Параграф 3. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

Стаття 1209. Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

1.  Продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них.

Відшкодування шкоди не залежить від їхньої вини, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.

2.  Продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг).

Згідно зі ст. З Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі, які перебувають на території України, під час придбання товарів для задоволення своїх побутових потреб мають право на: державний захист своїх прав; гарантований рівень споживання; належну якість товарів, торговельного та інших видів обслуговування; безпеку товарів; необхідну, доступну й достовірну інформацію про кількість, якість та асортимент товарів; об'єднання в громадські організації, а також відшкодування збитків, завданих товарами неналежної якості, а також завданої небезпечними для життя і здоров'я товарами у випадках, передбачених законодавством.

Статтею, що коментується, закріплюються види шкоди, що підлягає відшкодуванню внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), коло осіб, які наділені правом вимагати відшкодування такої шкоди, а також встановлюються спеціальні підстави для виникнення деліктної відповідальності. За даних обставин підлягають відшкодуванню як шкода, завдана життю і здоров'ю фізичної особи, так і майнова шкода, завдана фізичній або юридичній особі. Також, відповідно до ст. 23 ЦК, а також ст. З Закону України від 12 травня 1991 р. «Про захист прав споживачів», до видів відшкодування відноситься й моральна шкода.

Необхідно зазначити, що згідно із Законом України «Про захист прав споживачів», споживачем може бути лише громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Право на відшкодування завданої шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) належить фізичним і юридичним особам незалежно від того, чи знаходилися вони в договірних відносинах з продавцем, виготовлювачем товару, виконавцем робіт (послуг), і зберігається протягом встановленого строку придатності, а якщо його не встановлено, -- протягом десяти років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги). Проте шкода, завдана споживачеві будь-якими діями третіх осіб, підлягає відшкодуванню на загальних підставах, а не на підставі Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1209 ЦК підставами відповідальності за завдану шкоду є: наявність шкоди, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою. На відміну від загальних правил ст. 1166 ЦК, де суб'єктивною підставою відповідальності є наявність вини особи, яка завдала шкоди, то за даних обставин відповідальність настає незалежно від її вини. Шкода, як підстава відповідальності, — це збитки, завдані майну фізичної або юридичної особи внаслідок його пошкодження, знищення, псування або особі — внаслідок втрати заробітку із-за каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або утримання внаслідок смерті годувальника. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких фізична або юридична особа зазнала внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготовлювача, виконавця або через їх бездіяльність. Протиправна поведінка може полягати: а) в порушенні вимог щодо якості товарів, робіт (послуг), тобто внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг); б) в наданні недостовірної або недостатньої інформації про товари, роботи (послуги). Згідно зі ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право вимагати від продавця (виготовлювача, виконавця), щоб якість придбаного ним товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідала вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар (роботу, послугу), яку надає продавець (виготовлювач, виконавець). Вимоги до товару (роботи, послуги) щодо його безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами. Закон розрізняє конструктивні, технічні, рецептурні та інші недоліки товарів, робіт (послуг). Так конструктивні недоліки містяться в самих виробах і новизні, на підставі чого товар було вироблено; рецептурні недоліки спричинені порушенням об'єму, співвідношення тих чи інших компонентів виробу; технічні — це порушення технології виробництва.

Таким чином, шкода, завдана життю, здоров'ю або майну фізичної особи, або майну юридичної особи товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відповідальності (див. ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Правила ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» закріплюють право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору. Так, інформація про товари (роботи, послуги) повинна містити: назву товару; зазначення нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари (роботи, послуги); дані про основні властивості товарів (робіт, послуг), а щодо продуктів харчування — про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин порівняно з вимогами нормативно-правових актів та нормативних документів і протипоказання щодо застосування; позначку про застосування генної інженерії під час виготовлення товарів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товарів (виконання робіт, надання послуг); дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товарів (робіт, послуг); термін придатності (служби) товарів (робіт, послуг), відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та адресу виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт (див. також коментар до ст. 700 ЦК). Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Надання інформації у технічній документації, на етикетці тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації. Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг). Таким чином, якщо

надання недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про товар (роботи, послуги) та про виготовлювача (виконавця, продавця) спричинило завдання шкоди життю, здоров'ю або майну фізичної особи або майну юридичної особи — вона має право пред'явити продавцю (виготовлювачу, виконавцю) вимоги про відшкодування завданої шкоди у повному обсязі, а також про відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у її володінні на праві власності або інших підставах, передбачених законом чи договором (див. ч. 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Збитки, завдані споживачеві товарами (роботою, послугами), придбаними в результаті недобросовісної реклами, підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.

