Глава 54 КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ

Параграф 1. Загальні положення про купівлю-продаж

Параграф 2. Роздрібна купівля-продаж

Параграф 3. Поставка

Параграф 4. Контрактація сільсько-господарської продукції

Параграф 5. Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

Параграф 6. Міна

 

Параграф 1. Загальні положення про купівлю-продаж

Стаття 655. Договір купівлі-продажу

1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу — один з найбільш розповсюджених видів договорів у цивільному обігу. Деякі види цього договору врегульовані у книзі V ЦК України.

Договір купівлі-продажу — це договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ціну).

У відповідності зі специфікою економічних відносин, що лежать в основі договору купівлі-продажу, розрізняються його різновиди (купівля-продаж роздрібна, дрібнооптова, житлових будівель, земельних ділянок, об'єктів приватизації, тощо), кожна з яких має свої юридичні особливості. Загальними для усіх видів договорів купівлі-продажу є нижчеперелічені умови і положення.

Договір купівлі-продажу є сплатним — при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором; двосторонньозобов'язуючим — це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов'язків: продавець зобов'язаний передати покупцеві певну річ, але вправі вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, в свою чергу, зобов'язаний сплатити ціну, але вправі вимагати передачі йому проданої речі; даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.

Основною і визначальною ознакою договору є перехід майна у власність покупця.

Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, що в наявності і підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні. Оплата придбаного майна має здійснюватися у національній валюті України, за винятком випадків, передбачених законом (див. ст. 524 ЦК і коментар до неї).

Сторонами в договорі купівлі-продажу - продавцем і покупцем — виступають всі учасники цивільного обігу — громадяни, юридичні особи або держава. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Змістом договору купівлі-продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли угоди. Суттєвими умовами, зокрема, є предмет та ціна.

У ЦК немає статті, яка б безпосередньо визначала би форму для усіх різновидів договору купівлі-продажу, тому форма договору купівлі-продажу визначається загальними правилами про форму угод, тобто він може бути укладений у залежності від особливостей того чи іншого його різновиду — в усній чи письмовій (простій чи нотаріально засвідченій формі), а також шляхом конклюдентних дій. Відносно продажу ряду речей закон встановлює особливі правила. Законодавчими актами України встановлений спеціальний порядок набуття права власності на окремі види майна, а також види майна, які не можуть знаходитися у власності громадян.

Існує кілька різновидів договору купівлі-продажу, кожний з яких має певну специфіку, а саме: договір роздрібної купівлі-продажу; договір купівлі-продажу на аукціонах і біржах; договір купівлі-продажу майна в процесі приватизації; форвардний, ф'ючерсний і опціонний договори купівлі-продажу; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу.

Форвардний контракт — стандартний документ, що засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у певний час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладання контракту.

Ф'ючерсний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у певний час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін на момент виконання зобов'язання.

Опціон -- стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладання такого опціону або на час придбання за рішенням сторін контракту.

Основними нормативними актами, що регулюють роздрібну купівлю, продаж, крім ЦК, є: Закони України «Про захист прав споживачів», Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок заняття торговою діяльністю І правила торговельного обслуговування населення» від 8 лютого 1995 р., Правила продажу продовольчих товарів від 28 грудня 1994 р., Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами від 13 березня 1995 р. і Правила продажу непродовольчих товарів від 27 травня 1996 р.

Купівлю-продаж на біржах та аукціонах регулюють Закони України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 р., «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 червня 1991 р.; державного майна в процесі приватизації — Закони України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р., «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 6 березня 1992 р.

Визначення понять форвардного, ф'ючерсного контрактів надано у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р.

Вимоги до форми та змісту зовнішньоекономічного договору визначаються в Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність», Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) від 6 вересня 2001 р.

Суб'єктам підприємницької діяльності України при укладанні договорів, в тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), повинні забезпечувати дотримання Міжнародні правила інтерпретації комерційних строків, які підготовлені Міжнародною торговою палатою (правила «Інкотермс»).

Стаття 656. Предмет договору купівлі-продажу

1.  Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

2.  Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

3.  Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

4. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

5.  Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет і ціну. Доки сторони не дійдуть згоди щодо цих двох умов, договір не може вважатися укладеним, незважаючи на погодження всіх можливих інших умов (строк, місце, спосіб виконання тощо).

Предмет договору — це майно (товар), яке продавець зобов'язується передати покупцю. Предметом договору можуть бути як індивідуально-визначені речі, так і визначені родовими ознаками. Це можуть бути як окремі речі, так і їх сукупність (об'єкти природи або створені людиною матеріальні блага), як рухоме, так і нерухоме майно (за винятком випадків, передбачених законом), а також певні зобов'язальні права, пов'язані з можливістю реалізації зафіксованих у них повноважень на отримання майнових вигод (зафіксованих, зокрема, у цінних паперах).

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути також і цінні папери. Вони визначені в Законі України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 червня 1991 р. як грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, що випустила ці документи, та їх володільцями, і передбачають, як правило, виплату прибутку у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що витікають з цих документів, іншим особам.

Цінний папір — це документ, який засвідчує, з дотриманням встановленої форми і обов'язкових реквізитів, майнові та інші права, здійснення або передача яких можливі тільки при його пред'явленні.

За цим законом цінними паперами, які можуть випускатися і обертатися, визнаються акції, облігації внутрішніх державних і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання держави, ощадні сертифікати, векселі та приватизаційні папери. В юридичній літературі називаються й інші документи, які мають ознаки цінних паперів, а саме: чеки, акредитиви, ощадні книжки, лотерейні білети, страхові поліси, накладні, коносаменти.

Не кожний цінний папір може бути предметом договору купівлі-продажу чи іншої угоди. Так, відповідно до ст. 18 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» ощадні іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним. Чинне законодавство детально регламентує порядок відчужування та придбання акцій.

Стаття, що коментується, передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути не тільки товар, який є у продавця на момент укладання договору, але й також товар, який буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути також і майнові права. При цьому до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

У статті, що коментується, зазначається, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги у тому випадку, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються правила про уступку вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Дане питання регулюється ст. 641 ЦК.

Відповідно до даної статті до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продаж або не випливає з їх суті.

У становленні та функціонуванні ринкової економіки значну роль відіграють товарні і фондові біржі, правове становище яких визначається відповідно законами України «Про товарну біржу» і «Про цінні папери та фондову біржу».

На біржі укладають різні угоди (біржові операції), у тому числі й купівлі-продажу. Хоча біржовим угодам притаманні всі юридичні ознаки цивільно-правових (позабіржових) угод, і водночас вони мають свої характерні особливості, тобто якщо вона відповідає сукупності таких умов: 1) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; 2) якщо її учасниками є члени біржі; 3) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не потребують нотаріального посвідчення і вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Порядок та умови здійснення біржових операцій регламентуються Правилами біржової торгівлі, які розробляються відповідно до чинного законодавства і затверджують загальні збори членів товарної біржі або уповноважений ними орган.

Аукціон — це організаційно-правовий спосіб продажу товару в обумовлений час і в певному місці тому покупцеві, який на засадах змагальності запропонує найвищу ціну. Аукціони можуть проводитися на власний розсуд продавця (за встановленими правилами), на підставі актів законодавства (наприклад, щодо об'єктів приватизації), та у примусовому порядку (наприклад, за судовими рішеннями про продаж майна боржника).

У статті, що коментується, зазначено, що продаж майна можливий також на конкурсних умовах. Таку форму купівлі-продажу застосовують переважно щодо об'єктів приватизації державного майна, порядок здійснення її визначено Положенням про застосування способів приватизації майна державних підприємств.

Продаж об'єктів за конкурсом — це спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який запропонував найвищі умови подальшої експлуатації його (некомерційний конкурс) або за рівних фіксованих умов — найвищу ціну (комерційний конкурс).

У відношенні продажу деяких речей закон встановлює особливі правила. Законодавчими актами України встановлений спеціальний порядок придбання права власності громадянами на окремі види майна, а також інші види майна, що не можуть знаходитися у власності громадян. Так, Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1991 р. (із змінами та доповненнями) було затверджено Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України та Спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, викладених відповідно у додатках № 1 і № 2.

 

Стаття 657. Форма окремих видів договорів купівлі-продажу

1. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У законодавстві передбачено порівняно небагато випадків, коли потрібно спеціальне оформлення договірних відносин купівлі-продажу. Коментована стаття містить у собі положення щодо форми договору купівлі-продажу нерухомого майна, де зазначається, що договір купівлі-продажу земельних ділянок, цілісних (єдиних) майнових комплексів, житлових будинків (квартир) та іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Такий договір має бути зареєстрований у виконавчому комітеті місцевої ради. Реєстрація договору купівлі-продажу жилого будинку, яку безпосередньо здійснюють бюро технічної інвентаризації, має переважно адміністративно-правове значення. Ці дії вчиняються відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції 7 лютого 2002 р.

Порядок нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку визначений у Законі України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. та в Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 12 червня 1994 р. № 1815.

Стаття 658. Право продажу товару

1. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

У відповідності до статті, що коментується, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Іншими словами, це означає, що приймати рішення про відчуження майна (визначати його правову долю) має право лише його власник, оскільки за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві не лише само майно, а й право власності на нього. Тільки за такої умови у покупця може виникнути відповідне право. Тому продавцями в договорі виступають, як правило, власники майна. Однак у деяких випадках право розпорядження майном може належати і не власнику.

У законодавстві не розкривається зміст поняття «примусовий продаж», визначаються лише підстави для здійснення примусового продажу майна (продаж описаного у боржника майна з метою задовольнити вимоги кредиторів, продаж заставленого майна у відповідності до Закону України «Про заставу», продаж майна відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тощо). Від примусового продажу майна необхідно відмежовувати інші можливі випадки відчуження майна за відсутності на це волі власника.

В укладанні договору купівлі-продажу власникові не обов'язково брати участь. Він може здійснити ці повноваження через свого представника. В такому випадку покупець досягає тієї самої мети, що і при купівлі майна безпосередньо у власника, хоч і з певними особливостями.

У даній статті визначено також наслідки продажу майна не власником за відсутності в останнього належних повноважень на здійснення дій про відчуження майна. У цій статті зазначено, що якщо продавець не є його власником, покупець набуває права власності лише у тих випадках, коли відповідно до закону власник не має права витребувати від нього майно.

Якщо продавцем майна може бути лише певна особа, тобто, як правило, власник, то покупцем може бути будь-яка особа. Обов'язковою умовою участі громадян стороною у договорі купівлі-продажу є наявність у них достатньої дієздатності. Підприємства (організації, установи) повинні мати статус юридичної особи, а угоди, які вони укладають, не повинні суперечити цілям їхньої діяльності, передбаченим в установчих документах. Недодержання цієї вимоги може призвести до визнання такого правочину недійсним.

