його інстанційності. У процесуальній літературі висловлювались пропозиції, які зводились до того, що можливу конкуренцію різних проваджень у справі можна усунути правилом, відповідно до якого подання заяви про перегляд заочного рішення має закривати апеляційне (касаційне) провадження. Апеляційне (касаційне) провадження не повинно здійснюватися до розгляду заяви про перегляд заочного рішення. У випадку задоволення заяви про перегляд судом першої інстанції заочного рішення прова­дження по апеляційній (касаційній) скарзі повинно закриватися. Апе­ляційну (касаційну) скаргу слід залишати без руху до закінчення стро­ку на подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення^[7].

Що стосується початку перебігу строку оскарження заочного рі­шення позивачем, то він, як і у випадку його визначення для відповіда­ча, визначається системою юридичних процесуальних фактів. Якщо відповідач подавав заяву про перегляд заочного рішення, право пози­вача на апеляційне оскарження має бути реалізоване за умов наявнос­ті ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рі­шення в межах строків та процедур апеляційного перегляду судових рішень. У разі неподання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції право на подання апеляційної скарги у позивача виникає після перебігу строку на подання заяви про пере­гляд заочного рішення.

Стаття 232 ЦПК передбачає можливість оскарження позивачем та відповідачем у загальному порядку так званого повторного заочного рішення. Про повторне заочне рішення йдеться лише у даній статті. Наявність права на апеляційне оскарження повторного заочного рі­шення означає можливість ухвалення такого рішення відповідно до загальних законодавчих вимог, які визначають умови заочного рішен­ня та процедуру розгляду справи у заочному порядку. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 231 ЦПК у разі скасування заочного рішення суд призначає справу до розгляду в загальному порядку.

Таким чином, можливий повторний розгляд справи у заочному порядку і ухвалення повторного заочного рішення. Особливістю тако­го заочного рішення є лише те, що воно вже не може бути переглянуто судом першої інстанції за заявою відповідача.

Що стосується процедури розгляду справи і умов ухвалення по­вторного заочного рішення, то жодних особливостей закон не перед­бачає. Це стосується і складу суду. Як правило, розгляд справи після скасування заочного рішення може здійснюватися не лише в порядку заочного розгляду справи, а й тим самим складом суду. Хоча це питан­ня може бути дискусійним, суто формально законодавчих підстав щодо неможливості розглядати справу тим самим складом суду немає. Крім того, не можна аргументувати неможливість розгляду справи у заочно­му порядку тим самим судом і правилами, що регламентують відводи суддів (ст. 21 ЦПК). На наш погляд, можливість розгляду справи тим самим складом суду з ухваленням повторного заочного рішення від­биває наявну в законі модель заочного розгляду справ і заочного рі­шення. Заочний розгляд справи є специфічною процедурою цивільно­го судочинства. Він здійснюється в межах позовного провадження і за загальними правилами, а заочне рішення не ґрунтується на неправоті пасивної сторони. Що стосується повторного розгляду справи після скасування першого заочного рішення, то він по суті і функціонально є продовженням позовного провадження в суді першої інстанції.

З цього приводу звертає на себе увагу Постанова № 14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», в якій зазначається, що повторне заочне рішення, у тому числі ухвалене тим же складом суду, оскаржується в загально­му порядку, встановленому ЦПК, про що має бути зазначено в резо­лютивній частині рішення (ч. 3 ст. 232 ЦПК).

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК (ст. 233 ЦПК). Заочне рішення, яке на­брало законної сили, має всі ознаки рішення, що визначають його правову дію: незмінність, виключність, преюдиційність, обов’язковість, виконавчість.

^[1] Див.: Маляренко, В. Про заочне провадження у кримінальному судочинстві [Текст] / В. Маляренко // Право України. - 2004. - № 9. - С. 3-12; Шевчук, П. І. Заочне рішення в цивільній справі [Текст] / П. І. Шевчук // Вісн. Верхов. Суду України. - 1998. - № 3. - С. 44-45; Луспеник, Д. Д. Заочний розгляд справи: проблемні новели ЦПК [Текст] / Д. Д. Луспеник // Юрид. вісн. України. - 2006. - № 9. - С. 7.

^[2] Див.: Міжнародні стандарти у сфері судочинства [Текст]. - К. : Істина, 2010. - С. 242, 302.

^[3] Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах [Текст] // Вісн. Верхов. Суду України. - 2007. - № 10. - С. 25.

^[4] Див.: Кудрявцева, Е. В. Судебное решение в английском гражданском процессе [Текст] / Е. В. Кудрявцева. - М. : Городец, 1998. - С. 24-31.

^[5] У літературі висловлено і протилежну думку (див.: Луспеник, Д. Д. Застосуван­ня новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці [Текст] / Д. Д. Луспеник. - Х. : Харків юрид., 2005. - С. 328-329).

^[6] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/602350.

^[7] Черньїх, И. И. Заочное производство в гражданском процессе [Текст] / И. И. Черньїх. - М. : Городец, 2000. - С. 94-96.

Питання для самоконтролю

1. Якою мірою існуюча модель заочного розгляду справ впли­ває на ефективність цивільного судочинства?
2. Якими є законодавчі умови заочного розгляду справи?
3. Як кваліфікувати неявку відповідача з точки зору можливос­ті заочного розгляду справи?
4. У чому полягають особливості перегляду й оскарження за­очного рішення?