§ 4. Злочини, пов’язані з незаконним вживанням наркотичних і одурманюючих засобів, а також допінгу

 

Незаконне введення в організм наркотичних засобів, психо­тропних речовин або їх аналогів (ст. 314 КК). З об ’єктивноїсторони злочин полягає в незаконному введенні будь-яким способом наркотич­них засобів, психотропних речовин або їх аналогів в організм іншої особи всупереч її волі.

Під незаконним введенням розуміють будь-які примусові дії, спря­мовані на введення в організм іншої особи зазначених засобів і речовин (ін’єкція, шляхом додавання в їжу, лікарські препарати, напої тощо).

Способи примусового незаконного введення в організм іншої особи наркотичних засобів і психотропних речовин можуть бути різними — це обман, примушування, насильство. Лише їх застосування свідчить про введення в організм вказаних засобів і речовин всупереч волі іншої особи.

Слід зазначити, що спосіб введення, вид наркотичного засобу чи психотропної речовини, його кількість на кваліфікацію не впливають. Введення в організм іншої особи наркотичних засобів лікарем, хоч і всупереч волі цієї особи або без її згоди, з метою профілактики або лікування не містить складу цього злочину.

Суб ’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотиви, якими керується винний, можуть бути різними і на кваліфі­кацію не впливають.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа.

У частині 2 ст. 314 КК встановлена відповідальність за ті самі дії, якщо вони призвели до наркотичної залежності потерпілого або вчи­нені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, перед­бачених статтями 306-312, 314-318 КК, або вчинені щодо двох чи більше осіб, або якщо вони заподіяли середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

Частина 3 ст. 314 КК передбачає відповідальність за дії, передба­чені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебуває в безпорадному стані, чи вагітної жінки, або якщо вони були пов’язані з введенням в організм іншої особи особливо не­безпечних наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також якщо внаслідок таких дій настала смерть потерпілого.

 

Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 315 КК). З об’єктивної сторони схилян­ня до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — це дії винного, спрямовані на те, щоб збудити в іншої осо­би бажання вжити їх. Стаття 315 КК передбачає особливий вид під­бурювання, причому воно може бути як одиничним, так і багаторазо­вим, що на кваліфікацію вчиненого не впливає. Схиляння може бути вчинене тільки у формі активної дії і тільки щодо конкретної особи. Способи схиляння можуть бути різними: умовляння, пропозиція, на­дання порад, прохання, лестощі, примушування, переконання, заляку­вання, підкуп, обіцянка винагороди або іншої вигоди, погроза припи­нити шлюбні або дружні відносини тощо. Перераховані дії можуть виражатися словесно, у конклюдентних діях, у письмовій формі, з ви­користанням техніки тощо.

Злочин вважається закінченим з початку здійснення дій, спрямо­ваних на те, щоб збудити в іншої особи бажання вжити наркотичні засоби, незалежно від того, чи вдалося викликати у потерпілого це бажання.

Якщо при схилянні до вживання наркотичних засобів особа ще й збувала їх або сприяла їх викраденню, виробництву, виготовленню, придбанню, зберіганню, перевезенню або пересиланню, її дії належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 308 і 315 або 309.

Із суб’єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом і наявністю спеціальної мети — викликати у потерпілого бажання вживати наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги.

Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа.

Частина 2 ст. 315 КК передбачає схиляння до вживання наркотич­них засобів, вчинене повторно або щодо двох чи більше осіб, або щодо неповнолітнього, а також особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 314 і 317 КК. При цьому винний усвідомлює або за всіма обставинами справи повинен був і міг усві­домлювати, що він збуджує бажання споживати наркотики саме в осо­би, яка не досягла 18-річного віку.

 

Незаконне публічне вживання наркотичних засобів (ст. 316 КК). Об’єктивна сторона цього злочину характеризується діями, які по­лягають у публічному або груповому незаконному вживанні наркотич­них засобів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спор­тивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян.

Під публічним вживанням слід розуміти відкрите вживання нарко­тичних засобів у присутності третіх осіб, які усвідомлюють характер того, що відбувається.

