§ 129. Взаємні права та обов'язки батьків і дітей

Стосунки в сім'ї мають складатися на взаємній повазі, любові та матеріальній підтримці. Зазвичай батьки турбу­ються про своїх дітей за велінням серця, їх ніхто не примушує виконувати свій батьківський обов'язок. Утім, є і такі сім'ї, де батьки байдужі до своїх дітей, позбавляють їх усього того, на що діти мають право.

Діти також мають піклуватися про батьків, надавати їм необхідну допомогу і в разі необхідності матеріально підтримувати та доглядати за немічними членами сім'ї.

Взаємні права та обов'язки батьків і дітей грунтуються на походженні дітей, засвідченому в установленому по­рядку. Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків; від батьків, які не перебувають між собою у шлюбі, встановлюється шляхом подання спільної заяви батьком і матір'ю в органи реєстрації актів цивільного стану. У разі народження дитини у батьків, які не пере­бувають у шлюбі, за відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлено в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) ди­тини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, і самої дитини після досягнення нею повноліття. Діти, похо­дження яких встановлене за спільною заявою батьків або рішенням суду, мають такі ж права та обов'язки щодо батьків та їх родичів, що й діти, які народилися від осіб, що перебувають у шлюбі. Якщо хтось із батьків відмов­ляється добровільно надавати дітям матеріальну допомогу, що частіше трапляється, коли батьки вже перестали жити разом, то закон передбачає можливість стягнення з нього певної суми грошей (аліментів).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (алі­менти) присуджуються у частці від доходу її матері (бать­ка) і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

стан здоров'я та матеріальне становище платни­ка аліментів;

наявність у платника аліментів інших дітей, не­працездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум дохо­дів громадян.

Якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, їй призначається тимчасова державна допомога.

Батьки мають право укласти договір про сплату алі­ментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, встановлені Сімейним кодексом.

За загальним правилом батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Але якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утри­мувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Батьки зобов'язані також утримувати своїх повнолітніх непраце­здатних дочку, сина, які потребують матеріальної допо­моги.

До особистих прав та обов'язків батьків щодо дітей належать право надавати прізвище, ім'я та по батькові, визначати їхнє громадянство, віросповідання, місце прожи­вання, представляти і захищати їхні інтереси, нести від­повідальність за їхні неправомірні вчинки.

Батьки і діти зобов'язані надавати взаємну моральну підтримку та матеріальну допомогу один одному.

Після того, як діти стають повнолітніми, а батьки непрацездатними і такими що, потребують матеріальної допомоги, діти повинні утримувати батьків. Якщо ж син або дочка не виконують цього обов'язку, то їх до цього може примусити суд. Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від за­робітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додат­кових   витрат   суд   бере  до   уваги   можливість   одержання утримання від інших дітей. Повнолітні діти, які спла­чують аліменти на батьків, можуть бути притягнуті до участі в додаткових витратах, викликаних винятковими обставинами (тяжкою хворобою, каліцтвом, для оплати праці осіб, які доглядають за батьками, тощо).

§ 131. Позбавлення батьківських прав

Батьки або один з них можуть бути позбавлені бать­ківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиля­ються від виконання своїх обов'язків по вихованню ди­тини, у тому числі при відмові без поважних причин взяти дитину з пологового будинку (відділення) та з інших дитячих лікувально-профілактичних закладів, і протягом шести місяців не виявляють щодо неї батьківського пік­лування, жорстоко поводяться з нею, шкідливо впливають на неї своєю аморальною антигромадською поведінкою, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, при­мушують її до жебракування та бродяжництва, якщо вони засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, а також якщо є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Позбавлення батьківських прав проводиться лише в судовому порядку. Справи про позбавлення батьківських прав розглядаються за заявою державних або громадських організацій, одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини за позовом прокурора, а також самої дитини, яка досягла чотирнадцяти років. При цьому необхідним є по­дання письмового висновку органів опіки і піклування, а також участь у судовому засіданні представника цього органу і прокурора.

При позбавленні батьківських прав обох батьків ди­тина передається на опікування органам опіки і піклу­вання. Побачення з дитиною батьків, позбавлених батьків­ських   прав,   може  мати  місце  з  дозволу  органів  опіки  і піклування, якщо такі побачення не позначаться шкідливо на здоров'ї та поведінці дитини.

Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають усі права, що ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, відносно якої вони позбавлені прав, у тому числі права вимагати від дитини в майбутньому надання їм утри­мання. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку утримання дітей — сплати аліментів тощо.

Законодавством передбачається можливість поновлення в батьківських правах, якщо цього вимагають інтереси дітей і якщо діти не усиновлені. Поновлення провадиться лише в судовому порядку за заявою особи, позбавленої батьківських прав.

Законодавством встановлюється також порядок відіб­рання дітей від осіб без позбавлення їх батьківських прав. Тільки суд може прийняти рішення про відібрання дитини і передати її на опікування органам опіки і піклування незалежно від позбавлення осіб батьківських прав, якщо залишення дитини в осіб, у яких вона перебуває, небез­печне для неї (для її життя, здоров'я), для її морального виховання.

§ 132. Опіка і піклування

Опіка і піклування встановлюються для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті, хвороби батьків, позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин лишилися без батьківського піклування, та для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей, а також для захисту таких прав повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки. Опіка встановлюється над не­повнолітніми, які не досягли 14 років, і над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хво­роби.

Піклування встановлюється над неповнолітніми віком від 14 до 18 років і над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними. Піклування також може бути вста­новлено на прохання осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно захищати свої права. Опіка, піклування над дитиною встановлюються органом опіки та піклу­вання, а також судом. Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. У разі призначення дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються їх особисті якості, здат­ність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засо­бами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини.

Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклу­вання, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, ра­йонних у містах, сільських селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи та управління місцевих державних адмі­ністрацій чи виконавчих комітетів у межах їх компетенції. У селах і селищах справами опіки та піклування без­посередньо відають виконавчі комітети їх рад. Для допо­моги в роботі при органах опіки та піклування створю­ються опікунські ради, що мають дорадчі функції. До складу опікунських рад входять депутати, представники місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (представники органів освіти, охорони здо­ров'я тощо) і громадськості.