§ 3. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

Стаття 424. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, —

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Діяння, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені із застосуванням зброї, а також діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

4. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Додатковим безпосереднім об’єктом цього злочину може бути життя та здоров’я потерпілих.

Об’єктивна сторона даного злочину, закріплена в наведеній диспозиції ст. 424 КК, дозволяє виокремити такі форми його вчинення:

1) перевищення влади чи службових повноважень (ч. 1);

2) застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого (ч. 2);

3) перевищення дисциплінарної влади (ч. 2);

4) вчинення діянь, передбачених ч. 2 ст. 424 КК, поєднане із застосуванням зброї (ч. 3).

Перевищення влади чи службових повноважень полягає в умисному вчиненні військовою службовою особою дій, які явно виходять за межі прав і повноважень, наданих їй законом, військовими статутами, положеннями, інструкціями, наказами командування. У зв’язку з цим для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, що розглядається, необхідно встановити всі фактичні обставини вчиненого, зокрема службовий стан особи, обвинуваченої у перевищенні влади чи службових повноважень, її поведінку до вчинення злочину, мотив, мету і характер діяння, що інкримінуються винному, їх зв’язок зі службовим становищем особи.

Перевищення влади чи службових повноважень може полягати у:

1) вчиненні дій, що входять до компетенції іншої службової особи, яка займає більш високу посаду, або військової службової особи іншого органу (відомства);

2) вчиненні дій, що визнаються правомірними тільки за наявності певних умов, які при цьому відсутні;

3) вчиненні дій, які ніхто не мав права виконувати і вирішувати.

Дисциплінарна влада — це сукупність прав і обов’язків командирів (начальників) із застосування заходів заохочення або стягнення з метою виховання військовослужбовців, забезпечення високої військової дисципліни та попередження її порушень^[62]. Кожний командир (начальник) може заохочувати військовослужбовців або застосовувати до них стягнення лише у тому обсязі та з дотриманням встановленого порядку, що передбачено дисциплінарним статутом, і тільки щодо тих осіб, на яких поширюється його дисциплінарна влада, за наявності для цього підстав та в інтересах служби, а саме: для підтримання військової дисципліни і статутного порядку, виховання військовослужбовців, стимулювання належної поведінки підлеглих тощо. Дисциплінарна влада буде перевищена у разі, якщо командир застосував стягнення, яке може накладатися лише вищестоящим начальником; вчинив певні дії у відповідь на ґрунтовну критику; з метою зведення особистих рахунків тощо.

Нестатутні засоби впливу щодо підлеглого (ч. 2) за своєю сутністю є грубим порушенням дисциплінарної влади. Ними можуть бути стягнення, що застосовуються з метою принизити гідність підлеглого, спричинення насильства для наведення «порядку» в частині та ін.

Під насильством щодо підлеглого слід розуміти як фізичне, так і психічне насильство.

Фізичне насильство при перевищенні влади чи службових повноважень може полягати у незаконному позбавленні волі, нанесенні ударів, вчиненні дій, що мають характер мучення, спричиненні побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Так, військовим судом Запорізького гарнізону за ч. 2 ст. 424 КК України було засуджено молодшого сержанта М., який 3 березня 2004 р. був черговим по роті та шикував особовий склад роти на вечерю. У туалетній кімнаті він знайшов рядового Г., який не бажав встати до строю. М. перевищив свою владу та застосував до підлеглого фізичне насильство, а саме: два рази вдарив його по обличчю та сім разів по спині, чим спричинив легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я^[63].

Психічне насильство може бути виражене у погрозі заподіяння фізичної шкоди підлеглому або фізичного чи психічного насильства щодо його близьких родичів. Спричинення внаслідок перевищення влади чи службових повноважень тяжких тілесних ушкоджень або смерті, незалежно від форми вини, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ч. 3 ст. 424 КК і тією статтею чинного КК, що передбачає відповідальність за вбивство чи нанесення тяжких тілесних ушкоджень (статті 115, 119 або 121 КК).

Істотною шкодою, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка у двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (п. 2 примітки до ст. 423 КК). Так само, як і при зловживанні владою, істотна шкода може бути й нематеріального характеру (наприклад, невиконання бойового завдання).

Так, вироком військового суду Київського гарнізону від 7 травня 2001 р. Л. засуджено за п. «а» ст. 254² КК України 1960р. із застосуванням ст. 45 КК на один рік позбавлення волі умовно з іспитовим строком один рік та сплатою штрафу в розмірі 680 грн. Л. визнано винним у перевищенні влади з корисливих мотивів, що завдало істотної шкоди, за таких обставин.

Увечері 3 листопада 2000р. Л., виконуючи обов’язки чергового по частині та будучи начальником за посадою і військовим званням для С. І. та С. О., на прохання останніх дозволив їм залишити розташування частини до ранку, за що отримав від них продукти харчування.

Увечері 10 листопада того самого року він удруге вчинив такі ж дії щодо зазначених підлеглих із умовою отримання від них у подальшому продуктів харчування. Унаслідок цього вранці 11 листопада С. О., який чергував по їдальні, не впорався зі своїми обов’язками, що спричинило затримання сніданку особового складу частини та пов’язані з цим несвоєчасну зміну варти і порушення розпорядку дня.

У касаційній скарзі Л., стверджуючи, що він засуджений необґрунтовано, оскільки його вину у перевищенні влади не доведено, просив скасувати вирок і закрити справу за відсутністю в його діях складу злочину.

Ознайомившись із матеріалами справи, викладеними в касаційній скарзі, доводами та міркуваннями прокурора про необхідність її задоволення, військова палата Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга має бути задоволена з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КК злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

Кримінальна відповідальність за перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень, передбачена п. «а» ст. 254² КК, настає лише в тому разі, коли ці дії завдали істотної шкоди.

Як вбачається з постанови про притягнення Л. як обвинуваченого та обвинувального висновку, підсудному не ставилося у вину те, що його дії завдали істотної шкоди. За таких обставин у діях Л., описаних у зазначених процесуальних документах та у вироку, немає складу злочину, передбаченого п. «а» ст. 254² КК, і він засуджений за цим законом необґрунтовано. У зв’язку з викладеним, а також беручи до уваги те, що вчинене Л. не містить складу будь-якого іншого злочину, військова палата Верховного Суду України вирок скасувала, а справу закрила на підставі п. 2 ст. 6 КПК^[64].

Питання про те, що необхідно розуміти під тяжкими наслідками, вирішується у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи з урахуванням заподіяної злочином шкоди. У разі, якщо спричинена злочином шкода має матеріальний характер, то такою, що заподіяла тяжкі наслідки, визнається шкода, яка у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (див. п. 2 примітки до ст. 423 КК).

Під зброєю слід розуміти предмети, призначені для ураження цілі, тобто вогнепальну зброю, у тому числі гладкоствольну, а також холодну зброю.

Під застосуванням зброї треба розуміти як безпосереднє її використання для ураження живої цілі, так і погрозу її застосування. Погроза у цьому разі може полягати як у приведенні зброї до бойового становища, так і в її демонструванні, що свідчить про реальну можливість її негайного використання.

Обов’язковою умовою кваліфікації вчиненого за ч. 3 є незаконність застосування зброї. Згідно з вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосування зброї допускається лише у бойовій обстановці, а в мирний час — у виняткових ситуаціях, регламентованих Статутом гарнізонної і вартової служб Збройних Сил України.

Із суб’єктивної сторони перевищення влади чи службових повноважень може бути здійснено як з умисною, так і зі змішаною формою вини.

<< Первая < Предыдущая 1 2 3 Следующая > Последняя >>