Рішення колегії проводяться в життя, як правило, наказами Міністра. Колегія розглядає основні питання організації і практичної діяльності системи органів внутрішніх справ, обговорює питання перевірки вико­нання, добору і використання кадрів, проекти найважливіших норматив­них актів, заслуховує доповіді міністра внутрішніх справ Автономної Республіки Крим, звіти начальників управлінь внутрішніх справ облас­тей, ГУВС міст Києва, Севастополя, головних управлінь, управлінь і від­ділів Міністерства та інших установ системи органів внутрішніх справ.

Керівництво МВС України у встановленому порядку скликає наради керівних та інших працівників системи МВС, проводить науково-прак­тичні конференції, на яких заслуховуються та обговорюються проблеми зміцнення законності та правопорядку, питання, пов'язані з покращан­ням діяльності органів внутрішніх справ.

Організаційна структура центрального апарату МВС України так са­мо, як і інших органів внутрішніх справ, зумовлена їх завданнями та функціями, які розподіляються на основні, забезпечувальні та організа­ційно-інспекційні.

Основні функції визначають цільове призначення органів внутрішніх справ. Це організація та забезпечення охорони громадського порядку, запобігання, припинення і розкриття злочинів, розслідування злочинів, безпеки дорожнього руху і т. ін.

Забезпечувальні функції спрямовані на здійснення основних функцій Міністерства: комплектування, розподіл, розстановка, виховання та на­вчання кадрів; медичне обслуговування працівників органів внутрішніх справ; фінансово-планова функція; виробнича і господарська функції; матеріально-технічне забезпечення, постачання, діловодство та ін.

До організаційно-інспекційних функцій належать: інформаційно-аналі­тична; розробка проектів комплексних рішень; перспективне і поточне планування; контроль за виконанням; узагальнення управлінської діяль­ності; підготовка проектів інформаційних документів для урядових ін­станцій, Прокуратури України, Верховного Суду України та ін.

Департаменти, управління й відділи центрального апарату МВС Ук­раїни вивчають стан і узагальнюють досвід роботи на місцях, готують пропозиції для керівництва, організують виконання вказівок Міністер­ства, здійснюють контроль відповідних підлеглих ланок. Ці структурні підрозділи будуються на основі галузевої спеціалізації.

МВС України як центральний орган виконавчої влади здійснює ке­рівництво місцевими органами внутрішніх справ у справі забезпечення громадського порядку та боротьби зі злочинністю.

Управління МВС України в областях створюються відповідно до за­конодавства України. У своїй діяльності вони підпорядковані централь­ному апарату МВС. Управління МВС в областях безпосередньо на міс­цях здійснюють функції виконавчої влади у галузі внутрішніх справ. Во­ни виконують свої завдання через відповідні галузеві служби, а також че­рез міські та районні відділи (управління) внутрішніх справ, інші низові апарати.

Важливе місце в діяльності УМВС посідають штаби. Вони допомага­ють керівництву управління в підготовці, прийнятті рішень і впрова­дженні їх у життя. Штаби постійно аналізують стан оперативної обста­новки в області, готують пропозиції щодо проведення конкретних заходів з виконання покладених на УМВС завдань, забезпечують впровадження науково обгрунтованих форм планування роботи в усі ланки апарату, проводять комплексне інспектування органів внутрішніх справ, контро­люють виконання вказівок МВС, узагальнюють та поширюють позитивні форми організаційної та оперативно-службової діяльності.

Основними формами керівництва УМВС підлеглими апаратами є: видання наказів, інструкцій і окремих вказівок, затвердження планів за­ходів; узагальнення та поширення позитивних форм роботи шляхом ви­дання оглядів, проведення семінарів-нарад, зборів та ін.; контроль (ін­спектування, заслуховування звітів з місць, направлення бригад у низові органи внутрішніх справ, аналіз звітів і доповідей).

Міністерство внутрішніх справ України постійно вживає заходів що­до вдосконалення методів керівництва УМВС підлеглими підрозділами з метою успішного виконання поставлених перед органами внутрішніх справ завдань.

