§ 7. Мародерство

Стаття 432. Мародерство

Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених (мародерство), —

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Женевська конвенція 1949 р. «Про покращення долі поранених та хворих у діючих арміях» у статтях 15 та 16 покладає на сторони військового конфлікту обов’язок не тільки розшукати хворих, поранених та вбитих, а й запобігти їхньому пограбуванню; документи, гроші, цінності, знайдені у загиблого, підлягають передаванню за належністю. Суспільна небезпечність даного злочину полягає у тому, що він безпосередньо посягає на військову дисципліну і боєздатність армії. Військовослужбовець, який вчиняє мародерство, перетворюється на викрадача чужого майна. Мародерство призводить до зниження боєздатності військової частини, підриву авторитету армії, втрати гідності її бійців в очах населення^[68].

Обов’язковою ознакою цього злочину є предмет злочину, яким виступають речі, що належать пораненому або знаходяться при вбитому. Під речами розуміються предмети обмундирування та особисті речі, що належали вбитому або знаходяться у власності пораненого чи перебувають у нього в користуванні. До предмета даного злочину не належать зброя та боєприпаси, військові та інші документи. Протиправні дії, пов’язані з вилученням таких предметів, утворюють склад іншого злочину (ст. 410 або ст. 262 КК).

Об’єктивна сторона мародерства полягає у вчиненні дій, пов’язаних з викраденням речей у вбитих чи поранених. Викрадення може бути таємним або відкритим, із застосуванням насильства чи без такого.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного злочину є місце його вчинення. У диспозиції ст. 432 КК прямо вказується на вчинення відповідних дій на полі бою (про поняття «поля бою» див. аналіз до ст. 429 КК). До поля бою прирівнюється також ділянка тилу, яка піддалася обстрілу супротивником та на якій знаходиться поранений або вбитий.

Викрадення речей не на полі бою (наприклад, у санітарному потязі або шпиталі) утворює склад загальнокримінального злочину — це може бути крадіжка (ст. 185 КК), грабіж (ст. 186 КК) тощо. Так само не кваліфікуватиметься як мародерство заволодіння відповідними предметами з уже похованих військовослужбовців. Такі дії слід розглядати яз злочин проти громадського порядку та моральності (ст. 297 КК).

Для мародерства не має значення, до якої армії належать поранені або вбиті, речі яких вилучаються винними, та коли саме відбувається протиправне вилучення речей — до бою, під час нього або вже після його закінчення.

Не може розглядатися як мародерство протиправне заволодіння речами здорових військовослужбовців, оскільки в самій диспозиції ст. 432 КК прямо говориться про викрадення речей, що знаходяться при поранених або вбитих. За наявності інших ознак вчинене слід розглядати лише як злочин проти власності.

Мародерство вважається закінченим злочином з моменту протиправного вилучення відповідного предмета.

Із суб’єктивної сторони мародерству притаманні прямий умисел на заволодіння речами вбитих і поранених та корисливі мотиви.

Суб’єктом даного злочину може бути лише військовослужбовець.

Контрольні запитання

1. Поняття, система та загальна характеристика злочинів проти порядку несення військової служби на полі бою та в районі бойових дій.

2. Хто визнається суб’єктом здачі або залишення ворогові засобів ведення війни (ст. 427 КК)?

3. Чим відрізняється добровільна здача в полон (ст. 430 КК) від державної зради у формі переходу на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту (ст. 111 КК)?

4. Наведіть поняття та охарактеризуйте види військових кораблів як предмета злочину, передбаченого ст. 428 КК.