§ 3. Тлумачення Конституції України

Термін «тлумачення» (інтерпретація) багатозначний. Поняття «ін­терпретація» походить від латинського Interpretatio — роз’яснення. У гуманітарних науках тлумачення розуміють як спосіб пізнання різних об’єктів людської культури або розуміння писемних джерел. Саме в останньому аспекті застосовується цей термін, коли йдеться про тлума­чення права. Але сам термін «тлумачення права» можна розуміти і як процес мислення, спрямований на з’ясування змісту норм права, і як результат цього процесу мислення, котрий виражається в сукупності суджень, у яких відображається зміст норм, що є об’єктом тлумачення. Тлумачення правових норм може бути офіційним і неофіційним, роз­ширеним і обмеженим, автентичним, доктринальним, комплексним, нормативним, казуальним, судовим, адміністративним тощо.

Офіційне тлумачення здійснюється уповноваженим державним ор­ганом, формулюється в спеціальному акті і формально є обов’язковим для відповідного кола виконавців роз’ясненої норми. Поняття «офіційне тлумачення Конституції і законів» відбито в конституційному законо­давстві України. Проблема офіційного тлумачення стає однією з най­більш актуальних і складних конституційно-правових проблем сього­дення, оскільки йдеться про ефективність реалізації Конституції й за­конів, які визначають напрями розвитку правової системи держави.

У процесі тлумачення зміст правових норм розкривається через знання мови, якою вони сформульовані, знання про системні зв’язки цих норм, їх походження і функціонування. Їм відповідають способи тлумачення: граматичний, системний, телеологічний (цільовий), ло­гічний, історико-політичний. Тлумачення, як будь-який процес мис­лення, відбувається за законами і правилами логіки, тобто кожне по­ложення, що інтерпретується, має бути обґрунтованим, доведеним.

Тлумачення Конституції та законів України — особливий вид пра­вової діяльності Конституційного Суду України, інших органів дер­жавної влади, суб’єктів права, спрямованих на з’ясування і роз’яснення правових норм із метою охорони і забезпечення стабільності консти­туційного ладу, гарантування прав людини і громадянина, усіх форм реалізації права, вирішення правових колізій.

Офіційне тлумачення Конституції та законів України, відповідно до ст. 150 Основного Закону, дає тільки Конституційний Суд України. Таке тлумачення має офіційний характер і може виходити виключно від компетентного державного органу. Офіційне тлумачення Консти­туції України органом конституційної юрисдикції — це діяльність Конституційного Суду в межах законодавчо встановлених процедур з допомогою апробованих наукою і практикою прийомів і способів по подоланню неоднозначного розуміння конституційних норм. Необхід­ність тлумачення норм Конституції України пов’язана із потребою забезпечення їх реалізації.

Одним із головних способів тлумачення Конституції України є граматичний. У літературі його ще називають філологічним, мовним. Він базується на знанні мови, якою сформульовані юридичні норми, на використанні правил синтаксису, морфології. Інтерпретатор (у на­шому випадку Конституційний Суд України) при граматичному тлу­маченні аналізує одночасно як лексику і синтаксичну побудову речень, так і зміст тексту конституційної норми, норми поточного закону. Па­ралельно вивчаються юридично-технічні засоби вираження волі за­конодавця в нормі, що тлумачиться. Спеціальні юридичні знання і навич­ки, високий рівень правосвідомості — необхідні умови ефективності діяльності щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України. Це є одним із чинників стосовно високих вимог до претендентів на пост судді Конституційного Суду.

Юридичною наукою напрацьовано низку правил граматичного тлумачення, які органи конституційної юрисдикції повинні застосову­вати. По-перше, словам і виразам необхідно надавати того значення, яке вони мають у сучасній літературній мові. Надання словам іншого значення, що різниться від загальновживаного, повинно бути обґрун­тованим, доведеним за допомогою інших способів тлумачення або випливати з легальних дефініцій. По-друге, якщо законодавець за допомогою легальної дефініції (визначення, поданого в законі) або в інший спосіб визначив термін, то саме в цьому, а не в іншому значенні його слід застосовувати. По-третє, значення терміна, встановленого законо­давством для певної галузі права, недопустимо поширювати на інші галузі без достатніх підстав. Щоправда, ця вимога не повною мірою стосується конституційної термінології, оскільки конституційне право містить багато загальних понять, дефініцій, норм-принципів тощо. По-четверте, якщо в законі не дається визначення терміна, то його слід розуміти так, як він застосовується в юридичній науці і на практиці. По-п’яте, недопустимо ідентичним формулюванням одного й того само­го закону надавати різного значення, якщо це не випливає із закону. По-шосте, забороняється без достатніх підстав надавати різним термінам одного значення. По-сьоме, недопустимим є таке тлумачення, при якому окремі слова закону тлумачилися б як зайві^[1]. Безумовно, слід урахову­вати специфіку мови. Наприклад, в українській мові є такі специфічні терміни, як «рада», «громада», «голова», котрі можуть стати предметом як офіційного, так і неофіційного тлумачення.

