Параграф 2. Роздрібна купівля-продаж

Стаття 698. Договір роздрібної купівлі-продажу

1.  За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

2. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.

3. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

4.  Умови договору, що обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.

5.  Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності.

Стаття, що коментується, вперше дає легальне визначення договору роздрібної купівлі-продажу. Воно містить ряд критеріїв, сукупність яких дозволяє відокремити роздрібну купівлю-продаж від інших різновидів купівлі-продажу: характеристика продавця як сторони договору, предмета його діяльності і товару, що підлягає передачі за договором.

Предметом цього договору є не будь-який продаж товарів, а тільки продаж вроздріб. Товар за договором роздрібної купівлі-продажу характеризується тим, що він звичайно призначений для особистого, сімейного, домашнього чи іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. Цей критерій дозволяє виділити сферу застосування норм ЦК про договір роздрібної купівлі-продажу, тому що відносини з приводу товарів, що використовуються тільки з підприємницькою метою, ними не регулюються (наприклад, промислове устаткування, будівельна техніка і т.і.).

Продавцем за договором роздрібної купівлі-продажу виступає суб'єкт підприємницької діяльності — юридична чи фізична особа. Слід зазначити, що порядок організації й ведення роздрібної торгівлі в Україні вимагає виконання суб'єктами господарювання певних норм, встановлених чинним законодавством. Такі вимоги залежать від багатьох факторів: виду товарів, місця й форми торгівлі, порядку розрахунків з покупцями та ін. Однією з таких вимог є отримання ліцензії на роздрібну торгівлю деякими видами товарів. Перелік видів підприємницької діяльності, здійсненні роздрібної торгівлі в яких підлягає ліцензуванню, визначається Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р.

Стаття, що коментується, не визначає спеціальних вимог до іншої сторони договору — покупця і цілей, у яких товар, придбаний за договором, повинен використовуватися. Тому можна прийти до висновку, що за договором роздрібної купівлі-продажу товари можуть придбаватися громадянами і юридичними особами, у тому числі і для використання в підприємницькій діяльності.

На договір роздрібної купівлі-продажу поширюються правила ст. 633 ЦК про публічний договір і ст. 634 ЦК про договір приєднання, тому що в більшості випадків продавець визначає його умови в односторонньому порядку.

Договір роздрібної купівлі-продажу вважається укладеним з моменту видачі продавцем покупцю товарного чи касового чека або іншого документа, що підтверджує оплату товару. Однак це не означає, що для даного договору обов'язкова письмова форма. Ні касовий, ні товарний чек, ні інший документ, що підтверджує оплату товару покупцем, не є письмовою формою договору, передбаченої ст.207 ЦК, тому що не відповідають пред'явленим до неї вимогам. Касовий і товарний чек — письмові документи, що підтверджують факт укладення договору і його умов (предмет і ціну). Договір роздрібної купівлі-продажу може укладатися в будь-якій формі, передбаченої для угод, — усно, якщо він виконується при здійсненні, чи шляхом конклюдентних дій. Але для деяких його різновидів запропонована обов'язкова письмова форма. Так, відповідно до «Правил торгівлі у розстрочку», затв. Постановою Кабінетом Міністрів України (далі — КМУ) від 1 липня 1998 р. продаж товарів у розстрочку здійснюється на підставі договору купівлі-продажу, який укладається за формою, встановленою цими Правилами.

До відносин, що виникають з договору, застосовуються загальні правила ЦК про правочини, позовну давнину, зобов'язання, договори, якщо вони не суперечать спеціальним нормам, установленим для роздрібної купівлі-продажу.

Відносини за договором роздрібної купівлі-продажу, не врегульовані ЦК, регламентуються Законом України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. та правовими актами, що прийняті відповідно до цього Закону. Серед нормативних актів, які регламентують окремі відносини в сфері роздрібної купівлі-продажу можна виділити наступні: «Порядок зайняття торговельною діяльністю та правила торговельного обслуговування населення», затв. Постановою КМУ від 8 грудня 1995 р.; «Правила торгівлі у розстрочку», затв. Постановою КМУ від 1 липня 1998 р.; «Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами», затв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13 березня 1995 р.; «Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі», затв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 8 липня 1996 р.; «Правила продажу продовольчих товарів», затв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 28 грудня 1994 р.; «Правила продажу непродовольчих товарів», затв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 27 травня 1996 р.; «Правила роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органічного походження та напівдорогоцінного каміння», затв. постановою КМУ від 25 березня 1999 р.; «Правила роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів і фонограм», затв. постановою КМУ від 4 листопада 1997 р.; «Правила торгівлі транспортними засобами та номерними агрегатами», затв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 18 грудня 1995 р.; «Рекомендації з організації роботи фірмового магазина», затв. наказом Міністерства економіки України від 18 січня 2001 р.

Закон України «Про захист прав споживачів» і прийняті відповідно до нього правові акти застосовуються до договору роздрібної купівлі-продажу в частині, що не суперечить ЦК. В одних випадках вони конкретизують і деталізують положення ЦК про роздрібну купівлю-продаж (наприклад, про інформацію, що надається покупцю, і способах її доведення), в інших — установлюють правила, не передбачені ЦК (наприклад, строк задоволення вимог покупця).

