2.3. Організаційні (судоустрійні) принципи судової влади

До організаційних (судоустрійних) принципів судової влади належать основні засади побудови судової системи та статусу суддів – носіїв судової влади: а) єдність судової системи та статусу суддів; б) територіальність, спеціалізація та інстанційність у побудові судової системи (докладно вони розглядаються в розділі 3 цього посібника); в) незалежність, недоторканність, незмінюваність та професіоналізм 
суддів.

2.3.1. Єдність судової системи та статусу суддів

Система судових установ є єдиною системою органів, що здійснюють функції судової влади. І хоча в судовій системі діють дві підсистеми – система судів загальної юрисдикції та Конституційний Суд України – ці органи виконують єдине завдання – розглядають та вирішують правові конфлікти, що виникають у сфері застосування права. Принципи побудови та функціонування, засади здійснення правосуддя, механізм прийняття рішень та їх юридична сила, статус суддів – єдині.

До основних складових, що характеризують принцип єдності судової системи та статусу суддів, належать:

1) єдині засади організації і діяльності судів (засади організації і діяльності судів складають єдину систему, реалізуються всіма судами незалежно від їх спеціалізації або територіального розташування, а також від того, до яких рівнів судової системи ці суди належать і яку судову інстанцію становлять);

2) єдиний статус суддів (єдині в цілому вимоги до кандидатів на посади суддів; порядок наділення суддів повноваженнями; сукупність прав та обов’язків суддів; незалежність, самостійність суддів та недопущення втручання в їх діяльність; незмінюваність суддів і їх недоторканність; єдині засоби матеріального забезпечення, соціального й правового захисту та ін.);

3) обов’язковість процедури здійснення судочинства (здійснення судочинства обов’язково провадиться відповідно до норм, передбачених процесуальними кодексами. Недодержання процедури призводить до відміни судового рішення);

4) єдність судової практики (здійснюється Верховним Судом України через роз’яснення з питань застосування законодавства на підставі узагальнення судової практики й аналізу судової статистики. Формалізуються ці роз’яснення в постановах Пленуму Верховного Суду України. Конституційний Суд України упорядковує правозастосовну діяльність шляхом офіційного тлумачення Конституції і законів України);

5) обов’язковість судових рішень (судове рішення по справі, яке набрало чинності, набуває сили закону в конкретній справі і є обов’язковим для виконання всіма державними органами, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами на території України);

6) єдиний порядок організаційного та матеріального забезпечення діяльності судів (організаційне забезпечення діяльності судів здійснюється єдиною системою органів Державної судової адміністрації на єдиних засадах і використовує єдиний механізм та засоби. Видатки на утримання судів визначені пропорційно в єдиному акті – державному бюджеті України);

7) єдність вирішення питань внутрішньої діяльності судів (вирішення питань внутрішньої діяльності судів здійснюється єдиною системою органів суддівського самоврядування, що функціонують на єдиних засадах і в єдиному правовому режимі).

2.3.2. Принцип незалежності суддів

Суд – це орган судової влади, діяльність якого є незалежною від законодавчої та виконавчої влади. Судді під час здійснення правосуддя незалежні й підкоряються лише закону.

Гарантії незалежності суддів можна класифікувати на процесуальні, правові, організаційні, матеріальні.

Процесуальні гарантії: 1) передбачена законом про-
цедура здійснення правосуддя; 2) таємниця прийняття судового рішення та заборона її розголошення. Ці гарантії закріплені у процесуальному законодавстві.

Правові гарантії: 1) заборона під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя; 2) відповідальність за неповагу до судді чи суду; 3) недоторканність суддів.

Організаційні гарантії: 1) встановлений законом порядок формування суддівського корпусу, призначення та звільнення суддів з посади; 2) право судді на відставку; 3) суддівське самоврядування.

