§ 2. Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації залізничного, водного і повітряного транспорту

 

Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276 КК). Стаття має три частини. У частині 1 ст. 276 КК подано опис об’ єктивної сторони основного складу цього злочину. Вона полягає в порушенні праців­ником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісному ремонті транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв’язку, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків.

Залізничний транспорт охоплює загальну мережу залізниць, ме­трополітен, а також під’їзні колії великих підприємств, що включені в загальну мережу залізниць. Водний транспорт — це морський і річ­ковий транспорт, за винятком різних маломірних суден (човни, байдар­ки тощо). До повітряного транспорту слід відносити різні літальні апарати (літаки, вертольоти, дирижаблі, планери тощо) незалежно від форми власності на них. Окрім повітряних суден предметом злочину є аеропорти, аеродроми, посадкові смуги, наземне устаткування, інші засоби, що забезпечують безпеку польотів.

Об ’єктивна сторона цього злочину характеризується: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв’язком між ними.

Діяння в даному злочині полягає: 1) у порушенні правил безпеки руху; 2) у порушенні правил експлуатації; 3) у недоброякісному ре­монті технічних засобів транспорту.

Порушення правил безпеки руху на залізничному транспорті може виявлятися в перевищенні швидкості руху, у прояві неуважності при виконанні маневрових робіт, у проїзді сигналу світлофора, що заборо­няє рух, та ін. На водному транспорті — це порушення правил при­чалювання і швартування суден у відсутності постійного спостережен­ня за станом водного шляху, неправильне розходження із зустрічними суднами і т. д. На повітряному транспорті — це порушення правил посадки літальних апаратів, недотримання встановлених маршрутів і висоти польоту, перевищення швидкості при посадці та ін.

Порушення правил експлуатації транспорту полягає в недотриман­ні габаритів, порядку укладання вантажів і їхнього закріплення, у не­дотриманні вимог, рекомендованих до технічного стану засобів тран­спорту, окремих його механізмів і т. ін.

Діяння з об’єктивної сторони може виражатися також у недобро­якісному ремонті транспортних засобів, шляхів сполучення, споруд на них, засобів сигналізації і зв’язку (наприклад, слюсар з ремонту ваго­нів не усуває несправність гальмового обладнання, внаслідок чого створюється небезпека для життя людей).

Наслідками цього злочину, передбаченого в ч. 1, є створення не­безпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків. Їх характеристику подано в § 1 цього розділу.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок між діянням і його наслідками.

Суб’єктивна сторона даного злочину вимагає встановлення пси­хічного ставлення особи до діяння і його наслідків. Що стосується діяння, то воно може бути вчинене з прямим умислом або через зло­чинну недбалість. До наслідків вина може бути тільки необережною, у вигляді злочинної самовпевненості або недбалості.

Суб’єктом злочину можуть бути тільки працівники залізничного, водного і повітряного транспорту.

Частина 2 ст. 276 КК передбачає більш сувору відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, ч. 3 — за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей. Для цього достатньо настання смерті хоча б однієї людини.

 

Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК). Стаття містить три частини. У частині 1 подано опис ознак об’єктивної сторони складу злочину: умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв’язку чи сигналізації, а також інші дії, які спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.

Предметом злочину охоплюються всі засоби транспорту, пристрої й механізми, які забезпечують безпеку руху й експлуатації залізнично­го, водного і повітряного транспорту. Це лише такі пристрої й механіз­ми, що забезпечують нормальне функціонування технічних систем транспорту і тим самим — нормальне існування відносин у сфері без­пеки руху й експлуатації транспорту.

Руйнування шляхів сполучення і транспортних засобів — це проти­правний вплив на ці предмети шляхом порушення їх цілісності й струк­тури, внаслідок чого вони стають непридатними для експлуатації згідно зі своїм цільовим призначенням.

Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів — це протиправний вплив на ці предмети, коли з ладу виводяться окремі їх частини й механізми, тому вони в цілому стають непридатними для експлуатації згідно зі своїм цільовим призначенням.

Інші дії, що призвели зазначені предмети у непридатний для екс­плуатації стан, — це такий протиправний на них вплив, у результаті якого технічно справні механізми та елементи транспорту тимчасово (у даній ситуації) приводяться в непридатний для експлуатації стан. Наприклад, накладення на рейки залізничної колії шпали, колоди, переміщення сигнального вогню на фарватері водного шляху, відклю­чення окремих приладів і механізмів.

