—забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність Ук­
раїни, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання
Конституції та законів України, актів Президента України;

—вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і грома­
дянина;

—забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та подат­
кової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціаль­
ного захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної без­
пеки і природокористування;

— розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного
розвитку України;

—забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;

—здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до
чинного законодавства;

—розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпе­
чує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного
бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

— здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності та націо­
нальної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинні­
стю;

— організує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності
України, митної справи;

— спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконав­
чої влади;

— здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами
України, актами Президента України.

Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України роз­робляє на строк своїх повноважень Програму діяльності, яка спрямована на відродження вітчизняного виробництва, поглиблення реформування економічних відносин та організаційне забезпечення економічної транс­формації, з метою досягнення позитивних зрушень у поліпшенні добро­буту населення.

Така Програма насамперед передбачає практичне розв'язання най-гостріших економічних і соціальних проблем розвитку держави. На сьо­годні це стосується, зокрема, всебічного заохочення вітчизняного товаро­виробника, державної підтримки виробництва в агропромисловому ком­плексі, нарощування експорту; масштабного використання науково-тех­нологічного потенціалу; створення відповідних умов для залучення віт­чизняних та іноземних інвесторів; забезпечення надійного енергопоста­чання та реального енергозбереження на всіх рівнях споживання енергії; комплексного реформування податкової системи з метою зменшення по­даткового тиску з одночасним забезпеченням повноти сплати податків; здійснення збалансованої бюджетної політики, розв'язання проблем зай­нятості, своєчасності виплати заробітної плати, пенсій, упорядкування надання пільг, удосконалення систем соціального та пенсійного забезпе­чення тощо.

При Кабінеті Міністрів України діє постійний орган — Секретаріат Кабінету Міністрів України, структурні підрозділи якого в межах покла­дених на них функцій забезпечують діяльність Кабінету Міністрів Украї­ни, урядових комітетів, працюють за дорученнями Прем'єр-міністра Ук­раїни, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України, Урядового Секретаря Кабінету Міністрів України та його за­ступників. У структурі Секретаріату Кабінету Міністрів України діє Де­партамент економічної політики, до якого входять: Управління стратегії реформування економіки та стратегічного планування; Управління між­народного співробітництва, міждержавних відносин та зовнішньоеконо­мічної політики; Управління фінансової політики; Управління стратегії реформування відносин власності та регуляторної політики; Управління експертизи, аналізу та дерегуляції розвитку реального сектора економіки; Управління економічної взаємодії з новими незалежними державами Східної Європи та Центральної Азії; Управління з питань європейської інтеграції. Ця структура Секретаріату Кабінету Міністрів України за­тверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р.

При Кабінеті Міністрів діє робочий орган — Урядовий комітет еко­номічного розвитку та з питань європейської інтеграції, основним зав­данням якого є формування та реалізація державної політики в еконо­мічній сфері. Він розглядає та схвалює концепції проектів нормативно-правових актів та інших документів, що підлягають розробленню; розгля­дає, врегульовує розбіжності та схвалює проекти нормативно-правових актів та інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України у сфері економіки відповідно до встановленого регламенту.

До складу Урядового комітету економічного розвитку та з питань єв­ропейської інтеграції входять: Віце-прем'єр-міністр України з питань економічної політики — голова Урядового комітету; Міністр економіки та з питань європейської інтеграції; Міністр праці та соціальної політики; Міністр промислової політики; Міністр транспорту; Міністр фінансів; Голова Антимонопольного комітету; Голова Фонду державного майна; Голова Державної податкової адміністрації; Голова Держкомзв'язку; Го­лова Держмитслужби; Голова Держпідприємництва; Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

При Урядовому комітеті утворено Раду об'єднань підприємців Украї­ни (постанова КМ України від 18 травня 2000 р.). Рада об'єднань підпри­ємців України є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Урядовому комітеті економічного розвитку, утвореним з метою залучен­ня об'єднань підприємців до опрацювання проектів актів законодавства з питань підприємницької діяльності, забезпечення відкритого прийняття рішень в економічній сфері і організації зворотного зв'язку між суб'єкта­ми підприємництва та органами виконавчої влади на засадах широкого залучення громадськості до обговорення та аналізу ефективності рішень органів виконавчої влади.

Рада формується з представників об'єднань підприємців, які делегу­ються цими об'єднаннями для роботи в Раді.