Відділи (управління) внутрішніх справ — галузеві органи державного управління, які безпосередньо виконують функції МВС України на тери­торії міста, району. У системі органів внутрішніх справ вони є основною ланкою.

Міські (районні) відділи (управління) внутрішніх справ практично реалізують загальні для всіх ланок завдання, які визначаються законами України, постановами Уряду, а також актами місцевих рад народних де­путатів. На основі законів і підзаконних актів МВС України шляхом ви­дання наказів (інструкцій) вони визначають форми та методи діяльності апаратів внутрішніх справ на місцях щодо виконання поставлених зав­дань.

В охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю місцевим органам внутрішніх справ належить провідна роль. Саме вони своїми си­лами і засобами забезпечують порядок у громадських місцях, запобігають правопорушенням та припиняють їх.

Міські та районні відділи внутрішніх справ вживають заходів, які за­безпечують захист гідності й особистої безпеки громадян та їхнього май­на. У цих апаратах безпосередньо розглядаються заяви, скарги та повідомлення громадян, державних і громадських організацій щодо вчинення злочинів або підготовку до них і вживаються у зв'язку з цим відповідні заходи. З метою боротьби зі злочинністю зазначені органи здійснюють профілактичну роботу, вживають оперативно-розшукових заходів для виявлення ознак злочинів та осіб, які їх вчинили, встановлюють причини і умови, що сприяли злочинності на обслуговуваній території, а також вживають заходів до їх усунення.

Міські та районні відділи (управління) внутрішніх справ організують діяльність з виконання вироків судів, керують паспортною та дозвільною системами, вживають заходів щодо безпеки руху транспорту та пішохо­дів, нагляду за технічним станом автомототранспорту. У межах своїх повноважень вони сприяють посадовим особам при виконанні ними службових обов'язків у тих випадках, якщо громадяни відмовляються підкоритися їх законним вимогам.

Структура міських і районних відділів (управлінь) внутрішніх справ відповідає їх основним функціям. Вона визначається штатами, в яких да­ється найменування посад, їх чисельність, посадові оклади. Міністерство внутрішніх справ України в межах штатної чисельності та фонду заробіт­ної плати затверджує штати відповідних органів внутрішніх справ.

Найважливішою складовою частиною органів внутрішніх справ є мі­ліція України.

Завдання і обов'язки, покладені державою на міліцію, виконують різ­ні апарати загальної (територіальної), транспортної та спеціальної мілі­ції, які в організаційному відношенні належать до складу центральних і місцевих органів внутрішніх справ або є самостійними підрозділами.

Згідно із Законом України «Про міліцію» міліція України — це дер­жавний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здо­ров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтере­си суспільства і держави від протиправних посягань.

Правовою основою діяльності міліції є Конституція України, Закон України «Про міліцію», інші законодавчі акти держави, постанови Вер­ховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Мі­ністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України.

Діяльність міліції будується на принципах законності, гласності, гу­манізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудови­ми колективами, громадськими організаціями і населенням. Вона інфор­мує органи влади і управління, населення, засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміц­нення. За узгодженням з міліцією засоби масової інформації можуть ак­редитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошен­ню відомості, що становлять державну або службову таємницю.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, які мають політичну мету. При виконанні службових обов'язків співробітники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних громадських об'єднань. Державні органи, громадські об'єднання, посадові особи, трудові колективи, громадяни зо­бов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

Основними завданнями міліції є забезпечення особистої безпеки гро­мадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопо­рушенням і їх припинення; охорона та забезпечення громадського поряд­ку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпе­чення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних пося­гань; виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень; участь у наданні соціальної, правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам і організаці­ям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Міліція виконує свої завдання неупереджено, відповідно до закону. Ніякі виключні обставини або вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку співробітники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Співробітник міліції повинен поважати гідність особи і гуманно до неї ставитися, захищати права людини незалежно від її соціального по­ходження, майнового та іншого становища, расової та національної на­лежності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами він повинен виявляти високу культуру і такт, не розголошувати відомостей, що стосуються особистого життя, принижують честь і гідність, якщо ви­конання обов'язків не вимагає іншого.