Стаття 659. Обов'язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на товар

1. Продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Стаття, що коментується, передбачає, що при продажу майна, обтяженого правами третіх осіб, які зберігаються при переході права власності на нього (наприклад, права наймача, право застави, довічного користування, тощо), продавець зобов'язаний попередити про це покупця.

Під правами третіх осіб слід розуміти речові та (або) зобов'язальні права. До речових прав, наприклад, відносяться права власника товару, що є об'єктом загальної власності, а до зобов'язальних — права застовоодержувача, орендатора. Під третіми особами розуміють особи, які не є стороною договору купівлі-продажу.

Ці обставини необхідно знати покупцеві, оскільки такі обтяження можуть утруднити користування майном новим власником. Права третіх осіб на продану річ обмежує можливості користування її покупцем. Так, при продажу заставленої речі продавець зобов'язаний попередити покупця про заставу, оскільки згідно з діючим законодавством, заставоутримувач має право вимагати від покупця таку річ.

Договір найму передбачає, що договір найму зберігає силу у випадку переходу права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи. Тому про те, що майно, яке продається, обтяжене договором майнового найму (оренди), продавець зобов'язаний повідомити покупця.

Дана стаття передбачає, що у випадку порушення цього обов'язку, покупець має право вимагати зменшення ціни товару, що продається, або розірвання договору. Це можливо у випадку, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

 

Стаття 660. Обов'язки покупця і продавця у разі пред'явлення третьою особою позову про витребування товару

1. Якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред'явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця.

2.  Якщо покупець не повідомив продавця про пред'явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.

3.  Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.

Позов про вилучення майна у покупця може бути пред'явлений третьою особою, якщо у неї право (внаслідок права власності, застави, договору майнового найму, тощо) на це майно виникло до його продажу. При пред'явленні такого позову продавець зобов'язаний захистити інтереси покупця, і відповідно, свої інтереси, і запобігти можливості відсудження речі, набутої покупцем. Такий обов'язок у продавця виникає тільки у випадку залучення його покупцем до участі у справі шляхом заяви в судових органах клопотання про залучення продавця на боці покупця як співвідповідача.

Стаття, що коментується, містить у собі положення, згідно з яким, якщо покупець поведе справу самостійно, без залучення продавця, позбавивши його тим самим можливості захисту інтересів покупця, продавець звільняється від відповідальності за відчуження речі у покупця за позовом третіх осіб при умові, що доведе, що його участь могла б запобігти вилученню проданої речі у покупця.

Бувають випадки, коли покупець не притягне продавця до участі у справі з власних міркувань або через незнання його місцеперебування, або продавець відмовиться приймати у них участь. Непритягнення покупцем продавця до участі у справі звільняє продавця від відповідальності перед покупцем, якщо продавець доведе, що взявши участь у справі, він міг би запобігти вилученню речі у покупця. Отже, у разі недоведення цього факту з продавця не знімається відповідальність за відчуження у покупця придбаної речі. Відмова продавця взяти участь у такій справі позбавляє його права доводити неправильність ведення справи покупцем.

Якщо покупець, який не залучив продавця до участі в справі, доведе, що його участь у справі не могла запобігти відчуженню у нього речі, він вправі притягнути продавця до відповідальності перед ним за відсудження речі.

Ухиляння продавця, залученого покупцем до участі у справі, від участі в ній покладає на продавця відповідальність за відсудження речі, позбавляє його можливості доводити неправильність ведення справи покупцем.

Стаття 661. Відповідальність продавця у разі відсудження товару у покупця

1.  У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

2. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.

Відповідно до даної статті, продавець зобов'язаний відшкодувати покупцеві заподіяні ним збитки з урахуванням вартості відсудженого майна, якщо за рішенням судових органів продана річ була вилучена у покупця, при цьому покупець не знав і не міг знати про наявність підстав, які виникли до продажу речі відповідно до договору купівлі-продажу.

Збитки покупця, заподіяні вилученням речі, складаються із сплаченої за неї вартості і можуть включати витрати з транспортування, утримання і зберігання речі, її ремонту і поліпшення, неотриманні прибутки, а також судові витрати у справі про вилучення речі на користь третьої особи. У випадку відсудження і вилучення частини речі покупець вправі залишити за собою частину, що залишилася, і стягнути заподіяні відсудженням збитки або вимагати розірвання договору купівлі-продажу у зв'язку з відсудженням речі зі стягненням заподіяних ним збитків.

Продавець, який знав про права третіх осіб на річ, яка продається, і не попередив про це покупця, не має права укладати з ним будь-якої угоди про усунення або обмеження своєї відповідальності. Такий правочин, якщо він укладений, буде визнаний нікчемним. Укладання такого правочину припустиме лише у випадках, коли продавець діяв добросовісно, тобто не знав, не міг і не повинен був знати про існування прав третіх осіб на річ, що продається.

 

Стаття 662. Обов'язок продавця передати товар покупцеві

1. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

2.  Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність покупцеві, тобто виконання такої дії є основним обов'язком продавця. Передачею майна визнається вручення речі одержувачем, а так само здача транспортній організації для відправлення покупцю та здача на пошту для пересилання покупцю речей, що відчужуються без зобов'язання доставки.

Як випливає із змісту статті, що коментується, на продавця майна (товару) покладається обов'язок не тільки передати покупцеві саму річ, що є предметом договору купівлі-продажу, але і передати одночасно з даним майном (товаром) його приналежності, та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що відносяться до товару та відповідно до договору або актів цивільного законодавства підлягають переданню покупцеві.

Стаття 663. Строк виконання обов'язку передати товар

1. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, — відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття, що коментується, передбачає, що продавець зобов'язаний передати покупцеві зазначене у договорі майно (товар) в строк, що зазначений у договорі купівлі-продажу.

Належне виконання означає виконання умов договору у встановлений строк. Строк виконання визначається настанням певного моменту або закінченням періоду часу, коли зобов'язання повинно бути виконано. Іншими словами, сторони договору купівлі-продажу (продавець і покупець) за взаємною згодою встановлюють у договорі певний строк, коли саме продавець зобов'язаний передати товар покупцю (наприклад, у конкретну дату, до або після оплати покупцем товару, тощо).

Якщо у договорі купівлі-продажу не визначений сторонами строк виконання обов'язку продавцем щодо передачі товару, то у такому випадку слід застосовувати положення ст. 530 ЦК України, згідно з якою покупець має право вимагати від продавця передати товар, обумовлений договором купівлі-продажу, у будь-який час. При цьому продавець зобов'язаний передати покупцю зазначений у договорі товар у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайної передачі речі (товару) не випливає із договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства.

Стаття 664. Момент виконання обов'язку продавця передати товар

1. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1)  вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

2. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Важливе теоретичне і практичне значення має правильне визначення конкретного моменту виникнення у покупця права приватної власності, адже з цього моменту власник набуває право на захист набутої власності передбаченими законом способами.

Як правило, право власності набувача виникає з моменту передачі товару (майна), якщо інше не передбачено законом або договором.

Стаття, що коментується, передбачає правило про визначення моменту виникнення права власності щодо випадків переходу майна від однієї особи до іншої особи за договорами.

Так, обов'язок продавця передати майно (товар) покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Тобто покупець власником майна (товару) стає тільки після того, як власник товару, що є предметом договору купівлі-продажу, передасть його покупцеві.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним також у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві в місці знаходження товару. Іншими словами, якщо сторони домовились між собою, що покупець отримає майно (товар) по місцю його знаходження, то право власності на зазначене майно (товар) у покупця виникає після реального отримання товару, який зі свого боку виконає свій обов'язок — сплатить певну суму за придбане майно (товар).

Водночас сторони на свій розсуд мають право визначити угодою будь-який інший момент, який не збігатиметься з моментом передачі речі.

Що стосується нерухомого майна, то право власності на жилий будинок за договором про його відчуження не може виникнути у набувача раніше нотаріального посвідчення, оскільки такий договір набуває юридичної сили лише з моменту його нотаріального посвідчення.

Крім того зазначається, що товар є наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці. При цьому покупець повинен бути проінформований про те, що товар, який є предметом договору купівлі-продажу, готовий для передання його продавцем відповідно до умов договору. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема, шляхом маркування.

Якщо відповідно до договору купівлі-продажу продавець не зобов'язаний доставити товар або передати товар у місці його знаходження, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважатиметься виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Іншими словами, передачею визначається вручення товару, що є предметом договору купівлі-продажу, набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправлення набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки.

Стаття 665. Правові наслідки відмови продавця передати товар

1.  У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

2. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Основним обов'язком продавця за договором купівлі-продажу є передача покупцеві майна (товару), і є предметом договору купівлі-продажу. У разі невиконання цього обов'язку, тобто у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Продавець вправі затримати передачу проданої речі лише у разі затримки покупцем внесення плати за неї.

У разі невиконання продавцем обов'язку передати майно (товар) покупцеві за договором купівлі-продажу, покупець вправі вимагати відібрання цього майна (товару) у продавця в примусовому порядку і передачі йому майна (товару) зі стягненням з продавця збитків, заподіяних несвоєчасним отриманням товару (ст. 622 ЦК).

При цьому покупець втрачає право на витребування у продавця товару (речі), визначеної індивідуальними ознаками у тому випадку, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або користування.

За вибором покупця він вправі вимагати передачі проданої речі або розірвання договору з відшкодуванням продавцем збитків, заподіяних невиконанням договору.

 

Стаття 666. Правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару

1.  Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

2. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до договору купівлі-продажу продавець повинен передати покупцеві майно (товар) у власність. При цьому він повинен передати не тільки саму річ, що є предметом договору купівлі-продажу, але також одночасно з зазначеним майном (товаром) його приналежності, та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару (ст. 664 ЦК). Відповідно до коментованої статті передача продавцем приналежності або документів, що стосуються товару, може здійснюватися не одночасно з передачею самого товару. Тобто передача приналежності або документів, що стосуються предмету договору, може бути проведена пізніше. Для їх передання покупець має право встановити продавцю товару розумний строк, який визначається самим покупцем.

Згідно зі статтею, що коментується, покупець товару має право відмовитися від договору купівлі-продажу у випадку, якщо продавець товару так і не передасть йому приналежностей або документів, що стосуються товару у встановлений покупцем строк для їх надання, а також має право повернути зазначений товар.

Стаття 667. Обов'язок продавця зберігати проданий товар

1. Якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

Право власності (право повного господарського відання, право оперативного управління) виникає у покупця з моменту передачі майна (товару), за винятком випадків, зазначених у законі або передбачених договором.