Для більш ефективної роботи Кабінету Міністрів, створення необхід­них для розвитку економіки правових і фінансово-матеріальних умов, підготовки відповідних рекомендацій, сприяння в інформаційно-аналі­тичній та науково-методичній роботі, а також з консультативно-експерт­ною метою при ньому створюються робочі та консультативні органи. Це можуть бути органи як Кабінету Міністрів, так і «при» Кабінеті Мініст­рів. Слід мати на увазі, що це досить «рухомі» структури. Залежно від конкретних ситуацій, завдань, які виникають перед урядом, змінюються не тільки їх функції, а й самі вони можуть ліквідовуватися чи створюва­тися.

Такі органи можуть називатися по-різному. Частіше це ради, комісії, агентства, центри.

До них належать:

—  Міжвідомча рада з питань захисту прав споживачів при Кабінеті
Міністрів України, яка є постійно діючим консультативно-дорадчим ор­
ганом при Кабінеті Міністрів України, утвореним для координації діяль­
ності міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої вла­
ди з питань розроблення і реалізації правових, організаційних та еконо­
мічних заходів, спрямованих на державний захист прав споживачів;

—  Міжвідомча комісія з координації дій у проведенні податкової, бюджетної та грошово-кредитної політики, яка є консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення координації дій центральних органів виконавчої влади з Національним банком під час формування та проведення податкової, бюджетної та грошово-кредитної політики.

Безпосереднє управління конкретними комплексами, галузями і під-галузями у сфері економіки здійснюють профільні міністерства, коміте­ти, спеціально створені центральні органи виконавчої влади. В їх системі особлива роль належить Міністерству економіки та з питань європей­ської інтеграції. Цей орган виконавчої влади є вузловою ланкою системи управління економікою і виступає координуючим центром щодо діяль­ності всіх інших управлінських структур цієї сфери та вжиття заходів, спрямованих на реалізацію економічної політики держави. Його основ­ними завданнями є:

—  участь у формуванні державної політики економічного та соціаль­
ного розвитку України, розроблення механізмів її реалізації, прогнозів
економічного й соціального розвитку на середньо- та короткостроковий
періоди та відповідних програмних документів;

— створення сприятливих економічних умов для функціонування
суб'єктів господарювання всіх форм власності, розвитку ринкових відно­
син, конкурентного середовища; участь у реалізації антимонопольної по­
літики;

— розроблення пропозицій щодо формування державної політики у
сфері реалізації прав власності;

— участь у формуванні державної регіональної політики, організація
роботи, пов'язаної з її проведенням;

— забезпечення проведення єдиної зовнішньоекономічної політики,
державної економічної політики щодо інтеграції України у світову еко­
номіку, здійснення економічного та соціального співробітництва з Євро­
пейським Співтовариством;

— участь у формуванні та реалізація державної політики у сфері вза­
ємодії з міжнародними фінансовими організаціями, економічними угру­
пованнями, відповідними міждержавними і регіональними організація­
ми, в тому числі кредитно-фінансовими установами інших держав, коор­
динація роботи, пов'язаної із залученням міжнародної технічної допомо­
ги;

— забезпечення в межах своїх повноважень захисту економічних
прав і законних інтересів України, вітчизняних та іноземних суб'єктів
господарювання;

— участь у розробленні та забезпечення реалізації державної політи­
ки у сфері розвитку внутрішньої торгівлі та послуг;

— участь у розробленні державної політики у сфері стандартизації,
метрології, сертифікації та акредитації, захисту прав споживачів;

— розроблення стратегії та механізмів реалізації державної структур­
ної, інвестиційної та інноваційної політики;

— забезпечення реалізації державної цінової політики;

—участь у формуванні політики управління державним сектором
економіки;

—участь у розробленні та забезпеченні реалізації державної політики
у сфері економічної безпеки та детінізації економіки;

—проведення державної політики щодо запобігання банкрутству, за­
безпечення умов реалізації процедур відновлення  платоспроможності
боржників, визнання боржників банкрутами;

—проведення аналізу та економічного обгрунтування потреб держа­
ви, пов'язаних з її обороною і безпекою.

Міністерство економіки України у межах своїх повноважень видає на основі й на виконання чинного законодавства накази, організує та контро­лює їх виконання.

Рішення Міністерства з питань реалізації економічної політики, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, а також підприємств, уста­нов і організацій.

Міністерство за необхідності видає спільно з іншими центральними органами державної виконавчої влади та місцевими державними адмі­ністраціями спільні акти.

Для втілення в життя державної політики у сфері промисловості, зокрема в галузях військово-промислового комплексу, конверсії, маши­нобудування, металургійної, хімічної, легкої, деревообробної промисло­вості, виробництва дорогоцінних металів, коштовного каміння та інших, утворено Міністерство промислової політики України, що є центральним органом виконавчої влади.