Міліція тимчасово, у межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу.

До виконання завдань з охорони громадського порядку, громадської безпеки і боротьби зі злочинністю у порядку, встановленому чинним за­конодавством, можуть залучатися інші співробітники органів внутрішніх справ (курсанти, слухачі, ад'юнкти, викладацький склад навчальних за­кладів МВС України), військовослужбовці внутрішніх військ. На них, а також на працівників органів внутрішніх справ, які добровільно викону­ють ці завдання або до службових обов'язків яких входить виконання зазначених завдань, поширюються права та обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Міліція належить до системи Міністерства внутрішніх справ України і є складовою частиною апарату державного управління. Разом з тим мі­ліція — надзвичайний орган управління. Бона не тільки організує, а й безпосередньо практично здійснює охорону громадського порядку і бо­ротьбу зі злочинністю. Правове становище міліції, форми і методи прак­тичного здійснення завдань щодо охорони правопорядку зумовлені її призначенням: її апарати, служби і підрозділи вживають заходів із запо­бігання і припинення протиправних діянь, розкриття злочинів, розшуку і затриманню злочинців; її співробітники згідно з законом можуть застосо­вувати спеціальні засоби фізичного впливу та вогнепальну зброю; дисцип­ліна в міліції та проходження служби встановлені відповідно до військової: особи рядового і начальницького складу міліції складають Присягу на вірність державі, віддану і бездоганну службу своєму народові.

Права та обов'язки, організація роботи та структура підрозділів мілі­ції визначаються положеннями, що затверджуються Міністром внутріш­ніх справ України. Відповідно до поставлених перед міліцією завдань во­на виконує різні за своїм характером і змістом обов'язки, які можна по­ділити на чотири основні групи:

1)      охорона громадського порядку;

2)  боротьба зі злочинністю;

3)  охорона власності та фізичних осіб;

4)  запобігання правопорушенням.

При охороні громадського порядку міліція здійснює широкий комп­лекс заходів, спрямованих на запобігання і припинення правопорушень на вулицях, площах, у парках, на транспортних магістралях, вокзалах, пристанях, в аеропортах та інших громадських місцях; здійснює адмініст­ративний нагляд за виконанням посадовими особами і громадянами рі­шень органів державної влади та державного управління з питань охоро­ни громадського порядку, виявляє при цьому правопорушників і забез­печує притягнення винуватців до відповідальності; у межах своїх повно­важень сприяє народним депутатам, представникам органів державної влади у виконанні ними своїх обов'язків. Разом з іншими державними органами та громадськими організаціями міліція веде боротьбу проти пи­яцтва і алкоголізму, вилучає з громадських місць осіб, що перебувають у нетверезому стані, розпивають спиртні напої у невстановлених для цього місцях, здійснює додержання правил торгівлі спиртними напоями, оформляє, а також подає до суду матеріали на осіб, які хворі, на алкого­лізм і наркоманію для вирішення питання щодо їх примусового лікуван­ня; веде боротьбу з хуліганством та дрібною спекуляцією; вживає заходів щодо запобігання бродяжництву і дитячій безпритульності та боротьби з правопорушеннями неповнолітніх.

Служби міліції впроваджують у життя правила паспортної і дозвіль­ної систем; забезпечують безпеку дорожнього руху в містах, інших насе­лених пунктах і на автомобільних шляхах; здійснюють нагляд за техніч­ним станом автомототранспорту; забезпечують порядок у період надзви­чайних обставин (аварії і катастрофи, стихійне лихо, епідемії, епізоотії), під час проведення різних масових дійств і заходів цивільної оборони.

Міліція виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшу-кову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громад­ської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції; міліції охорони та спеціальної міліції.

До кримінальної міліції належать служби карного розшуку, з боротьби з організованою злочинністю, кримінального пошуку, боротьби з еконо­мічною злочинністю, слідчої роботи і дізнання.