При тлумаченні Конституції і законів України Конституційний Суд обов’язково застосовує системний метод тлумачення, що випливає з такої якості правових норм, як системність. Він допомагає встановити зміст правових норм на основі використання знань про їх логічні зв’язки з іншими нормами. При системному тлумаченні обов’язково визначається місце норми в системі права, галузі права, інституті пра­ва. Далі встановлюються норми, що логічно пов’язані з нормою, яка є об’єктом тлумачення. Знання про їх зміст використовуються для уточ­нення змісту норми, що тлумачиться. З’ясувати сутність конституційної норми можливо при їх системному аналізі з іншими нормами, які є близь­кими за змістом або ж деталізуються в конституційному тексті. Так, норми основ конституційного ладу України деталізуються і системно взаємопов’язані з іншими розділами Конституції України. Наприклад, щоб з’ясувати зміст ст. 6 Конституції про поділ державної влади, необ­хідно проаналізувати інші розділи Основного Закону, у яких встановлю­ється компетенція вищих органів державної влади України.

Системне тлумачення дає можливість виявити суперечності та колізії в законодавстві, ті норми, які хоча формально і не скасовані, але фактично не діють, встановити зв’язок загальних і спеціальних норм, допомагає правильно зрозуміти сферу їх дій, коло осіб, на яких по­ширюється ця дія, зміст того чи іншого конституційного терміна. При системному тлумаченні необхідно враховувати найбільш типові функ­ціональні зв’язки правових норм, до яких належать: а) зв’язок норми, що тлумачиться, з нормою, яка в той чи інший спосіб розкриває зміст терміна, який використовується в нормі, що тлумачиться; б) зв’язок загальних і спеціальних норм; в) зв’язок відсильних статей; г) зв’язок близьких за змістом одновидових норм, які перебувають у співвідно­шенні загальної і спеціальної норм.

Разом з тим не всі ці характеристики можуть бути поширені на конституційний текст. Наприклад, загальним правилом є те, що спеці­альна норма скасовує загальну; тобто при конкуренції загальної і спе­ціальної правових норм застосовується остання, причому в чітко ви­значених межах. Цей принцип взаємодії спеціальної і загальної право­вих норм не діє щодо конституційних норм, оскільки, згідно зі ст. 8 Конституції України, її норми мають вищу юридичну силу і є нормами прямої дії. Відповідно жоден нормативно-правовий акт, жодна норма права прямо або опосередковано не можуть обмежувати дію консти­туційних норм. За наявності колізій конституційних норм і норм окре­мих галузей права діють перші. Це основа забезпечення конституцій­ної законності, стабільності правової системи України.

Системний метод тлумачення Конституційним Судом Конституції і законів України спрямований на виявлення в процесі інтерпретацій- ної діяльності системотворчих зв’язків конституційних норм і права в цілому, тобто їх субординації, координації, походження тощо. Консти­туційні норми і конституційні інститути становлять єдине ціле і в рамках цієї єдності виконують свої завдання. Тому, даючи тлумачення Конституції України, Конституційний Суд інтерпретує відповідну конституційну норму в системному зв’язку з іншими конституційними приписами. При цьому одержані в процесі конкретизації окремої кон­ституційної норми результати не повинні суперечити змісту інших конституційних норм або Конституції України в цілому, її фундамен­тальним основам і насамперед принципам конституційного ладу. Конституція України — єдиний документ, і всі її положення мають тлумачитися системно, у взаємозв’язку. Тому перед Конституційним Судом при інтерпретації Конституції завжди стоїть і завдання тлума­чити кожну конституційну норму в її системному зв’язку з іншими нормами, оскільки тільки в системній єдності забезпечується реаліза­ція Конституції як нормативно-правового акта, що відіграє особливу роль у національній правовій системі України. Конституційний Суд, застосовуючи в процесі тлумачення системний метод інтерпретації конституційних норм, виходить як з ієрархії норм Конституції, так і з їх системного взаємозв’язку і взаємодії.

Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення конституційних норм має суттєве значення для інтерпретації Конституції. Тлумачення кон­ституційної норми неможливе без урахування мети, закладеної в ній. Законодавець, приймаючи нормативні акти, ставить перед собою від­повідні цілі, які з’ясовуються в процесі тлумачення, але не підлягають сумніву щодо їх доцільності. Ця обставина уточнює зміст поняття «телеологічне тлумачення».

При тлумаченні Конституційним Судом норм Конституції і законів України орган конституційної юрисдикції завжди звертається до телео­логічного способу тлумачення, оскільки намагається в такий спосіб з’ясувати, яку мету ставила перед собою Верховна Рада України, при­ймаючи відповідний закон. Цей спосіб тлумачення спрямований на з’ясування мети прийняття закону. Причому при розробці законопро­екту тут ставляться не лише тактичні, а й стратегічні завдання унор­мування відповідного блоку суспільних відносин, не тільки тимчасові, а й перспективні цілі й завдання. Все це необхідно враховувати для того, щоб у процесі офіційного тлумачення не спотворити волю зако­нодавця. Не слід забувати, що саме парламент втілює волю народу в законодавчі приписи і тільки Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади. Завдання Конституційного Суду — виявити по­зицію парламенту, мету прийняття відповідного закону і дати обґрун­товане тлумачення його норм, коли в цьому виникає потреба.

