Печать
PDF

Розділ ХХІІ Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку - § 3. Злочини проти безпеки людства

Posted in Уголовное право - Кримінальне право України Особлива частина

§ 3. Злочини проти безпеки людства

Застосування зброї масового знищення (ст. 439 КК). Безпосеред­ній об’єкт цього злочину — безпека людства.

Предмет злочину — зброя масового знищення, заборонена між­народними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Це, зокрема, бактеріологічна (біологічна), токсинна і хімічна зброя, щодо якої встановлені всеосяжні заборони в обов’язкових для України спеціальних конвенціях: Конвенції про заборону розроб­ки, виробництва і нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення від 10 квітня 1972 р. (ратифікова­на Президією Верховної Ради Української РСР 21 лютого 1975 р.); Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення, засто­сування хімічної зброї та про її знищення від 13 січня 1993 р. (ратифі­кована Верховною Радою України 16 жовтня 1998 р.). Предметом цього злочину також може бути ядерна зброя, але її заборона у між­народному праві має обмежений характер.

Об ’єктивну сторону цього злочину характеризує застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Під застосуванням слід розуміти використання вражаючих власти­востей зброї відповідно до її цільового призначення як зброї масового знищення. Час і обстановка її застосування не мають значення для кваліфікації цього злочину.

Застосування зброї масового знищення, щодо якої немає спеціаль­ної заборони у міжнародному договорі України, може кваліфікуватися за ст. 438 КК як порушення законів та звичаїв війни (застосування зброї з невибірковим характером дії або такої, що завдає зайвих ушкоджень або страждань тощо).

Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила діяння, перед­бачене ст. 439 КК.

Суб ’єктивна сторона злочину — умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб ’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 439 КК встановлена відповідальність за те саме ді­яння, якщо воно спричинило загибель людей (хоча б однієї людини) або інші тяжкі наслідки. Тяжкість наслідків визначається виходячи з конкретних обставин злочину (кількості потерпілих, характеру і роз­міру шкоди, заподіяної людям, тваринам, рослинам, довкіллю).

 

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, тран­спортування зброї масового знищення (ст. 440 КК). Безпосередній об’єкт цього злочину — безпека людства.

Предметом злочину можуть бути види зброї, зазначені щодо ст. 439 КК, а також ядерна зброя та інша зброя масового знищення, щодо яких передбачена спеціальна заборона в міжнародних договорах України. Зокрема, така заборона передбачена в Договорі про заборону випро­бувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою від 5 серпня 1963 р. (ратифікований СРСР 25 вересня 1963 р.), Дого­ворі про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 р. (Україна приєдналась до Договору 16 листопада 1994 р.), Договорі про все­осяжну заборону ядерних випробувань від 27 вересня 1996 р. (ратифі­кований Україною 16 листопада 2000 р.).

Об’єктивну сторону злочину характеризують альтернативні дії: розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспорту­вання зброї масового знищення, забороненої міжнародними договора­ми, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Під розробленням зброї масового знищення розуміють дії з її ство­рення, які передують її виробництву (розроблення теоретичних основ пристрою і дії зброї та їх дослідно-конструкторська перевірка, подібні роботи зі збільшення вражаючих властивостей зброї тощо).

Виробництво — це дія з безпосереднього створення реальних одиниць такої зброї для практичного використання. Способи виробни­цтва можуть бути будь-якими.

Придбання являє собою отримання такої зброї будь-яким способом (купівля, обмін, викрадення, прийняття як подарунка або винагороди тощо).

Зберігання означає контрольоване винним утримання зброї у ви­значеному ним місці. Зберігання, наприклад, може порушувати забо­рону, передбачену Договором про заборону розміщення на дні морів та океанів і в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення від 7 грудня 1970 р. (ратифікований Президією Верховної Ради Української РСР 17 серпня 1971 р.).

Збут — будь-яке відчуження зброї іншій юридичній або фізичній особі або державі.

Під транспортуванням розуміють переміщення зброї будь-яким транспортним засобом.

Цей злочин буде закінченим, коли вчинено будь-яку із зазначених у ст. 440 КК дію хоча б щодо однієї одиниці зброї масового знищення.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

 

Екоцид (ст. 441 КК). Безпосередній об’єкт цього злочину — еко­логічна безпека людства.