Стаття, що коментується, передбачає, що у випадку, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний зберігати його до передачі товару покупцеві. При цьому покупець зобов'язаний відшкодувати продавцю витрати, що пов'язані зі зберіганням предмета договору купівлі-продажу. Іншими словами, витрати продавця, пов'язані із зберіганням проданої речі (охорона приміщення, заходи щодо запобігання псуванню речі тощо), відшкодуються покупцем, якщо вони є необхідними і передбачені договором. Однак у цій статті прямо не визначаються правові наслідки для продавця, з вини якого сталося погіршення майна, прийнятого ним на зберігання до передачі його покупцеві. Тому питання про можливу відповідальність продавця за погіршення проданого майна має вирішуватися на підставі загальних норм про відповідальність за неналежне виконання (невиконання) норм, що регулюють відносини схову. Обов'язок схову може детальніше регламентуватися на підставі укладеного з відповідною умовою договору купівлі-продажу.

 

Стаття 668. Перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару

1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.

3. Умова договору купівлі-продажу про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу покупця може бути визнана судом недійсною,  якщо в момент укладення договору продавець знав або міг знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця.

Відповідно до статті, що коментується, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Випадковим знищенням або випадковим пошкодженням майна (товару) визнається таке знищення або

пошкодження, яке сталося не з вини учасників договору, а в силу випадкових причин і обставин (непереборної сили, простого випадку). Ризик такого випадкового знищення або пошкодження лежить на власникові, якщо інше не зазначено у договорі чи законі. У силу того, що за загальним правилом право власності переходить до набувача в момент передачі речі, то й ризик її випадкового пошкодження або знищення також переходить в момент передачі речі, якщо інше не обумовлено договором або законом. Іншими словами, якщо власником (продавцем) було передано предмет договору купівлі-продажу покупцеві, то власником у даному випадку стає покупець, який і повинен у подальшому нести збитки, пов'язані з випадковим пошкодженням або знищенням майна (за загальним правилом).

Право про перехід на набувача ризику випадкового знищення або пошкодження майна одночасно з переходом до нього права власності є диспозитивним, оскільки воно застосовується, якщо інше не встановлено законом або договором. Так, сторони договору купівлі-продажу можуть встановити, що ризик випадкового пошкодження або пошкодження майна перейде до покупця вже з моменту укладання договору купівлі-продажу, до передачі речі покупцеві, тобто до перенесення на останнього права власності. З іншого боку, за угодою сторін ризик випадкової загибелі відчужуваних речей може бути приурочений до моменту, наступного за переходом до набувача права власності. Так, за угодою сторін на відчужувача може бути покладений ризик випадкового пошкодження або знищення майна в процесі його руху, хоча право власності на зазначений товар перейшло до покупця вже з моменту здачі товару транспортній організації.

Стаття, що коментується, містить у собі положення, відповідно до якого ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення майна (товару), проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладання договору, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.

Як вже зазначалося, сторони договору купівлі-продажу можуть домовитися про те, що випадок випадкового знищення або пошкодження предмета договору переходить до покупця з моменту здачі товару першому перевізникові. Але така умова договору на вимогу покупця може бути визнана судом недійсною, якщо в момент укладання договору продавець знав або міг знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця. Якщо рішенням суду зазначена умова договору купівлі-продажу буде визнана недійсною, продавець майна (товару) повинен компенсувати покупцю витрати, що пов'язані з пошкодженням або знищенням товару.

Стаття 669. Кількість товару

1. Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

2. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну, тобто які визнані такими по закону або необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї з сторін отримано згоду. Іншими словами, договір не може вважатися укладеним, доки сторони не дійдуть згоди щодо цих двох умов, незважаючи на погодження всіх інших умов.

Стаття, що коментується, допускає визначення у договорі кількості в натуральному (метрах, тоннах та інших одиницях вимірювання) чи грошовому вираженні.

При укладанні договору купівлі-продажу сторони повинні дійти згоди також відносно кількості товару, що є предметом договору купівлі-продажу. Кількість товарів, що продається, повинна встановлюватися у договорі у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Продавець зобов'язаний передати покупцю у відповідності до договору купівлі-продажу товар у тій кількості, що зазначена у договорі, тобто у кількості, що не більше і не менше, ніж зазначено у договорі купівлі-продажу.

При укладанні договору купівлі-продажу сторони (продавець і покупець) можуть погодити умову щодо кількості товару шляхом встановлення у договорі порядку її визначення.

Стаття 670. Правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару

1.  Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

2. Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

3. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Відповідно до договору купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцю товар, що встановлено предметом договору, у кількості, яка визначена самим покупцем з узгодженням іншої сторони. При виконанні цих умов договору продавцем, покупець стає власником товару, виконавши, у свою чергу, свій обов'язок — сплативши певну суму (ціну) за товар. Але існують випадки, коли продавець не повністю виконує свої обов'язки щодо передачі товару у зазначеній кількості. Так, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати від продавця передати кількості товару, якої не вистачає. Він також має право відмовитися від товарів, які вже були передані (тобто частини товару, що є предметом договору купівлі-продажу) та їх оплати, а у випадку, якщо зазначений у договорі товар вже оплачений, — вимагати сплаченої за нього грошової суми.

Коментована стаття також передбачає випадки, коли продавець передає покупцеві за договором купівлі-продажу товар у кількості, що більше, ніж зазначена у договорі. Так, у договорі енергозбереження, у якому покупцем енергії є громадянин, кількість енергії не визначається, оскільки особа вправі використовувати енергію для побутового використання у необхідній кількості. Однак кількість енергії встановлюється за даними обліку про її фактичне використання енергії або іншим передбаченим договором способом.

Якщо відбувалася передача товару більшої, ніж визначено у договорі, кількості, покупець товару зобов'язаний сповістити про це продавця. У даному випадку покупець товару зобов'язаний повідомити про це продавця у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, — у розумний після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товарів. Що стосується використання терміну у «розумний строк», то у цивільному законодавстві точного визначення такого строку не існує. Цей строк визначається у кожному випадку окремо, враховуючи всі умови та обставини, що зазначені у кожному конкретному договорі (місце передачі товару покупцеві, час його передачі, при яких обставинах покупець міг реально повідомлений про передачу товару у більшій кількості, ніж зазначено у договорі купівлі-продажу, тощо).

Покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором, у випадку, якщо після одержання продавцем від покупця повідомлення, яке було передано у розумний строк щодо передачі більшої кількості товару, продавець так і не розпорядиться товаром, який він передав покупцеві відповідно до договору купівлі-продажу.

Якщо покупець приймає товар, який був переданий покупцем у більшій кількості, ніж зазначеного у договорі, то додатково прийнятий товар оплачується за ціною, що встановлена для товару, який покупець вже отримав від продавця. Сторони договору купівлі-продажу мають право домовитися про інше (наприклад, встановити нижчу або більш високу ціну, ніж яка була раніше), тоді покупець повинен сплатити ту ціну, яка була встановлена відповідно до їх згоди.

Стаття 671. Асортимент товару

1.  Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

2.  Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

При укладанні договору купівлі-продажу між сторона (продавцем і покупцем) повинна бути досягнута згода щодо предмету договору та його ціною. Якщо сторони такої угоди не досягли, договір вважається не укладеним. Відносно предмета договору, то у договорі купівлі-продажу повинно бути обумовлена кількість, якість, асортимент товару та інше.

Асортимент товарів встановлюється у договорі у відповідності з заказом покупця та відображує перед усі його потреби.

З визначенням кількості товарів, що підлягають передачі відповідно до договору купівлі-продажу, тісно пов'язане поняття асортименту. Розподіл товарів за окремими групами та співвідношення їх становлять асортимент. Він обумовлюється або у самому договорі, або у специфікації, яка додається до договору та є його невід'ємною частиною. Розрізняють асортимент груповий і розгорнутий. Груповий — це відношення більш-менш значних груп певної продукції, яка зазначена у договорі купівлі-продажу. Розгорнутий асортимент — це характеристика в договорі окремих груп належної до договору купівлі-продажу продукції з детальнішими показниками (за артикулами, фасонами, моделями, розмірами тощо).

Асортимент визначається у договорі, виходячи з потреб покупця. У процесі виконання договору сторони можуть уточнювати асортиментні показники, вносити зміни до встановлених позицій асортименту. Наприклад, у тому випадку, якщо у договорі визначений тільки груповий асортимент, розгорнутий асортимент визначається у процесі виконання договору у відповідності зі специфікаціями покупця.

Відповідно до статті, що коментується, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Стаття 671 ЦК передбачає, що у випадку, якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент товару не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, то продавець може мати право обрати будь-який з приведених нижче варіантів. Продавець при наявності таких обставини має право передати покупцеві товар в асортименті, виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладання договору, або може відмовитися від договору.

 

Стаття 672. Правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару

1.  Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

2.  Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

3.  У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

4.  Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

5. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

Відповідно до договору купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Але може статися так, що продавець товару порушить свій обов'язок щодо передачі предмета договору покупцеві (тобто не у тому асортименті, який зазначався у договорі купівлі-продажу). У зв'язку з цим законодавець передбачив у Цивільному кодексі положення, у яких визначаються наслідки порушення умови договору щодо асортименту.

Так, стаття, що коментується, передбачає, що у випадку, якщо продавець передає товар в асортименті, що не відповідає умовам договору, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо вони вже оплачені, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Тому у даному випадку продавець товару повинен виконати дії (що є наслідком невиконання продавцем умов договору купівлі-продажу), які визначені самим покупцем — прийняти назад товар, який не відповідає умовам договору (при цьому витрати покладаються на продавця товару) та повернути попередньо сплачені суми за товар, який покупець мав намір придбати, але відмовився від нього у зв'язку з порушенням умови договору щодо асортименту товару.

Порушення продавцем асортименту може полягати в не передачі товарів (продукції) одних, передбачених асортиментом, найменувань, або у передачі зайвої проти передбаченої асортиментом кількості товарів (продукції) інших найменувань, або в одночасній передачі чи не передачі товарів (продукції).

Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій розсуд вибирати будь-який з варіантів поведінки, що передбачена цивільним законодавством. Іншими словами, при виявленні невідповідності переданого продавцем товару, покупець має право прийняти ту частину товару, яка відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару. При цьому покупець зобов'язаний оплатити продавцю товар, який він прийняв від нього, і який відповідає умовам договору щодо асортименту товару, а продавець у свою чергу, повинен прийняти плату за прийнятий покупцем товар та прийняти назад товар, від якого відмовився покупець. При цьому у випадку, якщо у договорі передбачено, що товар повинен доставити продавець, на нього покладаються витрати, що пов'язані з доставкою товару продавцеві.

Покупець товару має право зовсім відмовитися від прийняття товару та вимагати розірвання договору, якщо продавцем порушені умови щодо асортименту товару, що є договором купівлі-продажу, навіть тоді, коли частина продукції (товару), що передається, відповідає умовам договору купівлі-продажу.