Наслідки пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів можуть бути різними. Аварією, про яку йдеться у ч. 1 ст. 277 КК, є схо­дження рухомого складу з рейок, пошкодження транспортних засобів, їх зіткнення, посадка судна на мілину і т. п. Порушення нормальної роботи транспорту може полягати у зриві графіка руху транспортних засобів, у затримці доставки вантажів і пасажирів і т. д.

У частині 2 ст. 277 КК встановлено відповідальність за ті самі ді­яння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяж­кі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, а в ч. 3 — якщо вони спричинили загибель людей. Характеристику цих обставин подано в § 1 цього розділу.

Суб ’єктивна сторона розглянутого злочину має складний характер. Аналіз судової практики показує, що руйнування, пошкодження, при­ведення предмета у непридатний стан іншим способом може створю­ватися як з прямим, так і з непрямим умислом. Що стосується наслід­ків, то психічне ставлення до них може виражатися як в умислі, так і в необережності. Отже, цей злочин може вчинюватись як у рамках од­нієї форми вини — умислу, так і складної форми вини — умисел сто­совно дій і необережність до наслідків.

Суб ’єктом злочину є особа, яка досягла 14 років.

 

Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряно­го, морського чи річкового судна (ст. 278 КК). Стаття має три части­ни. У частині 1 ст. 278 КК встановлена відповідальність за угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна.

Предметом злочину є пасажирський чи вантажний потяг, локомо­тив, дрезина і т. ін. Повітряним судном вважається літальний апарат, підтримуваний в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям (лі­таки, вертольоти, дирижаблі і т. ін.). До морських і річкових належать пасажирські, вантажні, рибальські, допоміжні (буксири), рятувальні та інші судна. Для кваліфікації не має значення відомча належність зазначених засобів.

Об ’єктивна сторона даного злочину виражається в угоні або за­хопленні названих транспортних засобів. Під угоном слід розуміти протиправне заволодіння транспортним засобом для здійснення по­їздки на ньому або самовільне використання транспортного засобу. Угон може здійснюватися як з місця стоянки транспортного засобу, так і під час руху. Інколи угон можуть здійснювати машиністи, льотчики, капітани, члени екіпажу, які управляють транспортним засобом. За­хоплення — це протиправне заволодіння транспортним засобом будь- якою особою із застосуванням насильства чи погроз для здійснення поїздки на ньому, зміни напрямку руху і т. д. Закінченим даний зло­чин визнається з урахуванням виду транспорту. Приміром, угон по­вітряного судна буде закінченим після заволодіння ним, запуску двигунів і початку руху. Якщо угон здійснюють члени екіпажу під час польоту, то закінченим злочин вважається з моменту відхилення від маршруту або відмови виконувати вказівки органів керування польотом. Аналогічно слід вирішувати це питання на залізничному і водному транспорті.

Суб’єктивна сторона злочину виражається в прямому умислі. Винна особа усвідомлює фактичні ознаки скоєного діяння, розуміє їх суспільно небезпечний і протиправний характер і бажає вчинити такі дії.

Суб ’єктом даного злочину є особа, яка досягла 14-річного віку.

Частина 2 ст. 278 КК встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з на­сильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’ я потерпі­лого; а ч. 3 — вчинені організованою групою або поєднані з насиль­ством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Якщо угон чи захоплення транспортного засобу поєднаний зі здій­сненням інших більш тяжких злочинів, то вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів.

 

Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства (ст. 279 КК). Стаття має три частини. У частині 1 ст. 279 КК подано опис ознак об’єктивної сторони складу злочину. Це блокування транспортних комунікацій шляхом улаштуван­ня перешкод, відключення енергопостачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків.

Предметом злочину є шляхи сполучення, споруди на них, тран­спортні засоби, засоби зв’язку і сигналізації, інші механізми та еле­менти залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електротранспорту чи магістрального трубопровідного транспорту, а також вокзали, порти, станції і т. ін.

Блокування може здійснюватися шляхом розміщення на вулицях, дорогах, залізничних коліях, злітній смузі колод, шпал, каменів, залізо­бетонних конструкцій, транспортних засобів, сільськогосподарських, будівельних та інших механізмів, що не дають можливості рухатися транспортним засобам. Технічна система транспорту може бути паралі­зована шляхом припинення подачі паливно-мастильних матеріалів, води, газу, відключення електроенергії, засобів зв’язку, сигналізації чи авто­матики, що забезпечують керування транспортом, а також шляхом пере­криття доріг, вулиць за допомогою натовпу людей, стада тварин і т. п.

