Глава 22 Фінансова система. Державний бюджет. Податки
Глава 22 Фінансова система. Державний бюджет. Податки
§ 1. Сутність і функції фінансів. Фінансові відносини, ресурси і системи
Термін «фінанси» походить від латинського «finansio» (дохід, платіж) і виник в Італії у XIII-XV ст., передусім у містах Флоренції, Генуї, Венеції, які були на той час великими центрами торгівлі, грошових розрахунків і банківської справи. У подальшому цей термін почали пов’язувати із системою грошових відносин, утворенням грошових ресурсів, що мобілізуються державою для виконання своїх функцій.
Сутність фінансів, закономірності їх розвитку і роль визначаються типом економічної системи суспільства, а також природою і функціями держави.
Матеріальним носієм фінансових відносин є фінансові ресурси — специфічна форма руху грошових коштів. Вони формуються у держави і суб’єктів господарювання за рахунок різних видів грошових доходів, відрахувань і надходжень, а використовуються на розширене відтворення, матеріальне заохочення, задоволення суспільних потреб.
Фінансові ресурси мають грошовий вираз, але не всі кошти, що на певний момент перебувають у розпорядженні підприємств чи громадян, є фінансовими ресурсами. Це та частина коштів, що забезпечує отримання доходу, тобто гроші (власні, позичені чи залучені), які продукують гроші.
Економічна теорія вивчає не ресурси як такі, а суспільні відносини, що виникають на основі утворення, розподілу і використання ресурсів, досліджує закономірності розвитку фінансових відносин.
Фінанси — це:
1) система економічних відносин, що складаються в суспільстві у процесі формування та використання фондів грошових ресурсів;
2) цільові грошові фонди (кошти) загального призначення, які формуються, створюються, перерозподіляються державою, її органами на основі принципів нееквівалентності і безвідплатності. Отже, у фінансах закладена своєрідна двоїстість, оскільки вони відображають економічні відносини і водночас є грошовими фондами.
Характерними рисами фінансів є такі:
грошова форма вираження;
безеквівалентний, розподільчий і трансфертний характер відносин;
розподіл ВВП не за допомогою цін, а через спеціальні фонди.
Сутність фінансів розкривають їх функції.
Розподільча функція проявляється в тому, що фінанси беруть активну участь у розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту і національного доходу між суб’єктами економіки, галузями, регіонами, сферами матеріального і нематеріального виробництва. Через розподільчу функцію здійснюється первинний розподіл вартості ВВП і формування первинних доходів, грошових надходжень до різних сфер і секторів економіки.
Відтворювальна функція фінансів полягає в тому, що вони є системою утворення і використання грошових ресурсів, які забезпечують процес розширеного відтворення. Наприклад, у виробництві вони органічно вписуються в кругооборот і оборот капіталу, обслуговують його безперервний рух через послідовну зміну грошової, продуктивної і товарної форми капіталу.
Контрольна функція означає, що фінанси є універсальним засобом обліку і контролю з боку суспільства за процесом відтворення, дотриманням встановленого порядку формування, розподілу і використання кожного виду грошових ресурсів на всіх рівнях господарювання.
Стимулююча функція зводиться до використання фінансів як інструменту економічного стимулювання, їх суттєвого впливу на розвиток виробництва, підвищення його ефективності, є засобом мотивації до праці. У складі фінансових стимулів можна виокремити раціональне інвестування, утворення заохочувальних фондів, використання бюджетних коштів для сприяння розвитку виробництва, встановлення фінансових пільг або застосування фінансових санкцій.
Усі зазначені функції взаємопов’язані. Їх виконання залежить від чітких дій державних фінансових структур, підприємств різних форм власності, стабільного функціонування господарського і правового механізмів.
Фінансові відносини являють собою органічну складову економічних відносин, що відображають грошові зв’язки між суб’єктами економіки на різних рівнях. Основними суб’єктами фінансових відносин є: держава, яка володіє державними коштами і розподіляє їх, а також отримує платежі та податки, формує державний і місцевий бюджет;
підприємства, установи, організації всіх галузей і сфер економіки, а також підприємці, які одержують кошти від держави або від споживачів — покупців їх продукції і витрачають їх на оплату виробничих витрат, податків, здійснення інших витрат;
домогосподарства — люди, сім’ї, які отримують гроші від держави, підприємств та організацій у вигляді заробітної плати, пенсій, стипендій, грошової допомоги та інших доходів, що йдуть на задоволення особистих потреб або на нагромадження.
Відповідно до суб’єктів, вирізняють державні фінанси, фінанси суб’єктів господарювання та фінанси домогосподарств.
Державні фінанси — це система фондів грошових ресурсів, що сконцентровані в руках держави і мають забезпечити виконання властивих їй функцій, а також сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються.
Фінансами суб’єктів господарювання є грошові ресурси, які забезпечують процес виробництва і відтворення в межах даного підприємства (фірми), а також сукупність форм і методів їх створення та використання.
Фінанси домогосподарств — це грошові фонди, які складаються з прибутків, одержаних громадянами в результаті трудової, господарської чи ще якоїсь форми діяльності. Їх витратна частина — всі витрати і заощадження населення.
Названі вище підсистеми фінансів тісно взаємопов’язані між собою (рис. 22.1). Саме з грошових надходжень від підприємств та населення формуються державні фінанси за допомогою податкових і страхових механізмів, а також гарантовані платежі. У свою чергу, державні фі- ансові ресурси значною мірою повертаються населенню і підприємствам у формі різних виплат (заробітна плата, пенсії, стипендії, субсидії, дотації і капіталовкладення).
Взаємозв’язок сфер і ланок фінансових відносин, в процесі яких утворюються і використовуються фонди коштів, становлять фінансову систему країни.
Виокремлюють фінансову систему в широкому і вузькому розумінні. Фінансова система в широкому розумінні — це сукупність фінансових відносин у країні. У вузькому розумінні — це система фінансових закладів і організацій разом із структурними підрозділами державної податкової служби. Соціально-економічний зміст, функції і структура цих інститутів визначаються державною економічною політикою.
Фінансова система — це також і система форм і методів утворення, розподілу і використання фондів коштів держави, суб’єктів господарювання і домогосподарств. З цього боку фінансову систему утворюють дві головні складові: централізовані і децентралізовані фінанси. Централізовані фінанси концентруються в бюджетних та позабюджетних державних цільових фондах. За Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» до бюджетних цільових фондів, крім самого Державного бюджету, відносять фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення, Фонд соціального захисту інвалідів, Державний фонд охорони навколишнього середовища та інші. До позабюджетних цільових фондів відносять Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і деякі інші.
Джерелами централізованих фінансів є: надходження від підприємств, організацій та різних закладів; податки з юридичних та фізичних осіб; надходження від державних позик.
Децентралізовані фінанси перебувають у розпорядженні підприємств, установ та громадських організацій. Джерелами децентралізованих фінансів є: прибуток і нагромадження відповідних підприємств і організацій; частково — кошти громадян (власників акцій і облігацій); позичкові кошти.
Окремо у фінансовій системі вирізняють фінанси страхування (соціальне, особисте, майнове страхування) і фінанси системи кредитування (банківська система і парабанківська система).
Фінанси — це сфера суспільних відносин, що є об’єктом державного впливу. Фінансова політика держави являє собою сукупність державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання для виконання державою її функцій. Фінансова політика спрямована на формування максимально можливого обсягу фінансових ресурсів як матеріальної бази будь-яких перетворень, державних програм економічного і соціального розвитку.