Печать
PDF

Глава 22 Фінансова система. Державний бюджет. Податки

Posted in Учебные материалы - Основи економічної теорії ( Л.С. Шевченко )

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Глава 22 Фінансова система. Державний бюджет. Податки

 

§ 1. Сутність і функції фінансів. Фінансові відносини, ресурси і системи

Термін «фінанси» походить від латинського «finansio» (дохід, платіж) і виник в Італії у XIII-XV ст., передусім у містах Флоренції, Генуї, Ве­неції, які були на той час великими центрами торгівлі, грошових роз­рахунків і банківської справи. У подальшому цей термін почали пов’я­зувати із системою грошових відносин, утворенням грошових ресурсів, що мобілізуються державою для виконання своїх функцій.

Сутність фінансів, закономірності їх розвитку і роль визначаються типом економічної системи суспільства, а також природою і функція­ми держави.

Матеріальним носієм фінансових відносин є фінансові ресурси — специфічна форма руху грошових коштів. Вони формуються у держави і суб’єктів господарювання за рахунок різних видів грошових доходів, відрахувань і надходжень, а використовуються на розширене відтворен­ня, матеріальне заохочення, задоволення суспільних потреб.

Фінансові ресурси мають грошовий вираз, але не всі кошти, що на певний момент перебувають у розпорядженні підприємств чи грома­дян, є фінансовими ресурсами. Це та частина коштів, що забезпечує отримання доходу, тобто гроші (власні, позичені чи залучені), які про­дукують гроші.

Економічна теорія вивчає не ресурси як такі, а суспільні відносини, що виникають на основі утворення, розподілу і використання ресурсів, досліджує закономірності розвитку фінансових відносин.

Фінанси — це:

1) система економічних відносин, що складаються в суспільстві у процесі формування та використання фондів грошових ресурсів;

2) цільові грошові фонди (кошти) загального призначення, які формуються, створюються, перерозподіляються державою, її орга­нами на основі принципів нееквівалентності і безвідплатності. Отже, у фінансах закладена своєрідна двоїстість, оскільки вони відображають економічні відносини і водночас є грошовими фондами.

Характерними рисами фінансів є такі:

грошова форма вираження;

безеквівалентний, розподільчий і трансфертний характер відносин;

розподіл ВВП не за допомогою цін, а через спеціальні фонди.

Сутність фінансів розкривають їх функції.

Розподільча функція проявляється в тому, що фінанси беруть ак­тивну участь у розподілі і перерозподілі валового внутрішнього про­дукту і національного доходу між суб’єктами економіки, галузями, регіонами, сферами матеріального і нематеріального виробництва. Через розподільчу функцію здійснюється первинний розподіл вартості ВВП і формування первинних доходів, грошових надходжень до різних сфер і секторів економіки.

Відтворювальна функція фінансів полягає в тому, що вони є си­стемою утворення і використання грошових ресурсів, які забезпечують процес розширеного відтворення. Наприклад, у виробництві вони органічно вписуються в кругооборот і оборот капіталу, обслуговують його безперервний рух через послідовну зміну грошової, продуктивної і товарної форми капіталу.

Контрольна функція означає, що фінанси є універсальним засобом обліку і контролю з боку суспільства за процесом відтворення, дотри­манням встановленого порядку формування, розподілу і використання кожного виду грошових ресурсів на всіх рівнях господарювання.

Стимулююча функція зводиться до використання фінансів як ін­струменту економічного стимулювання, їх суттєвого впливу на розви­ток виробництва, підвищення його ефективності, є засобом мотивації до праці. У складі фінансових стимулів можна виокремити раціональ­не інвестування, утворення заохочувальних фондів, використання бюджетних коштів для сприяння розвитку виробництва, встановлення фінансових пільг або застосування фінансових санкцій.

Усі зазначені функції взаємопов’язані. Їх виконання залежить від чітких дій державних фінансових структур, підприємств різних форм власності, стабільного функціонування господарського і правового механізмів.

