Печать
PDF

Глава 74 РОЗРАХУНКИ - Параграф 2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Posted in Гражданское право - НПК Цивільний кодекс України (Є.О. Харитонов)

 

Параграф 2.  Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Стаття 1089. Загальні положення про розрахунки із застосуванням платіжних доручень

1. За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

2.  Положення цього параграфа застосовуються також до відносин, пов'язаних із перерахуванням грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка у цьому банку, якщо інше не встановлено законом, банківськими правилами або не випливає із суті відносин.

Згідно із Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р. платіжне доручення — розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі — члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Статтею, що коментується, визначено, що при розрахунках платіжними дорученнями (банківське переведення) банк, що прийняв доручення, зобов'язується від свого імені, але за рахунок клієнта — платника здійснити платіж третій особі — одержувачу коштів. Тобто банк зобов'язаний не тільки списати необхідну суму з рахунка платника, але і забезпечити її перерахування на рахунок одержувача, відкритий у тому ж чи іншому банку.

Термін для здійснення банківського переведення від початку (тобто від моменту списання коштів з рахунка платника) до кінця (тобто до моменту зарахування коштів) може встановлюватися законом, іншими нормативними актами відповідно до нього. За загальним правилом, встановленим Законом «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Платник може самостійно встановити дату, починаючи з якої гроші, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. Для цього у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки платником зазначається дата валютування, яка не може бути пізнішою десяти календарних днів після складання платіжного доручення. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючому отримувача банку або в установі — члені платіжної системи.

Договором чи банківськими звичаями можуть установлюватися більш короткі терміни, чим ті, які визначені законом.

Переводити кошти може не тільки клієнт даного банку, але й особа, що не має в ньому рахунка. Інший порядок може випливати з закону, установлених відповідно до нього банківських правил чи випливати з виду розрахункових відносин.

Правове регулювання банківського переведення може здійснюватися банківськими звичаями.

Стаття 1090. Умови виконання банком платіжного доручення

1.  Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами.

2.  Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

3.  Платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.

Пред'явлення в банк платіжного доручення — дія, вчинена клієнтом у виконання договору банківського рахунка. Банк вправі не виконати це доручення тільки в тому випадку, якщо воно суперечить законодавству.

Банківське переведення є абстрактною угодою, незалежною від договору між платником і одержувачем коштів, по якому провадяться розрахунки.

Пред'явлення в банк платіжного доручення особою, що не має рахунка (разом із грошовою сумою, яку необхідно перевести), варто розглядати як оферту. Прийняття такого доручення до виконання варто розглядати як акцепт, тобто згода банку на укладання з клієнтом договору про здійснення банківського переведення.

Форма і зміст платіжного доручення повинні відповідати вимогам законодавства.

Доручення платників та про списання коштів з рахунків платники складають на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються «Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затв. Постановою НБУ від 29 березня 2001 р.

Відповідно до пункту 22.6 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк, що обслуговує отримувача коштів, у разі невідповідності номера рахунку отримувача і його коду (номера) має право затримати суму переказу на строк до двох робочих днів для уточнення реквізитів належного отримувача цих коштів, а це призводить до відволікання коштів з обігу та продовжує строки проходження платежів.

Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку в формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком. Електронний документ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний цифровий підпис на електронному документі має однакову юридичну силу з підписом на паперовому документі. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка підписала цей документ електронним цифровим підписом.

Порядок оформлення, приймання, оброблення електронних розрахункових документів та здійснення розрахункових операцій з їх застосуванням регулюється окремими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Проведення розрахунків в іноземній валюті регламентується Постановою правління НБУ від 5 березня 2002 р. «Про затвердження Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання».

Крім того, при здійсненні грошових переказів в оплату робіт та послуг нерезидентів, платники повинні дотримуватись вимог Постанови правління НБУ від 12 грудня 2003 р. «Про здійснення переказів коштів у національній та іноземній валюті щодо оплати робіт та послуг нерезидентів». Вказаною постановою встановлено, що для здіснення вказаних операцій платники, крім належним чином оформлених платіжних доручень повинні надати банківській установі такі документи:

договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;

документи, які свідчать про фактично надані послуги чи виконані роботи;

індивідуальну ліцензію Національного банку України на переказування за межі України валютних цінностей, якщо операція потребує такої ліцензії.

Якщо загальна сума договору перевищує 50 000 євро, або еквівалент цієї суми в іншій валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день укладення договору, окрім зазначених документів, надаються:

акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків щодо відповідності контрактних цін на послуги, які є предметом договорів, кон'юнктурі ринку;

калькуляція витрат за надані послуги, завірена нерезидентом.

За загальним правилом банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта. Виняток з даного правила встановлений п. 24 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», згідно з яким банк платника може робити в розрахункових документах виправлення реквізитів у разі:

часткового виконання розрахункового документа;

зміни з ініціативи банку платника (у зв'язку з реорганізацією банку, зміною в банку системи обліку, виконанням банком вимог нормативно-правових актів Національного банку) номера рахунку платника, назви та коду банку платника.

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків приймаються банками до виконання виключно в межах наявних на цих рахунках коштів або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності або недостатності коштів на цих рахунках.