Міліцію громадської безпеки становлять служби охорони громадсько­го порядку (патрульно-постової служби міліції, приймальники-розпо-дільники для затриманих за бродяжництво, приймальники-розподільни-ки для неповнолітніх, охорони, утримання і конвоювання затриманих і взятих під варту осіб, спецприймальники, підрозділи міліції швидкого реагування «Беркут»), паспортної та міграційної роботи, дозвільної сис­теми, дільничних інспекторів міліції, забезпечення карантинних і ветери­нарно-санітарних заходів у разі проведення боротьби з епізоотією.

До транспортної міліції належать відповідні підрозділи, які забезпе­чують охорону громадського порядку та боротьбу зі злочинністю на за­лізничному, водному та повітряному транспорті.

Державна автомобільна інспекція становить сукупність підрозділів дорожньо-патрульної служби, дорожнього нагляду, реєстраційно-екзаме­наційної роботи, технічного нагляду, розшуку транспортних засобів, про­паганди та агітації з безпеки руху.

Міліція охорони складається з підрозділів, які забезпечують на дого­вірних засадах охорону усіх видів власності, об'єктів майна та вантажів, фізичних осіб, грошових коштів.

До спеціальної міліції належать підрозділи внутрішніх справ на закри­тих об'єктах (наприклад, підприємства з особливим режимом функціону­вання).

Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від сти­хійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерство внут­рішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України може ство­рювати спеціальні підрозділи міліції.

Законодавством України встановлено загальні для усіх працівників міліції обов'язки, згідно з якими співробітник міліції на території Украї­ни незалежно від посади, яку він обіймає, місця перебування і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи повідом­ленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів що­до запобігання і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення та затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події, а також повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

У питаннях забезпечення боротьби зі злочинністю та громадського порядку на працівників міліції покладений обов'язок виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, використовувати з цією метою оперативно-розшукові і профілактичні заходи; приймати, а також реєст­рувати заяви і повідомлення про злочини та адміністративні правопору­шення, своєчасно приймати за ними рішення; розшукувати осіб, які пе­реховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від вико­нання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб; охоро­няти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб; забез­печувати громадський порядок під час проведення масових заходів ко­мерційного характеру, виконання загальнообов'язкових рішень місцевих рад народних депутатів, прийнятих ними в межах своєї компетенції, з питань охорони громадського порядку та правил торгівлі у невстановле-них для цього місцях.

Виконуючи адміністративні функції, міліція зобов'язана припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у цих спра­вах; забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил, нормативів у цій сфері, здійснювати реєст­рацію, облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на право керування транспортними засобами та видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; давати дозвіл на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріа­лів, інших предметів та речовин, щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, а також на відкриття об'єктів, де вони використовуються, контролювати додержання зазначених правил і функ­ціонування згаданих об'єктів; контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні та транзитного проїзду че­рез її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.

З метою забезпечення громадської безпеки міліція зобов'язана пові­домляти відповідні державні органи та громадські об'єднання про аварії, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідклад­них заходів щодо ліквідації їх наслідків, рятування людей і надання їм допомоги, охорони майна, що залишилося без нагляду; брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій; у встанов­леному порядку виявляти і повідомляти заклади охорони здоров'я про осіб, які становлять групу ризику на СНІД, та здійснювати за поданням закладу охорони здоров'я, з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захво­рювання та хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні речовини шляхом ін'єкцій, для обов'язкового обстеження та лікування.

У сфері боротьби зі злочинністю міліція забезпечує прийом, реєстра­цію, облік і вирішення заяв, повідомлень про вчинені і ті, що готуються, злочини, а також іншої інформації про події і факти, які стосуються бо­ротьби зі злочинністю. Вона проводить роботу з запобігання злочинам і вживає необхідних заходів щодо їх припинення, а також оперативно-роз-шукові та інші передбачені законом заходи з метою розкриття злочинів і виявлення осіб, що їх вчинили; порушує кримінальні справи, здійснює невідкладні слідчі дії для встановлення і закріплення слідів злочину; провадить у межах своєї компетенції дізнання з кримінальних справ; охороняє та конвоює затриманих і взятих під варту, виконує вироки су­дів щодо осіб, засуджених до позбавлення волі умовно з відстрочкою, а також до виправних робіт; у передбачених законом випадках здійснює адміністративний нагляд за особами, які відбули покарання.

