§ 5. Висновок експерта

Висновок експерта — докладний опис проведених експертом до­сліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відпо­віді на питання, задані судом (ст. 66 ЦПК).

Згідно із ст. 143 ЦПК для з’ ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, вста­новленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів (ч. 2 ст. 53 ЦПК).

У цивільному процесі застосовуються різні експертизи: судово- медична, судово-психіатрична, почеркознавча, товарознавча, біологіч­на та ін. Предметом експертизи не можуть бути питання права.

У судовій практиці виникає необхідність проведення додаткової або повторної експертизи. Цивільне процесуальне законодавство перед­бачає, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок екс­перта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумнів у його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові чи групі експертів (ст. 150 ЦПК).

Згідно зі ст. 148 ЦПК у цивільному судочинстві може бути призна­чена комісійна експертиза, яка проводиться не менш як двома експер­тами одного напряму знань.

У законодавстві передбачається можливість призначення комплекс­ної експертизи за участю не менш як двох експертів різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань (ст. 149 ЦПК).

Достовірність висновку експерта залежить від вибору особи, яку залучають як експерта. Експерт повинен мати спеціальні пізнання, бути компетентним. Крім того, достовірність висновку експерта забезпечу­ється тим, що експерт не може брати участі у розгляді справи і під­лягає відводу, якщо він: особисто прямо чи побічно заінтересований у результатах справи; є родичем сторін або інших осіб, які беруть участь у справі; перебуває в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі; знаходиться або знаходився у службовій або іншій залежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі; провадив ревізію, матеріали якої послужили підставою до порушення цивільної справи; виявився некомпетентним (ст. 22 ЦПК).

Підставою для проведення експертизи є ухвала суду. В ухвалі про призначення експертизи вказуються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім’я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об’єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків (ч. 1 ст. 144 ЦПК).

Експерт як учасник цивільних процесуальних правовідносин має певні права та обов’язки. Він має право: знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження; заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків; викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають зна­чення для справи і з приводу яких йому не були задані питання; бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються пред­мета і об’ єктів дослідження; задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам; користуватися іншими правами, встанов­леними Законом України «Про судову експертизу» (ч. 10 ст. 53 ЦПК).

Експертиза проводиться в суді або поза судом, якщо це потрібно у зв’язку з характером досліджень або якщо об’єкт досліджень немож­ливо доставити до суду (ч. 1 ст. 147 ЦПК).

Експерт зобов’язаний з’явитися за викликом суду, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на задані йому питання, а у разі необхідності — роз’яснити його (ч. 3 ст. 53 ЦПК). Якщо експерт злісно ухиляється від явки до суду, відмов­ляється без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків або дає завідомо неправдивий висновок, до нього застосо­вуються заходи, передбачені статтями 178 і 179 КК.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім’я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, по­сада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис прове­дених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання (ст. 147 ЦПК).

Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обстави­ни, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були по­ставлені питання, свої міркування про ці обставини він має право внести до свого висновку. Експерт дає у письмовій формі свій моти­вований висновок, який приєднується до справи. Суд має право запро­понувати експерту дати усне пояснення свого висновку.

Коли призначено кількох експертів, вони мають право радитись між собою. Якщо експерти дійдуть одного висновку, вони всі його підписують. Експерт, не згодний з іншими експертами, складає окре­мий висновок.

Висновок експерта досліджується в судовому засіданні шляхом оголошення. Для роз’яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені запитання. Першим ставить питання експертові особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першим ставить питання експертові позивач і його представник. Суд має право з’ясовувати суть відповіді експерта на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі (ст. 189 ЦПК).

Висновок експерта оцінюється поряд з іншими доказами і не має для суду наперед встановленого значення. Разом з тим в оцінці виснов­ку експерта є певна специфіка. Так, оцінка висновку експерта має містити аналіз дотримання процесуального порядку підготовки, при­значення і проведення експертизи, відповідність і повноту висновку експерта завданню, ступеню наукової обґрунтованості висновку, фак­тичних даних з точки зору їх належності, допустимості й місця в сис­темі інших доказів.

У результаті оцінки висновку експерта суд може визнати його об­ґрунтованим і достатнім і покласти в основу рішення. Якщо висновок експерта є неповним, як зазначалось, суд може призначити додаткову експертизу, якщо у суду виникають сумніви у достовірності висновку експерта, він може призначити повторну експертизу.