При порушенні продавцем товару умов щодо асортименту товару, покупець має право вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлений договором. При цьому покупець повинен сплатити вартість товару, який відповідає умовам договору купівлі-продажу щодо асортименту товару, а останню суму сплатити після заміни продавцем асортименту відповідно до договору. Але сторони можуть домовитися про інше, наприклад, що розрахунок за товар буде проведений після передачі товару, який підлягає заміні. При виконанні цих вимог покупця, продавець товару має право отримати від покупця вартість товару, який був замінений.

У випадку передачі продавцем частини товару, асортимент якого відповідає умовам договору, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право прийняти весь товар.

Стаття, що коментується, передбачає, що у випадку, якщо у випадку відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару, покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Стаття, що коментується, містить положення, відповідно до якого товар, асортимент якого не відповідає умовам договору, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Тобто зазначається, що покупець має право відмовитися від товару, який не відповідає умовам договору щодо асортименту товару. Він повинен це зробити у розумний строк після одержання такого товару. Якщо у певний термін покупець не заявить про невідповідність переданого товару умовам договору купівлі-продажу щодо асортименту товару, то вважається, що покупець згоден прийняти цей товар.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем. Іншими словами, якщо покупець надає згоду (заявляє про це зразу або не повідомляє про свою незгоду у розумний строк) на прийняття такого товару, він повинен сплатити за нього певну суму продавцеві. Вартість товарів, які були предметом договору купівлі-продажу, може бути такою ж самою, а може бути іншою (більш високою чи навпаки). Продавець у даному випадку повинен узгодити з покупцем вартість товарів.

Але у випадку, якщо продавець не вжив необхідних заходів для погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладання договору звичайно застосовувалася щодо аналогічного товару.

Стаття 673. Якість товару

1.  Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

2. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

3.  У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

4. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Однією з умов договору, яка характеризує предмет купівлі-продажу з точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням, є умова щодо якості продукції. Якість продукції — це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції (товарів) і зумовлюють її здатність задовольнити відповідно до свого призначення потреби споживачів.

Предметом договору купівлі-продажу може бути річ тільки належної якості, що обумовлена договором. Тому у коментованій статті міститься положення про те, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець має право на перевірку якості, комплектності, міри, ваги та ціни товарів, що придбаваються, демонстрацію безпечного та правильного їх використання. На вимогу споживача продавець зобов'язаний у цих випадках надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про ціну товарів.

Якщо у договорі відсутні умови про якість проданої речі, то вона за якістю повинна відповідати вимогам, що звичайно пред'являються, тобто бути придатною для звичайного використання за своїм призначенням або для цілей, передбачених договором.

Якщо при укладанні договору продавець був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Стаття, що коментується, передбачає, що у випадку продажу товару за зразком і (або) за описом, продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Тобто продавець зобов'язаний передати покупцю той товар, який він бажав придбати, і зразки якого продавцем були надані для прикладу якості своїх товарів (продукції).

Якість речей, що продаються, повинна відповідати стандарту, технічним умовам або зразкам, встановленим для речей такого роду, якщо законом встановлені вимоги щодо якості товару.

Вимоги до якості діляться на обов'язкові, що повинні додержуватися всіма органами управ-ліня і суб'єктами, що здійснюють підприємницьку діяльність, та рекомендовані.

Договором можуть бути передбачені більш високі вимоги відносно якості продукції порівняно з нормативними документами. Це дає змогу своєчасно врахувати зрослі вимоги споживачів. Продавець засвідчує якість продукції відповідним документом, який надсилається покупцеві разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими правилами або договором.

 

Стаття 674. Підтвердження відповідності товару вимогам законодавства

1. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

З метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього середовища, сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції (товарів) проводиться обов'язкова (щодо певних видів продукції) або добровільна сертифікація. Продукція, що імпортується та підлягає обов'язковій сертифікації на території України, повинна супроводжуватися сертифікатом, який підтверджує відповідність її обов'язковим вимогам нормативних документів.

Стаття, що коментується, містить положення, згідно з яким відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та у порядку, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами. Вимоги до товару щодо його безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього середовища встановлюються нормативними документами. Щодо окремих груп товарів, зазначені вимоги встановлюються законодавчими актами України. Якість речей, що продаються, повинні відповідати стандарту, технічним умовам або зразкам, встановлених для речей такого роду.

Нормативні вимоги відносно якості товарів встановлюються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 2003 р. «Про стандартизацію і сертифікацію» такими видами нормативних документів з стандартизації: а) державними стандартами України; б) галузевими стандартами; в) стандартами науково-технічних та інженерних товариств і спілок; г) технічними умовами; д) стандартами підприємств.

Якість товару також повинна відповідати інформації про товар, наданий продавцем. Стосовно товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватися інформація про їх сертифікацію.

Стаття 675. Гарантії якості товару

1. Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

2. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

3.  Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Коментована стаття містить положення, відповідно до якого товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві згідно з договором купівлі-продажу, має відповідати вимогам щодо його якості в момент їх передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товарів цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Іншими словами, товари, які продавець зобов'язаний передати покупцеві, мають відповідати умовам договору купівлі-продажу або певним обов'язковим вимогам у момент їх передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товарів цим вимогам не передбачений договором, і в межах розумного строку мають бути придатними для мети, з якою товари такого роду звичайно використовувалися.

У справі забезпечення належної якості, надійності та довговічності продукції, призначеної для тривалого користування або зберігання, важливе місце належить гарантійним строкам. Так, зазначена стаття передбачає, що договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Гарантійний строк — це передбачений стандартом, технічними умовами або договором триваліший, порівняно із загальними строками якісної перевірки, для виявлення покупцем недоліків поставленої продукції. Іншими словами, гарантійний строк означає гарантування продавцем протягом певного часу відповідності товарів певним вимогам, зазначеним у договорі купівлі-продажу або нормативних документах.

На вимогу покупця продавець повинен безплатно виправити недоліки, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити продукцію доброякісною, або повернути сплачену за неї суму, якщо не доведе, що недоліки виникли внаслідок порушення покупцем правил користування продукцією або зберігання її.

Коли договором або законом, іншими правовими актами передбачено надання продавцем якості товарів, продавець зобов'язаний передати покупцеві товари, що мають відповідати зазначеним вимогам протягом певного періоду часу, встановленого договором або законом чи іншими правовими актами (гарантійного строку). Гарантія якості товару поширюється і на всі комплектуючі вироби, якщо інше не передбачено договором.

Стаття 676. Обчислення гарантійного строку

1. Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

2. Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем.

Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв'язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 688 цього Кодексу.

3.  Гарантійний строк на комплектуючий виріб дорівнює гарантійному строку на основний виріб і починає спливати одночасно з ним.

4.  У разі заміни товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору купівлі-продажу, гарантійний строк на нього починає спливати з моменту заміни.

Гарантійний строк означає гарантування продавцем протягом певного часу відповідності товарів певним вимогам, зазначеним у договорі купівлі-продажу або нормативних документах.

Відповідно до коментованої статті гарантійний строк починає спливати з моменту передання товарів покупцеві, якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу.

На сезонні товари (одяг, хутряні вироби тощо) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону, що встановлений Кабінетом Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 172 у додатку № 1. Для сезонних товарів гарантійні строки обчислюються з моменту настання сезону: з 1 квітня — весняно-літнього асортименту, з 1 жовтня — осінньо-зимового асортименту. Для взуття зимового асортименту — з 15 листопада до 15 березня, весняно-осіннього асортименту — з 15 березня до 15 листопада, літнього асортименту — з 15 травня до 15 вересня.

Якщо покупець позбавлений можливості використовувати товар, щодо якого договором встановлено гарантійний строк, за обставин, що залежать від продавця, гарантійний строк не спливає до усунення відповідних обставин продавцем. Якщо інше не передбачено договором, гарантійний строк подовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватись через виявлені в ньому недоліки, за умови вчасного повідомлення продавця про ці недоліки товару.

Гарантійний строк на комплектуючі вироби вважається рівним гарантійному строкові на основний виріб і починає спливати одночасно з гарантійним строком на основний вибір. Іншими словами, продавець повинен забезпечити нормальну роботу (застосування) товару, у тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого законодавством, а у разі його відсутності — договором (ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Гарантійний строк має зазначатися в паспорті на товар чи на етикетці або в будь-якому іншому документі, що додається до товару.

При заміні товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар, що відповідає умовам договору, гарантійний строк на нього починає спливати заново.

Іншими словами, при виконанні гарантійних ремонтів гарантійний строк збільшується на час перебування товару в ремонті. Вказаний час обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків. При обміні товару його гарантійний строк обчислюється заново від дня обміну товару.

Сторони можуть визначати гарантійні строки у договорі, якщо вони не передбачені нормативними документами, І навіть подовжувати вже встановлені гарантійні строки.

Стаття 677. Строк придатності товару

1. Законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).

2.  Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання.

3. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу цього строку.

Відповідно до статті, що коментується, строк придатності — це строк, встановлений законами або іншими нормативно-правовими актами, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням.

Для медикаментів, харчових продуктів, виробів побутової хімії, парфумерно-косметичних та інших товарів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна та навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до них при продажу, і який вважається гарантійним строком. Строк придатності обчислюється від дати виготовлення, яка також має бути вказана на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар придатний для використання.

Товар, на який встановлено строк придатності, продавець повинен передати покупцеві з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до закінчення строку придатності. Іншими словами, на продавця відповідно до цієї статті, покладається обов'язок передати покупцю товар у такий строк, щоб покупець мав можливість використати товар, доки він є придатним до використання.

Стаття 678. Правові наслідки передання товару неналежної якості

1. Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

2.  У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

3. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

4.  Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до договору купівлі-продажу продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору, тобто умовам, які погоджені сторонами. Але може статися так, що продавець порушить свій обов'язок щодо передачі товару, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У зв'язку з цим та з метою захисту прав покупця, законодавець передбачив у Цивільному кодексі України положення, у яких визначаються наслідки порушення умови договору купівлі-продажу щодо якості товару. Тобто дана стаття передбачає можливості пред'явлення покупцем вимог до продавця відносно недоліків товару, не обумовлених продавцем, незалежно від провини продавця у виникненні недоліків.

Законодавцем зазначені широкі можливості покупців-споживачів.

1) Так, стаття, що коментується, передбачає, що у випадку, якщо покупцю був переданий товар неналежної якості, він має право незалежно від можливості використання його за призначенням, вимагати від продавця пропорційного зменшення ціни. Тобто, якщо покупець отримав товар неналежної якості, але який все ж таки можна використовувати, він має право вимагати від продавця зменшення ціни товару пропорційно недолікам, які були виявлені.

2) Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право також вимагати від продавця безоплатного усунення недоліків товару у розумний строк, тобто у строк, реально необхідний для усунення недоліків товару. Іншими словами, покупець має право вимагати, щоб недоліки щодо якості товару були усунені самим продавцем. При виконанні продавцем цих вимог, покупець повинен сплатити (якщо оплата за товар не була здійснена раніше) вартість тільки самої речі, а витрати стосовно виправлення недоліків лягають на продавця.

