§ 3. Поняття та види екологічних обов’язків громадян

Екологічним правам повинні відповідати певні екологічні обов’язки. Кореляція екологічних прав і обов’язків громадян створює режим най­більшого сприяння для життєдіяльності людей. Таке сполучення ство­рює розумний баланс інтересів усіх суб’єктів екологічних правовідно­син, сприяє досягненню гармонійної взаємодії природи і суспільства. Будь-які суб’єктивні екологічні права можуть бути реалізовані тільки через чиїсь екологічні обов’язки, і навпаки, екологічні обов’язки перед­бачають чиєсь право вимагати їх виконання. Поза кореляцією дані категорії не можуть існувати.

Екологічний обов’язок являє собою встановлену в законодавстві або договорі міру належної, суспільно необхідної поведінки, яка спи­рається на можливість державного примуса. У ній виражаються як особисті, так і суспільні екологічні інтереси. Через екологічний обов’язок задовольняється інтерес управомоченого в будь-якому еколого-правовому відношенні. Обов’язок відповідає також інтересам самого правозобов’язаного суб’єкта. В екологічному праві обов’язок установлюється як в інтересах управомоченого, так і в екологічних інтересах держави в цілому.

Функціональне призначення екологічного обов’язку полягає в реа­лізації механізму еколого-правового регулювання, недозволенні зло­вживання громадянами своїми правами. Соціальне призначення полягає у формуванні екологічної правосвідомості і культури. Екологічний обов’язок є одним зі способів забезпечення екологічних прав, умовою їхньої реальності й ефективності. Якщо суб’єктивне екологічне право — це сфера влади і волі індивіда, то екологічний обов’язок — сфера необ­хідності і підпорядкування.

Структура екологічного обов’язку містить у собі певні елементи: необхідність здійснювати певні дії або утримуватися від них; необ­хідність для правозобов’язаної особи відреагувати на звернені до неї законні вимоги управомоченого; необхідність нести відповідаль­ність за невиконання вимог, передбачених екологічним законодав­ством; необхідність не перешкоджати контрагенту користатися тим благом, відносно якого він має право (сервітут, емфітевзис, супер- фіцій).

Якщо зміст суб’єктивного екологічного права утворює міра дозво­леної поведінки, то екологічного обов’язку — міра належної, необхід­ної поведінки. Тому зміст екологічного обов’язку доцільно розглядати в двох аспектах: по-перше, у необхідності здійснювати активні пози­тивні дії, що відповідають вимогам екологічного законодавства. По- друге, у необхідності утримуватися від дій, заборонених діючим еко­логічним законодавством. Такі екологічні обов’язки, як правило, мають пасивний характер.

Екологічні обов’язки також можна диференціювати залежно від різноманітних підстав. За юридичною силою, ступенем правової уре- гульованості виділяють: а) конституційні^[5];

б) встановлені в спеціальних законах, переважна більшість норм яких спрямована на регулювання тих чи інших за характером екологічних відносин або пов’язаних з цим відносин;

в) передбачені підзаконними нормативними актами та до­говорами.

У діючій Конституції України екологічні обов’язки громадян пря­мо закріплені у ст. 66: не заподіювати шкоду природі, культурній спад­щині, відшкодовувати завдані їм збитки. Але до них також можна віднести інші обов’язки, що трансформуються у сферу екологічного права: власність зобов’ язує, вона не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (ч. 4 ст. 13); сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67); неухильно додер­жуватися Конституції та законів України, не посягати на права інших людей (ст. 68) тощо.

До другої групи Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 12) відносить обов’язки громадян: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багат­ства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишньо­го природного середовища; здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших нормативів та лімітів викорис­тання природних ресурсів; не порушувати екологічні права і закон­ні інтереси інших суб’єктів; вносити плату за спеціальне викорис­тання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення; компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище, тощо. Громадяни зобов’язані виконувати й екологічні обов’язки, передбачені в по- ресурсових законах і кодексах та деяких інших нормативних актах. Коло екологічних обов’язків також розширюється за рахунок їх за­кріплення у підзаконних нормативних актах, де вони ще більше деталізуються.

Виокремлюють загальні та спеціальні екологічні обов’язки. За­гальні притаманні всім без винятку громадянам як суб’єктам еко­логічного права, до них належать обов’язки, закріплені у Консти­туції України та Законі «Про охорону навколишнього природного середовища». Спеціальні обов’язки передбачені чинним поресур- совим екологічним законодавством і базуються на загальних по­ложеннях права власності та природокористування, забезпечення вимог екологічної безпеки тощо. Але поряд з цим містять обов’язки, обумовлені специфікою природного ресурсу, особливостями право­вого режиму експлуатації відповідного об’єкта. Особливу групу становлять обов’язки, які мають місце при введенні режиму над­звичайного стану, при оголошенні місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації.

Екологічні обов’язки також можна поділити на майнові і немайно- ві. До майнових належать обов’язки: компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на довкілля; вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення; компенсувати витрати на проведення екологічної експертизи, аудиторського аналізу щодо об’ єктів і видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку; впрова­джувати нові технології, які запобігають шкідливому впливу на на­вколишнє природне середовище і здоров’я людей, тощо. До немайно- вих належать: берегти природу, охороняти, раціонально використову­вати її багатства; здійснювати свою діяльність відповідно до вимог екологічної безпеки; не порушувати права інших суб’єктів; провадити екологічну експертизу екологічно небезпечних об’єктів та видів ді­яльності тощо.

Екологічні обов’язки мають і інші класифікації, наприклад, за­лежно від правомірності поведінки громадянина; сфери існування екологічних відносин (приналежності, використання, охорони, за­хисту, забезпечення екологічної безпеки); виду дії (активні та пасив­ні) та ін.