§ 3. Економічна глобалізація: сутність та характерні риси

У своєму розвитку світове господарство пройшло два етапи: інтер­націоналізації та економічної інтеграції і наразі перебуває на третьо­му — етапі економічної глобалізації.

Термін «глобалізація» (globalisation) походить від французького «global» — всесвітній і вживається для характеристики сучасних пла­нетарних процесів. Він виявився найбільш адекватним новій фазі в роз­витку світового господарства.

Економічна глобалізація — новий рівень інтернаціоналізації та міжнародної економічної інтеграції, що характеризується інтенсифі­кацією і новою якістю внутрішніх міжнародних зв’язків у планетар­них масштабах, перетворенням національних господарств та їх суб’єктів на складову частину планетарного відтворювального про­цесу. Процес економічної глобалізації почався у 80-ті роки ХХ ст. і триває дотепер. Саме ці хронологічні рамки можна аргументувати такими фактами:

на початку 80-х років ХХ ст. у багатьох промислово розвинених країнах світу відбувається перехід до посилення ринково орієнтованої економічної політики і відповідної нормативно-правової бази. У цей час починаються структурні реформи, які супроводжуються підви­щенням конкурентоспроможності й цінової гнучкості товарів, знижен­ням транскордонних бар’єрів, сприянням розвиткові конкуренції;

здійсненням переходу, починаючи з 1980-х років, до нового типу економічного зростання, який ґрунтується на створенні нових глоба- лізаційних елементів продуктивних сил (програмне забезпечення, розвиток Інтернету), якісно новому рівні підготовки та використання людського фактора;

перетворенням світового господарства в результаті проведення ринкових реформ у постсоціалістичних країнах на єдиний простір, що розвивається на основі законів ринку;

зростанням на етапі глобалізації кількості спеціальних (вільних) економічних зон як складових елементів процесу економічної глоба­лізації;

посиленням впливу на світову економіку міжнародних організацій, регіональних угруповань, багатонаціональних корпорацій, інституці- ональних інвесторів, неурядових організацій.

Сучасна глобальна економіка характеризується такими рисами: збільшенням кількості й масштабів діяльності регіональних угру­повань протягом 90-х років ХХ ст. й на початку ХХІ ст. (сьогодні між­регіональними угодами регулюється більш ніж половина всього об­сягу міжнародної торгівлі);

багатовекторністю міжнародного співробітництва (кожна сучасна країна може бути учасницею багатьох регіональних угруповань одно­часно);

посиленням взаємодії між регіональними інтеграційними об’єд­наннями та міжнародними організаціями.

Слід зазначити, що у світовій літературі існують різні підходи до визначення сутності глобалізації в економічній сфері та оцінки її на­слідків для людства. Різні світові школи глобалістики вирізняють такі критерії визначення якісної характеристики процесу економічної гло­балізації як особливої стадії розвитку міжнародної взаємодії держав: масштаби й роль міжнародного руху капіталу; новий рівень розвитку техніки й технології;

домінування світової фінансово-промислової еліти у формі транс­національних корпорацій і світових банків;

особливості взаємовідносин природи й суспільства; зміни статусу національних держав у процесі глобалізації; врахування еволюції всіх суспільних явищ та інституцій. Визначаючи структурні елементи процесу економічної глобалізації, слід враховувати весь комплекс сучасних міжнародних зв’язків: світо­ву торгівлю, міжнародний рух капіталів, валютні відносини, міжна­родну міграція населення.

Зазначимо, що глобалізація — це об’єктивний процес, який від­биває сукупність умов розвитку сучасного світового співтовариства і насамперед науково-технічного та економічного прогресу. Тому слід вирізняти фактори, які обумовили прискорення переходу світової еко­номіки на якісно новий етап.

1.  Науково-технологічний фактор. Визначається здобутками від використання досягнень науки й техніки, високого фахового рівня працівників у промислово розвинених країнах світу; зменшенням ви­трат сировини, матеріалів, енергії, інших ресурсів на виготовлення одиниці продукції. Сьогодні в економіці США послуги та комп’ю­теризація становлять 80 % ВВП, частка промислового виробництва — 15 %, сільського господарства — 1 %.

Темпи зростання засобів інформатики останніми роками значно перевищують темпи зростання таких основних економічних показни­ків, як ВВП, обсяг промислового виробництва й зовнішньої торгівлі. Особливо швидко розвивається програмне забезпечення, яке є базою нової технології в інформаційних системах; потужним каталізатором глобалізації став Інтернет.