Стаття, що коментується закріплює судову практику, що склалася за попередні роки, згідно з якою умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними. Якщо внаслідок застосування умов такого договору споживачеві завдано збитків, вони мають бути відшкодовані винною особою в повному обсязі (див. ст.ст. 22, 623 ЦК).

Стаття 699. Публічна пропозиція укласти договір купівлі-продажу

1. Пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.

2.  Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того, чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

Стаття, що коментується конкретизує ст. 633 ЦК про публічну оферту відносно до договору роздрібної купівлі-продажу, оскільки цей договір укладається тільки на основі публічної оферти. Вона визначає, які дії продавця звернені до невизначеного кола осіб, визнаються пропозицією укласти договір. У залежності від того, де й у якій формі воно робиться, розрізняються вимоги до його змісту. Якщо пропозиція зроблена не в місці продажу товарів, а в рекламі, каталогах, описах, то воно визнається публічною офертою при наявності в ній всіх істотних умов договору роздрібної купівлі-продажу. Пропозиція, зроблена в місці продажу товарів, шляхом виставляння їх на прилавках, у вітринах, демонстрації чи зразків надання зведень про них (описів, каталогів, фотознімків і т.п.) визнається публічною офертою незалежно від того, чи зазначені в ньому ціна та інші істотні умови договору роздрібної купівлі-продажу. З цього правила передбачене виключення для товарів, у відношенні яких продавець явно визначив, що вони не призначені для продажу, наприклад, товари, що служать художнім оформленням торгового залу, вітрини, прилавка, є торговим устаткуванням і т.п.

Стаття 700. Надання покупцеві інформації про товар

1. Продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

2. Покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі.

3.  Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, — в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

4. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації.

Частина перша статті, що коментується, покладає на продавця обов'язок надати покупцю інформацію про товар, запропонований до продажу, і визначає вимоги до цієї інформації -вона повинна бути необхідною і достовірною. Під необхідною інформацією розуміється її повнота. Продавець повинен надати інформацію в такому обсязі, щоб у покупця склалося чітке представлення про властивості товару, правила користування ним, збереження і т.п., і він на основі цих відомостей міг вибрати необхідний йому товар. При розгляді спорів, пов'язаних з наданням недостатньо повної інформації про товар, суд повинен виходити з припущення про відсутність у покупця спеціальних пізнань про властивості і характеристики цього товару. Відповідно до ст.18 Закону «Про захист прав споживачів» продавець, виготівник, виконавець зобов'язані своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Надання інформації у технічній документації, на етикетці, тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації. Вірогідність інформації — це відповідність дійсності відомостей про товар. Інформація повинна надаватися покупцю при укладанні договору або, по його вимозі, до цього моменту. Вимоги до змісту інформації про товар і способах її надання визначаються законом, іншими правовими актами і звичайно встановленими в роздрібній торгівлі правилами. Згідно ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» інформація про товари (роботи, послуги) повинна містити: назву товару; зазначення нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товарів, а щодо продуктів харчування — про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин порівняно з вимогами нормативно-правових актів та нормативних документів і протипоказання щодо застосування; позначку про застосування генної інженерії під час виготовлення товарів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товарів; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника; правила та умови ефективного і безпечного використання товарів; термін придатності (служби) товарів, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та адресу виробника (продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно товарів (робіт, послуг), які підлягають обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про їх сертифікацію. Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні затверджений наказом Держстандарту України № 95 від ЗО червня 1993 р.

Перелік відомостей, що повинні міститися на етикетках лікеро-горілчаних та тютюнових виробів, встановлений постановою КМУ від 9 листопада 1996 р. «Про вдосконалення контролю якості та безпеки харчових продуктів».

Перелік маркувальних даних, що повинні міститися на етикетках примірників аудіовізуального твору та фонограми, встановлений «Правилами роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів і фонограм», затв. постановою КМУ від 4 листопада 1997 р. Крім того, кожен примірник аудіовізуального твору та фонограми повинен бути маркований контрольною маркою у відповідності до Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» від 23 березня 2000 р.

Зазначена інформація доводиться до споживача в технічній документації, прикладеної до товару, на етикетках, чи маркуванням іншим способом, прийнятим для окремих видів товарів. Відомості про сертифікацію надаються у виді маркірування (у встановленому порядку) знаком відповідності і вказівкою в технічній документації відомостей про проведення сертифікації (номері сертифіката, органі, що його видав, і терміну дії). Крім того, «Положенням про штрихове кодування товарів», затв. наказом Міністерством економіки від 20 серпня 2002 р. встановлено, що алкогольні та тютюнові вироби, екземпляри аудіовізуальних творів та фонограм, лікарські засоби підлягають обов'язковому маркуванню штриховими кодами ЕА № -UСС.

