§ 4. Гарантії діяльності народних депутатів України

Чинне законодавство України не тільки надає народним депутатам широкі повноваження, але й встановлює систему гарантій депутатської діяльності. Верховна Рада України, державні органи, підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності і підпорядкуван­ня, забезпечують умови для виконання депутатських повноважень, а об’ єднання громадян та їх органи сприяють їм у цьому. Систему га­рантій депутатської діяльності становлять правові (юридичні), органі­заційні, інформаційні та соціально-економічні гарантії.

Найважливішою правовою гарантією є непорушність депутат­ських повноважень. Ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, крім випадків, передбачених Конституцією, За­коном «Про статус народного депутата України» та іншими законами України. Повноваження народного депутата та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Суттєве значення для забезпечення захисту народного депутата від переслідувань, пов’язаних з його політичною діяльністю, є депутатська недоторканність, основу якої становить конституційне право кожної людини на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції). Ця конституційна норма поширюється і на депутата, але як повноваж­ний представник народу він має додаткові права.

Стаття 80 Конституції закріплює, що народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Це означає, що вони не можуть без згоди Верховної Ради України бути притягнені до кримі­нальної відповідальності, затримані чи заарештовані. У Рішенні від 27.10.99 р. № 9-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що депу­татська недоторканність поширюється на народного депутата з момен­ту визнання його обраним за рішенням відповідної виборчої комісії і до моменту припинення його повноважень.

За чинним законодавством огляд, обшук, затримання, огляд осо­бистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщен­ня депутата, порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних переговорів та застосування інших заходів, що обме­жують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, коли Верховна Рада надала згоду на притягнення його до криміналь­ної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Рішення Верховної Ради України за поданням Генерального про­курора України щодо одержання згоди на притягнення народного де­путата до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт при­ймається відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів на­родних депутатів від конституційного складу парламенту і оформлюється постановою Верховної Ради України.

У створенні належних умов для плідної праці народних депутатів важлива роль належить організаційним гарантіям, до яких належать права депутата на забезпечення окремим технічно обладнаним кабіне­том у парламенті і виборчому окрузі, на забезпечення безпеки депута­та та членів його сім’ї силами Управління державної охорони разом з органами СБУ та МВС, користування послугами помічників- консультантів, на транспортне забезпечення, користування урядовим та іншими видами зв’ язку.

Народний депутат може мати до 31 помічника-консультанта, право­вий статус і умови діяльності яких визначаються Законом «Про статус народного депутата України», іншими законами, а також Положенням про помічника-консультанта народного депутата України.

Чинне законодавство передбачає й низку інформаційних гарантій діяльності народних депутатів України. Зокрема, народний депутат має право виступу з питань його депутатської діяльності не рідше одного разу на місяць у друкованих ЗМІ, на радіо (до 10 хвилин на місяць) та телебаченні (до 20 хвилин на місяць) безкоштовно, засновником (спів- засновником) яких виступають органи державної влади, організації або установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету. Гарантією ефективного здійснення повно­важень народним депутатом є також можливість одержання ним необ­хідних інформаційних матеріалів, консультацій спеціалістів, викори­стання технічних засобів.

Значну групу становлять соціально-економічні гарантії діяль­ності народних депутатів. До них належать, насамперед, право депу­тата на фінансове, медичне та соціально-побутове забезпечення, на забезпечення житловими приміщеннями. Окрему підгрупу становлять гарантії трудових прав народних депутатів. Зокрема, час роботи на­родного депутата у парламенті зараховується до стажу державної служби, до загального і безперервного стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю. Після закінчення строку його повноважень нада­ється попередня робота (посада), а в разі неможливості цього — він зараховується до резерву кадрів Головного управління державної служби України. Народному депутату надається щорічна оплачувана відпустка у міжсесійний період тривалістю 45 календарних днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі подвійної місячної заробітної плати.

У питаннях матеріального і соціально-побутового забезпечення народний депутат прирівнюється до членів уряду. Він безкоштовно забезпечується медичним обслуговуванням та путівками для санаторно-курортного лікування. Життя і здоров’я народного депу­тата підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок коштів Верховної Ради України на суму 10-річного грошового утри­мання депутата.

При досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявнос­ті трудового стажу для чоловіків — не менше 25 років, жінок — не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом І або ІІ групи на­родному депутату призначається пенсія в розмірі 80 % місячної заро­бітної плати нині працюючого народного депутата.