Вчинення цих дій групою осіб передбачає, що у процесі вживання наркотичних засобів беруть участь дві або більше осіб. Присутність сторонніх осіб при цьому не обов’язкова. Для кваліфікації не має зна­чення, вживали учасники групи наркотичні засоби послідовно чи одно­часно.

Місцем вчинення злочину є територія, призначена для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, або інші місця масового перебування громадян (пляжі, вокзали, парки, дитячі майданчики, вулиці, площі, підземні переходи тощо).

Закінченим злочин є з моменту вживання (прийняття) наркотично­го засобу незалежно від того, чи доведений винний до стану наркотич­ного сп’яніння.

Із суб’єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умис­лом.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа.

Частина 2 ст. 316 КК передбачає відповідальність за вчинення тих самих дій повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 310, 314, 315, 317 і 318 КК.

 

Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 317 КК). З об ’єктивної сторони цей зло­чин характеризується вчиненням однієї з таких дій: організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготов­лення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також надання приміщення з цією метою.

Під організацією таких місць слід розуміти злочинні дії, спрямо­вані на пошук приміщення, будівлі, споруди, приготування, пристосу­вання частини будівлі, будинку, сараю, куреня тощо для вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Організація вважається закінченою з моменту створення місць для вчинення цих дій.

Утримання місць — це використання приміщення або іншого, спеці­ально пристосованого місця для вживання, виробництва чи виготовлення зазначених предметів. Власник місць може забезпечувати клієнтів необ­хідним обладнанням, інструментом, пристосуваннями, можливістю без­перешкодного перебування у приміщенні в стані наркотичного сп’яніння. Утримання цих місць є триваючим злочином, який полягає у безперерв­ному систематичному вчиненні такої злочинної діяльності.

Надання приміщення полягає у дозволі незаконного вживання, ви­робництва чи виготовлення зазначених предметів у приміщенні, яким винний користується або яке знаходиться в його власності. Відпові­дальність настає як при неодноразовому, так і при разовому наданні приміщення.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених дій.

Із суб’єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом, що поєднується із спеціальною метою — створити сприят­ливі умови для вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа.

Частина 2 ст. 317 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або з корисливих мотивів, або групою осіб, або із залученням неповнолітнього.

 

Незаконна організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів (ст. 322 КК). Цей злочин відрізняється від злочину, передбаченого ст. 317 КК, лише предметом, яким є лікарські та інші засоби, що вживаються з метою одурманення потерпілого.

 

Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (ст. 323 КК). Предметом цього злочину є допінг — засоби і методи, які входять до переліку заборонених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху.

З об ’єктивної сторони під спонуканням слід розуміти дії винного, спрямовані на те, щоб збудити намір, бажання застосувати допінг не­повнолітнім. Спонукання може бути вчинене тільки у формі активної поведінки. Способи і засоби можуть бути різними, наприклад умов­ляння, пропозиції, прохання, переконання тощо.

Закінченим злочин вважається з початку дій, спрямованих на спо­нукання неповнолітньої особи до застосування допінгу.

З суб ’єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умислом, що поєднується із спеціальною метою — викликати у потерпілого бажання застосувати допінг.

Суб ’єктом цього злочину є будь-яка особа, яка досягла 18-річного віку.

Частина 2 ст. 323 КК передбачає відповідальність за ту саму дію, вчинену повторно щодо двох чи більше осіб або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324 КК.

У частині 3 ст. 323 КК передбачена відповідальність за дії, перед­бачені частинами 1 або 2 статті, якщо вони заподіяли тяжкі наслідки.

 

Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (ст. 324 КК). Предметом злочину є одурманюючі засоби, які не є нар­котичними або психотропними, або їх аналогами.

З об ’єктивної сторони цей злочин виражається у схилянні неповно­літніх до вживання одурманюючих засобів.

Поняття схиляння те саме, що і в злочині, передбаченому ст. 315 КК.

Потерпілим від злочину є особа, яка не досягла 18-річного віку.

Із суб ’єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом і наявністю мети — викликати у конкретної особи бажання вживати одурманюючі засоби.

Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 18-річного віку.