Наслідками блокування у ч. 1 ст. 279 КК названі: порушення нор­мальної роботи транспорту, а також створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу стосовно дій. Що стосується наслідків, то вина може виражатися як в умислі, так і в необережності.

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку. Злочин можуть здійснювати і працівники транспорту, які обслуговують тран­спортні комунікації.

Частина 2 ст. 279 КК встановлює відповідальність за захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підпри­ємства, установи чи організації.

Предметом цього злочину є зазначені в статті об’єкти та інші транспортні підприємства, наприклад, будівлі в яких можуть розташо­вуватися засоби зв’язку, сигналізації, автоматизовані системи управ­ління транспортом, диспетчерська і т. ін.

З об’єктивної сторони захоплення — це заволодіння будинком чи його частиною із застосуванням насильства або погроз до працівників транспорту, інших осіб і встановлення контролю над ним. Заподіяння при захопленні легких тілесних ушкоджень охоплюється складом да­ного злочину. При застосуванні психічного насильства винні можуть погрожувати вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень різної тяж­кості. Закінченим цей злочин визнається з моменту встановлення конт­ролю над вокзалом, станцією, портом або над якоюсь частиною будин­ку, що має важливе значення для нормального функціонування техніч­ної системи транспорту.

У частині 3 ст. 279 КК встановлено відповідальність за дії, перед­бачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

 

Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків (ст. 280 КК). Стаття містить три частини. У час­тині 1 ст. 280 КК подано опис ознак об’єктивної сторони складу зло­чину. Це примушування працівника залізничного, повітряного, водно­го, автомобільного, міського електричного чи магістрального трубо­провідного транспорту до невиконання своїх службових обов’язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи близьких йому осіб.

Примушування — це вимога, пред’явлена до працівника транспор­ту не виконувати покладені на нього обов’язки, що супроводжується погрозами. Потерпілим у цьому злочині може бути будь-який працівник транспорту. Це, наприклад, особи, які керують транспортними засо­бами або забезпечують безпеку руху й експлуатації, здійснюють ре­монт, обслуговування, підготовку до випуску в рейс чи на лінію тран­спортних засобів. Це можуть бути і керівники транспортних підпри­ємств, структурних підрозділів, начальники служб тощо. Близькими до зазначених працівників особами є: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, бабка, онуки. Погроза може бути виражена словами, телефоном, у листі, шляхом демонстрації зброї чи іншим способом. Вона може бути доведена до відома потерпілого особисто або через третіх осіб.

Злочин вважається закінченим з моменту пред’явлення вимоги, пов’ язаної з погрозою до працівника транспорту чи близьких йому осіб.

Суб ’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що примушує працівника транспорту до не­виконання своїх службових обов’ язків, розуміє протиправність учине­ного і бажає вчинити такі дії.

Суб ’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку. Якщо при­мушування здійснює службова особа щодо своїх підлеглих, то за на­явності відповідних ознак відповідальність настає за сукупністю і за службовий злочин.

У частині 2 ст. 280 КК встановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб; у ч. 3 — вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпеч­ним для життя чи здоров’ я потерпілого, або такі, що спричинили за­гибель людей чи інші тяжкі наслідки.

 

Порушення правил повітряних польотів (ст. 281 КК). Стаття має три частини. У частині 1 ст. 281 КК подано опис об’єктивних ознак складу злочину, що виявляються в порушенні правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є працівниками повітряного тран­спорту, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків. Як видно з тексту диспозиції статті, об ’єктивна сторона злочину характеризується трьома ознаками: 1) діянням; 2) наслідками; 3) причинним зв’язком між діянням і наслідками.

Діяння — це дія чи бездіяльність, яка полягає в порушенні правил при зльоті і посадці літального апарата, у недотриманні висоти по­льоту, коридору, у перевищенні швидкості тощо.

Наслідком злочину виступає реальна загроза життю людей або на­стання інших тяжких наслідків.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок між порушенням і створенням небезпеки настання названих наслід­ків.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується психічним став­ленням винного до факту порушення правил безпеки польотів і його наслідків. Порушення правил може бути умисним або необережним (прямий умисел або злочинна недбалість). Вина до тяжких наслідків може бути тільки необережною (злочинна самовпевненість або не­дбалість).

Суб ’єктом даного злочину є пілот, член екіпажу, який не є праців­ником повітряного транспорту. За цією ознакою слід проводити від­межування цього злочину від передбаченого ст. 276 КК, де суб’єктом виступає працівник повітряного транспорту.