Правові наслідки ненадання покупцю необхідної і достовірної інформації розрізняються в залежності від того, укладений договір роздрібної купівлі-продажу, чи ні. Якщо продавець не надає інформацію до укладення договору, він зобов'язаний відшкодувати покупцю збитки, заподіяні необґрунтованим відхиленням від висновку договору. Після укладення договору покупець вправі: у розумний термін відмовитися від виконання договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування ін. збитків; пред'явити вимоги з приводу недоліків товару, що виникли внаслідок відсутності в нього необхідної чи достовірної інформації; вимагати відшкодування шкоди, яка заподіяна життю, здоров'ю чи майну внаслідок ненадання необхідної чи достовірної інформації про товар за умови, що товар здобувався для використання в особистих, сімейних чи домашніх цілях, а не для здійснення підприємницької діяльності.

 

Стаття 701. Договір з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк

1.  Сторони можуть укласти договір купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару у строк, встановлений договором, і протягом цього строку товар не може бути проданий продавцем іншому покупцеві.

2.  Якщо покупець не з'явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару у встановлений строк, вважається, що покупець відмовився від договору, якщо інше не встановлено договором.

3. Додаткові витрати продавця на забезпечення передання товару покупцеві у встановлений строк включаються в ціну товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Стаття, що коментується допускає випадки, що договором роздрібної купівлі-продажу може бути передбачено, що покупець повинен прийняти товар у визначений договором термін. «Порядком зайняття торговельною діяльністю та правила торговельного обслуговування населення», затв. Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р., встановлено, що вибрані покупцями непродовольчі товари можуть зберігатися в торговельному підприємстві протягом двох годин з відміткою часу наступної оплати на виписаному продавцем чекові. Після закінчення встановленого часу невикуплений товар надходить у продаж. Протягом зазначеного строку товар не може бути проданий іншій особі. Неприйняття покупцем товару у встановлений строк за загальним правилом є його відмовленням від виконання договору. За загальним правилом, додаткові витрати продавця, пов'язані з передачею товару у встановлений строк, включаються в ціну товару, тобто продавець не вправі вимагати від покупця відшкодування цих витрат. Інше може бути передбачене законом або договором.

Правила цієї статті не застосовуються до випадків, коли товар після покупки залишається, відповідно до договору, на збереженні в продавця, тому що в цьому випадку не можна вважати, що товар не прийнятий покупцем.

Стаття 702. Продаж товару за зразками

1.  Сторони можуть укласти договір купівлі-продажу товару на підставі ознайомлення покупця із зразком товару (за описом, каталогом тощо).

2. Договір купівлі-продажу товару за зразком є виконаним з моменту доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не встановлене договором, — з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Покупець до передання товару має право відмовитися від договору за умови відшкодування продавцеві витрат, пов'язаних із вчиненням дій щодо виконання договору.

Продаж товарів по зразкам — це форма роздрібної торгівлі, яка дозволяє покупцю вибрати необхідні непродовольчі товари, попередньо ознайомившись з їх зразками, виставленими у торговому, демонстраційному залі, потім оплатити покупку та отримати товар згідно обраних зразків. Таку ж ціль має опис товару, його зображення в каталогах. Специфіка цього різновиду договору роздрібної купівлі-продажу полягає в тому, що покупець, зробивши вибір та оплативши товар, отримує не той товар (зразок), який він оглядав, а ідентичний йому по наименуванню, артикулу, моделі, серії, сорту та ш. Таким чином, продавець, який здійснює такий різновид торгівлі, повинен забезпечити ідентичність одиниць кожної товарної партії, зразок якої наданий в торговельному залі, а також облік кожної одиниці товару та партії в цілому. Відповідно до «Рекомендацій по організації продажу товарів по зразках», затв. наказом Міністерства економіки України від 20 липня 2000 р., можливі дві форми такого продажу: з передачею товару покупцю в торговому залі і з доставкою його додому зі складів оптових чи роздрібних торгових організацій або від виготовлювача. При другій формі продавець повинен ясно визначити, що товар, виставлений як зразок, не призначений для передачі покупцю в торговому (демонстраційному) залі. За зразками з доставкою додому можуть продаватися великогабаритні товари (меблі, холодильники, швейні і пральні машини, піаніно, сантехніка, моторолери, мотоцикли, велосипеди, човни і т.п.)

Договір з умовою доставки оформляється трьома документами: касовим і товарним чеками, а також квитанцією (іншим документом установленої форми) на доставку (збирання, установку, пуск, якщо товар має потребу в спеціальних збиранні, установці, підключенні). П. 20 «Рекомендацій по організації продажу товарів по зразках» (далі — «Рекомендацій...») передбачає обов'язкові реквізити цих документів. Крім того, в зв'язку з наданням послуг по доставці на продавця, який продає технічно складні та крупногабаритні товари, покладається додаткова відповідальність: після реалізації таких товарів (оформлення покупки) продавець повинен підготувати товар для транспортування, а саме — здійснити таке пакування товарів, яке забезпечує повну схоронність якостей товару під час транспортування (п. 20 «Правил продажу непродовольчих товарів», затв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 27 травня 1996 р.); з моменту оформлення покупки до кінцевої доставки товару покупцеві продавець забезпечує безоплатний схов оплаченого товару та несе відповідальність за його схоронність та якість (п. 23 «Рекомендацій...»); продавець зобов'язаний забезпечити якість та комплектність товарів, доставлених додому покупцеві (п. 25 «Рекомендацій...»).