У сфері охорони власності міліція запобігає, припиняє і розкриває посягання на власність у промисловості, будівництві, торгівлі, на транс­порті, у сфері економіки; виявляє та викриває осіб, які займаються спе­куляцією, забороненим промислом та ін. Особлива увага у цій роботі приділяється боротьбі з замаскованим розкраданням власності, порушен­ням правил заняття підприємницькою діяльністю, незаконними валют­ними операціями, хабарництвом.

Охорону найважливіших та інших об'єктів різних форм власності (державної, колективної, кооперативної, громадської і особистої), а також фізичних осіб на договірних засадах виконують підрозділи Державної служби охорони при органах внутрішніх справ. Окремі підприємства, споруди та інші найважливіші об'єкти (установ Національного банку Ук­раїни, державні архіви, музеї, водосховища з питною водою, гідровузли і водозабірні станції, метрополітен) охороняються спеціальними підрозді­лами міліції також на основі договорів, які укладаються з відповідними відомствами (юридичними особами). Взаємодіючи з іншими службами міліції, підрозділи охорони виконують також обов'язки з охорони гро­мадського порядку та боротьби зі злочинністю у місцях охорони об'єктів. Дедалі більшого поширення у діяльності служби охорони набувають пункти централізованої охорони, які забезпечують збереження майна або об'єктів від злочинних посягань за допомогою технічних засобів.

Запобігання правопорушенням (профілактична діяльність) — важли­вий напрям роботи міліції, пов'язаної з запобіганням злочинам та іншим правопорушенням, виявленням причин і умов, що сприяють їх вчинен­ню. На цій основі вживаються заходи профілактичного характеру щодо осіб, які займаються пияцтвом, хворіють на алкоголізм і наркоманію та ведуть антигромадський спосіб життя, безпритульних підлітків та непов­нолітніх правопорушників.

Міліція проводить серед населення правову пропаганду, використо­вуючи засоби масової інформації (радіо, телебачення, пресу, кіно). Бага­то в чому успіх профілактичної роботи міліцейських служб залежить від зв'язку з громадськістю, взаємодії з правоохоронними та іншими держав­ними органами, глибокого аналізу причин правопорушень, цілеспрямова­ної роботи і правильного використання сил і засобів. Значна частка у за­гальному змісті виконуваних міліцією обов'язків належить патрульне-постовій службі, наряди якої запобігають і припиняють злочини та інші правопорушення, охороняють державне майно й особисту власність. Важливу роль в охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю відіграють спеціальні установи міліції (спеціальні приймальники для заарештованих в адміністративному порядку, приймальники-розподіль-ники для осіб, затриманих за бродяжництво, ізолятори тимчасового утримання затриманих і взятих під варту осіб).

Великий обсяг обов'язків виконують дільничні інспектори міліції. Вони безпосередньо запобігають правопорушенням, ведуть боротьбу зі злочинністю, здійснюють нагляд за додержанням актів, які регулюють громадський порядок, вживають заходів щодо охорони державної та осо­бистої власності, забезпечують паспортний режим і виконання правил дозвільної системи, здійснюють нагляд за безпекою дорожнього руху. Це визначає першорядну роль дільничних інспекторів у практичному вирі­шенні покладених на міліцію завдань.

Реалізуючи профілактичні функції, міліція зобов'язана виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в ме­жах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; брати участь у правово­му вихованні населення; проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

Для забезпечення виконавчої функції міліція зобов'язана виконувати у межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення, а також прийняті у встановленому законом порядку рішення прокурора, слідчого, суду.

Забезпечуючи кримінально-процесуальні функції, міліція зобов'язана здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання, а також слідство у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; проводити криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у вста­новленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слід­чих діях.

