Розділ ІХ. Злочини проти порядку несення військової служби на полі бою, в районі бойових дій та в інших надзвичайних ситуаціях

§ 1. Загальна характеристика злочинів проти порядку несення військової служби на полі бою, в районі бойових дій та в інших надзвичайних ситуаціях

Кримінально-правові норми про злочини, передбачені статтями 427–432 КК, вирізняються серед інших військових злочинів тим, що вони охороняють схожі за своєю сутністю суспільні відносини, які виникають в особливих ситуаціях, викликаних надзвичайним характером несення військової служби, а саме: на полі бою, в районі бойових дій, у процесі врятування гинучого військового корабля та під час перебування у полоні.

Суспільна небезпечність діянь даної групи обумовлена безпосереднім об’єктом злочинів, яким виступають суспільні відносини із забезпечення встановленого порядку несення військової служби в надзвичайних ситуаціях. Кримінальний закон відносить до надзвичайних такі ситуації, що виникають: 1) під час безпосереднього зіткнення із силами ворога на полі бою або в районі бойових дій (статті 427, 429, 430, 432 КК); 2) у процесі боротьби за врятування гинучого корабля (ст. 428 КК); 3) у полоні (ст. 431 КК).

 

§ 2. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни

Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни

Здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Суспільна небезпечність цього злочину полягає в послабленні боєздатності Збройних Сил України та посиленні боєздатності неприятеля. Бойова та спеціальна військова техніка, укріплення, інші засоби ведення війни у разі їх безпідставного залишення супротивнику потрапляють до його військових частин та можуть суттєво зміцнити потужність збройних сил ворога.

Предметом даного злочину є військові сили, укріплення, бойова та спеціальна техніка, інші засоби ведення війни.

Військові сили — особовий склад військових частин, які знаходяться у підпорядкуванні відповідного начальника (зазвичай це озброєний особовий склад, але можливо, що у певній ситуації військовослужбовці знаходяться й без зброї).

Укріплення — інженерні споруди (окопи, траншеї, доти, дзоти тощо), розташовані в межах спеціально підготовленої для ведення бою місцевості, як правило, уздовж лінії фронту або державного кордону та призначені для стримання просування ворога, ведення обстрілу військових сил ворога і його техніки, збереження особового складу військової частини, засобів ведення війни тощо.

Бойова техніка — це технічні засоби ведення бойових дій: озброєння, ракетні установки, бойові машини, танки, бронетранспортери, самохідні артилерійські та ракетні установки, військові кораблі та ін.

Спеціальна техніка — це машини з установленим спеціальним обладнанням, яке призначене для керування військами і зброєю, бойового і технічного забезпечення, тилового забезпечення і обслуговування (самохідна інженерна техніка та техніка зв’язку, паливнозаправні машини, стаціонарні та пересувні радіостанції, пересувні майстерні та електрогенеруюче устаткування, лабораторії тощо).

Інші засоби ведення війни — це матеріально-технічні засоби, які використовуються для ведення бойових дій (зброя, бойові припаси, засоби забезпечення бойових дій, засоби індивідуального захисту військовослужбовця та ін.).

З об’єктивної сторони злочин може бути вчинено шляхом як дії, так і бездіяльності у таких формах: 1) здача ворогові начальником ввірених йому військових сил; 2) не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни.

Здача ворогові ввірених військових сил може виражатися у зупиненні опору та капітуляції перед ворогом або у невжитті заходів щодо захисту особового складу військових сил, які начальник повинен був вжити, внаслідок чого вони захоплюються ворогом.

Залишення ворогові укріплень означає, що начальник припиняє бойові дії з утримання спеціально обладнаної та підготовленої для ведення бою ділянки місцевості і виводить звідти підпорядкований йому особовий склад, що її займав.

Залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни полягає у тому, що при відступі чи маневрі зазначені засоби ведення війни чи укріплення залишаються ворогові. Ці дії утворюють склад злочину лише за умови, що вони не викликалися бойовою обстановкою. Невжиття начальником належних заходів для знищення або приведення в непридатність засобів ведення війни, коли виникає безпосередня та неминуча небезпека захоплення їх ворогом, розглядається як залишення ворогові цих засобів.

Здачею ворогові ввірених сил спричиняються найбільш тяжкі наслідки для боєздатності військ. Військові статути не допускають здачу ворогові ввірених сил, тому означені дії начальника не можуть розцінюватися як такі, що вчинені у стані крайньої необхідності.

Якщо залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни все ж було викликане умовами бойової обстановки, тобто вчинене з метою виконання іншого бойового завдання або з метою попередження більш тяжких наслідків, то воно не може бути визнане злочинним. Так само, якщо вказані дії були викликані обстановкою, пов’язаною з ризиком, слід встановити, чи був даний ризик виправданим. Вчинене у такому разі розглядається за правилами ст. 42 КК.

Про бойову обстановку див. аналіз до ст. 401 КК.

Злочин визнається закінченим з моменту фактичного заволодіння ворогом військовими силами, укріпленнями, бойовою чи спеціальною технікою або іншими засобами ведення війни.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується як умисною, так і необережною формою вини. При цьому здача ворогові начальником ввірених йому військових сил може вчинюватися лише з умисною формою вини. Мотиви злочину на кваліфікацію за ст. 427 КК не впливають. Зазвичай це малодушність, боягузтво, панікерство.

Установлення мети сприяти ворогові у веденні бойових дій проти Збройних Сил України, поєднане з вчиненням будь-якого із зазначених у диспозиції ст. 427 КК діянь, виключає відповідальність за даною статтею. У такому разі дії винного слід кваліфікувати за ст. 111 КК як державну зраду.

Суб’єктом злочину є тільки командир (начальник), який має у своєму підпорядкуванні особовий склад, бойову та іншу військову техніку і здійснює оперативне керування ними в бойовій обстановці.

Не може бути суб’єктом цього злочину начальник, який розпоряджається військовим майном, що не належить до засобів ведення війни (наприклад, продовольством, медикаментами тощо).