Частина 2 статті, що коментується, визначає момент виконання договору роздрібної купівліпродажу за зразками з доставкою товару покупцю. Таким моментом вважається доставка товару в місце, зазначене в договорі, а якщо воно договором не визначено — у місце проживання покупця чи громадянина, місце перебування покупця — юридичної особи. Місце доставки визначається квитанцією чи іншим документом установленої форми. П. 24 «Рекомендацій...» визначає строки, протягом яких товар повинен бути доставлений покупцю, зібраний, установлений чи підключений, якщо відповідно до правил користування це не допускається самим покупцем. Доставляється товар не пізніше 5 днів з моменту оформлення й оплати покупки. Установка та підключення технічно складних товарів, а також збирання меблів дома в покупця провадиться в обумовлений з ним строк, але не пізніше п'ятиденного строку з дня продажу.

Договір роздрібної купівлі-продажу зразками з умовою доставки, збирання, установки, підключення є змішаним договором, тому що містить елементи різних договорів — купівлі-продажу, надання послуг по доставці (збиранню, установці, підключенню). Тому до нього повинні застосовуватися правила про договори, елементи яких він містить. У випадку продажу товару неналежної якості, покупець вправі висунути вимоги, передбачені ст. 708 ЦК, у випадку прострочення доставки, збирання, установки, підключення товару, — вимоги, передбачені ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р..

Частина третя ст. 702 ЦК надає покупцеві право в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору. Одностороння відмова допускається при наявності двох умов: якщо вона сталася до передачі товару і якщо покупець відшкодував продавцю витрати, зв'язані з виконанням договору. Так як правило ч. З є загальним для договору продажу по зразках, воно повинно застосовуватися як при передачі товару покупцю в торговому залі, так і при доставці товару покупцю. Для другого випадку воно безсумнівно має більше значення.

 

Стаття 703. Продаж товарів з використанням автоматів

1. Якщо продаж товару здійснюється з використанням автоматів, володілець автоматів зобов'язаний довести до покупців інформацію про продавця товару шляхом розміщення на автоматі або надання покупцям іншим чином відомостей про найменування продавця, його місцезнаходження, режим роботи, а також про дії, які необхідно вчинити покупцеві для одержання товару.

2. Договір роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів є укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару.

3. Якщо покупцеві не надається оплачений товар, продавець повинен на вимогу покупця негайно надати покупцеві товар або повернути сплачену ним грошову суму.

4. Якщо автомат використовується для розміну грошей, придбання платіжних засобів або обміну валюти, застосовуються положення про роздрібну купівлю-продаж, якщо інше не випливає із суті зобов'язання.

Стаття, що коментується, передбачає додаткові, у порівнянні зі ст. 700 ЦК (див. коментар до неї), вимоги до інформації, що повинна надаватися покупцю при продажі товарів через автомати. Покупцю повинні бути повідомлені відомості про продавця товару — його найменування, місце перебування і режим роботи, а також про дії, необхідні для одержання товару. Ці відомості повідомляються власником автомата, тобто особою, що на підставах, передбачених законом, містить автомат у власному господарстві. Власник автомата і продавець можуть збігатися в одній особі (коли продавець є власником автомата чи його орендарем), а можуть не збігатися (коли продавець орендує місце для установки автомата в іншої особи, і це місце не є місцем перебування продавця). Даний договір вважається укладеним, коли покупцем зроблені дії, необхідні для одержання товару (оплата, натискання кнопок і т.д.), тобто він укладається шляхом здійснення конклюдентних дій.

Відповідальність за ненадання покупцю оплаченого товару несе його продавець, а не власник автомата, якщо він не є продавцем товару. Продавець негайно по пред'явленні вимоги покупцем зобов'язаний передати йому куплений товар чи повернути сплачену суму. Доказами факту укладання договору можуть служити показання свідків, а також дані про кількість проданих через автомат товарів і отриманих за них грошей чи інших знаків оплати (наприклад, жетонів). Як представляється, продавець не вправі відмовити покупцю в одержанні зазначених даних, а при необхідності і розкрити автомат.

При одержанні через автомат товару неналежної якості або в неналежному упакуванні покупець вправі пред'явити продавцю вимоги, передбачені відповідно ст.ст. 708, 710 ЦК.

 

Стаття 704. Договір з умовою про доставку товару покупцеві

1.  Якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов'язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем,  а якщо місце передання товару покупцем не вказане, — за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця.

2. Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності — особі, яка пред'явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

3. Якщо договором не встановлений строк доставки товару для вручення його покупцеві, товар має бути доставлений у розумний строк після одержання вимоги покупця.