Обов'язки міліції при виконанні охоронної функції полягають у то­му, що вона має охороняти на договірних засадах майно громадян, колек­тивне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб і громадян, осіб без громадянства; забезпечувати захист фізичних осіб, охорону свідків, потерпілих та інших осіб за їх зверненням, якщо їх життя, здоров'я і майно перебувають у не­безпеці у зв'язку з наданням ними допомоги правоохоронним органам у запобіганні та розкритті злочинів.

Інші обов'язки міліції полягають у сприянні забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану в разі їх ого­лошення на всій території України або в окремій місцевості; здійсненні приводу до відповідних державних органів або установ згідно з чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються від при­зову на військову службу; наданні у межах своїх повноважень допомоги народним депутатам, представникам державних органів і громадських об'єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників; надані у межах наявних можливостей невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у небез­печному для життя і здоров'я стані, а також неповнолітнім, які залиши­лися без опікування; забезпеченні збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих до міліції документів, речей, цінностей та іншого майна, вжитті заходів до повернення їх законним власникам. Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінно­стей і майна.

Для виконання обов'язків з боротьби зі злочинністю міліції надано право викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, а в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу.

Працівники міліції виступають як представники влади. Вони наділе­ні широкими повноваженнями для виконання завдань з охорони громад­ського порядку і боротьби зі злочинністю, мають право пред'являти ви­значені вимоги до громадян і посадових осіб, обов'язкові для виконання; застосовувати в необхідних випадках заходи державного примусу, їх ді­яльність в основному відбувається на очах у населення, нерідко пов'яза­на з необхідністю втручання в особисті інтереси людей. Тому їх дії при усій суворості мають бути завжди виправданими, справедливими і зрозу­мілими для людей.

Для виконання покладених на міліцію обов'язків їй надано необхідні державно-владні повноваження, згідно з якими працівники міліції мають право вимагати від громадян і посадових осіб припинення правопору­шень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, вжива­ти заходів щодо припинення порушень у разі невиконання цих вимог, складати у передбачених законодавством випадках протоколи про адмі­ністративні правопорушення; застосовувати в межах своєї компетенції заходи адміністративного примусу (адміністративно-запобіжні заходи, заходи припинення і Стягнення); перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень особисті та інші документи; затримувати та тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях: осіб, підозрю­ваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнан­ня, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримі­нального покарання; взятих під варту осіб, осіб, що вчинили правопору­шення, за які передбачено стягнення у вигляді адміністративного арешту; неповнолітніх, які залишилися без опікування або вчинили суспільно не­безпечні діяння; осіб, які перебували в громадських місцях у нетверезому стані; осіб, які підозрюються у занятті бродяжництвом; осіб, які ухиля­ються від виконання постанови суду про направлення на примусове лі­кування від хронічного алкоголізму або наркоманії; осіб з вираженим психічним розладом; військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпа­дають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення.

У своїй адміністративній діяльності щодо забезпечення охорони гро­мадського порядку і громадської безпеки міліція має право вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припи­нення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повнова­жень міліції, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати захо­ди примусу; перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопору­шень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необ­хідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і конт­роль за виконання яких покладено на міліцію; складати протоколи про адміністративні правопорушення, здійснювати особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені за­коном заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених КУпАП накладати адмініст­ративні стягнення або передавати матеріали про адміністративні право­порушення на розгляд інших державних органів, товариських судів, гро­мадських об'єднань або трудових колективів; проводити кіно- і фото­зйомку, звукозапис як допоміжні засоби попередження протиправних дій та розкриття правопорушень; проводити фотографування, звукозапис, кі­но- і відеозйомку, дактилоскопію осіб, які затримані за підозрою у вчи­ненні злочину або бродяжництво, взяті під варту, звинувачуються у вчи­ненні злочину, а також осіб, підданих адміністративному арешту. З ме­тою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей працівники міліції також мають право тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцево­сті чи об'єкти; у разі затримання злочинців, при аваріях, інших надзви­чайних обставинах обмежувати або забороняти рух транспорту і пішохо­дів на окремих ділянках вулиць та автомобільних шляхів.

