§ 2. Правове положення римських громадян

Серед вільних людей найбільшим обсягом правоздатності наділя­лися римські громадяни (cives Quiritas). Римське громадянство нада­валося внаслідок народження дитини у законному шлюбі (matrimonium justum)^[12] від батьків — римських громадян. Дитина, яка народилася у такому шлюбі, набувала статусу свого батька і підпадала під його владу. Римське громадянство могло бути надане особливими актами держави окремим особам, общинам або провінціям за окремі заслуги перед Римською державою. Усиновлення римським громадянином чужоземця надавало останньому статусу cives Quiritas. Раб, звільнений римським громадянином, як правило, набував положення римського громадянина.

Залежно від підстави встановлення громадянства римські грома­дяни поділялися на вільнонароджених (ingenui) і вільновідпущеників (libertini).

Вільнонароджений римський громадянин мав повну правоздатність у політичних, майнових і сімейних відносинах. Римський громадянин, який мав статус pater familias, мав повну правоздатність у приватній сфері. Крім того, правоздатність римського громадянина у публічній сфері включала: право служити в регулярних римських військах (ius militiae); право брати участь і голосувати в народних зборах (ius suffragii)^[13]; право бути обраним на посади магістратів (ius honorum).

Римські громадяни вільновідпущеники назавжди залишалися носіями обмеженої правоздатності як у сфері публічних, так і приват­ноправових відносин. Вони залежали від своїх колишніх господарів. Однак в період імперії виник інститут надання вільновідпущеникам повної правоздатності спеціальною постановою імператора або дару­ванням імператором золотої каблучки за особливі заслуги^[14].

Римське громадянство припинялося зі смертю особи, втратою римського громадянства шляхом продажу у рабство (наприклад, де­зертира, крадія, неплатоспроможного боржника), полонення (якщо ж особа поверталася з полону в Рим, то вважалось, що вона ніколи не втрачала свободи, громадянства та прав), засудження до найтяжчих видів кримінального покарання чи вигнання з Риму. Римський грома­дянин міг сам відмовитися від прав римського громадянства, напри­клад, коли переходив у статус латинів для отримання земельної ділян­ки у провінції.