§ 3. Продовження та поновлення процесуальних строків

Правила поновлення та продовження процесуальних строків перед­бачені ст. 73 ЦПК. Застосування вказаних правил залежить від виду процесуального строку. У разі коли процесуальна дія не вчинена у ме­жах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними. Право подачі стороною або іншою особою, яка бере участь у справі, клопотання про поновлення пропущеного строку не обмежене яким-небудь строком. Таким чином, поновлення процесуального строку — це відновлення з причин, визнаних судом поважними, втраченого у зв’язку з пропу- щенням встановленого законом строку права на вчинення процесуаль­ної дії. Якщо пропущено строк, призначений судом, то на прохання сторони або іншої особи суд може продовжити пропущений строк. Продовження процесуального строку — надання судом нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена в первісно наданий строк.

Крім цього, ЦПК закріплює обов’язкове правило, відповідно до якого суд може поновити або продовжити строк тільки за клопотанням сторони або іншої особи, а також передбачає єдину умову для понов­лення або продовження строку — поважність причини пропуску. При цьому слід зазначити, що поважність причини є оціночною категорією і завжди встановлюється за розсудом суду.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку відповідно до ч. 2 ст. 73 ЦПК вирішується: по-перше, судом у судово­му засіданні з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК; по-друге, судом, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ і, по-третє, присутність осіб, які беруть участь у справі, повідомлених про місце і час розгляду цього питання, не є обов’язковою.

Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання. Але разом з тим слід відмітити, що, на наш погляд, обов’язковість зазначеного правила не відповідає основному змісту продовження пропущеного строку, який полягає в наданні ново­го строку, а не у визнанні простроченої процесуальної дії дійсною, як при поновленні.

За результатами розгляду поданого клопотання суд постановляє мотивовану ухвалу про поновлення чи продовження пропущеного строку або про відмову його поновити чи продовжити. Ухвала суду першої інстанції про відмову поновити чи продовжити пропущений строк може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 7 ч. 1 ст. 293 ЦПК). А ухвала суду апеляційної інстанції про відмову поновити чи продовжити пропущений строк може бути оскаржена в касаційному порядку (п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК).