§ 5. Людський розвиток як мета і критерій економічного зростання

Економічне зростання має сенс, якщо створює умови для людського розвитку, тобто зростання добробуту, освітнього і культурного рівня людей, охорони їхнього здоров’я, а також розширення свободи вибору, що дає змогу реалізувати їх потенційні здібності.

Розглядання суспільного та цивілізаційного прогресу як розвитку людського потенціалу — не нова позиція. Ще Арістотель визнавав, що економічне зростання — це засіб, а не мета. Але тільки наприкінці ХХ ст., з активізацією постіндустріальних тенденцій, ідея людського розвитку була офіційно проголошена ООН і прийнята світовою спіль­нотою. У 1990 р. спеціалісти ООН уперше зробили доповідь про світо­вий людський розвиток, яку тепер оприлюднюють щороку. Відтоді ведеться і моніторинг стану та тенденцій цього процесу.

Концепція людського розвитку:

має на меті не збільшення обсягів ВВП та національного багат­ства країни, а забезпечення сталого зростання якості життя всього населення;

вважає основним інструментом економічного розвитку інвестиції не в машини або устаткування, а в освіту та професійну підготовку, у «люд­ський капітал». Причому, на думку американських економістів Г. Бекке- ра та Т Шульца, фінансування галузей освіти, охорони здоров’я, куль­тури — це водночас і капіталовкладення в галузі матеріального вироб­ництва. Формування знань, творчих здібностей та кваліфікації праців­ників сприяє ефективному використанню фізичного капіталу, впрова­дженню інновацій, забезпечує процес розширеного виробництва, еко­номічного зростання;

визнає людський розвиток критерієм економічного зростання в країні.

Ця концепція має дуже велике значення для визначення пріоритетів сучасного розвитку України. Не секрет, що нині серед економістів і політи­ків конкурують різні точки зору щодо майбутнього України. Одна пов’язана із зміцненням індустріального типу розвитку і тієї структури експорту, що йому адекватна. Рівень і якість життя розглядаються при цьому виключно як наслідок поступового покращення макроекономічних показників. У цьому є логіка, оскільки показники особистих доходів і доходів після відрахування податків — виокремлюються з ВВП, тобто між ними існує прямий зв’язок. Інша точка зору, не заперечуючи попереднього постулату, орієнтує ще й на нарощування інвестицій в людину, а відтак визнає вплив соціального розвитку на нову якість економічного зростання.

Домінування першої точки зору дає негативні наслідки. В Україні соціальна політика тривалий час фінансувалася за залишковим прин­ципом, а соціальна сфера хронічно випадала з пріоритетів бюджетно­го фінансування. Частка заробітної плати у ВВП України у 2006 р. не перевищувала 40 %, тоді як у розвинених країнах цей показник коли­вається від 60 до 80 %. Досі не відбувається відтворення основних фондів соціальної сфери; фінансування соціальних послуг не відпо­відає реальним потребам, не забезпечуються їх належна якість і до­ступність. У розвинених країнах — навпаки, потенціал соціальної політики береться до уваги при визначенні чинників відтворення виробництва, стабілізації фінансової системи, розвитку фондового і фі­нансового ринків, залучення потужного інвестиційного ресурсу.

Основними показниками людського розвитку тривалий час вважа­лися рівень та якість життя людини.

Рівень життя характеризують: 1) рівень споживання матеріальних благ і послуг (забезпеченість населення промисловими продуктами, про­дуктами харчування, житлом, низкою послуг); 2) реальні доходи на душу населення, реальна заробітна плата, доходи від вторинної зайнятості, дивіденди, проценти по вкладах, пенсії, допомоги, стипендії. Підвищення життєвого рівня створює передумови для поліпшення якості життя.

Якість життя, окрім показників рівня життя, характеризується також і якісними показниками: умови і охорона праці, доступність інформації, физичний і духовний розвиток людей, їх культурний рівень, забезпечення прав людини, особистої і громадської безпеки, а ще — здорове довкілля, позитивний психологічний статус та інші.

У 1990 р. спеціалісти ООН розробили методику розрахунку інте­грального соціально-економічного показника — індексу людського розвитку (ІЛР). Головними його параметрами є: очікувана тривалість життя при народженні; рівень освіти; обсяг валового внутрішнього продукту в розрахунку на душу населення. Ці складові є найбільшими цінностями для людини. Індекс людського розвитку розраховується як середнє арифметичне індексів окремих складових:

За даними світового Звіту за 2005 рік, Україна посіла 78-ме місце за ІЛР, який становить 0,766. Для порівняння: лідер цього рейтингу — Канада — має коефіцієнт 0,960, а, наприклад, Ефіопія — 0,252. За ІЛР Україна відстає від Російської Федерації (0,795) та Білорусі (0,786). При цьому за рівнем освіти Україна значно випереджає країни, близь­кі до неї за ІЛР, — як за рівнем грамотності дорослого населення, так і за охопленістю всіма рівнями освіти. У цій сфері Україна наближа­ється до найбільш розвинених країн світу, а деякі навіть випереджає. Так, якщо рівень грамотності українців становить 99,4 %, то в країнах, які посідають перші 20 позицій за рівнем ІЛР у світі, — 99 %.

Гіршими є справи з показником ВВП на душу населення. Незважа­ючи на те що від 2000 р. цей показник поступово зростав — з 3436 грн до 9017 грн в 2005 р., Україна таки відстає за ним від країн пострадян­ського простору — Росії, Білорусі, Казахстану та Прибалтійського регіону.

Але основним фактором у визначенні такого положення України на міжнародній шкалі людського розвитку є низька очікувана трива­лість життя при народженні. Цей показник дорівнює в Україні 66,1 року. Серед пострадянських країн він нижчий тільки в Російській Фе­дерації, Казахстані й Туркменистані. В розвинених країнах цей по­казник становить 78 років, а в Іспанії, Австрії, Канаді, Японії, Швеції, Швейцарії, Італії — понад 80 років.

У регіональному вимірі, тобто в самій Україні, найкращі місця за ІЛР посідають міста Київ (0,711), Севастополь (0,570), Харків (0,558), Закарпатська область (0,557), а найгірше становище спостерігається в Луганській (0,400), Донецькій (0,418), Сумській областях (0,466). Головна причина низького розвитку в цих областях — низька середня очікувана тривалість життя, високий коефіцієнт смертності немовлят, а також незадовільні результати міграційного руху.

Людський розвиток є одним із ключових елементів соціальної по­літики держави. Досягнення головних цінностей цього розвитку мож­ливе за умови консолідації зусиль різних суб’єктів на макро- та мікро- рівні — держави, підприємства, домогосподарства.

Запитання для самоконтролю

1. Які існують теорії макроекономічної рівноваги?

2. Що таке сукупний попит? Які фактори на нього вплива­ють?

3. Що таке сукупна пропозиція? Які фактори на неї вплива­ють?

4. Нарисуйте графіки рівноваги між сукупним попитом і сукуп­ною пропозицією.

5. Що таке макроекономічне зростання?

6. Назвіть показники переважно інтенсивного типу економіч­ного зростання.

7. Назвіть основні риси постіндустріального типу економічно­го зростання.

8. Які існують моделі економічного розвитку?

9.  Визначте сутність та охарактеризуйте структуру національної інноваційної системи.

10. Дайте характеристику особливостям національної інновацій­ної системи України.

11. Що означає людський розвиток? Чому концепція людського розвитку актуальна для України?

12. Як розраховується індекс людського розвитку? Про що свід­чить цей макроекономічний показник?