Основними завданнями Міністерства промислової політики України є:

— підготовка пропозицій щодо формування державної промислової
політики та механізму її реалізації;

— розроблення пропозицій щодо вдосконалення механізму державного
регулювання функціонування промислового сектора економіки України;

— реалізація державних програм розвитку промисловості України;
визначення напрямів розвитку науково-технічного потенціалу промисло­
вого сектора економіки України;

— розроблення прогнозів виробничо-технічного та фінансово-еконо­
мічного розвитку промислового виробництва;

— створення сприятливих умов для розбудови високорозвинутого
промислового сектора економіки України;

— участь у розробленні та реалізації державної регіональної промис­
лової політики.

Серед органів управління економікою важливе місце належить Мініс­терству аграрної політики України — головному органу системи цен­тральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції.

Основними завданнями Міністерства аграрної політики є:

—забезпечення реалізації державної аграрної політики, організація
розроблення та вжиття заходів щодо гарантування продовольчої безпеки
держави;

—забезпечення здійснення державного управління у сфері сільського
господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, риб­
ного господарства, переробки сільськогосподарської продукції;

—організація та забезпечення проведення аграрної реформи, здій­
снення її моніторингу, розроблення і вжиття заходів щодо структурної
перебудови галузей агропромислового виробництва, участь у реалізації
державної політики у сфері підприємництва;

—участь у формуванні та реалізації соціальної політики у сільській
місцевості;

—координація діяльності органів виконавчої влади з питань реалізації
державної аграрної політики, соціальної політики у сільській місцевості,
забезпечення продовольчої безпеки держави, проведення аграрної реформи.

Регулювання у сфері економіки здійснюють інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом — Антимоиопольний комітет України, Державна служба експортного контролю України.

На рівні областей та районів областей, а також міст Києва, Севасто­поля та районів міст Києва і Севастополя адміністративно-правове регу­лювання здійснюється місцевими державними адміністраціями.

Основні повноваження обласних, Київської і Севастопольської мі­ської державної адміністрації полягає в тому, що адміністрація цього рівня:

—розробляє проекти програм соціально-економічного розвитку від­
повідної території та подає їх на схвалення відповідній раді, організує їх
виконання;

—забезпечує ефективне використання природних, трудових і фінан­
сових ресурсів;

— забезпечує здійснення відповідно до законодавства контролю за
станом фінансової дисципліни, обліку та звітності на підприємствах, в
установах, організаціях незалежно від форм власності;

— забезпечує складання необхідних для управління соціально-еконо­
мічним розвитком території балансів трудових ресурсів, місцевих буді­
вельних матеріалів, палива тощо;

— погоджує у межах своєї компетенції питання розміщення на тери­
торії відповідної області, міст Києва, Севастополя нових підприємств та
інших об'єктів незалежно від форм власності;

— вносить відповідно до законодавства пропозиції щодо створення спе­
ціальних (вільних) економічних зон, зміни статусу та території цих зон;

— розглядає та погоджує подані підприємствами, установами, органі­заціями, розташованими відповідно на території області, міст Києва, Севастополя, проекти планів та заходів, які пов'язані з обслуговуванням на­селення або можуть призвести до зміни екологічного, демографічного стану та інших наслідків;

— розробляє пропозиції щодо обсягів продукції (робіт, послуг), що
підлягають поставці для державних потреб, формує обсяги продукції (ро­
біт, послуг), що поставляються для потреб відповідної території за раху­
нок коштів місцевого бюджету та інших джерел фінансування;

— вносить пропозиції для розробки проектів Державної програми со­
ціального та економічного розвитку України та довгострокових прогно­
зів, а також до проектів індикативних планів розвитку відповідних галу­
зей народного господарства;

— здійснює функції власника майна, що передане у порядку, визна­
ченому законодавством, у власність відповідно області, місту Києву, Се­
вастополю, приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації
підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління,
а також здійснює делеговані Президентом України повноваження щодо
управління майном, яке перебуває у загальнодержавній власності;

— здійснює володіння, розпорядження, користування майном у разі
передачі у встановленому порядку таких повноважень власником майна;

— вносить пропозиції власникам майна щодо відчуження у власність
області, міст Києва, Севастополя, підприємств, установ, організацій, що
мають важливе значення для забезпечення потреб населення відповідної
території;

— розробляє програми приватизації майна відповідно області, міст
Києва, Севастополя, організує та контролює їх виконання, вносить про­
позиції для розробки програм приватизації майна, що належить до за­
гальнодержавної власності;

— сприяє створенню спільних підприємств, заснованих на базі об'єд­
нання майна різних форм власності, у тому числі підприємств з інозем­
ними інвестиціями;

— сприяє розвитку малого бізнесу, надає допомогу підприємцям, які
займаються розробкою та впровадженням інноваційних проектів, вироб­
ництвом товарів народного споживання, будівельних матеріалів, надан­
ням побутових, комунальних та інших послуг населенню, підготовкою
кадрів;

— залучає на договірних засадах підприємства, установи, організації
до участі в розвитку та створенні нових потужностей для випуску необ­
хідної для населення області, міст Києва, Севастополя продукції (робіт,
послуг);

— реалізує державну політику в галузі сільського господарства, хар­
чової і переробної промисловості, виробництва товарів народного спожи­
вання, соціальної сфери, координує діяльність відповідних органів щодо
розвитку різних форм господарювання, перебудови виробничих відносин
на селі, виконання програм продовольчого забезпечення населення.

