§ 4. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності

Договір про передання виключних майнових прав інтелекту­альної власності — це договір, за яким одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повно­му складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах (ч. 1 ст. 1113 ЦК).

Правова характеристика договору: реальний, двосторонній, оплат- ний чи безоплатний.

При укладенні договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності права відчужуються, тобто передаються безповоротно. У зв’язку з цим особа, якій передані виключні майнові права, стає правонаступником. Тому до неї переходять усі права і обов’язки стосовно об’єкта інтелектуальної власності. Зокрема, укла­дення договору про передання виключних майнових прав інтелекту­альної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше.

Та обставина, що у визначенні договору міститься формулювання, що особа може передати виключні майнові права частково або у повно­му складі, зовсім не означає, що можна передати лише одне з повно­важень, наприклад право на використання. У цьому випадку, незважа­ючи на назву, фактично був би укладений ліцензійний договір. Мож­ливість часткової передачі прав на об’ єкти інтелектуальної власності не є універсальною, а існує лише за наявності специфіки певних об’ єктів інтелектуальної власності. Зокрема, можна зареєструвати як торговельну марку певне позначення стосовно кількох товарів чи по­слуг. Фактично у цьому випадку відбувається поєднання кількох об’єктів, оскільки саме позначення стосовно кожного товару чи по­слуги може бути самостійною торговельною маркою. Тому в такому випадку правоволоділець може передати іншій особі виключні майнові права на торговельну марку стосовно лише частини товарів чи по­слуг, залишивши за собою іншу частину.

Якщо проводити розмежування між видачею ліцензії і укладенням договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, то, як уже зазначалося, у першому випадку надається право використання, а у другому відбувається заміна володільця виключних майнових прав.

Хоча надання повної ліцензії на весь строк дії охоронного доку­мента за своїм економічним значенням рівноцінно передачі права на об’єкт, однак з юридичної точки зору між відчуженням виключних майнових прав інтелектуальної власності і повною ліцензією є суттєві відмінності. Так, договір повної ліцензії може бути укладений на пев­ний термін, по закінченні якого всі повноваження поновлюються у повному обсязі у володільця охоронного документа (патенту чи сві­доцтва). Слід також враховувати, що дозвіл може бути достроково припинений. Крім того, у випадку передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на умовах, наприклад, виплати періодичних відрахувань від суми реалізації запатентованих виробів несплата кіль­кох чергових внесків не тягне за собою поновлення прав на об’єкт інтелектуальної власності у попереднього правовласника. Що ж сто­сується повної ліцензії, виданої на аналогічних умовах, то така безді­яльність ліцензіата може служити підставою припинення її дії, якщо це обумовлено при її видачі^[13].

Незважаючи на те, що в результаті видачі повної ліцензії можли­вість використання об’єкта інтелектуальної власності самим ліцензіа- ром вичерпана, він залишається його формальним правовласником, якому не байдужа подальша доля цього результату творчої діяльності. А при відчуженні прав усі зазначені майнові права на об’єкт інтелек­туальної власності переходять до правонаступника.

Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності може бути укладений як стосовно об’єктів інтелектуальної власності, які підлягають обов’язковій реєстрації (винахід, корисна модель, промисловий зразок, торговельна марка, компонування інте­гральної мікросхеми, сорт рослин, порода тварин), так і об’ єктів ав­торського чи суміжних прав.

Законодавчо передбачені певні умови, дотримання яких є обов’язковим при укладенні договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності. Ці обмеження принципу свободи договору направлені на захист прав та інтересів правоволо- дільців та споживачів.

Зокрема, умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відпо­відного об’єкта або його спадкоємців порівняно зі становищем, перед­баченим ЦК та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об’єктів, є нікчемними (ч. 3 ст. 1113 ЦК).

Майнові права, що передаються за договором, мають бути у ньому визначені. У цьому випадку застосовується загальне правило: майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважають­ся такими, що не передані (п. 1 ст. 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права»^[14]).

Якщо договір укладається з метою відчуження права на торговель­ну марку, то воно не допускається, якщо може стати причиною введен­ня в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка ви­готовляє товар чи надає послугу (п. 7 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»^[15]).