Аналіз рішень Конституційного Суду України дає змогу виявити правові позиції органу конституційної юрисдикції щодо найбільш гострих проблем. Конституція закріплює багато цінностей, і якщо вони конкурують між собою, то, природно, виникає проблема вибору, ак­центування на конкретні цінності. При тлумаченні Конституції може виникнути конкуренція цінностей, наприклад, з одного боку, між за­безпеченням стабільності конституційного ладу, територіальної ціліс­ності держави, а з другого — між забезпеченням прав людини і грома­дянина, між правами більшості населення і правами національних меншин у мовній сфері тощо. Тлумачачи конституційні норми, Конституційний Суд не може своєю правовою позицією «підправляти» правову позицію парламенту. В умовах, коли суспільство перебуває на перехідному етапі свого розвитку, Конституційному Суду України дедалі частіше доводиться мати справу з проблемою обрання пріори­тетів і цінностей при перевірці актів на конституційність, офіційному тлумаченні Конституції України і законів.

Логічний спосіб тлумачення конституційної норми — це процес, у якому інтерпретатор за допомогою логічних прийомів оперує з ма­теріалом самої норми, не звертаючись до інших способів тлумачення. У результаті таких операцій загальний, абстрактний зміст конститу­ційної норми набуває конкретного характеру, тобто наближається до реальних життєвих ситуацій. Тлумачення правових норм має два рівні: а) науково-теоретичний, коли інтерпретується не тільки конкретний зміст волі законодавця, а і її загальний зміст. При цьому юридичні по­няття розглядаються у світлі загальної характеристики права як су­спільного явища, його сутності, різних закономірностей розвитку. Відповідно інтерпретація закону на цьому рівні є ширшою і різнома­нітнішою, ніж правозастосовне тлумачення; б) практико-прикладне тлумачення чинного права, яке являє собою встановлення змісту за­кону щодо різних суб’єктів і життєвих ситуацій.

При логічному способі тлумачення правових норм застосовуються такі прийоми, як: а) логічне перетворення; б) логічний аналіз понять; в) висновок за ступенем (a fortiozi); г) висновки за аналогією; ґ) виснов­ки від протилежного (argumentum a contrario); д) доведення до абсурду (redicto ad absurdum) тощо. Логічний аналіз понять є однією з найбільш поширених і складних операцій у тлумаченні.

Історико-політичний (іноді його називають історичним) метод у теорії права покликаний виявляти конкретно-історичні умови при­йняття нормативно-правового акта або умови його застосування. Інтер­претатор Основного Закону (стосовно офіційного тлумачення Консти­туції — це судді Конституційного Суду) спирається при тлумаченні на знання конкретно-історичних умов і обставин прийняття Конституції, запропонованих у ході конституційного процесу варіантів норматив­ного закріплення тих чи інших блоків суспільних відносин. Процес пізнання виходить за межі чинної Конституції і потребує використан­ня інших, нерідко ненормативних джерел. У цьому знаходить свій вияв одна з особливостей цього методу тлумачення конституційних норм. Знання історії прийняття Конституції дає можливість доповнити і роз­ширити відомості про зміст і спрямованість волі законодавця при її прийнятті, встановити, чому ті чи інші конституційні норми прийняті в тій чи іншій редакції. Суттєве значення має аналіз різних проектів Конституції України, а також законопроектів про внесення змін до Конституції України та процедури й етапів внесення змін до Основного Закону України 8 грудня 2004 року.

Цей спосіб тлумачення дає можливість виявити мету, завдання прийняття Конституції, обстановку, у якій відбувався цей процес. Ви­знаючи важливу роль історичного методу тлумачення Конституції і за­конів України, слід ураховувати й те, що цей спосіб інтерпретації є не головним, а факультативним і може використовуватися не завжди.

Практика діяльності Конституційного Суду України свідчить про те, що в процесі офіційного тлумачення Конституції і законів він за­стосовує різні способи тлумачення конституційних норм і норм по­точного законодавства різних галузей національної правової системи. Найчастіше використовуються граматичний, системний і логічний методи тлумачення. Дуже важливо, щоб у процесі інтерпретаційної діяльності комплексно застосовувалися всі зазначені способи.

Тлумачать норми Конституції України не тільки Конституційний Суд України, а й інші державні органи, організації, вчені, різні суб’єкти права. Але офіційне тлумачення, результати якого мають загальнообов’язкове значення, дає тільки орган конституційної юрисдикції. Правотлумачувальна діяльність цього органу розши­рюється, збагачується і має суттєве значення для забезпечення стабільності конституційного ладу України, прав і свобод людини і громадянина.