Відповідно до статті, що коментується, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець може взяти на себе обов'язок доставити товар у місце, зазначене покупцем. Воно може збігатися з місцем проживання покупця - громадянина (місцем перебування покупця - юридичної особи), а може і не збігатися. Якщо ж у квитанції чи іншому документі, оформленому на надання послуг по доставці, не зазначена інша адреса, вона доставляється за місцем проживання (місцем перебування) покупця, зазначеному в ній. Товар повинен бути доставлений у строк, передбачений законодавством або договором. Так, «Правилами продажу непродовольчих товарів», затв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 27 травня 1996 р. встановлено, що доставка товарів повинна бути здійснена протягом 5-ти днів з моменту оформлення покупки. Якщо доставка не зроблена через відсутність покупця вдома в обумовлений час, повторна доставка здійснюється протягом 5-ти днів після додаткової оплати покупцем її вартості.

Деякі різновиди договору роздрібної купівлі-продажу передбачають обов'язкову доставку товарів. Такими різновидами є: продаж товарів поштою, правила такого продажу встановлені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 17 березня 1999 р.; продаж товарів за замовленням та вдома у покупця, правила встановлені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 29 березня 1999 р.

Частина 3 статті, яка коментується, передбачає виключення з загального правила про час виконання зобов'язання, що не визначає строк чи не містить умов, що дозволяють його визначити (за загальним правилом таке зобов'язання виповнюється в розумний строк після свого виникнення, а при невиконанні в цей строк - протягом семи днів з моменту пред'явлення кредитором відповідної вимоги.) Зобов'язання роздрібної купівлі-продажу з умовою доставки, що не передбачає її терміну, виповнюється тільки після пред'явлення покупцем вимоги про доставку й у розумний строк.

Якщо в договорі строк доставки відсутній, але він визначений «Правилами продажу непродовольчих товарів», то товар повинен бути доставлений у встановлений ними термін.

Момент виконання даного договору зв'язаний із врученням (у місці доставки) товару покупцю чи кожній іншій особі, що пред'явила квитанцію чи інший документ, що свідчить про укладення договору (наприклад, товарний чи касовий чек) чи про оформлення доставки.

Стаття 705. Договір найму-продажу

1. За договором найму-продажу до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар покупець є наймачем (орендарем) цього товару.

2.  Покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу, з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором.

За загальним правилом, встановленим ст. 334 ЦК, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Правила статті, що коментується, застосовуються у випадку, коли законодавством, або договором роздрібної купівлі-продажу передбачено, що право власності на товар, переданий покупцю, зберігається за продавцем до його оплати покупцем. У випадку, якщо до повної оплати товару право власності на нього зберігається за продавцем, до відносин сторін застосовуються загальні положення про оренду, якщо інше не випливає із суті зобов'язання. Правило про зберігання права власності на товар за продавцем до моменту повної оплати його вартості покупцем встановлено лише для роздрібної торгівлі в розстрочку. Нормативним документом, що регулює такий різновид договору роздрібної купівлі-продажу, є «Правила торгівлі в розстрочку», затв. постановою КМУ від 1 липня 1998 р.

За своєю суттю договір купівлі-продажу товарів у розстрочку є кредитним договором та передбачає нарахування процентів за надання такого кредиту. Розмір процентів встановлюється продавцем самостійно, але він не повинен перевищувати діючих на момент продажу товару річних ставок за фінансові кредити банку, який обслуговує підприємство-продавця. Якщо до моменту повного погашення кредитного договору змінюються ставки по банківських кредитах, перерахунок процентів для покупця не провадиться. Таким чином, розрахунок суми процентів, які повинен сплатити покупець, провадиться один раз — в момент укладання договору, та до повного погашення вартості покупки розмір процентів по кредиту залишається незмінним.

Крім фіксованої суми процентів, «Правилами торгівлі в розстрочку» передбачено також, що продаж товарів в розстрочку та внесення чергових платежів здійснюються по цінах, що діяли на момент продажу. В разі подальшої зміни цін на товар, проданий в розстрочку, продавець не має права проводити будь-який перерахунок по укладеному договору, крім одного випадку. Оскільки покупець користується всіма правами споживача (гарантійні строки обслуговування (ремонту), або гарантійних замін та ін.), то він має право повернути неякісні товари, отримати за них грошову компенсацію, або обміняти неякісні товари на аналогічні тієї ж або іншої моделі. Тільки у разі заміни товарів неналежної якості на якісні товари іншої моделі перерахунок вартості здійснюється виходячи з цін, що діють на момент обміну.

Стаття 706. Ціна та оплата товару

1. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

2. Якщо договором встановлено попередню оплату товару (стаття 693 цього Кодексу), прострочення покупцем оплати товару є відмовою покупця від договору, якщо інше не встановлено договором.

3. До договору роздрібної купівлі-продажу товару в кредит, у тому числі з розстроченням платежу, не застосовуються положення абзацу першого частини п'ятої статті 694 цього Кодексу.

4.  Покупець має право повністю оплатити товар у будь-який час у межах встановленого договором періоду розстрочення його оплати.

