§ 4. Середній клас як соціальна база ринкових реформ

Успішність ринкових реформ та макроекономічної політики в ці­лому залежить від соціально-економічної діяльності середнього класу як ефективного суб’єкта господарювання й соціального актора, який безпосередньо впливає на всі рівні трансформаційних процесів.

Середній клас — це соціальний інститут, що характеризується особливою моделлю життєдіяльності і поведінки. У розвинутих краї­нах він є домінуючою соціальною групою (60-90 %). До складу серед­нього класу разом із «старими» традиційними прошарками, які вклю­чають дрібних і середніх приватних власників, велику частину селян­ства і фермерства, входить і «новий» середній клас інтелектуалів — працівників нефізичної праці, професіоналів, фахівців. Якщо еконо­мічне становище «старого» середнього класу визначається і власністю, й самостійною трудовою діяльністю, то «нові» прошарки середнього класу складаються з осіб, що володіють інтелектуальною власністю, є носіями знань. Отже, не власність на фізичні об’єкти, а освіта стає головним капіталом, що гарантує в постіндустріальному суспільстві високу кваліфікацію і високий дохід.

Середній клас виконує важливі соціально-економічні функції, за­безпечуючи ефективне функціонування ринкового господарства й со­ціальну орієнтацію економічного розвитку. є основним платником податків; створює масовий попит на внутрішньому ринку; забезпечує інвестиційний потенціал країни;

виступає основним носієм інтелектуального і соціального капі­талу;

забезпечує ефективність системи економічної влади (її розподіл в суспільстві, ієрархію та рівновагу). Його представників характеризує висока економічна активність, наявність набору необхідних базових ре­сурсів і їх оптимальний розподіл, здійснення керівництва на середньому рівні управління й експертної організації виробничої діяльності;

реалізує функції соціального контролю за владними структурами і представниками великого бізнесу, що впливає на співвідношення приватних і соціальних витрат і вигод.

В Україні критерії ідентифікації середнього класу мають гостро дискусійний характер. У перехідному суспільстві вони ускладнені трансформаційними процесами й численними змінами, що відбулися в соціальній структурі. Застосування до такого суспільства показників та методичних підходів, використовуваних західними дослідниками (таких, як рівень доходів та професійно-освітньої підготовки, суб’єк­тивна ідентифікація себе із середнім класом та ін.), не завжди доціль­не. Тому вітчизняна наука пропонує розглядати середній клас із ура­хуванням ресурсних, суб’єктивних та функціональних ознак, тобто за його соціально-економічною активністю.

Ресурсні ознаки включають матеріальні (рівень доходів, рівень матеріальної забезпеченості, рівень заощаджень, показники структури споживчих витрат) та нематеріальні (наявність вищої освіти, рівень професійної кваліфікації, рівень культури та ін.).

До суб ’єктивних ознак віднесено самоідентифікацію, соціально- економічну адаптацію та економічні стратегії індивідуальних домашніх господарств.

Функціональні ознаки характеризують середній клас як такий, що забезпечує економічну, соціальну й політичну стабільність у країні.

Соціологічне дослідження Держкомстату України, проведене 2006 р., встановило, що найважливішими ознаками середнього класу українці вважають: середній рівень доходу (61,8 % відповідей), здатність роз­раховувати лише на себе (21,8 %), володіння певним набором товарів тривалого користування (20,1 %), наявність нерухомості (19,9 %), вища освіта (18,8 %), статус інвестора (17,4 %), належність до інтелігенції (16 %), самоідентифікація як представника середнього класу (13,5 %). Найгостріше дискутується проблема рівня доходів середнього класу. За середніми оцінками, мінімальний середньомісячний дохід для сім’ї

із чотирьох чоловік повинен становити 4960 грн, а в розрахунку на одного члена сім’ї — 1240 грн, що майже втричі перевищує офіційний прожитковий мінімум.

У результаті до середнього класу себе відносять 20,6 % українців, не відносять майже втричі більше — 58,4 %. Отже, в Україні можна говорити про наявність потенційного середнього класу, який, за певних умов, зможе трансформуватися в ефективний середній клас. Саме із урахуванням інтересів цього прошарку суспільства і слід проводити подальші реформи в країні.

Державна політика створення економічної бази середнього класу має бути спрямована на.

забезпечення стабільного, соціально орієнтованого економічного зростання в країні;

підвищення трудових доходів потенційного середнього класу — насамперед фахівців, зайнятих в галузях, що фінансуються державою (освіта, охорона здоров’я, наука і культура);

забезпечення одержання доходів від власності (акцій, облігацій та інших цінних паперів), які роблять людей менш залежними від заро­бітної плати. Саме гарантія стабільності щодо володіння власністю є генератором проведення реформ;

створення якісно нової робочої сили шляхом інвестицій у людський капітал та накопичення його суспільством з метою формування нової моделі споживання відповідно до стандарту добробуту середнього класу. Ігнорування проблеми накопичення людського капіталу в Укра­їні призвело до підриву відтворення інтелектуальної сфери суспільства та депрофесіоналізації потенційної бази «нового» середнього класу. За роки реформ відбулася значна девальвація людського капіталу, бо його носії фактично опинилися поза державними інтересами;

одержання вітчизняним потенційним середнім класом важелів впливу на макроекономічні, політичні процеси та ефективний розподіл економічної влади через розвиток системи соціального партнерства зі створенням для цього громадських установ та розробкою механізмів колективної діяльності;

загальну соціальну модернізацію (зміни в економічній, соціальній сфері, політичній системі і культурно-духовному житті). Важливу роль при цьому відіграє економічна культура, яка є необхідною умовою вдосконалення всіх форм діяльності людей, становлення нової еконо­мічної свідомості суспільства.

Запитання для самоконтролю

1.  Назвіть основні наукові підходи до визначення змісту та об­сягу державного впливу на економічні процеси.

2.  Дайте характеристику неспроможностям ринку, які обумов­люють певні напрями державного впливу на економіку.

3.  Розкрийте головні напрями реалізації економічної ролі дер­жави в умовах сучасної ринкової (змішаної) економіки.

4.  Поясніть зміст та головні форми державного регулювання економіки.

5.  Які методи державного регулювання економіки вам відомі?

6.  Визначіть суть і види економічної політики.

7.  Що таке соціальна політика держави? Які моделі має соці­альна політика?

8.  Які показники використовуються для оцінки диференціації доходів населення?

9.  До яких заходів може вдаватися держава з метою стримуван­ня невиправданого розшарування населення?

10.  Чому бідність є однією з найгостріших соціальних проблем сучасності?

11.  Як вимірюються рівень, масштаби та глибина бідності на­селення?

12. Які соціально-економічні функції в суспільстві виконує серед­ній клас?

13.  Назвіть основні критерії ідентифікації середнього класу.