3) Недоліки товару можуть бути усунені не тільки продавцем, але й і покупцем. Покупець має право прийняти товар неналежної якості, але при цьому вимагати від продавця відшкодувати витрати на усунення недоліків товару.

Як зазначається у даній статті, покупець має право сам обирати одну з кількох альтернативних вимог, у випадку передачі продавцем товару неналежної якості, і ніхто не має права змушувати його до іншого рішення. Отже, продавець може лише запропонувати пропорційно зменшити ціну, безплатно усунути недоліки товару або відшкодувати витрати на усунення недоліків товару, але погодитися з цією пропозицією чи ні — це право покупця.

У статті, що коментується, міститься положення, згідно з яким у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліками, які виявлялися неодноразово, чи з'являлися знову після їх усунення), покупець має право обрати за своїм вибором будь-який варіант поведінки, що приведений нижче.

1) Покупець має право у такому випадку відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

2) У разі істотного порушення вимог щодо якості товару, покупець може також вимагати замінити товар на якісні, а якщо це не можливо — повернути покупцю сплачені ним гроші.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Іншими словами, не тільки продавець (якщо він не є виробником товару) відповідає за якість товару, але й і виробник, адже він, як сторона в договорі купівлі-продажу, повною мірою відповідає за якість товару, що продається. При цьому право вибору, до кого звернути свої вимоги, належить покупцеві. Вони можуть бути адресовані або до продавця за місцем купівлі товару, або виробникові, або підприємству, що виконує їх функції за місцезнаходженням покупця. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, що виконують указані вимоги на підставі договору з виробником.

Продавець, виробник (підприємство, що виконує їх функції) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Стаття 679. Недоліки товару, за які відповідає продавець

1.  Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

2.  Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Стаття, що коментується, передбачає, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання його покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Тобто у даному випадку покупець повинен довести, що недоліки придбаного товару виникли до моменту передачі товару покупцю або з причин, які існували до цього моменту.

Вимоги покупця розглядаються після пред'явлення споживачем (покупцем) квитанції, товарного чи касового чека або іншого письмового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійні строки, — технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює. Під час продажу товару продавець зобов'язаний видати покупцю квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ, що засвідчує факт купівлі.

Вимоги стосовно товарів, виготовлених за межами України або придбаних у посередників, задовольняються за рахунок продавця.

Відповідно до даної статті, якщо продавцем надані гарантії якості щодо товару, він повинен відповідати за його недоліки.

Вимоги покупця не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що виконує його функції) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб або випадку непереборної сили.

Захист прав споживачів (покупців), передбачених законодавством, здійснюється судом.

При задоволенні вимог споживача (покупця) суд одночасно вирішує питання про відшкодування шкоди.

Покупець за своїм вибором має право подати позов до суду до продавця (виробника) про відшкодування збитків, що виникли внаслідок передачі товару неналежної якості. При цьому покупець звільняється від сплати державного мита за позовом, пов'язаним з порушенням прав (якщо рішенням суду позов задовольняється).

 

Стаття 680. Строки виявлення недоліків і пред'явлення вимоги у зв'язку з недоліками проданого товару

1.  Покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

2.  Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна — в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Якщо встановити день передання нерухомого майна неможливо або якщо покупець володів нерухомим майном до укладення договору, зазначені строки обчислюються від дня укладення договору.

Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці призначення.

3. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк меншої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками комплектуючого виробу, якщо ці недоліки були виявлені протягом гарантійного строку на основний виріб.

Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк більшої тривалості, ніж гарантійний строк на основний виріб, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, якщо недоліки у комплектуючому виробі виявлені протягом гарантійного строку на нього, незалежно від спливу гарантійного строку на основний виріб.

4.  Покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.

5.  Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

Стаття, що коментується, містить у собі положення, згідно з яким покупець має право пред'явити вимоги у зв'язку з недоліками товару, за умови, що недоліки виявлені в строки, що встановлені цією статтею, якщо Інше не встановлено договором або законом.

Законодавцем досить повно визначені строки виявлення недоліків та врегульовано порядок пред'явлення вимог у зв'язку з недоліками проданого товару. Так, якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк його придатності, вимоги у зв'язку з цього недоліками можуть бути пред'явлені покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років. Тобто у даному випадку законодавець зазначає, що такі недоліки повинні бути виявлені протягом розумного строку (який встановлюється у кожному випадку окремо у залежності від особливостей товару та характеру самих недоліків), при цьому встановлений певний час, впродовж якого можна пред'явити вимоги щодо недоліків товару продавцю — два роки.

При аналогічних умовах, але стосовно нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу, встановлюється інший строк — в межах трьох років від дня переданий товару покупцеві. Якщо законом або договором купівлі-продажу передбачений більший строк, то слід застосувати норму закону, що регулює дане питання, або відповідний пункт договору купівлі-продажу.

Стаття, що коментується, також передбачає випадок, коли встановити день передання нерухомого майна неможливо в силу певних обставин, або якщо покупець володів нерухомим майном до укладання договору купівлі-продажу. Тоді зазначені строки необхідно обчислювати від дня укладання договору. Тобто у даному випадку, навіть якщо покупець отримав від продавця нерухоме майно раніше, ніж було укладено договір купівлі-продажу, то строк для виявлення недоліків та строк для пред'явлення вимог з цього приводу, обчислюється все одно від дати укладання договору.

Якщо товар перевозився або був відправлений поштою, то в даному випадку строк для виявлення недоліків товару обчислюється від дня одержання товару в місці його призначення. Тобто, якщо продавець відправив товар поштою або якщо товар перевозився (засобами покупця чи продавця — у залежності від того, як зазначено у договорі купівлі-продажу), то тільки після отримання покупцем зазначеного товару у місці-його призначення, і починає обчислюватися строк для виявлення недоліків товару.

Якщо на товар, що є предметом договору купівлі-продажу, встановлено гарантійний строк, то покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. Покупець повинен пред'явити продавцю певні документи, що засвідчують факт купівлі (технічний паспорт, документ, що його замінює тощо). У свою чергу продавець повинен або усунути виявлені недоліки, або виконати інші передбачені законодавством дії за вибором покупця (усунути недоліки, замінити товар на інший товар належної якості або повернути сплачені за товар гроші).

При продажу комплектуючих виробів може бути встановлений гарантійний строк однаковий як на основний виріб, так і на комплектуючі засоби, але не завжди. У зв'язку з цим законодавцем передбачено, якщо на комплектуючі вироби встановлено гарантійний строк меншої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками комплектуючого виробу, якщо ці недоліки були виявлені протягом гарантійного строку на основний виріб.

При цьому, якщо на комплектуючі товари встановлений гарантійний строк більшої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред'являти вимогу у зв'язку з недоліками комплектуючого виробу впродовж гарантійного строку, навіть якщо гарантійний строк на основний виріб уже закінчився.

Стаття, що коментується, передбачає, що покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару. Товар, на який встановлено строк придатності, продавець повинен передати покупцю з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до закінчення строку придатності. У свою чергу покупець, при виявлені недоліків у товарі, який він набуває відповідно до договору купівлі-продажу, повинен пред'явити продавцю вимоги щодо недоліків товару у строк придатності зазначеного товару.

Якщо ж недоліки товару були виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, то продавець у такому випадку може нести відповідальність, передбачену законодавством. Але лише у тому випадку, коли покупець доведе, що недоліки виникли не під час користування (зберігання тощо) цим товаром покупцем чи третіми особами, а доведе, що такі недоліки виникли ще до передання йому товару або якщо ці недоліки є наслідком обставин, які існували до цього моменту.

 

Стаття 681. Позовна давність, що застосовується до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару

1. До вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), — від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

При порушенні прав, що виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору купівлі-продажу, покупець має право звернутися до судових органів з вимогою про захист своїх порушених прав.

Відповідно до статті, що коментується, строк позовної давності становить один рік. При цьому позовна давність щодо вимог у зв'язку із недоліками проданого товару обчислюється від дня виявлення недоліків у межах, що встановлені попередньою статтею, тобто в межах двох років (якщо на товар не встановлено гарантійний строк або строк придатності), а відносно нерухомого майна — в межах трьох років, якщо договором або законом не встановлено більший строк. Якщо ж на товари, що є предметом договору купівлі-продажу, встановлений гарантійний строк (строк придатності), то позовна давність обчислюється від дня їх виявлення у межах гарантійного строку (строку придатності). Встановлений у даній статті строк позовної давності розповсюджується на вимоги з приводу недоліків проданого товару, всіх учасників договору купівлі-продажу — як громадян, так і юридичних осіб.

Стаття 682. Комплектність товару

1. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.

2. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Під комплектністю розуміється така єдність складових частин виробу, яка забезпечує можливість використання його за прямим призначенням, а в спеціально передбачених випадках - також і можливість належного догляду за ним, його зберігання та ремонту. До комплекту можуть входити запасні частини і обладнання. Комплектність визначається стандартами, технічними умовами, прейскурантом, а при відсутності в них вказівок про це — договором купівлі-продажу. У останньому випадку комплектність повинна бути охарактеризована в договорі купівлі-продажу по суті шляхом перерахування необхідних складових частин продукції (товарів), приладів тощо.

Вказівка у договорі купівлі-продажу (шляхом посилання на стандарти, технічні умови чи шляхом її характеристики по суті) комплектності продукції (товарів) має істотне значення для визначення ціни продукції, яка повинна бути передана покупцю відповідно до умов договору купівлі-продажу. Все, що входить до комплекту, оплачується, при відсутності застереження про інше, встановленою на продукцію (товари) ціною останньої. Запасні частини, приладдя і т.д., що не входять до комплекту, оплачується окремо.

Новелою ЦК є положення, відповідно до якого, якщо договором купівлі-продажу не встановлена комплектність товару (продукції), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Стаття 683. Комплект товару

1. Якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту.

2.  Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Стаття, що коментується, передбачає, що продавець зобов'язаний передати покупцеві за договором купівлі-продажу певний набір товару у комплекті (комплект товару), якщо це встановлено договором купівлі-продажу. За таких обставин зобов'язання продавця є виконаним з моменту передання усього товару, включеного до комплекту.

Як витікає із змісту даної статті, передача всіх складових частин комплекту повинна проводитися одночасно, але це так може бути не завжди. По узгодженню між сторонами передача окремих частин товару може бути здійснена у певний строк, що зазначений у договорі купівлі-продажу. Зобов'язання продавця вважаються виконаними належним чином, якщо остання частина комплекту була передана покупцю у строк, встановлений договором купівлі-продажу. У іншому випадку, тобто якщо остання частина комплекту була передана покупцю після закінчення строку, який зазначений у договорі купівлі-продажу, то у даному випадку продавець несе відповідальність, передбачену цивільним законодавством.

