Стаття 54. Несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний для викорис­тання за призначенням

Несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків по приведенню їх у стан, придатний для використання за призначенням, або невиконання умов знімання, зберігання і нанесення родючого шару грунту - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 54 внесено зміни згідно із Законом України № 2977-ХП від 03.02.93 p.] [У статтю 54 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері раціонального землекористування та охорони земель, а саме користування та охорони тимчасово займаних земель. Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, зокрема, на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше чинним законодавством, зберігають права на ці ділянки. Відносини щодо тимчасового користування землями регулюються Земельним кодексом, Лісовим кодексом, Водним кодексом та іншими актами законодавства України.

У тимчасове користування земельні ділянки надаються із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів. Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами і лісовими угіддями.

Передача або надання земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, провадиться тільки після їх вилучення (викупу). Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох До двадцяти п'яти років. У разі виробничої необхідності ці строки можуть бути продовжені на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування. Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей повинно бути, як правило, довгостроковим.

У тимчасове користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; організаціям, зазначеним у ст. 70 Земельного кодексу для потреб оборони; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних та фізичних осіб.

Продовження строку користування земельними ділянками, наданими із земель, що перебувають у державній власності, провадиться Радами народних депутатів, які надали їх у користування. Продовження строку користування земельними ділянками, наданими із земель, що перебувають у колективній і приватній власності, провадиться власником цієї землі шляхом укладання нового договору.

У тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства. Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі.

Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове- до п'ятдесяти років. Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі.

Тимчасово не використовувані сільськогосподарські угіддя, що перебувають у колективній власності колективних сільськогосподарських підприємств, сільсько­господарських кооперативів і сільськогосподарських акціонерних товариств, можуть надаватися в оренду для сільськогосподарського використання на строк не більше п'яти років.

Громадяни, які мають земельні ділянки у власності, мають право надавати їх в оренду без зміни цільового призначення на строк до трьох років, а у разі тимчасової непрацездатності, призову на військову службу до Збройних сил України, вступу до навчального закладу- до п'яти років. При успадковуванні земельних ділянок неповнолітніми допускається надання цих ділянок в оренду під контролем місцевих Рад народних депутатів на строк до досягнення спадкоємцем повноліття.

У тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам (тимчасові лісокористувачі) для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт. Тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду може бути: короткостроковим — до трьох років і довгостроковим — від трьох до двадцяти п'яти років. Право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду оформляється договором. Форма договору на право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Також у тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися на умовах оренди. Умови оренди визначаються за угодою сторін у договорі.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Об'єктивна сторона полягає у здійсненні таких дій:

-      несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель (час повернення земель та умови їх використання визначаються договором, форма якого і порядок реєстрації встановлені Кабінетом Міністрів України);

-      невиконання обов'язків з приведення їх у стан, придатний для  використання за призначенням.  Приведення земель у стан, придатний для  використання за призначенням,  здійснюється  шляхом  рекультивації.  Рекультивація  земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

-      невиконання умов знімання, зберігання і нанесення родючого шару ґрунту. Це питання регулюється Законом України «Про охорону земель» від 19.06.2003 p., Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженим наказом Держкомзему від 04.01.2005 р. та іншими нормативно-правовими актами.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу.

Стаття 55. Самовільне відхилення від проектів внутрігос­подарського землеустрою

Відхилення без належного дозволу від затверджених у встановленому порядку проектів внутрігосподарського землеустрою - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 55 внесено зміни згідно із Законом України № 2977-ХП від 03.02.93 р] [У статтю 55 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері землеустрою.

Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Правову основу землеустрою становлять Конституція України, Земельний кодекс України, закони України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», «Про планування і забудову територій», «Про землеустрій» та інші нормативно-правові акти.

Нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою встановлюють порядок організації, державні стандарти, норми і правила виконання робіт із землеустрою, їх склад і зміст. Нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою є обов'язковими до виконання всіма суб'єктами землеустрою. Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов'язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, зокрема, орендарями.

Землеустрій здійснюється відповідно до закону державними та іншими землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.

Внутрігосподарський землеустрій - комплекс заходів щодо організації території конкретного господарюючого суб'єкт, що здійснюються з метою створення в рамках його територіального володіння умов для раціонального використання і охорони земель. Проект внутрігосподарського землеустрою- сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обгрунтування заходів з використання та охорони земель конкретного господарства, які передбачається здійснити протягом 5 - 10 і більше років. Внутрігосподарський землеустрій має важливе значення для нормального функціонування конкретних господарств, визначення прав господарюючих суб'єктів, раціонального використання та охорони земель певного господарства.

Об'єктивна сторона: відхилення без належного дозволу від затверджених у встановленому порядку проектів внутрігосподарського землеустрою. Здійснення таких дій порушує вимоги раціонального землекористування, що має наслідком відповідальність за цією статтею.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: вина може виражатися як у формі умислу, так і у формі необережності.