2. Виробничо-технічний фактор. Визначається різким збільшенням масштабів виробництва, стрибком у розвитку транснаціональних кор­порацій (ТНК) в останні десятиліття, якісно новим рівнем розвитку транспортних засобів і зв’язку, які забезпечують швидке пересування між країнами товарів і послуг, виробничих ресурсів та об’єктів інтелек­туальної власності з метою їх більш прибуткового використання. Продаж зарубіжних філіалів ТНК зростає швидше, ніж світова торгівля товара­ми та послугами, а зростання частки нагромаджених, ввезених і виве­зених прямих зарубіжних інвестицій у світовому ВВП удвічі випереджає зростання частки в ньому світової торгівлі. Сьогодні ТНК контролюють майже половину світового промислового виробництва, понад 50 % між­народної торгівлі, близько 80 % світового банку патентів й ліцензій на нову техніку й ноу-хау. Таким чином, головним напрямом підприємниць­кої стратегії стає не національний, а наднаціональний рівень.

3.  Правовий фактор. Створення інтеграційних угруповань супро­воджується уніфікацією норм господарського права різних країн, створенням єдиного правового поля щодо регулювання соціально- економічної сфери. Підвищується глобальна регулююча роль міжна­родних економічних і фінансових організацій на основі розробки під їх керівництвом універсальних норм, стандартів і правил для розвитку світогосподарських зв’язків.

4.  Соціологічний фактор. Характеризується подоланням національ­ної обмеженості, зменшенням впливу традицій та звичаїв народів світу, підвищенням мобільності населення планети. Усі перелічені об­ставини породжують значні зміни в характері сучасних міграційних процесів.

5. Екологічний фактор. Йому властиве поєднання зусиль суб’єктів міжнародних економічних відносин, спрямованих на розв’язання су­перечностей між суспільством і природою, які наблизилися до критич­ної точки. Останнім часом ця проблема набула планетарного масшта­бу. Розширюється співробітництво щодо боротьби з голодом і хворо­бами, ліквідації відставання країн, які розвиваються, насамперед найменш розвинених країн Африки.

До феномену глобалізації прикута увага дослідників не так з метою з’ясувати сутність такого явища, як з бажанням визначити його наслідки для людства. У науковій і публіцистичній літературі склалося два підходи щодо оцінки наслідків економічної глобалізації. Представники одного підходу акцентують увагу на конструктивній ролі світових інтеграційних процесів у підвищенні ефективності сучасної економіки. Представники другого — гостро критикують цей процес, зосереджуючись на негативних сторонах глобалізації. Поширеним є таке звинувачення на адресу глоба­лізації: вона, мовляв, поглиблює відстань між багатством і бідністю, про­вокуючи таким чином міжнародні конфлікти.

Однак причина зубожіння населення значної частини світу полягає не в глобалізації, а у відстороненості найменш розвинених країн від участі у глобальних процесах. Ця відстороненість часто буває поро­дженою внутрішніми причинами: низькими темпами і недостатньою ефективністю реформування економік, некваліфікованим керівництвом економікою, поширенням корупції і міждержавними конфліктами.

Отже, світогосподарські зв’язки стають обов’язковою умовою господарського прогресу, соціального розвитку, історичного процесу в цілому. І тому є всі підстави розглядати включення окремих країн до світогосподарських зв’язків як складову загальнолюдського характеру розвитку сучасної цивілізації. У цьому контексті доцільно згадати слова великого Д. Рікардо стосовно того, що прагнення кожної держа­ви до власної користі за умов вільного обміну поширює загальний добробут і шляхом поєднань спільних інтересів та зв’язків згуртовує в універсальне ціле народи всього цивілізованого світу.

Запитання для самоконтролю

1.  Що являє собою світове господарство?

2.  Які соціально-економічні характеристики мають країни з роз­виненою ринковою економікою?

3.  Які особливості притаманні країнам із перехідною економі­кою?

4.  На чому ґрунтується класифікація країн, що розвиваються?

5.  Які форми міжнародних економічних зв’язків вам відомі?

6.  Визначіть поняття «протекціонізм» та «лібералізація торгів­лі».

7.  Які тенденції спостерігаються в розвитку сучасної світової торгівлі?

8.  Назвіть особливості сучасного міжнародного руху капіта­лів.

9.  Які шляхи поліпшення інвестиційного клімату в Україні ви можете запропонувати?

10. Назвіть основні центри міжнародної міграції населення.

11. Які наслідки має міграція робочої сили для держав, що прий­мають, і країн-«донорів»?

12. Що являє собою платіжний баланс держави?

13. Які міжнародні економічні організації вам відомі і яке зна­чення вони мають для розвитку світової економіки?

14. Розкрийте суть поняття «економічна глобалізація».

15. Які фактори прискорюють процес економічної глобалізації?