У частині 2 ст. 281 КК встановлена більш сувора відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди; у ч. 3 — якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

 

Порушення правил використання повітряного простору (ст. 282 КК). Стаття має три частини. У частині 1 ст. 282 КК подано опис об’єктивних ознак складу злочину, які виражаються в порушенні правил пуску ракет, проведенні всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчиненні інших дій у повітряному просторі, якщо це створювало загрозу безпеці повітряних польотів.

Об’єктивна сторона злочину характеризується трьома ознаками: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв’язком між діянням і на­слідками.

Діяння виражається в порушенні правил пуску ракет. Розрізняють сигнальні, навчальні і бойові ракети або такі, які мають інше наукове чи господарське призначення. Проведення всіх видів стрільби може відбуватися як на землі, так і в повітрі, на полігонах, у тирах з різних видів вогнепальної зброї, а вибухових робіт — при будівництві тунелів, доріг, виконанні гірничих робіт і т. ін.

У повітряному просторі також можуть здійснюватися різні роботи, наприклад, при будівництві, монтажі, ремонті чи обслуговуванні різних веж, вишок, труб та інших об’єктів. Для виконання цих робіт можуть використовуватися вертольоти, крани, лебідки й інше устаткування. Виконання вказаних видів робіт має здійснюватися з дотриманням відповідних правил, узгоджуватися з усіма власниками літальних апа­ратів, а також іншими органами, що здійснюють управління польотами повітряних суден.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною до факту порушення та його наслідків. Порушення може бути допущено як умисно, так і з необережності (прямий умисел чи злочинна недбалість). Що стосується наслідків порушення, то вина до них може бути тільки необережною (злочинна самовпевненість або недбалість).

Суб ’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 282 КК передбачена відповідальність за ті самі ді­яння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяж­ке тілесне ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди; у ч. 3 — якщо вони спричинили загибель людей.

 

Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда (ст. 283 КК). Стаття має дві частини. У частині 1 ст. 283 КК подано опис об’єктивних ознак складу злочину як самовільного без нагальної потреби зупинен­ня поїзда стоп-краном чи шляхом роз’єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом, якщо це створювало загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого.

Об ’єктивна сторона злочину характеризується трьома ознаками: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв’язком між діянням і на­слідками.

Діяння найчастіше виражається в самовільній зупинці поїзда без потреби, тобто екстремальної ситуації. Така ситуація може виникнути, наприклад, при пожежі, коли створюється загроза для життя і здоров’я людей, або при несправностях рухомого складу, які загрожують без­пеці руху залізничного транспорту.

Зупинка поїзда може здійснюватися стоп-краном або шляхом роз’єднання повітряної гальмової магістралі чи іншим способом, на­приклад подачею помилкових сигналів зупинки, переключення зеле­ного сигналу, що дозволяє рух, на червоний — що його забороняє, вмикання автоблокування, а також за допомогою ручного гальма.

Суб ’єктивна сторона злочину полягає у прямому умислі. Винний розуміє, що він самовільно без потреби, протиправно зупиняє поїзд і бажає цього. Вина до наслідків може бути тільки необережною.

Суб ’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 283 КК встановлена більш сувора відповідальність за ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

 

Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха (ст. 284 КК). З об ’єктивної сторони злочин виражається в ненаданні допомоги капіта­ном судна в разі зіткнення з іншим судном екіпажу та пасажирам остан­нього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, що зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів.

Обов’язок капітана надавати допомогу виникає при зіткненні суден, а також коли на шляху судна зустрічаються особи, що зазнали лиха. Крім того, капітан і його екіпаж повинні мати реальну можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для судна, пасажирів і його екіпажу.

Суб’єктивна сторона злочину полягає в прямому умислі до факту ненадання допомоги. Винний усвідомлює, що судно чи люди зазнали лиха та потребують допомоги і що він повинен і має можливість нада­ти їм допомогу, але не робить цього.

Суб’єктом даного злочину є тільки капітан судна.

 

Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден (ст. 285 КК). З об’єктивної сторони злочин виявляється в неповідом­ленні капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на морі, назви і порту приписки свого судна, а також місця свого відправлення та призначення, незважаючи на наявність можливості подати ці відо­мості. Капітан може повідомити ці відомості в будь-якій формі (усно, письмово, по радіо, телеграфом тощо). Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є місце зіткнення суден — на морських шляхах.

Суб ’єктивна сторона злочину виражається тільки в прямому умислі.

Суб’єктом злочину є капітан судна.