 

Стаття 684. Правові наслідки передання некомплектного товару

1.  У разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2)  доукомплектування товару в розумний строк.

2. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;

2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.

3. Наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються також у разі порушення продавцем обов'язку передати покупцеві комплект товару (стаття 683 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до договору купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору про комплектність. Але існують випадки, коли продавець порушить свій обов'язок щодо передачі товару, що відповідає умові договору про комплектність. У зв'язку з цим та з метою захисту прав покупця, законодавець передбачив у окремій статті наслідки, що можуть виникнути при невиконанні або неналежному виконанні продавцем умов щодо комплектності товару відповідно до умов договору купівлі-продажу.

1) Так, у разі передання некомплектного товару покупець має право за своїм вибором вимагати від продавця пропорційного зменшення ціни товару. Тобто якщо використання товару можливо без окремих частин комплекту, або якщо у покупця вже є частина комплекту товару, або є можливість його придбання іншим способом, і при цьому ці обставини задовольняють потреби покупця, він має право вимагати від продавця пропорційного зменшення ціни товару.

2) Покупець, якому був переданий недоукомплектований товар, має право також вимагати від продавця доукомплектування товару у розумний строк, тобто у строк, реально необхідний для передачі частин комплекту, що не були своєчасно передані продавцем товару.

Слід зазначити, що покупець має право обрати за своїм вибором будь-який варіант поведінки, передбачений цивільним законодавством, і ніхто не має права змушувати його до іншого рішення.

Стаття, що коментується, передбачає випадки, коли продавець у розумний строк не доукомплектував товар. При цьому покупець може пред'являти альтернативні вимоги, приведені нижче.

1) Якщо у розумний строк продавець не доукомплектував товар, покупець має право вимагати від продавця заміни некомплектного товару на комплектний.

2) Покупець має право також відмовитися від договору купівлі-продажу. При цьому, якщо покупцем вже була здійснена оплата товару, він вправі вимагати повернення продавцем сплаченої грошової суми.

Наслідки передання некомплектних товарів, передбачених у ст. 684 ЦК, застосовуються також і у разі порушення продавцем обов'язку передати покупцеві комплект товару, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу і не випливає із суті зобов'язання.

 

Стаття 685. Тара та упаковка за договором купівлі-продажу

1. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання.

Обов'язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування.

2. Товар повинен бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності — способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки.

3.  Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог стандартів, технічних умов або договору купівлі-продажу продавець (виробник) повинен маркувати продукцію, яку він реалізовує. Крім того, на упаковці або безпосередньо на самій продукції слід проставляти знаки для товарів, що зареєстровані у спеціальному порядку. Щоб забезпечити схоронність продукції (товарів) при зберіганні та перевезенні, її треба передавати покупцю відповідно до умов договору купівлі-продажу у належній тарі чи упаковці.

Вимоги щодо якості тари й упаковки визначаються стандартами, технічними умовами або договором купівлі-продажу. Тара, пакувальні і в'язальні матеріали багаторазового використання, засоби пакетування, спеціалізовані контейнери підлягають поверненню продавцю (виробнику). Крім розглянутих умов, у договорі купівлі-продажу можуть обумовлюватися порядок передання продукції (товарів) покупцеві, порядок розрахунків та інші умови.

Стаття, що коментується, передбачає, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) упаковці. Але на продавця такий обов'язок не покладається, якщо договором встановлені інші умови (по узгодженню між сторонами договору) або це інше випливає із суті зобов'язання. Разом з тим, обов'язок передання товару продавцем покупцю у тарі та (або) упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують тари та (або) упакування.

Товар має бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом. Але якщо такий спосіб відсутній, то у такому випадку товар повинен бути переданий покупцю способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування. При цьому договором купівлі-продажу можуть бути встановлені інші вимоги щодо тари та (або) упаковки товару, що є предметом договору.

Стаття, що коментується, також передбачає, що при виконанні своїх зобов'язань, що випливають з договору купівлі-продажу, продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати товар у тарі та (або) упаковці, які відповідають вимогам, що встановлені актами цивільного законодавства. Іншими словами, ЦК регулює найбільш загальні і принципові питання правовідносин сторін у договорі купівлі-продажу. А щодо регулювання питань кількості, якості, асортименту, тари і упаковки, то у даному випадку слід керуватися актами цивільного законодавства, нормативно-правовими актами з питань стандартизації, що відтворюють специфіку відносин щодо цих питань.

 

Стаття 686. Правові наслідки передання товару з порушенням вимоги про тару та (або) упаковку

1. Якщо продавець передав покупцеві товар без тари та (або) упаковки чи в неналежних тарі та (або) упаковці, покупець має право вимагати від продавця передання товару у належних тарі та (або) упаковці або заміни неналежних тари та (або) упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов'язання чи характеру товару, або пред'явити до нього інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості (Стаття 678 цього Кодексу).

Відповідно до договору купівлі-продажу продавець повинен передати покупцеві товар (продукцію) у тарі та (або) упаковці, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Але може статися так, що продавець передає покупцеві товар без тари та (або) упаковки чи в неналежній тарі та (або) упаковці. Для регулювання цього питання законодавцем передбачені наслідки передання товару з порушенням вимог про тару та (або) упаковку.

Так, стаття, що коментується, передбачає, що у випадку, якщо продавець передає покупцеві товар без тари та (або) упаковки чи в неналежній тарі та (або) упаковці, то покупець має право вимагати від продавця передання товару у належній тарі та (або) упаковці або заміни неналежної тари та (або) упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов'язання або характеру товару (продукції). При цьому покупець може пред'являти до продавця у даному випадку не тільки передачі товару у належній тарі та (або) упаковці та їх заміни, але й також має право вимагати інші вимоги, що передбачені ЦК.

Іншими словами, при передачі продавцем покупцеві товару без тари та (або) упаковки чи в неналежній тарі та (або) упаковці, то покупець має право пред'являти до продавця альтернативні вимоги за своїм власним вибором. Так, покупець має право у даному випадку вимагати від продавця пропорційного зменшення ціни та безоплатного усунення недоліків товару у розумний строк. Крім того, покупець має право вимагати від продавця відшкодування витрат на усунення недоліків товару (стосовно тари та упаковки), якщо він сам погодиться їх виправити.

Якщо продавець не може передати покупцеві відповідно до умов договору купівлі-продажу товар у належній тарі та (або) упаковці, то покупець має право відмовитися від укладеного договору купівлі-продажу і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Вимоги про усунення недоліків товару (тобто передача товару без тари та упаковки, або якщо така передача була здійснена у неналежній тарі та упаковці) можуть бути пред'явлені покупцем не тільки до продавця товару, але й також до виготовлювача товару, якщо продавець не є виготовлювачем цього товару.

 

Стаття 687. Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу

1.  Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

2.  Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

3. Обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів з питань стандартизації. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки.

4.  Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем І покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.

Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, якості, асортименту, комплектності, тари та (або) упаковки товарів та інших умов здійснюється у випадках та у порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Якщо нормативно-правовими актами із питань стандартизації встановлені вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товарів, то порядок перевірки, визначений договором купівлі-продажу, має відповідати цим вимогам.

Стаття, що коментується, передбачає випадки, коли порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений договором або актами цивільного законодавства. За таких обставинах перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товарів та інших умов здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або умов, що звичайно застосовуються в таких випадках.

Відповідно до даної статті обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений не тільки на покупця, але й на продавця. У останньому випадку продавець товарів зобов'язаний вчинити всі необхідні дії, що забезпечують прийняття товарів, поставлених відповідно до умов договору купівлі-продажу. При передачі продавцем товарів, що є предметом договору купівлі-продажу, необхідно оглянути у строк, визначений договором купівлі-продажу, законом, іншими нормативно-правовими актами з питань стандартизації або звичаями ділового обороту. При виявленні невідповідності товарів, що передаються, умовам договору купівлі-продажу, продавець повинен повідомити про це покупця і негайно виправити зазначені недоліки.

Якщо обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробування, аналіз, огляд тощо) покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, закону, іншим нормативно-правовим актам з питань стандартизації або звичаям ділового обороту, то покупець має право вимагати від продавця надання йому доказів проведення такої перевірки. При цьому продавець зобов'язаний надати покупцю таку інформацію.

Перевірка додержання вимог щодо предмету договору як продавцем, так і покупцем, повинна здійснюватися на одних і тих же умовах. Тобто законодавством застосовується у даному випадку принцип рівності, немає ніяких переваг ні до однієї з сторін договору купівлі-продажу.

 

Стаття 688. Повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу

1. Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, — в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

2.  Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.

Продавець зобов'язаний відповідно до умов договору купівлі-продажу передати покупцеві товар, що є предметом договору (тобто у строк, належної якості, у відповідній кількості, асортименту, тарі або упаковці тощо). Але можливі випадки, коли продавець відхилюється від умов договору купівлі-продажу (не виконує або не належно виконує зазначені у договорі обов'язки).

Відповідно до статті, що коментується, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства. При цьому, якщо такий строк не встановлений договором або актами цивільного законодавства, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу у розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товарів.

Стаття, що коментується, передбачає випадки можливої поведінки продавця у разі невиконання покупцем свого обов'язку, тобто неповідомлення продавця про порушення умов договору у певний строк. У такому випадку продавець має право у повному обсязі або частково відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця. Але тільки при умові, якщо доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити його (продавця) про порушення умов договору спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, непропорційні його можливим витратам у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору. Іншими словами, для того, щоб звільнитися (повністю або частково) від виконання вимог покупця, який несвоєчасно повідомив продавця про порушення умов договору купівлі-продажу, продавцю необхідно довести, що це спричинило або неможливість задоволення його вимог (в силу певних обставин), або це спричинить для продавця додаткові витрати. В інших випадках вимоги покупця (навіть при несвоєчасному повідомленні) підлягають задоволенню. Слід зазначити, що продавець не звільняється від обов'язку задовольнити вимоги покупця навіть при несвоєчасному повідомленні покупцем продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки. Але стаття, що коментується, передбачає наявність обов'язкової умови — тільки якщо продавець знав або міг знати про те, що передані покупцеві товари не відповідають умовам договору купівлі-продажу. У такому випадку він не має права посилатися на те, що покупець не повідомив його про порушення умов договору у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства.