Фінансові відносини являють собою органічну складову економіч­них відносин, що відображають грошові зв’язки між суб’єктами еконо­міки на різних рівнях. Основними суб’єктами фінансових відносин є: держава, яка володіє державними коштами і розподіляє їх, а також отримує платежі та податки, формує державний і місцевий бюджет;

підприємства, установи, організації всіх галузей і сфер економіки, а також підприємці, які одержують кошти від держави або від спожи­вачів — покупців їх продукції і витрачають їх на оплату виробничих витрат, податків, здійснення інших витрат;

домогосподарства — люди, сім’ї, які отримують гроші від держави, підприємств та організацій у вигляді заробітної плати, пенсій, стипен­дій, грошової допомоги та інших доходів, що йдуть на задоволення особистих потреб або на нагромадження.

Відповідно до суб’єктів, вирізняють державні фінанси, фінанси суб’єктів господарювання та фінанси домогосподарств.

Державні фінанси — це система фондів грошових ресурсів, що сконцентровані в руках держави і мають забезпечити виконання вла­стивих їй функцій, а також сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються.

Фінансами суб’єктів господарювання є грошові ресурси, які забез­печують процес виробництва і відтворення в межах даного підприєм­ства (фірми), а також сукупність форм і методів їх створення та вико­ристання.

Фінанси домогосподарств — це грошові фонди, які складаються з прибутків, одержаних громадянами в результаті трудової, господар­ської чи ще якоїсь форми діяльності. Їх витратна частина — всі ви­трати і заощадження населення.

Названі вище підсистеми фінансів тісно взаємопов’язані між собою (рис. 22.1). Саме з грошових надходжень від підприємств та населення формуються державні фінанси за допомогою податкових і страхових механізмів, а також гарантовані платежі. У свою чергу, державні фі- ансові ресурси значною мірою повертаються населенню і підприєм­ствам у формі різних виплат (заробітна плата, пенсії, стипендії, субси­дії, дотації і капіталовкладення).

 

Взаємозв’язок сфер і ланок фінансових відносин, в процесі яких утворюються і використовуються фонди коштів, становлять фінансо­ву систему країни.

Виокремлюють фінансову систему в широкому і вузькому розумін­ні. Фінансова система в широкому розумінні — це сукупність фінан­сових відносин у країні. У вузькому розумінні — це система фінансових закладів і організацій разом із структурними підрозділами держав­ної податкової служби. Соціально-економічний зміст, функції і струк­тура цих інститутів визначаються державною економічною політи­кою.

Фінансова система — це також і система форм і методів утво­рення, розподілу і використання фондів коштів держави, суб’єктів господарювання і домогосподарств. З цього боку фінансову систему утворюють дві головні складові: централізовані і децентралізовані фінанси. Централізовані фінанси концентруються в бюджетних та позабюджетних державних цільових фондах. За Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» до бюджетних ці­льових фондів, крім самого Державного бюджету, відносять фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення, Фонд соціального за­хисту інвалідів, Державний фонд охорони навколишнього середови­ща та інші. До позабюджетних цільових фондів відносять Пенсій­ний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і деякі інші.

Джерелами централізованих фінансів є: надходження від підпри­ємств, організацій та різних закладів; податки з юридичних та фізичних осіб; надходження від державних позик.

Децентралізовані фінанси перебувають у розпорядженні підпри­ємств, установ та громадських організацій. Джерелами децентралізо­ваних фінансів є: прибуток і нагромадження відповідних підприємств і організацій; частково — кошти громадян (власників акцій і облігацій); позичкові кошти.

Окремо у фінансовій системі вирізняють фінанси страхування (со­ціальне, особисте, майнове страхування) і фінанси системи кредиту­вання (банківська система і парабанківська система).

Фінанси — це сфера суспільних відносин, що є об’єктом дер­жавного впливу. Фінансова політика держави являє собою сукуп­ність державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання для виконання державою її функцій. Фінансова політика спрямована на формування максималь­но можливого обсягу фінансових ресурсів як матеріальної бази будь-яких перетворень, державних програм економічного і соціаль­ного розвитку.