§ 17. Поняття системи права. Поділ права на галузі, підгалузі та правові інститути

Право складається з норм права, а норми права у своїй сукупності утворюють право як цілісність, певну соціальну нормативну систему.

Для будь-якої держави право функціонує як єдина юридично цілісна, внутрішньо узгоджена система загаль­нообов'язкових правил поведінки.

Отже, система права — це об'єктивно зумовлена вну­трішня організація права певної держави, яка полягає в єдності, погодженості всіх юридичних норм і диференціації їх за галузями, підгалузями та інститутами права.

Галузь права — це частина системи права, відносно самостійна сукупність його норм, об'єднаних спільністю предмета, методів правового регулювання. Предмет пра­вового регулювання — це сукупність суспільних відносин певного виду; метод правового регулювання — це прийоми і засоби їх регулювання.

Підгалузь права — це частина галузі права, що об'єд­нує норми права, які регулюють суспільні відносини пев­ного виду (наприклад, авторське право у галузі цивільного права).

Інститут права — це частина норм певної галузі чи підгалузі права, яка регулює конкретний вид чи сторону однорідних відносин. Інститути права можуть бути галу­зевими (вони утворюються нормами однієї галузі права) та міжгалузевими (до них входять норми декількох галузей права). Міжгалузевим є, наприклад, інститут права влас­ності, що утворюється сукупністю норм, які належать до галузей цивільного, земельного, кримінального та деяких інших галузей права.

§ 18. Загальна характеристика основних галузей права України

У системі права визначальне місце посідає консти­туційне право, яке часто називають державним.

Конституційне право — галузь права, предметом якої є: регулювання основ державного і суспільного ладу, прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; правовий ста­тус Верховної Ради України, Президента України, Кабі­нету Міністрів України та інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прокуратури, правосуд­дя; територіальний устрій України; державні символи тощо. Основним джерелом конституційного права є Конституція України, конституційні та інші закони.

Цивільне право — галузь права, яка включає правові норми, що регулюють майнові відносини (наприклад, пра­во власності, відшкодування збитків) та пов'язані з ними немайнові відносини (авторське право), а також відносини суто   особисті   (захист   честі,   гідності,   ділової   репутації).

Цивільні правовідносини основані на юридичній рівності, вільному волевиявленню та майновій самостійності їх учас­ників. Найважливішим нормативно-правовим актом цієї галузі є Цивільний кодекс України.

Трудове право — галузь права, норми якої регулюють трудові відносини між працівниками і власником або орга­ном, уповноваженим власником, щодо укладення трудового договору, його розірвання, умов праці та її охорони, часу праці і часу відпочинку, порядку розгляду трудових спорів тощо. Основним нормативним актом цієї галузі є Кодекс законів про працю України.

Сімейне право — галузь права, норми якої регулюють порядок, умови реєстрації і розірвання шлюбу, права та обов'язки подружжя, стосунки між дітьми і батьками тощо. Ці норми зосереджені у Сімейному кодексі України, прийнятому 10 січня 2002 року.

Фінансове право — галузь права, яка регулює питання державного бюджету, діяльності банків, податкової сис­теми тощо і для якої характерним об'єктом регулювання є гроші та цінні папери.

Господарське право — галузь права, норми якої регу­люють відношення, які виникають в процесі здійснення виробничо-господарської діяльності і державного управ­ління нею.

Земельне право — система правових норм, що регу­люють відносини щодо використання та охорони земель, їх режиму тощо. Основним джерелом цієї галузі права є Земельний кодекс України.

Аграрне право — галузь права, якою регулюються суспільні відносини, що складаються у процесі вироб­ництва сільськогосподарської продукції, її переробки, збе­реження, реалізації, а також форми і порядок організації сільськогосподарських підприємств, селянських і фермер­ських господарств.

Екологічне право — система норм, що регулюють суспільні відносини, спрямовані на збереження, віднов­лення сприятливих природних умов, охорону навколиш­нього середовища, збереження рослинного і тваринного світу.

Адміністративне право — галузь права, норми якої регулюють управлінські відносини державних органів, ді­яльність виконавчо-розпорядчого характеру, встановлюють склад адміністративних правопорушень, порядок і види адміністративних стягнень. Основним джерелом адміністративного права є Кодекс України про адміністративні пра­вопорушення.

Кримінальне право — сукупність юридичних норм, що визначають злочинність діянь, їх караність, обставини, що пом'якшують і обтяжують вину, звільняють від пока­рання, окреслюють коло злочинів, види і міру покарання за них тощо. Основним джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України.

Виправно-виконавче право — галузь права, що регу­лює суспільні відносини, які виникають у зв'язку із засто­суванням кримінального покарання і заходів виправно-тру­дового впливу. Для цієї галузі права існує Виправно-трудовий кодекс України.

Усі зазначені та ряд інших галузей права є галузями так званого матеріального права, оскільки регулюють су­спільні відносини, так би мовити, у статиці.

Але для правильного застосування норм права необ­хідні відповідні процедури, процесуальні норми, які скла­дають цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне та деякі інші процесуальні галузі права.

Цивільно-процесуальне право — галузь права, що ре­гулює порядок розгляду та вирішення судом цивільних справ і виконання судових рішень. В основу її покладено Цивільний процесуальний кодекс України.

Кримінально-процесуальне право — галузь права, нор­ми якої регулюють діяльність, пов'язану з порушенням кримінальних справ, попереднім розслідуванням злочинів і розглядом кримінальних справ у судових інстанціях. Основ­ним джерелом кримінально-процесуального права є Кримі­нально-процесуальний кодекс України.

Міжнародне право — система правових норм, що регу­люють взаємовідносини між державами (міжнародне пуб­лічне право) чи між громадянами різних країн та їх об'єднаннями (міжнародне приватне право). Міжнародне право не належить до системи внутрішнього права, а складається на основі міждержавних угод. Норми міжна­родного права набувають сили в країні лише за умов офіційного визнання (ратифікації) цією країною відповід­ної міжнародної угоди.