Стаття 1091. Виконання платіжного доручення

1.  Банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

2. Банк має право залучити інший банк (виконуючий банк) для виконання переказу грошових коштів на рахунок, визначений у дорученні клієнта.

3. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення. Порядок оформлення та вимоги до змісту повідомлення про виконання банком платіжного доручення встановлюються законом, банківськими правилами або договором між банком і платником.

Обов'язок банку платника виконати доручення клієнта про переказ коштів вважається виконаним в момент зарахування грошей на рахунок одержувача. З цього ж моменту може вважатися припиненим і грошове зобов'язання платника перед одержувачем коштів, що виникло з договору постачання (купівлі-продажу, підряду і т.п.). Для виконання операцій по перерахуванню коштів на рахунок, зазначений у дорученні клієнта, банк платника вправі залучати й інші банки. З правової точки зору такі дії варто розглядати як покладання виконання зобов'язання на третю особу.

«Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» встановлює два випадки, в яких банк має право не виконувати платіжне доручення.

По-перше, в разі зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб, яке здійснюється уповноваженими державними органами відповідно до законів України і виключно у випадках, передбачених ними. Відновлюються такі операції за рахунками тим тільки органом, який прийняв рішення про їх зупинення, або за рішенням суду.

По-друге, банк має право зупинити перерахування платежу у разі виникнення обґрунтованої підозри ініціювання переказу без законних підстав. Для цього банк платника надає (письмово або в електронному вигляді) вказівку банку, що обслуговує отримувача, зупинити зарахування суми переказу на рахунок отримувача або, якщо вона вже зарахована, заблокувати на строк до п'яти робочих днів відповідну суму коштів на рахунку отримувача до з'ясування всіх обставин. Вказівка складається за довільною формою та засвідчується підписами керівника (його заступника) і головного бухгалтера (його заступника) банку, що обслуговує ініціатора.

Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний:

виконати вказівку банку, що обслуговує ініціатора, щодо зупинення зарахування суми переказу на рахунок отримувача або, якщо вона вже зарахована, здійснити блокування цієї суми на рахунку отримувача;

зарахувати кошти, переказ яких зупинено відповідно до вказівки, на відповідний балансовий рахунок, на якому кошти обліковуються до отримання від банку, що обслуговує ініціатора, вказівки щодо повернення коштів ініціатору переказу або зарахування суми переказу на рахунок отримувача;

виконати вказівку банку ініціатора щодо повернення ініціатору переказу або зарахувати на рахунок отримувача відповідну суму переказу, зарахування якої було зупинено.

Якщо сума переказу вже зарахована на рахунок отримувача, то банк отримувача зобов'язаний заблокувати відповідну суму коштів на рахунку отримувача на строк до п'яти робочих днів і повідомити про це банк ініціатора, який мав би можливість (або його клієнт) вирішити питання щодо повернення в установленому законодавством порядку суми переказу.

Одночасно з блокуванням коштів на рахунку отримувача банк отримувача також повідомляє отримувача про надходження від банку ініціатора відповідної вказівки щодо повернення коштів та банківські реквізити, за якими отримувач має повернути кошти.

Відповідно до ч. З статті, що коментується, клієнт вправі вимагати від банку інформації про виконання доручення (звіту). Порядок оформлення і вимоги до змісту повідомлення про виконання доручення повинні передбачатися законом, установленими відповідно до нього банківськими правилами чи угодою сторін. Ні закон, ні банківські правила такий порядок не встановлюють, і тому він може бути погоджений у договорі. Крім разових звітів про зроблені операції, що можуть надаватися клієнту тільки при одержанні від нього відповідного запиту, банк зобов'язаний з визначеною в договорі періодичністю представляти клієнту звіт по всіх зроблених ним операціях за відповідний період (тобто представляти виписку по рахунку).

 

Стаття 1092. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання платіжного доручення

1. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

2. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.

3.  Якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до ЦК, Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» та умов укладених між ними договорів. При цьому у випадку невиконання чи неналежного виконання доручення клієнта банк несе відповідальність не тільки за свої дії, але і за дії інших банків, яким він доручив виконання свого обов'язку. Тому платник може висунути відповідну вимогу тільки до свого власного банку, а останній вправі відшкодувати сплачене за рахунок банку порушника.

Іноді в платіжному дорученні прямо зазначені ті банки, через які повинний бути здійснений переказ, тобто банк платника не вибирає, на кого покласти виконання такого доручення — клієнт вирішує вказане питання самостійно. У цих випадках було б несправедливо покладати відповідальність на банк платника. Тут, а також в інших аналогічних ситуаціях суд вправі притягти до відповідальності безпосередньо винний банк.

Згідно ст. 32 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Банк, притягнутий до відповідальності згідно чч. 1 і 2, зобов'язаний відшкодувати платнику збитки, зв'язані з порушенням правил здійснення розрахункових операцій.

Якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного одержувача, то банк зобов'язаний відразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок одержувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У разі невиконання банком цієї вимоги одержувач, якому призначалися кошти, має право у порядку, установленому законом, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми грошей цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

У разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну суму грошей з рахунка платника на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком, по короткострокових кредитах за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.