Матеріальні гарантії: 1) стабільна висока матеріальна винагорода за роботу; 2) заборона зменшення рівня матеріальної винагороди суддям та вимога переглядати її рівень залежно від рівня соціально-економічного розвитку держави; 3) належне соціальне, медичне, побутове, житлове забезпечення суддів.

Принцип незалежності суддів утілюється в незалежності від: а) впливу різних органів державної влади й управління, посадових осіб, громадських організацій, партій і рухів, засобів масової інформації, окремих громадян та їхньої думки; б) вищих судів; в) висновків слідчого, прокурора та інших осіб; г) самого суду, зокрема, народних засідателів та присяжних – від суддів, суддів – від головуючого, що забезпечує можливість кожного з суддів та народних засідателів вільно брати участь у дослідженні доказів, обговоренні, прийнятті рішень за своїм переконанням та їх непідзвітність будь-кому; д) від обов’язку давати будь-які пояснення по суті розглянутих справ або справ, які знаходяться у його провадженні, а також давати їх будь-кому для ознайомлення не інакше як у випадках та порядку, передбачених законом.

2.3.3. Принцип недоторканності суддів

Недоторканність суддів полягає в тому, що:

1) суддя не може бути затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом без згоди Верховної Ради України;

2) суддя не може бути притягнутий до відповідальності і покараний за прийняття судового рішення або інші дії, пов’язані із здійсненням правосуддя. Це може мати місце лише у разі, якщо встановлено його вину у зловживанні або вчиненні іншого злочину у сфері службової діяльності;

3) суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні злочину, підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який державний орган в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення. У разі затримання судді за підозрою у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушення, стягнення за яке накладається у судовому порядку, він повинен бути негайно звільнений після встановлення його особи;

4) гарантії недоторканності поширюються й на житло, службове приміщення судді, його особистий та службовий транспорт, телефонні розмови, кореспонденцію, речі і документи. Проникнення в житло чи службове приміщення судді, його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись тільки за вмотивованим рішенням суду, а також за згодою судді в разі прийняття головою відповідного суду рішення про вжиття спеціальних заходів безпеки.

Гарантії недоторканності поширюються не лише на суддів, а й на народних засідателів і присяжних на той час, упродовж якого вони виконують у суді обов’язки, пов’язані із здійсненням правосуддя.

За суддею, який перебуває у відставці, зберігаються такі ж гарантії недоторканності, як і до виходу у відставку.

2.3.4. Принцип незмінюваності суддів

Судді, обрані Верховною Радою України (крім суддів Конституційного Суду України), перебувають на посаді до досягнення шестидесяти п’яти років, інші судді – до закінчення строку, на який вони обрані чи призначені.

Дострокове звільнення судді з посади допускається лише у разі неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; порушення суддею присяги або вимог щодо несумісництва; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або звільнення за власним бажанням.

2.3.5. Принцип професіоналізму суддів

Право здійснювати функції судової влади надано лише професійним суддям та у визначених законом випадках представникам народу – присяжним та народним засідателям. Професійним суддею України може бути лише громадянин України не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років, володіє державною мовою та склав кваліфікаційний іспит на посаду судді. Додаткові вимоги щодо професійного складу суддівського корпусу встановлені Законами України “Про статус суддів”, “Про Конституційний Суд України”, “Про судоустрій України”. Лише особи, які володіють відповідними професійними та кваліфікаційними характеристиками, можуть зайняти посаду носіїв судової влади.

В Україні передбачено також достатньо складну процедуру добору суддівських кадрів та механізм контролю за рівнем професійної придатності (зокрема, інститут дисциплінарної відповідальності суддів, атестація суддів, подовження строку суддівських повноважень, призначення (обрання) на адміністративну посаду голови та заступників голови суду тощо).

Такий жорсткий кваліфікаційний добір кадрів та контроль за їх професійним рівнем притаманний, на відміну від виконавчої та законодавчої влади, саме судовій владі. Це пов’язано з особливою роллю судової влади, специфічністю сфери її застосування.