Розділ 5 Соціальна структура суспільства PDF Печать
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 
Учебные материалы - Соціологія ( за ред. М.П. Требіна )

Розділ 5 Соціальна структура суспільства

 

§ 1. Соціальна група як елемент соціальної структури

Соціальна структура — це внутрішня будова суспільства, яка визначає його якість, тому зміна структури відбиває докорінне якісне зрушення в суспільстві. Структура соціального об’єкта забезпечує необхідну сталість у функціонуванні взаємопов’ язаних соціальних елементів (перш за все груп та інститутів), що дозволяє накопичувати кількісні зміни до того моменту, коли виникає історична необхідність структурних зрушень у суспільстві. Соціальна структура є засобом організації та зв ’язку окремих елементів соціальної системи в єдине ціле. Характер структурування соціальної системи відзначається як властивостями її елементів, так і основним системоутворюючим факто­ром, який упорядковує елементи. Вихідним для розуміння соціальної структури суспільства є поняття соціальної групи, спільності.

Соціальні групи — це відносно сталі спільності людей, що іс­торично склалися, різняться роллю та місцем у системі соціальних зв ’язків певного історичного суспільства. Слід відрізняти соціальні групи від випадкових несталих об’єднань людей, наприклад пасажи­рів транспорту, які їдуть в одному вагоні чи автобусі, або тих, хто перебуває у певний момент на одній вулиці чи в одному місці. Ці угруповання визначаються як агрегація — деяка кількість людей, що 88

зібралися у певному фізичному просторі і не здійснюють свідомих взаємодій. Соціальні групи згуртовуються на основі об’єктивних об­ставин, а належність до групи пов’язана з об’єктивним становищем людей у системі соціальних зв’язків, виконанням певних соціальних ролей, тобто для того щоб сукупність людей визнавалася групою, потрібні взаємодія між її членами та наявність сподівань, що їх по­діляє кожний член групи відносно інших її членів. Соціальна група характеризується також наявністю загальних соціально вагомих ознак.

Соціальні групи поділяються за ознакою належності до них інди­віда та за характером взаємовідносин між їх членами. За ознакою на­лежності індивіда розрізняють інгрупу та аутгрупу. Кожний індивід виділяє деяку кількість груп, до яких він належить, та визначає їх як «мої» . Це може бути «моя сім’я», «моя професійна група», «мій клас» та ін. Такі групи є інгрупами, до яких індивід відчуває свою належність і в яких він ідентифікується з іншими членами, тобто розуміє членів інгрупи як «ми». Інші групи, до яких індивід не належить, є для нього аутгрупами, тобто «не ми», «інші». У сучасному суспільстві індивід належить водночас до багатьох груп, тому велика кількість інгрупових та аутгрупових зв’язків може перехрещуватися. Наприклад, студент інституту прокуратури може розглядати студента слідчо-криміна­лістичного факультету як індивіда, який належить до аутгрупи, але вони можуть бути членами однієї волейбольної команди, де вони вхо­дять до інгрупи. Поняття інгрупи та аутгрупи є важливими, оскільки самовіднесення кожної особистості до них істотно впливає на пове­дінку індивідів у групі.

Крім інгрупи та аутгрупи, виділяють також референтну групу, яка означає реальну або умовно-соціальну спільноту, з якою індивід спів­відносить себе як з еталоном і на норми, думки, цінності та оцінки якої він орієнтується у своїй поведінці та самооцінці. Іноді інгрупа та ре­ферентна група збігаються. Розрізняють нормативну та порівняльну функції групи. Нормативна виявляється у тому, що група є джерелом норм поведінки, соціальних настанов та ціннісних орієнтацій індивіда. Так, емігрант намагається якнайшвидше засвоїти норми та настанови корінних жителів тієї країни, до якої він приїхав, щоб не відрізнятися від оточуючих. Порівняльна функція виявляється у тому, що референт­на група виступає як еталон, завдяки якому індивід може оцінювати себе та інших. Людина вибирає окремі референтні групи, належність або неналежність до яких для неї особливо бажана, та формує «Я»-образ, основуючись на оцінках цієї групи.

За характером взаємовідносин між членами групи розрізняють первинні та вторинні групи. У первинній групі кожний член бачить інших членів групи як особистостей та індивідуальностей. Таке бачен­ня досягається завдяки соціальним контактам, що створюють інтимний, особистий та загальний характер внутрішніх групових взаємодій, до яких включаються численні елементи особистого досвіду. Члени таких груп, як сім’я, друзі прагнуть зробити соціальні взаємовідносини не­формальними та пом’якшеними. У вторинних групах соціальні кон­такти є безособовими та мають утилітарний однобічний характер. Усі контакти є функціональними відповідно до соціальних ролей.

Аналіз соціальної структури суспільства потребує, щоб одиниця, яка вивчається як елементарна частинка суспільства, поєднувала усі види соціальних зв’язків. Такою одиницею аналізу є мала соціальна група, соціальні відносини якої виступають у формі безпосередніх особистих контактів. Студентська група, де всі один одного знають та спілкуються в процесі навчання, а інколи і поза навчанням, — це мала група. З другого боку, всі студенти вузів, що не мають постійного осо­бистого спілкування, становлять велику соціальну групу. Мала група може бути як первинною, так і вторинною, відповідно до того, який тип взаємовідносин існує між її членами. Велика ж група може бути лише вторинною. Вивчення малих груп є дуже важливим, оскільки в них можна дослідити зародження соціальних процесів, механізми згуртованості, виникнення лідерства, рольових взаємовідносин.

У суспільстві завжди існує велика кількість соціальних груп, що об’єктивно розрізняються за своїм станом у системі соціальних зв’язків. Найважливішими соціальними спільнотами є: національно- етнічні утворення, що виникають на основі спільності історико- географічного походження та культури; демографічні, які пов’язані із соціально-біологічною природою людини; із розвитком суспільства виникають спільноти, що пов’язані з диференціацією діяльності людини, зі специфікою соціально-економічного стану, розвитком по­селенських утворень.

Отже, розглянемо такі соціальні підструктури суспільства: 1) національно-етнічну; 2) соціально-поселенську; 3) соціально- професійну; 4) соціально-демографічну; 5) соціально-класову (страти­фікаційну).