Згідно з п. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Серед складових інформації про товари важливе місце займають відомості про ціну. На виконання вимог вказаного закону Міністерством зовнішніх економічних зв'язків України розроблена «Інструкція про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування» від 4 січня 1997 р. її вимоги поширюються на всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що здійснюють торговельну діяльність в сфері роздрібної торгівлі.

Роздрібні ціни на товари народного споживання — це ціни на товари невиробничого споживання, за якими їх продають незалежно від форми розрахунків безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Згідно з вказаною Інструкцією документами, що підтверджують ціни на товари, є ярлики цін (цінники) на зразках товарів або покажчиків цін в підприємствах роздрібної торгівлі.

Роздрібні ціни фіксуються суб'єктом господарювання у реєстрі роздрібних цін, де зазначається: назва товару, артикул, марка, тип, оптова відпускна ціна (ціна постачальника) з посиланням на документ, що її засвідчує, розмір торговельної надбавки, встановлена роздрібна ціна. Всі засоби інформування про ціни на товари виготовляються друкарським або іншим способом і повинні бути оформлені чітко, естетично (чорнилом, пастою, штемпельною фарбою (штампом) та ін.) відповідно до чинного законодавства про мови. Забороняється позначення цін олівцем. Спосіб позначення роздрібних цін на конкретні товари (штамп, чорнило, паста, маркування етикетпістолетом та ін.) визначається керівником суб'єкта господарювання. Статтею, що коментується, встановлені також спеціальні правила щодо внесення попередньої оплати за товар, а саме — невнесення покупцем попередньої оплати за товар у строк, установлений договором, а якщо він не визначений у договорі — то в строк, передбачений ст.530 ЦК, вважається відмовленням покупця від виконання договору. Якщо товар проданий у кредит чи з розстрочкою оплати, то на суму (черговий платіж), не внесену у встановлений строк, відсотки не нараховуються.

Стаття 707. Обмін товару

1.  Покупець має право протягом чотирнадцяти днів з моменту передання йому непродовольчого товару неналежної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У разі виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з продавцем.

Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму.

Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару у цього продавця.

2. Перелік товарів, які не підлягають обміну або поверненню на підставах, передбачених цією статтею, встановлюється нормативно-правовими актами.

За змістом статті, що коментується, та її розгляді в контексті глави можна дійти до висновку про те, що допущена технічна помилка — замість слів «неналежної» необхідно читати «належної». Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості передбачені ст. 708 ЦК. В статті, що коментується, мова йдеться про продаж товару належної якості, котрий однак через свій розмір, форми, габарити, фасон, комплектацію та з інших обставин не влаштовує покупця. Тому покупцю надається право на обмін або повернення товару протягом 14 днів (якщо більший термін не встановлений продавцем). Захищаючи інтереси продавця, стаття встановлює вимоги до товару, який може бути прийнятий до обміну або повернений: товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару у цього продавця.

 

Стаття 708. Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості

1.  У разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

2.  Покупець, який придбав непродовольчі товари, що вже були в користуванні і реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, про що він був поінформований продавцем, має право пред'явити вимоги, передбачені частиною першою цієї статті, якщо придбані товари містили істотні недоліки, не застережені продавцем.

Під товаром неналежної якості в статті розуміється річ, що має недоліки. Недолік — це невідповідність проданого товару вимогам до його якості, передбаченою договором, чи іншим вимогам. Недоліки в залежності від їхнього характеру підрозділяються на явні і сховані. Явні недоліки можуть бути виявлені при огляді товару чи спеціальними методами, наприклад, шляхом підключення до електромережі. Сховані недоліки виявляються лише в процесі використання чи збереження товару.

Продавець зобов'язаний попередити покупця як про явні недоліки, так і про сховані, якщо вони йому відомі. У деяких випадках таке застереження може виявлятися з характеру продажу (продаж товарів, що були у вживанні, у спеціальних магазинах або відділах, продаж знижених у ціні товарів, шматків тканини і т.д.).

Згідно ст. 12 Закону «Про захист прав споживачів» споживачі мають право вимагати від продавця (виробника, виконавця), щоб якість придбаного ним товару відповідала вимогам нормативних документів (ДОСТ, ТУ та ін.), умовам договору, а також інформації про товар, який пропонує продавець.

Правові наслідки, передбачені статтею, що коментується, настають, якщо покупець знайшов у придбаному товарі недоліки, про які не був попереджений продавцем. У випадку виявлення в товарі недоліків, не обговорених продавцем, покупець вправі за своїм вибором пред'явити одну з вимог, передбачених ч. 1 ст. 708 ЦК.

Вказані вимоги мають право заявляти споживачі, в яких є на товар квитанції, касові чи товарні чеки або інші письмові документи, а відносно товарів, на які встановлений гарантійний термін, — технічні паспорти або документи, що їх замінюють. Але навіть при відсутності вказаних документів споживачі мають можливість звернутися до суду за захистом своїх прав. Згідно п. 9.1. постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» утрата вказаних документів (квитанцій, товарних чи касових чеків, паспорту), неотримання їх при купівлі товару або неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу за допомогою свідків.