Об’єктивну сторону злочину характеризують: масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити еколо­гічну катастрофу.

Масове знищення рослинного і тваринного світу означає знищення великої кількості рослин і/або тварин, або їх повне знищення на певній території. Наприклад, під час війни у В’єтнамі у деяких районах усе живе практично було знищене хімічними речовинами.

Отруєння атмосфери або водних ресурсів — це їх забруднення отруйними або іншими шкідливими для людини, тваринного або рос­линного світу речовинами. До водних ресурсів належать як поверхне­ві, так і підземні води.

Під іншими діями слід розуміти інші шкідливі дії щодо тваринно­го і рослинного світу, атмосфери і водних ресурсів або дії щодо інших природних об’єктів (наприклад, землі та її надр), або щодо навколиш­нього природного середовища взагалі (наприклад, руйнування озо­нового шару).

Кожна із зазначених у ст. 441 КК дій характеризується тим, що вона може спричинити екологічну катастрофу. Це має принципове значення для відмежування цього злочину від злочинів проти до­вкілля (статті 236-254 КК).

Екологічна катастрофа — це особливо тяжкі наслідки, які повинні визначатися в кожному конкретному випадку з урахуванням таких критеріїв: 1) велика площа території, на якій відбулися несприятливі зміни в навколишньому середовищі; 2) суттєве обмеження або виклю­чення життєдіяльності людини або життя рослин чи тварин на певній території; 3) тривалість несприятливих змін у навколишньому сере­довищі або їх невідворотність; 4) суттєві зміни в екологічній системі, наприклад, зникнення окремих видів тварин або рослин, зміна круго­обігу речовин або інших біологічних процесів, які мають значення для екосистеми в цілому.

Цей злочин вважається закінченим, коли вчинено будь-яке із зазна­чених у ст. 441 КК діянь, яке могло спричинити екологічну катастрофу.

Суб’єктивна сторона злочину — умисел.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

 

Геноцид (ст. 442 КК). Безпосередній об’єкт злочину — безпека існування національних, етнічних, расових і релігійних груп.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується як діяння, спрямоване на повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом: 1) позбавлення життя членів такої групи; 2) заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень; 3) ство­рення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення; 4) скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі; 5) насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу. Аналогічне визначення геноциду передбачене в Конвенції про запо­бігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 р., а також у Римському Статуті Міжнародного кримінального суду.

Позбавлення життя членів національної, етнічної, расової чи релі­гійної групи — це умисне вбивство усіх або окремих членів групи, вчинене у зв’язку з належністю потерпілого до такої групи, спричине­не такою належністю. Такий само зв’язок характеризує заподіяння членам такої групи тяжких тілесних ушкоджень.

Створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, може виражатися у позбавленні групи продуктів харчування чи інших життєво важливих засобів існування, обмеженні або позбавленні медичної допомоги, створенні небезпечних для життя екологічних умов, насильницькому переселенні в непри­датні для проживання місця тощо.

Скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі — це насильницька стерилізація, кастрація або контрацепція, заборона шлюбних союзів між членами однієї групи, примушування до аборту або створення життєвих умов, які сприяють збільшенню кількості ви­мушених абортів, тощо.

Насильницька передача дітей з однієї групи в іншу означає їх пе­редачу в іншу національну, етнічну, расову чи релігійну групу, вчине­ну всупереч волі батьків або осіб, які їх замінюють, і поєднану із за­стосуванням фізичного або психічного насильства.

Кваліфікація геноциду не залежить від того, вчинений він у мирний чи у воєнний час.

Цей злочин вважається закінченим: у перших двох формах — з мо­менту настання наслідків у вигляді відповідно біологічної смерті та тяжких тілесних ушкоджень, а в інших формах — коли вчинено зазна­чені діяння. Однак у будь-якому випадку розв’язання цього питання не залежить від того, чи настали фактично наслідки у вигляді знищен­ня національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої.

Суб ’єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєднаний з ме­тою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи.

Суб ’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 442 КК передбачена відповідальність за: 1) публіч­ні заклики до геноциду; 2) виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження; 3) розповсюдження таких матеріалів.

Основні поняття у цьому складі злочину визначаються аналогічно пропаганді війни (ст. 436 КК).