За загальним правилом, обов'язок довести наявність недоліку, зокрема, з наданням висновку експертизи, покладається на потерпілого. Проте якщо на товар встановлено гарантійний строк і шкода завдана протягом його дії, то має місце презумпція неналежної якості. Тобто повинен довести належну якість переданого товару виготовлювач або продавець. Аналогічно вирішується дане питання і відносно виконання робіт (надання послуг).

Довести факт недостовірної або недостатньої інформації має потерпілий, враховуючи, що відповідна інформація була йому надана (наприклад, письмова інформація в інструкції з використання). Проте, в ч. 1 ст. 1209 ЦК відсутня вказівка на факт ненадання інформації про використання товару, робіт (послуг), оскільки, мабуть, неможливо довести відсутність надання такої інформації в будь-якому випадку.

Необхідною підставою відшкодування шкоди, завданої недоліками товарів, робіт (послуг), є встановлення причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою. Тобто слід довести, що шкода є результатом прояву конструктивного, технологічного, рецептурного та іншого недоліку, неналежної якості підрядних робіт (послуг) тощо. Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню в повному обсязі (див. коментар до ст.ст. 1166, 1210 ЦК). Способи відшкодування шкоди, завданої майну (в натурі або відшкодування завданих збитків), визначаються за правилами ст. 1192 ЦК. Шкода, завдана життю або здоров'ю фізичної особи, завжди відшкодовується в грошовій формі.

У частині 2 ст. 1209 ЦК передбачаються два випадки звільнення продавця, виготовлювача товару, виконавця робіт (послуг) від обов'язку відшкодування завданої шкоди: а) дія непереборної сили; б) порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг) (див. ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів»). Поняття непереборної сили міститься в ст. 619 ЦК (див. коментар до ст.ст. 619, 1166 ЦК). У ч. З ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачається, що якщо для безпечного використання товарів (робіт, послуг), їх зберігання, транспортування та утилізації необхідно додержуватися спеціальних правил, виготовлювач (виконавець) зобов'язаний розробити такі правила та довести їх до продавця або споживача, а продавець — до споживача. Тому порушенням правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг) є недотримання або неналежне дотримання встановлених правил. Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5, якщо споживач, незважаючи на своєчасне і обґрунтоване попередження з боку виконавця про особливі властивості речі (матеріалу), що можуть потягти за собою її втрату чи пошкодження, не змінив своїх вказівок про спосіб виконання роботи (послуги) або не усунув обставин, що загрожували якості її виконання, суд може звільнити виконавця від відповідальності за повну чи часткову втрату (пошкодження) прийнятої від споживача речі (матеріалу).

Із змісту ч. 2 ст. 1209 ЦК випливає, що порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг) повинно бути винним. Тобто враховується вина потерпілого у формі умислу або грубої необережності (див. коментар до ст. 1193 ЦК). Обов'язок довести наявність підстав звільнення від відшкодування шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) покладається на продавця, виготовлювача товару, виконавця робіт (послуг). Виконавець не може бути звільнений від відповідальності з тих підстав, наприклад, що рівень його наукових знань не дав йому змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання роботи або надання послуг. Також продавець не звільняється від відповідальності у разі неотримання від виготовлювача (імпортера) інформації про товар.

Стаття 1210. Особи, зобов'язані відшкодовувати шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

1.  Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, підлягає відшкодуванню, за вибором потерпілого, продавцем або виготовлювачем товару.

2.  Шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

3. Шкода, завдана внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром, підлягає відшкодуванню відповідно до частини першої цієї статті.

Стаття, що коментується, встановлює осіб, до яких потерпілий має право пред'явити свої вимоги про відшкодування шкоди. Законодавець в ч. 1 ст. 1210 ЦК надає йому право вибору у разі завдання шкоди внаслідок недоліків товару, тобто потерпілий має право пред'явити вимогу про відшкодування шкоди як до продавця товару, так і до виготовлювача. Проте правом одночасної вимоги (як до продавця, так і до виготовлювача товару) потерпілий не наділений. Згідно ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», виготовлювачем є підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації; продавцем вважається підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які реалізують товари за допомогою договору купівлі-продажу.