Однак якщо продавець або виробник доведуть (що може підтверджуватися актом експертизи або експертним висновком), що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування ним або його зберігання, то вимоги споживача про захист порушеного права (шляхом заміни, усунення недоліків) не задовольняються.

Вимоги споживача, вказані в даній статті, за його вибором пред'являються: продавцю за місцем покупки товару; виготовлювачу; або підприємству, яке виконує їх функції за місцем знаходження споживача (гарантійні майстерні, торговельні підприємства та філії продавця, які здійснюють продаж аналогічних придбаному споживачем товарів; представництва та філії підприємства-виробника, створені ним для зазначеної цілі, або підприємства, які виконують вказані вимоги на підставі договору з виробником (гарантійні ремонтні майстерні). При цьому продавець та виготівник під час продажу товару повинні інформувати споживача про всі підприємства, зобов'язані виконувати вимоги споживача. Це означає, що на всі товари, що мають гарантійні строки, продавець (виготівник) повинен вказати в паспорті (інструкції) на товар назви та адреси всіх підприємств (гарантійних майстерень), які зобов'язані виконувати законні вимоги споживачів в разі продажу неякісних товарів. В іншому разі продавець несе відповідальність, встановлену ст. 17 та 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

 

Стаття 709. Порядок і строки задоволення вимог покупця про заміну товару або усунення недоліків

1. Продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов'язку або відсутності продавця чи виготовлювача в місцезнаходженні покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок.

2.  Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості товару — протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк.

У разі відсутності необхідного товару вимога покупця про заміну товару підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви.

Якщо задовольнити вимогу покупця про заміну товару у встановлені строки неможливо, покупець на свій вибір має право пред'явити продавцеві або виготовлювачу інші вимоги відповідно до статті 708 цього Кодексу.

3.  Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий у користування аналогічний товар, незалежно від моделі, з доставкою.

4. У разі усунення недоліків товару шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб або складову частину обчислюється від дня видачі покупцеві товару після усунення недоліків.

5. За кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.

Співставлення положень ст. 708 ЦК та ст. 14 Закону «Про захист прав споживачів», дає можливість зробити висновок, що конкретний варіант реалізації права споживача при продажу йому товару неналежної якості обирається ним самостійно, а продавець позбавлений можливості обирати той варіант, який для нього є найбільш привабливий. Вимоги споживача в рамках реалізації цього права пред'являються за його вибором продавцеві за місцем покупки, виробнику чи підприємству, яке виконує їх функції за місцем знаходження споживача. Продавець зобов'язаний прийняти товар неналежної якості від споживача та задовольнити його вимоги.

Дана стаття визначає терміни заміни товару продавцем. Так, за наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості — протягом 14 днів або за домовленістю сторін. У разі відсутності товару вимога споживача про заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з часу відповідної заяви. Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) перерахунок вартості провадиться виходячи з цін, що діяли на час обміну. При цьому за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений термін (14 днів) продавець зобов'язаний виплатити споживачеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.

Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару у встановлений строк неможливо, споживач вправі за своїм вибором пред'явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені ч. 1 статті 708 ЦК. У разі придбання споживачем продовольчих товарів неналежної якості продавець зобов'язаний замінити їх на якісні товари або повернути споживачеві сплачені ним гроші, якщо вказані недоліки виявлені у межах терміну придатності.

При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом 14 днів або за згодою сторін в інший строк.

На письмову вимогу споживача на час гарантійного ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього виробник разом з продавцем зобов'язані на договірній основі передбачати обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначено «Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів», затв. постановою КМУ від 17 квітня 2002 р. При цьому доставка здійснюється продавцем (виробником) самостійно чи за його рахунок.

При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється від дня видачі споживачеві товару після ремонту.

Споживач має право пред'явити виробнику вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено — протягом 10 років, якщо в товарі були виявлені істотні недоліки, допущені з вини виробника. Якщо ця вимога не задоволена у терміни, передбачені частиною 5 цієї статті, споживач має право за своїм вибором пред'явити виробнику інші вимоги, відповідно до ст.708 ЦК.

Вимога відшкодувати витрати на усунення недоліків пред'являється, коли покупець усуває їх сам (наприклад, купує нову деталь і заміняє нею несправну) або доручає усунення третій особі, користуючись правом, що передбачене ст.708 ЦК, ч.2 ст.709. Розмір витрат, що відшкодовуються, повинен порівнюватися з необхідною для усунення недоліків роботою і ціною товару. Витрати, що перевищують ціну товару, відшкодовуватися не повинні.

Стаття 710. Відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни і повернення товару неналежної якості

1. У разі заміни товару з недоліками на товар належної якості продавець не має права вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором купівлі-продажу, і ціною товару, яка існує на момент заміни товару або постановлення судом рішення про заміну товару.

2.  У разі заміни товару неналежної якості на аналогічний, але інший за розміром, фасоном, сортом тощо товар належної якості відшкодуванню підлягає різниця між ціною заміненого товару і ціною товару належної якості, що діють на момент заміни товару або постановлення судом рішення про заміну товару.