Стаття 689. Обов'язок покупця прийняти товар

1. Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

2.  Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК одним з обов'язків покупця є прийняття майна (товару), що є предметом договору купівлі-продажу, від продавця. Винятком з цього правила є випадки, коли продавець не виконує або неналежне виконує умови договору купівлі-продажу (з порушенням строку передачі товару; невиконання умов щодо якості, кількості, асортименту, комплектності, тари або упаковки товару тощо). При невиконанні або неналежному виконанні умов договору купівлі-продажу покупець, згідно з діючим законодавством, має право вимагати від продавця або заміни товару, що передається, на товар, що обумовлений у договорі, або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Стаття, що коментується, передбачає, що покупець зобов'язаний вчинити всі необхідні дії, що забезпечують прийняття товарів, що передані відповідно до умов договору купівлі-продажу. Прийнятий покупцем товар слід належним чином оглянути у строк, визначений договором купівлі-продажу, законом, іншими нормативно-правовими актами або звичаями ділового обороту. Покупець має у цей самий строк перевірити кількість, асортимент, якість, комплектність, тару й (або) упаковку товару та додержання продавцем інших умов договору в порядку, що встановлений договором, законом, іншими нормативно-правовими актами або звичаями ділового обороту. Якщо при перевірці товарів, що передаються продавцем згідно з договором купівлі-продажу, була виявлена невідповідність щодо предмета договору, покупець повинен негайно повідомити про це продавця у письмовій формі.

Існують випадки, коли продавець передає обумовлений договором купівлі-продажу товар транспортній організації для подальшої передачі його (товару) покупцю (наприклад, якщо сторони домовились між собою, що саме продавець повинен передати покупцю товар). У такому випадку у разі одержання покупцем товарів від транспортної організації, покупець (одержувач) зобов'язаний перевірити відповідність товарів відомостям, зазначеним у транспортних і супровідних документах, а також прийняти ці товари від транспортної організації з додержанням правил, передбачених законом, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Стаття 690. Зберігання товару, не прийнятого покупцем

1.  Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

2. Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк.

Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.

3. Витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві.

4. Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Право власності виникає у покупця з моменту передачі товару, за винятком випадків, зазначених у законі або передбачених договором. Якщо момент переходу права власності не співпадає з моментом передачі товару в силу закону або умов договору купівлі-продажу, що передбачають обов'язок продавців зберігати продану річ певний час, продавець несе відповідальність за незбереження проданого товару. При цьому витрати продавця, пов'язані із зберіганням проданого товару (охорона приміщення, заходи щодо запобігання псуванню товарів тощо), відшкодовуються покупцем, якщо вони є необхідними і передбачені договором.

Основним обов'язком покупця є прийняти товар та оплатити за нього певну ціну у відповідності до умов договору купівлі-продажу. Але існують випадки, коли покупець не виконує свої обов'язки повністю або частково (наприклад, коли він відмовився прийняти від продавця товар). Покупець має право відмовитися від прийняття товару як при наявності поважних причин, що обумовлені невиконанням або не належним виконанням продавцем умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору (наприклад, порушені умови щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та упаковки тощо), так і без наявності поважних причин.

У зв'язку з цим стаття, що коментується, передбачає ряд положень, що регулюють питання щодо зберігання товару, який не прийнятий покупцем. Так, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити його схоронність, негайно повідомивши про це продавця. Тобто у даному випадку передбачається, що обов'язок щодо зберігання товару, що є предметом договору купівлі-продажу, може бути покладений і на покупця товару. На нього покладається відповідно до даної статті ще один обов'язок — у разі відмови від прийняття товару негайно повідомити про це продавця. Подальше регулювання відносин між сторонами договору купівлі-продажу проводиться у відповідності з ЦК.

Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним у розумний строк. У даному випадку слід розуміти ситуацію, коли між сторонами договору купівлі-продажу не виникає спору з цього приводу. Але існують випадки, коли продавець не буде згоден з рішенням покупця відмовитися від товару, який вже готовий до передачі його (товару) покупцю. Покупець може відмовитися прийняти товар як з поважних причин, так і без їх наявності. При цьому, якщо продавець порушив умови договору купівлі-продажу відносно предмета договору (щодо кількості, якості, асортименту, тари та упаковки товару тощо), то у такому разі продавець повинен безспірно забрати (вивезти) товар або розпорядитися ним у розумний строк. Іншими словами, продавець за таких обставин повинен забрати товар або розпорядитися ним (тобто визначити його долю) у розумний строк. Термін «розумний строк» строк законодавцем конкретно не визначений, він визначається у кожному випадку окремо у залежності від умов договору купівлі-продажу, тобто строк, необхідний для того, щоб забрати (вивезти) товар. Якщо одна із сторін договору купівлі-продажу не погоджується виконати дії, передбачені у даній статті, або не дійдуть згоди з цих питань, спір повинно бути вирішено у судовому порядку відповідно до діючого законодавства та положень договору купівлі-продажу.

Стаття, що коментується, передбачає положення, згідно з яким покупець має право виконувати певні дії щодо предмета договору купівлі-продажу -- реалізувати товар або повернути його продавцеві, якщо продавець не розпорядиться товаром у розумний строк.

У випадку, коли покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він повинен негайно повідомити про це продавця, при цьому він зобов'язаний забезпечити його схоронність. Витрати покупця, пов'язані із зберіганням товару (охорона приміщення, заходи щодо запобігання псуванню товарів тощо), його реалізацією або поверненням продавцеві (наприклад, витрати, пов'язані з доставкою товару), підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві з урахуванням сум, що належать покупцю.

У випадку, коли покупець без поважних причин зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар, як це було передбачено договором купівлі-продажу, або має право відмовитися від договору. Іншими словами, продавець має право ставити такі вимоги до покупця, коли товар вже переданий покупцю (але він відмовляється його прийняти), і коли товар ще не переданий (тобто коли покупець зволікає з прийняттям товару). Якщо сторони договору купівлі-продажу не дійдуть згоди щодо прийняття товару та оплати за нього, спір вирішується в судовому порядку відповідно до діючого законодавства та умов договору купівлі-продажу.

Стаття 691. Ціна товару

1. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, — за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

2. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

3.  Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, — на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Ціна у договорі купівлі-продажу — це певна грошова сума, що сплачується покупцем продавцеві за придбане майно. Ціна є істотною умовою, яка визначається договором купівлі-продажу, тобто вона має бути обов'язково визначена в договорі шляхом досягнення сторонами щодо цього обопільної згоди.

Згідно з договором купівлі-продажу покупець повинен прийняти майно (товар)і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття, що коментується, передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, що встановлена договором купівлі-продажу, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Крім того зазначається, що покупець зобов'язаний також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 р. в народному господарстві застосовуються ціни і тарифи, державні фіксовані і регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів та послуг, за винятком тих, за якими здійснюється державне регулювання цін і тарифів. У залежності від організаційно-правової форми торгівлі ціни на товари можуть бути оптовими і роздрібними. Застосовуються також закупівельні ціни у випадку придбання продукції на підставі державного замовлення.

Деякі спеціальні вимоги щодо ціни можуть пред'являтися до окремих різновидів договору купівлі-продажу.

Відповідно до чинного законодавства сторони в договорі купівлі-продажу, які займаються підприємницькою діяльністю, мають право вільно визначати ціну предмета угоди, а в передбачених законом випадках повинні керуватися державними фіксованими або регульованими цінами. Абсолютно вільно визначають ціну громадяни, які укладають разові угоди купівлі-продажу, зокрема на речових ринках.

Особливий порядок визначення цін передбачений для зовнішньоекономічних угод. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності при здійсненні експертно-імпортних операцій (у тому числі купівлі-продажу) повинні враховувати так звані індикативні ціни, які встановлюються з метою збільшити надходження валютних коштів, зменшити валютні витрати на закупівлю товарів за імпортом, запобігти демпінгу.

Указом Президента України від 10 лютого 1996 р. затверджено Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відповідно до якого індикативні ціни визначені як ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з врахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених відповідно до законодавства України.

Коментована стаття містить положення, відповідно до якого ціна товару визначається за вагою нетто, якщо ціна встановлена залежно від ваги товару, але при умові, що інше не встановлено законом або договором купівлі-продажу.

Існують випадки, коли договором встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), і при цьому не визначено способу її перегляду. У такому випадку ціна визначається, виходячи із співвідношення цих показників на момент укладання договору і на момент передання товару.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцю товар у певний строк, що обумовлений договором. Але існують випадки, коли продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару покупцю. У такому випадку ціна визначається, виходячи із співвідношення цих показників на момент укладання договору і на день передання товару, що встановлений у договорі. Якщо такий строк не встановлений у договорі, то у такому разі слід застосовувати положення ст. 530 ЦК України.

Стаття 692. Оплата товару

1.  Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

2. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

3. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

4. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

5.  Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

З укладанням договору купівлі-продажу у кожної із сторін виникають як права, так і обов'язки. Відповідно до умов договору купівлі-продажу найважливішими обов'язками покупця є прийняти від продавця придбане майно (товар) і сплатити за нього обумовлену договором ціну. Додаткові обов'язки можуть встановлюватися на покупця або продавця договором купівлі-продажу, а також законодавчими актами.

Після того, як покупець прийняв товар (майно) від продавця або прийняв товаророзпорядчі документи на нього, він зобов'язаний оплатити товар відповідно до умов договору купівлі-продажу. Але якщо інший строк оплати товару встановлений договором купівлі-продажу або актами цивільного законодавства, то покупець повинен виконати свої обов'язки у відповідний строк.

Коментована стаття передбачає, що покупець повинен сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Така оплата може бути проведена як одноразово (виплата всієї суми зразу), так і протягом певного часу (оплата в розстрочку), при цьому сторони договору купівлі-продажу (продавець і покупець) повинні дійти згоди щодо порядку оплати за переданий продавцем товар.

Продаж товарів у кредит регулюють ст. 694, 695 ЦК України, а також Правилами торгівлі у розстрочку, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р. Ці правила встановлюють порядок продажу резидентами і нерезидентами (далі — суб'єктами господарювання) непродовольчих товарів фізичним особам, в тому числі громадянам -суб'єктам підприємницької діяльності без створення юридичної особи, у розстрочку, тобто на умовах розстрочки кінцевого розрахунку, не певний строк і під процент.

У випадку, коли покупець прострочив з оплатою товару, продавець має право вимагати від нього оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами. Тобто у даному випадку, якщо покупець порушив свій обов'язок щодо своєчасної оплати за товар, то він крім цієї суми повинен сплатити ще й проценти за користування чужими коштами.

Стаття, що коментується, передбачає випадок, коли покупець відмовився прийняти та оплатити товар. Така відмова може бути обумовлена як поважними причинами, так і без їх наявності. Як правило, передача товару покупцю ще не відбулась, а тільки планується у майбутньому. Але існують випадки, коли така передача вже відбулася, але покупець не приймає товар в силу певних обставин. У такому разі продавець має право за своїм вибором вимагати від покупця оплати товару або відмовитися від договору. Тобто саме продавець вирішує, як діяти у такій ситуації — вимагати оплати за товар, що є предметом договору купівлі-продажу, або відмовитися від договору.

Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві, крім неоплачених, також і інші товари, він має право зупинити передачу цих товарів до повної оплати всіх раніше переданих товарів. Але при умові, що інше не встановлено договором купівлі-продажу або актами цивільного законодавства. Іншими словами, у разі невиконання або неналежного виконання покупцем свого обов'язку щодо оплати за товар, що є предметом договору, продавець має право зупинити передачу інших товарів, що підлягають передачі відповідно до умов договору купівлі-продажу, до тих пір, поки покупець не оплатить за товар обумовлену договором ціну. І тому непередача продавцем товарів у такому випадку не буде розглядатися як порушення умов договору купівлі-продажу.

Стаття 693. Попередня оплата товару

1. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, — у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

3. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як правило, покупець проводить оплату після передачі продавцем товару, що зазначений у договорі купівлі-продажу. Але договором може бути встановлено інше, наприклад, що оплата за товар буде проведена повністю або частково і до передачі продавцем товару покупцю (попередня оплата).

Коментована стаття містить у собі низку положень, що регулюють питання щодо попередньої оплати товару покупцем. Так, якщо договором встановлений обов'язок покупця повністю або частково оплатити товар до його передання продавцем (тобто попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату у строк, встановлений договором купівлі-продажу. У тому випадку, коли строк попередньої оплати за товар не встановлений договором купівлі-продажу, то у такому випадку слід застосовувати положення ст. 532 ЦК України.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу покупець повинен виконати свої обов'язки у повному обсязі, тобто не тільки оплатити товар до його передачі продавцем (при умові, що це зазначено у договорі купівлі-продажу), але й зробити це у визначений договором купівлі-продажу або цивільним законодавством строк. Якщо покупець порушує свої зобов'язання щодо попередньої оплати за товар, обумовлений договором купівлі-продажу, то у такому випадку слід застосовувати положення, передбачені ст. 530 цього Кодексу.

Стаття, що коментується, передбачає також положення, коли продавець одержав суму попередньої оплати, а при цьому не передав товар покупцю відповідно до умов договору купівлі-продажу у встановлений строк. У такому випадку покупець має право вимагати від продавця передання оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати. Тобто у покупця виникає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог — або передати обумовлені договором купівлі-продажу товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти від дня, коли товар мав бути переданий до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Це регулюється ст. 536 ЦК.

Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Стаття 694. Продаж товару в кредит

1.  Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

2. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

3.  У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу.

4. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

5. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

6.  З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Відповідно до статті, що коментується, договором купівлі-продажу може бути встановлений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Продаж товарів у кредит регулюють Правила торгівлі у розстрочку, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р.

Ці правила встановлюють порядок продажу резидентами і нерезидентами (далі — суб'єкти господарювання) непродовольчих товарів фізичним особам, в тому числі громадянам — суб'єктам підприємницької діяльності без створення юридичної особи, у розстрочку, тобто на умовах розстрочки кінцевого розрахунку, на певний строк і під процент.

Продаж товарів у кредит може здійснюватися: суб'єктами господарювання, заснованими на державній власності або на власності відповідної територіальної громади; суб'єктами господарювання системи споживчої кооперації; суб'єктами господарювання інших форм власності відповідно до їх установчих документів.

Продаж товарів у розстрочку здійснюється фізичним особам, які мають постійний прибуток і постійно проживають в населеному пункті, де знаходиться суб'єкт господарювання.

Продаж товарів у розстрочку здійснюється на підставі договору купівлі-продажу в розстрочку, який укладається між суб'єктом господарювання і фізичною особою (покупцем), відповідно до якого суб'єкт господарювання зобов'язується передати обумовлений договором товар, а покупець — провести розрахунки за товар в строки і в розмірах, передбачених цим договором. Договором визначаються умови, на яких здійснюється продаж товарів у розстрочку.

Продаж товарів у кредит (розстрочку) і внесення чергових платежів проводяться за цінами, що діють на день продажу. Подальша зміна цін на товари, продані у розстрочку, не тягне перерахунку, якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу або законодавством. Розрахунки за продані в розстрочку товари проводяться у строки, визначені договором купівлі-продажу.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцю товар, що проданий у кредит. Якщо продавець такий обов'язок не виконує, то у такому випадку слід застосовувати положення ст. 667 ЦК.

Коментована стаття також передбачає випадок, коли покупець прострочив оплату проданого в кредит товару, тобто не виконав свій обов'язок щодо оплати товару у визначений договором купівлі-продажу строк. У такому випадку продавець має право вимагати від покупця повернути товар, який він не оплатив.

При продажу товарів у кредит (розстрочку) з покупця на користь продавця можуть стягуватися відсотки, якщо покупець прострочив оплату товару. Проценти нараховуються відповідно до ст. 536 ЦК від дня, коли товари мали бути оплачені, до дня фактичної оплати товарів покупцем.

Договором також може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товарів продавцем. Розмір процентів встановлює суб'єкт господарювання (продавець), але не вище діючих на момент продажу товарів річних ставок за фінансові кредити банку, що обслуговує суб'єкт господарювання, який здійснює продаж у розстрочку.

Стаття, що коментується, містить у собі положення, відповідно до якого з моменту передання товару, проданого у кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар. Іншими словами, застава на товар, що є предметом договору купівлі-продажу, є способом забезпечення виконання покупцем свого обов'язку щодо сплати визначеної договором ціни за товар, проданого у кредит.

Стаття 695. Особливості оплати товару з розстроченням платежу

1.  Договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

2. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

3. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

Договором може бути встановлений продаж товару у кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Згідно з даною статтею договором про продаж товару у кредит може бути передбачена оплата товару з розстроченням платежу, тобто на умовах розстрочки кінцевого розрахунку, на певний строк. Продаж товарів у розстрочку може здійснюватися суб'єктами господарювання різних форм власності відповідно до їх установчих документів. Продаж товарів у розстрочку здійснюється фізичним особам, які мають постійний прибуток і постійно проживають в населеному пункті, де знаходиться суб'єкт господарювання. У випадку, коли фізична особа постійно працює або вчиться за межами населеного пункту, де постійно проживає, вона може набувати товари у розстрочку за місцем роботи (навчання), але за згодою суб'єкта господарювання. Продаж товарів у розстрочку здійснюється на підставі договору купівлі-продажу в розстрочку, який укладається між суб'єктом господарювання і покупцем, відповідно до якого суб'єкт господарювання зобов'язується передати обумовлений товар, а покупець — провести розрахунки за товар в строки і в розмірах, передбачених цим договором.

Із всієї сукупності умов, що зазначаються у договорі, законодавець виділяє ті з них, які називають суттєвими. Іншими словами, це умови, які визнані такими по закону або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Відповідно до коментованої статті істотними умовами договору про продаж товарів у кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Доки сторони дійдуть згоди щодо цих суттєвих умов, договір вважається неукладеним.

Відповідно до умов договору покупець зобов'язаний здійснювати оплату за товар, у розмірах, у порядку І у визначений угодою сторін строк. Але може статися так, що покупець повністю або частково не виконує передбачені договором обов'язки щодо оплати товару з розстроченням. Так, якщо покупець не здійснює у встановлений договором строк чергового платежу за продані з розстроченням і передані йому товари (при цьому проданий товар вже знаходиться у покупця), продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються правила, встановлені для продажу товарів у кредит. Продаж товарів у розстрочку і внесення чергових платежів проводяться за цінами, що діють на день продажу. Подальша зміна цін на товари, продані у розстрочку, не тягне перерахунку. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Стаття 696. Страхування товару

1. Договором може бути встановлений обов'язок продавця або покупця страхувати товар.

2.  Якщо сторона, яка зобов'язана страхувати товар, не застрахувала його, друга сторона має право застрахувати товар і вимагати відшкодування витрат на страхування або відмовитися від договору.

Стаття, що коментується, містить у собі положення, відповідно до якого договором може бути встановлений обов'язок продавця або покупця страхувати товар. Це не є обов'язковою умовою для даного договору, але для включення такого пункту до договору необхідна згода обох сторін — і покупця, і продавця.

У Законі України «Про страхування» страхування визначене як вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються сплатою ними страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Для страхування майна, що є предметом договору купівлі-продажу, застосовується добровільна форма страхування. Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови визначаються при укладанні договору страхування.

Для укладання договору страхування страхувальник (продавець або покупець) подає страховику письмову заяву за встановленою страховиком формою або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником (покупцем або продавцем — за їх взаємною угодою) першого страхового платежу, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Сторона, яка зобов'язана страхувати товар (продавець або покупець — відповідно до умов договору) зобов'язана застрахувати товар згідно з чинним законодавством. Але існують випадки, коли сторона, яка зобов'язана страхувати товар, не виконала свій обов'язок. У такому випадку інша сторона має право застрахувати товар. При цьому друга сторона має право вимагати від сторони, яка не застрахувала товар, як це було зазначено у договорі, відшкодування витрат на страхування або відмовитися від договору.

 

Стаття 697. Збереження права власності за продавцем

1.  Договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

2. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

За загальним правилом право власності виникає у покупця з моменту передачі товару продавцем, за винятком випадків, зазначених у законі або передбачених договором купівлі-продажу. Якщо момент переходу права власності не співпадає з моментом передачі речі в силу закону або умов договору купівлі-продажу, що передбачають обов'язок продавця зберігати продану річ певний час, продавець несе відповідальність за незбереження проданої речі. У іншому випадку такий обов'язок може бути покладений на покупця.

Стаття, що коментується, передбачає, що право власності на переданий покупцеві товар може зберігатися за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. Іншими словами договором може бути встановлено (але не обов'язково — тільки якщо це визначено договором купівлі-продажу), що за продавцем зберігається право власності на товар до тих пір, доки покупець не оплатить товар, навіть якщо товар вже був переданий покупцю. За загальним правилом у такому випадку покупець не має права розпоряджатися товаром, що є предметом договору купівлі-продажу. Але це можливо, якщо інше буде встановлено договором купівлі-продажу, законодавством або не випливає із призначення та властивостей товару.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу покупець зобов'язаний сплатити продавцю за товар визначену договором ціну у певний строк, що визначається по узгодженню сторін. Але покупцем іноді може бути порушений обов'язок щодо оплати за товар, який був вже йому переданий продавцем. У такому випадку продавець має право вимагати від покупця повернення товару, який був переданий йому відповідно до умов договору купівлі-продажу.

Стаття, що коментується, також передбачає ще один випадок, коли за продавцем зберігається право власності на товар, який був переданий покупцю. Так, продавець має право вимагати від покупця повернення товару, який вже був переданий покупцю, якщо обставини, за яких право власності на товар мало перейти до покупця, так і не наступили. Наприклад, якщо покупець прийняв товар від продавця та зобов'язався оплатити його, після настання певних обставин (прийняття заповіту, реалізації інших товарів для отримання коштів для оплати продавцю, тощо), а ці обставини так і не наступили, продавець має право вимагати від покупця повернення йому переданого товару відповідно до договору купівлі-продажу.