Із змісту ч. 2 ст. 1210 ЦК випливає, що мова йде тільки про відшкодування шкоди, завданої недоліками робіт (послуг). У даному випадку право вибору потерпілого обмежене: вимога повинна пред'являтися тільки до виконавця робіт (послуг). Так виконавцем може бути підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виконують роботи або надають послуги (ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»). Частина 3 ст. 1210 ЦК передбачає можливість відшкодування шкоди, завданої внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товарами. Так у разі завдання шкоди внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром, шкода підлягає відшкодуванню за вибором потерпілого продавцем або виготовлювачем товару. Проте у разі завдання шкоди внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування результатом робіт (послуг), то шкода підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

Стаття 1211. Строки відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

1.  Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановлених строків придатності товару, роботи (послуги), а якщо вони не встановлені, — протягом десяти років від дня виготовлення товару, виконання роботи (надання послуги).

2.  Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню також якщо:

1) на порушення вимог закону не встановлено строку придатності товару, роботи (послуги);

2) особу не було попереджено про необхідні дії після спливу строку придатності і про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.

За правилами ч. 1 ст. 1211 ЦК шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановлених строків придатності (див. коментар до ст. 679 ЦК). Згідно ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» строком придатності є термін, встановлений виготовлювачем товару, протягом якого органолептичні, фізико-хімічні, медико-біологічні та інші показники товару в разі дотримання відповідних умов зберігання повинні відповідати вимогам нормативних документів. Строк придатності встановлюється для лікарських засобів, харчових продуктів, виробів побутової хімії, парфумерно-косметичних та інших товарів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна і навколишнього природного середовища. Тобто використання товарів (наслідків робіт) понад визначений термін є небезпечним для життя, здоров'я, майна фізичної особи і навколишнього природного середовища або може завдати шкоди майну юридичної особи. Ці вимоги поширюються як на весь виріб у цілому, так і на окремі його частини. Він зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до них при продажу, і вважається гарантійним терміном, тобто терміном, протягом якого виготовлювач (виконавець) забезпечує нормальну роботу (застосування, використання) товару (робіт, послуг), в тому числі комплектуючих виробів, який встановлюється законодавством або нормативними документами, а в разі їх відсутності — договором. Строк придатності обчислюється від дати виготовлення, яка також має бути вказана на етикетці або в інших документах і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання. Продаж товарів, строк придатності яких минув, забороняється. Тобто строк придатності відноситься до абсолютно визначених цивільно-правових строків.

Положення ч. 1 ст. 1211 ЦК застосовується, якщо встановлення строку придатності товару не є обов'язком виготовлювача. Так, якщо виготовлювач встановив строк придатності, то відповідальність за шкоду настає в цей термін; якщо строк придатності не визначений, то шкода відшкодовується протягом десяти років від дня виготовлення товару, виконання роботи (надання послуги).

Частина 2 ст. 1211 ЦК передбачає два випадки, коли шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню незалежно від моменту її завдання: а) якщо виготовлювач не встановив строку придатності товару, роботи (послуг) на порушення вимог закону; б) якщо виготовлювач встановив строк придатності, однак не попередив споживача про необхідні дії після спливу строку придатності

І про можливі наслідки в разі невиконання цих Дій.

Згідно ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», продаж товарів, строк придатності яких не зазначений або зазначений з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється. Проте якщо шкода такими товарами, роботами (послугами) була завдана, то вона підлягає відшкодуванню незалежно від моменту її завдання.

Виготовлювач (виконавець, продавець) повинен попередити фізичну або юридичну особу про наявність строку придатності товару (наслідків роботи) або його частини, обов'язкові умови використання та можливі наслідки у разі їх невиконання, а також про необхідні дії після закінчення цього терміну (див. ч. 2 ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів»). Відповідно останні мають право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), яка включає, зокрема, інформацію про строк придатності товару, роботи (послуг). Тому ненадання інформації про необхідні дії після спливу строку придатності і про можливі наслідки в разі невиконання цих дій не є підставою для звільнення від відповідальності. Також шкода підлягає відшкодуванню і в тому випадку, якщо вона була завдана після закінчення строку придатності за даних обставин.