Працівники міліції здійснюють у порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального за­конодавства; здійснюють на підставах і в порядку, встановленому зако­ном, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відео­зйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою роз­криття злочинів; проводять кіно-, фотозйомку і звукозапис як допоміжні засоби попередження протиправних дій та розкриття правопорушень (наприклад, у випадках проведення несанкціонованих зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій); проводять огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден.

Здійснюючи нагляд за виконанням правил дозвільної системи, мілі­ція має право анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибу­хових речовин і матеріалів, інших предметів та речовин при невиконанні ними встановленого порядку користування і поводження з ними або не­доцільності їх дальшого зберігання, вилучати за необхідності зазначені предмети, опечатувати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі ти­ри, стенди, збройно-ремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують зброєю і боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил; анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі засоби, мають психічні захворювання; оглядати з участю адміністрації підприємств, установ, організацій приміщення, де знаходяться зброя, боєприпаси, вибухові, наркотичні та сильнодіючі хімічні, отруйні та ра­діоактивні речовини і матеріали, з метою перевірки додержання правил поводження з ними; оглядати зброю та боєприпаси, що знаходяться у громадян, а також місця їх зберігання.

У будь-який час працівники міліції мають право входити в житлові приміщення осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, з ме­тою перевірки; перебувати на земельних ділянках, у жилих та інших при­міщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території та у примі­щеннях підприємств, установ і організацій з метою забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і затри­мання осіб, які його вчинили.

Виконуючи охоронні функції та функції боротьби з економічною злочинністю, міліція має право проводити з участю адміністрації підпри­ємств, установ і організацій огляд виробничих, складських та інших службових приміщень і територій з метою перевірки охорони державно­го і колективного майна, додержання правил продажу товарів і надання послуг населенню; вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб підприємств, установ і організацій відомості та пояснення за факта­ми порушення законодавства, проведення документальних і натуральних перевірок, інвентаризацій та ревізій виробничої та фінансово-господар­ської діяльності; витребувати і за необхідності вилучати документи, зраз­ки сировини і продукції, опечатувати каси, приміщення та місця збері­гання документів, грошей та товарно-матеріальних цінностей.

Виконуючи функції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, мі­ліція має право зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення навколишнього середовища, а також за на­явності даних про те, що він використовується з протиправною метою, оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право ко­ристування й керування ними, дорожні листи та відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам; проводити техніч­ний огляд автомототранспорту; організувати за необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними за­собами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають документів на право керування або користування транспортними засоба­ми, позбавляти водіїв у передбачених законодавством випадках права ке­рування транспортними засобами; використовувати передбачені норма­тивними актами технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху, забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху чи навколишньо­го середовища або номери агрегатів яких не відповідають записам у ре­єстраційних документах; відвідувати підприємства, установи й організа­ції для виконання контрольних і профілактичних функцій щодо забезпе­чення безпеки дорожнього руху; вимагати від відповідних організацій усунення порушень правил утримання шляхів, обмежувати або заборо­няти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт, інших заходів на вулицях і автомобільних шляхах.

З метою вжиття профілактичних заходів міліція має право виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу, на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застере­ження про неприпустимість протиправної поведінки; вести профілактич­ний облік правопорушників, криміналістичний та оперативний обліки в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на міліцію; повідомляти з метою профілактичного впливу державним ор­ганам, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання особи про факти вчинення нею адміністративного правопорушення; вносити відповідним державним органам, громадським об'єднанням або службовим особам, підприємствам, організаціям обов'язкові для розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень.