У структурі державної адміністрації утворюються управління, відді­ли, служби, які здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфе­рі економіки.

Управління на рівні міст, селищ, сіл здійснюється органами місцево­го самоврядування. Тут необхідно розрізняти, по-перше, компетенцію представницьких органів місцевого самоврядування — рад, по-друге, компетенцію виконавчих органів рад, якими є виконавчі комітети, відді­ли, управління. У свою чергу компетенція виконавчих органів є доволі широкою. Вона складається з власних (самоврядних) повноважень і пов­новажень, делегованих виконавчою владою.

До повноважень рад у сфері управління економікою необхідно від­нести:

—затвердження програм соціально-економічного та культурного роз­
витку  відповідних  адміністративно-територіальних  одиниць,  цільових
програм з інших питань місцевого самоврядування;

—затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього та за­
твердження звіту про виконання відповідного бюджету;

—встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у ме­
жах, визначених законом;

—утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних) кош­
тів, затвердження положень про ці кошти; затвердження звітів про вико­
ристання зазначених коштів;

—прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;

— прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюд­
жетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого
бюджету;

— прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодав­
ства пільг стосовно місцевих податків і зборів;

— встановлення для підприємств, установ та організацій, що нале­
жать до комунальної власності відповідних територіальних громад, роз­
міру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

— прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону кому­
нального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також
переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації;
визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права ко­
мунальної власності; вирішення питань про придбання у встановленому
законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів ко­
мунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір
купівлі-продажу якого у встановленому порядку розірвано або визнано
недійсним, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілюван-
ня підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної
територіальної громади;

— прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повнова­жень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

— створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення
здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проек­
тів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств,
установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);

— вирішення відповідно до законодавства питань про створення під­
приємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі
з іноземними інвестиціями;

— вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних
відносин;

— затвердження відповідно до закону ставок земельного податку,
розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності
відповідних територіальних громад;

— вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на
спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а та­
кож про скасування такого дозволу та ін.

До власних (самоврядних) повноважень виконавчих комітетів рад у сфері управління економікою належать:

— підготовка програм соціально-економічного та культурного роз­
витку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування,
подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді
звітів про хід і результати виконання цих програм;

— забезпечення збалансованого економічного та соціального розвит­
ку відповідної території, ефективного використання природних, трудо­
вих і фінансових ресурсів;

— забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів,
грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-еко­
номічним і культурним розвитком відповідної території, а також визна­
чення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі;

— розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до
комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до
них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням;

— попередній розгляд планів використання природних ресурсів міс­
цевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення,
спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм
власності, внесення у разі потреби до відповідних органів виконавчої
влади пропозицій з цих питань;

— подання до районних, обласних рад необхідних показників та вне­
сення пропозицій до програм соціально-економічного та культурного
розвитку відповідно районів і областей, а також до планів підприємств,
установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на
відповідній території, з питань, пов'язаних із соціально-економічним та
культурним розвитком території, задоволенням потреб населення;

— залучення на договірних засадах підприємств, установ та організа­
цій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-
економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на від­
повідній території;

— розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво про­
дукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади,
на підприємствах, в установах та організаціях тощо.

До повноважень у сфері економіки, які делеговані органам місцевого самоврядування виконавчою владою, належать:

— розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій,
що не належать до комунальної власності відповідних територіальних
громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демогра­
фічні, екологічні та інші наслідки, підготовка висновків і внесення про­
позицій до відповідних органів;

— погодження у встановленому порядку кандидатур для призначен­
ня на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташова­
них на відповідній території, які перебувають у державній власності;

— здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі під­
приємств  житлово-комунального  господарства,  торгівлі,  громадського
харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку;

— здійснення у встановленому порядку державного контролю за до­
держанням законодавства, затвердженої містобудівної документації при
плануванні та забудові відповідних територій;

— зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке
проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окре­
мих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному
середовищу тощо.