§ 3. Особливості формування фондового ринку в Україні

Визначальним фактором для формування ринку цінних паперів в Україні стали процеси приватизації та поява акціонерних товариств. Можна виокремити кілька його етапів.

1)   1991-1994 рр. Ринок цінних паперів почав функціонувати як організований і біржовий, обминувши природну фазу свого розвитку — неорганізованого, позабіржового, первинного. У 1991 р. прийнято Закон «Про цінні папери і фондову біржу». Того ж року утворена і почала ді­яти Українська фондова біржа (УФБ) — з регіональними відділеннями на правах філій, що обумовило монополізацію біржової діяльності. Од­нак на торги цінними паперами припадало не більше 3% загального обсягу угод. Об’єктом купівлі-продажу в основному були зобов’язання акціонерних комерційних банків, фінансових посередників, господар­ських товариств сфери обігу. Ринок був закритим для іноземних цінних паперів. Перші електронні торги на УФБ відбулися в 1993 році.

У цей час біржову торгівлю фактично заміняв обмін приватизаційних майнових сертифікатів на акції у центрах сертифікатних аукціонів. І хоча ці цінні папери стали лише інструментом перерозподілу власності, вони дали поштовх розвитку позабіржового сегменту ринку цінних паперів.

2)   1995-1999 рр. Прийнято пакет законів (у тому числі «Про дер­жавне регулювання ринку цінних паперів», «Про Національну депо­зитарну систему»), утворено Державну комісію з цінних паперів і фон­дового ринку, затверджено концепцію його розвитку.

На ринку з’явилося одразу кілька організаторів торгів: чотири фондові біржі і торгово-інформаційна система ПФТС («Перша фондо­ва торговельна система»), що забезпечила електронну торгівлю цінни­ми паперами і стала лідером на організованому ринку. Розвивається позабіржовий ринок, відбувається побудова інфраструктури. Створено депозитарій ВАТ «МФС», відбулися перші аукціонні торги векселями та облігаціями внутрішньої державної позики. В умовах кризи непла­тежів векселі використовуються як засіб платежу, а не інструмент кредитування. До 70% обсягів торгів на організованому ринку при­падає на акції, причому домінують акції підприємств енергетичної, металургійної, нафтогазової, хімічної, телекомунікаційної галузей — галузей, в яких відбувається переділ власності. Приборкання інфляції сприяє зростанню обсягів фондового ринку.

3)  2000-2006 рр. (до набуття чинності Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» з 12 травня 2006 р.). Етап динамічного зростання і фрагментарного розвитку. Оборот збільшується більше ніж у 10 разів. Створено Національний депозитарій України. У 2006 р.

структура пропозиції на первинному ринку емісійних цінних паперів характеризувалась переважанням акцій (понад 40 %), інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів (37,4 %), облігацій (20,7 %). Частка похідних цінних паперів утримується на рівні 0,5-0,7 %.

На початку 2006 р. в Україні діяло вісім фондових бірж, дві поза- біржові торговельні системи, 794 торговці цінними паперами, Націо­нальний депозитарій і депозитарій ВАТ «МФС». На ринку домінує стратегічний інвестор, мотивацією якого є не збереження і примножен­ня заощаджень, а контроль над власністю. Населення, незважаючи на підвищення рівня життя і частки заощаджень, до операцій з цінними паперами масово не залучилося, віддаючи перевагу банківським депо­зитам та іноземній валюті.

Втім, ринок цінних паперів України характеризується як непрозорий, неліквідний, із деформованим механізмом ціноутворення, функціонуван­ням тіньових схем купівлі-продажу цінних паперів, що не дає змоги повно­цінно виконувати його основні мікро- і макроекономічні функції. Обсяги залучення інвестицій до реального сектору економіки через фондовий ринок залишаються недостатніми для розширеного відтворення.

Головною специфікою українського ринку цінних паперів є безпре­цедентне у світовій практиці домінування неорганізованого сегмента. (табл. 20.1). Неорганізована торгівля не дає змоги виявити реальну рин­кову ціну, попит на цінні папери, точно визначити обсяги реалізації, напрями руху капіталу, створює умови для встановлення контролю не­резидентів над окремими групами підприємств і стратегічних галузей. Високі ризики операцій, недосконалість системи розкриття інформації емітентами та професійними учасниками ринку знижують мотивацію і перешкоджають оцінці інвестором реальної вартості і потенціалу укра­їнських підприємств. Актуальними залишаються питання захисту прав інвесторів (особливо — мінорітарних, дрібних акціонерів).

Основні напрями подальшого розвитку фондового ринку в Україні знайшли відображення у Законі «Про цінні папери і фондовий ринок»і реалізуються з другої половини 2006 р., ознаменувавши початок но­вого етапу. Їх можна подати таким чином:

1)  консолідація біржової системи; зосередження торгівлі цінними паперами на фондових біржах;

2)  консолідація депозитарної системи та вдосконалення інфраструк­тури ринку, впровадження міжнародних стандартів обліку прав влас­ності і сучасних технологій обслуговування операцій (електронний документообіг, платежі та кліринг);

3)  підвищення вимог до учасників, уніфікація правил торгівлі;

4)  захист прав інвесторів; створення ефективної системи розкрит­тя інформації. Зокрема, Законом визначено обов’язковий обсяг, термі­ни, способи розкриття інформації про діяльність акціонерних товариств і професійних учасників ринку, заборонено використання інсайдерської інформації, встановлено порядок розкриття інформації про облік імен­них цінних паперів;

5)  підвищення ролі інститутів спільного інвестування, недержав­ного пенсійного забезпечення для акумуляції сукупних національних накопичень і спрямування до реального сектору економіки.

Запитання для самоконтролю

1.  Як ви розумієте економічну природу цінного папера?

2.  Чим обумовлюється якість цінного папера?

3.  Порівняйте характеристики акції та облігації.

4.  Назвіть основні функції ринку цінних паперів.

5.  Назвіть основні елементи інфраструктури ринку цінних па­перів.

6.  Що являє собою фондова біржа? Яка її економічна роль?

7.  Для чого потрібні строкові біржові угоди?

8.  За якими напрямами відбувається перебудова і модернізація ринку цінних паперів України на сучасному етапі розвитку?