Крім зазначених, працівники міліції мають й інші права: одержувати безперешкодно та безкоштовно від підприємств, установ та організацій, громадських об'єднань відомості, необхідні у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами про правопорушення, що перебувають у прова­дженні міліції; користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Працівники підрозділів на транспорті у межах обслуговуваних дільниць, крім того, мають право на безплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових від­ряджень працівники міліції мають право на позачергове придбання квит­ків на всі види транспорту й розміщення в готелях при пред'явленні службового посвідчення та посвідчення про відрядження. У разі невід­кладних службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності місць; можуть використовувати безпосереднь транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребу­ють невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушни­ків та їх доставки в міліцію; користуватися у невідкладних випадках без­перешкодно і безплатно засобами зв'язку, що належать підприємствам, установам і організаціям, а засобами зв'язку, що належать громадянам, — за їх згодою; користуватися безплатно засобами масової інформації з ме­тою встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили, свідків, потерпілих, розшуку злочинців, які втекли, осіб, які пропали без­вісти, та з іншою метою, що пов'язана з необхідністю подання допомоги громадянам, підприємствам, установам і організаціям у зв'язку з вико­нанням міліцією покладених на неї обов'язків.

Здійснюючи охорону громадського порядку та боротьбу із злочинні­стю, міліція, керуючись нормами кримінально-процесуального законо­давства, виконує функції дізнання; порушує кримінальні справи, прова­дить невідкладні слідчі дії щодо встановлення та закріплення слідів зло­чину — огляди, обшуки, виїмки, затримання і допит підозрюваних, допит потерпілих, свідків. Це регулює відносини міліції з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, адже у та­ких випадках міліція виступає як орган дізнання і в межах своєї компе­тенції бере участь у розслідуванні злочинів.

Розглянуті напрями роботи міліції становлять окремий бік єдиної ді­яльності міліції щодо охорони громадського порядку, боротьби зі злочин­ністю, охорони власності, профілактики правопорушень, які тісно взає­мопов'язані.

Законодавством встановлені загальні для усіх працівників міліції обов'язки, які вони повинні виконувати незалежно від службового стано­вища та посади, що обіймають: попереджувати і припиняти злочини та інші правопорушення, забезпечувати захист особи, прав і свобод грома­дян від протиправних посягань. Крім того, кожний працівник міліції ви­конує регламентовані правовими актами конкретні службові функції, пов'язані з зайняттям відповідної посади у міліцейському апараті, підроз­ділі, стройовій частині. Деякими обов'язками та правами законодавство наділяє лише посадових осіб. Наприклад, застосовувати адміністративні стягнення за дрібне хуліганство, появу у громадських місцях у нетвере­зому стані, розлиття спиртних напоїв у громадських місцях правомочні тільки начальники міліції та їх заступники. Ці повноваження не можуть бути делеговані іншим посадовим особам.

Особовий склад міліції становлять працівники, які проходять дер­жавну службу в підрозділах міліції, їм відповідно до чинного законодав­ства присвоюються спеціальні звання міліції.

Працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого за­тверджуються Кабінетом Міністрів України, їм видається службове по­свідчення.

Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внут­рішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Особи, прийняті на службу до міліції, у тому числі слухачі й курсанти училищ міліції, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах МВС України. Навчання в училищах МВС України після здобуття середньої освіти прирівнюється до прохо­дження військової служби. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.

Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, і його законні вимоги обов'язкові для виконання громадянами і службовими особами. При виконанні покладених на нього обов'язків працівник міліції керується тільки законом, діє в його межах і підпоряд­ковується начальникам — своєму безпосередньому та прямому. Ніхто ін­ший, за винятком уповноважених службових осіб, не може втручатися в законну діяльність працівника міліції. Захист життя, здоров'я, честі, гід­ності, майна співробітника міліції та членів його сім'ї гарантуються зако­ном.

Образа працівника міліції, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на працівника міліції завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.

Працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права, які не пов'язані зі службовою діяльністю. Звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвину­ваченням у вчиненні злочину допускаються тільки після набуття обвину-вачувальним вироком законної сили. У разі затримання працівника мілі­ції за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він перебуває у призначених для цього установах органів внутрішніх справ окремо від інших осіб або на гарнізонній гауптвахті.

Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Вони ко­ристуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних те­лефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні питань соці­ально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодав­ством України.