3. У разі пред'явлення вимоги про відповідне зменшення ціни товару для розрахунку береться ціна товару на момент пред'явлення вимоги про зменшення ціни, а якщо вимогу покупця добровільно не задоволене продавцем, — на момент постановлення судом рішення про відповідне зменшення ціни товару.

4.  У разі відмови покупця від договору та повернення продавцю товару неналежної якості покупець має право вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимоги, а якщо вимогу добровільно не задоволене продавцем, — на момент постановлення судом рішення.

5. Якщо на час виконання рішення суду про відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни або повернення товару неналежної якості підвищилися ціни на цей товар, покупець Із цих підстав може заявити додаткові вимоги до продавця.

Зменшення ціни товару в зв'язку з виявленими недоліками (як один з засобів реалізації права споживача на товар належної якості) по своїй економічній суті є різновидом знижки за якість товару. Законодавством чітко не визначено, у яких саме випадках споживач може вимагати зменшення ціни і до якого рівня продажна ціна може бути знижена. У кожному конкретному випадку при виборі такого варіанта захисту прав споживача розмір знижки визначається індивідуально за домовленістю в залежності від утрати товаром своєї якості.

При здійсненні гарантійних замін товару на практиці часто зустрічаються ситуації, коли ціна товару аналогічної марки до моменту здійснення заміни змінилася. Незалежно від напрямку зміни ціни будь-який перерахунок у даному випадку не провадиться. Інша ситуація виникає при заміні товару з недоліками на такий же товар іншої моделі: перерахунок здійснюється за цінами, що діють на момент обміну.

Розірвання договору і відшкодування збитків споживачу розглядається як останній захід, хоча покупець може наполягати на ньому замість гарантійного ремонту, чи заміни зменшення ціни товару. У цьому випадку згідно з Законом України «Про захист прав споживачів» гроші, сплачені за товар, повинні бути повернуті споживачу в день розірвання договору, а при неможливості — у строк, визначений за згодою сторін, але не пізніше сьомого дня після розірвання договору. Отже, так само як і при встановленні максимальної тривалості гарантійного ремонту, у вказаному Законі терміни встановлені в днях без вказівки, про які саме дні йде мова — календарні чи робочі. Цілком зрозуміло, що встановлення таких строків у робочих днях привабливіше для продавця чи виробника, а в календарних — для споживача. На нашу думку, більш правомірним є другий підхід, тобто строки повинні обчислюватися в календарних днях.

Якщо ціна товару на момент виникнення претензії споживача не змінилася, сума компенсації визначається за продажною ціною. Якщо ж за цей період ціни на товар мінялися — розрахунок суми компенсації залежить від напрямку зміни ціни. У випадку зниження ціни розрахунки зі споживачем повинні здійснюватися за цінами, що діяли на момент покупки, а при збільшенні ціни — за цінами, що діють на момент пред'явлення претензії. Таким чином, права споживача в даному питанні мають явний пріоритет у порівнянні з правами продавця (виробника).

 

Стаття 711. Відповідальність за шкоду, завдану товаром неналежної якості

1. Шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару неналежної якості, відшкодовується продавцем або виготовлювачем товару відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

Шкода як підстава відповідальності — це збиток, заподіяний майну внаслідок його ушкодження, знищення, псування (див. коментар до ст. 22 ЦК) або особі — внаслідок утрати заробітку через каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть годувальника (див. коментар до ст. 1168 ЦК).

Відповідальність настає, якщо причина шкоди зв'язана з протиправним поводженням, тобто є наслідком недоліків товарів, робіт чи послуг.

Стаття, що коментується, встановлює, що відповідальність за заподіяння шкоди внаслідок недоліків товару поряд із продавцем несе і його виготовлювач. Слід мати на увазі, що шкода життю, здоров'ю чи майну може бути заподіяна не тільки через те, що в товарах (роботах, послугах) маються недоліки, але і внаслідок ненадання необхідної і достовірної інформації про товар, роботу чи послугу (наприклад, правилах використання, строках служби чи придатності, необхідних діях по їхньому закінченні і т.д.).

Шкода, заподіяна життю, здоров'ю громадянина, або його майну відшкодовується в повному обсязі. Спосіб відшкодування шкоди, — в натурі чи шляхом компенсації збитків, визначається за правилами глави 82 ЦК.

Право на відшкодування шкоди визнається за будь-яким потерпілим незалежно від того, чи знаходився він у договірних відносинах із продавцем товару (виконавцем робіт, послуг) чи ні. Тому вимагати відшкодування шкоди може не тільки покупець товару, замовник чи споживач послуги, але і будь-яка інша особа. Наприклад, особі подарували телевізор, який згорів. Внаслідок пожежі було пошкоджено майно сусідів. Тобто право має будь-який потерпілий — сам покупець, або той, кому телевізор був подарований, або його друзі і сусіди, життю, здоров'ю чи майну яких заподіяний збиток.

Позов про відшкодування шкоди може бути пред'явлений продавцю, товару чи його виготовлювачу. Право вибору належить потерпілому. Таким чином, ЦК допускає конкуренцію договірного і позадоговірного (деліктного) позовів.