§ 3. Поняття, предмет і метод адміністративного права України

Адміністративне право, подібно до інших складових націо­нальної правової системи України, слід розглядати як: а) галузь права; б) галузь законодавства; в) юридичну науку; г) навчаль­ну дисципліну.

Як галузь українського права (законодавства) адміністратив­не право України являє собою систему адміністративних пра­вових норм, інститутів та нормативно-правових актів, що регу­люють і охороняють особливе коло суспільних відносин у сфе­рі державного управління. Як галузь права воно може бути розглянуто в об'єктивному й суб'єктивному розумінні. В об'єк­тивному розумінні адміністративне право України характери­зується сукупністю адміністративних правових норм, інститутів і нормативно-правових актів, що утворюють його внутріш­ню та зовнішню форми. Внутрішня форма адміністративного права включає внутрішню побудову — систему адміністратив­ного права. Зовнішня форма характеризується джерелами, що являють собою спосіб зовнішнього виразу змісту адміністратив­но-правових норм та інститутів.

За суб'єктивним розумінням адміністративне право Украї­ни — це сукупність закріплених нормами об'єктивного права можливостей людини і громадянина, що реалізуються у сфері державного управління.

Адміністративне право України має свій предмет і метод пра­вового регулювання.

Предметом адміністративного правового регулювання є сус­пільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління. Особливостями відносин, що складають предмет адміністративного права, є такі:

—виникають у результаті державної владно-управлінської діяльності;

—суб'єктом таких відносин є виконавчо-розпорядчий орган;

—їх виникнення, зміна чи припинення є результатом свідо­мої, вольової, цілеспрямованої діяльності.

Методи адміністративного права — це засоби, способи та прийоми, з допомогою яких здійснюється правовий вплив на предмет адміністративного права. Аналізуючи засоби, з допо­могою яких законодавець здійснює правовий вплив на предмет адміністративного права, слід сказати, що переважно це — зобо­в'язання, заборони та адміністративно-правовий примус. У ря­ді випадків застосовуються і певні дозволи. Наприклад, дозвіл одержувати певну інформацію для здійснення покладених на орган чи посадову особу завдань.

Серед способів як складового елемента адміністративно-пра­вового методу слід виділити авторитарний (наказовий, щоб не сказати владний чи диктаторський) та субординаційний. Авто­ритарний спосіб виправданий «нерівністю» сторін адміністратив­них правовідносин, а саме: наявністю владного суб'єкта управ­ління та підвладністю об'єкта управління. Наприклад, відноси­ни податкової адміністрації з будь-яким платником податків. Субординаційний спосіб передбачає одержання обов'язкової зго­ди на дії об'єкта управління від суб'єкта управління.

Отже, наявність власного предмета й методу правового ре­гулювання дає змогу відокремлювати адміністративне право від інших галузей українського права.

Як юридична наука адміністративне право являє собою систе­му знань, теорій, гіпотез, висновків і рекомендацій стосовно історії виникнення та розвитку, поняття, предмета й методу правового ре­гулювання, системи та джерел галузі адміністративного права (за­конодавства), науки та навчальної дисципліни. Наука має свій предмет і методи дослідження, свою систему і джерела.

Як навчальна дисципліна адміністративне право вивчається в юридичних навчальних закладах. її предметом є вивчення ад­міністративного права як галузі права і законодавства, а також як юридичної науки.