Розділ 19 Відтворення обстановки та обставин події (слідчий експеримент та перевірка показань на місці)

§ 1. Поняття та види слідчого експерименту

Відтворення обстановки та обставин події, що передбачено ст. 194 КПК, охоплює по суті дві самостійні слідчі дії:

1)   перевірку на місці показань обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка з метою їх уточнення і доповнення у присутно­сті понятих;

2)   експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб, інших обставин і припущень щодо можливості чути або бачити за певних умов що-небудь, що стосується цих обставин, проникнути до даного приміщення в названий у свідченнях спосіб або певною особою, подолати зазначену в показаннях відстань тощо.

У діяльності органів розслідування серед інших слідчих дій, спря­мованих на розкриття злочинів, широко застосовується слідчий екс­перимент.

Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки того, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події та яким саме чином.

Проведення цієї слідчої дії пов’ язано зі здійсненням дослідів, ре­зультати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють дійти ви­сновку про обставини, котрі мають значення для розкриття злочину.

У 30-х роках ХХ ст. оприлюднено праці вченого-криміналіста П. І. Тарасова-Радіонова, в яких вперше досліджувалися питання про­цесуальної природи і тактики проведення слідчого експерименту. Згодом питанням тактики проведення слідчого експерименту приді­лялося дедалі більше уваги, а у підручниках з криміналістики з’явилися 246 глави, присвячені слідчому експерименту, було видано посібники для слідчих.

Слідчий експеримент схожий з науковим експериментом. І слідчий, і науковий експерименти дають змогу вивчати факти шляхом прове­дення дослідів. Однак слідчий експеримент має власні відмінні риси:

1)  його застосування потребує певних процесуальних умов;

2)  він відтворює не явище повністю, а лише деякі умови, за яких відбувалися події або мали місце факти, що цікавлять слідчого.

Слідчий експеримент має своїм завданням встановлення того, мо­гла чи не могла відбутися подія або дія за певних умов. Крім того, слідчий експеримент не завжди пов’язаний з місцем події, він може бути проведений залежно від його мети і не на місці події. Слідчий експеримент супроводжується проведенням дослідів, що істотно від­різняє його від слідчого огляду і виділяє у самостійну слідчу дію.

Слідчий експеримент відрізняється від експертизи; незважаючи на їхню зовнішню подібність, експертиза потребує застосування спеці­альних знань, у той час як слідчий експеримент у процесі його про­ведення не вимагає цього.

З’ ясовуючи природу слідчого експерименту, слід вказати на те, що він має на меті не тільки перевірку певних фактів, а й одержання нових доказів у справі. Наприклад, у разі проведення слідчого експерименту для визначення можливості витягнути викрадені товари через пролом у стіні магазину слідчий встановлює новий доказ: можливість витяг­нення викрадених товарів або його неможливість.

Слідчий експеримент відрізняється від перевірки показань на міс­ці. Він може бути у деяких випадках проведений без участі свідків та обвинувачених, тоді як перевірка показань на місці без їхньої участі є неможливою. При слідчому експерименті можуть бути присутніми всі свідки та обвинувачені одночасно, а при перевірці показань на місці дія проводиться щодо кожного обвинуваченого або свідка окремо.

Залежно від мети слідчого експерименту розрізняють його види. Важко перелічити всі відомі у практиці розслідування види слідчого експерименту, тому зупинимося тільки на тих видах, які трапляються найчастіше.

1.  Слідчий експеримент для перевірки можливості бачити у даних умовах. Завдання такого експерименту іноді полягає у встановленні можливості не тільки бачити, а й розрізняти деталі та особливості об’ єктів у певних умовах.

Так, громадянка Е. подала заяву до прокуратури про вимагання від неї хабара за влаштування на роботу. Начальник відділу кадрів С. ви­магав від неї хабара через Ф. у сумі 3000 грн. У Е. виник сумнів, що Ф. діє від імені С., і вона попросила його підтвердити цей факт. Ф. за­явив, що якщо Е. прийде увечері до його дому, в вікно вона зможе по­бачити у нього у гостях С. Е. прийшла до зазначеного місця і дійсно побачила С. Бажаючи викрити хабарництво, Е. звернулася до проку­ратури. У процесі розслідування Ф. не заперечував своєї причетності до злочину, але заперечував факт перебування в нього С., зазначаючи, що у таких умовах Е. не могла бачити обличчя людей, які знаходились у кімнаті. Слідчий провів слідчий експеримент, під час якого було встановлено, що Е. за даних умов абсолютно чітко бачила всіх осіб, які сиділи за столом у квартирі Ф.

2.  Слідчий експеримент для перевірки можливості чути в конкрет­них умовах. У деяких випадках при проведенні слідчого експерименту на відкритій місцевості важливо встановити силу та напрямок вітру в момент події злочину, а також те, наскільки істотно ці чинники впли­вають на можливість почути.

3. Слідчий експеримент для перевірки можливості проникнути крізь певний отвір та вийняти через нього ті чи інші предмети. Таким експериментом повинна бути встановлена як об’єктивна можливість вчинення дій (проникнення, витягування), так і суб’єктивна здатність на це певної особи або осіб. Важливо з’ясувати, чи може предмет пев­ної конфігурації та об’єму пройти крізь даний отвір, а також те, чи може вказана особа проникнути через виявлений пролом.

В одній із справ директор магазину стверджував, що викрадення великої кількості товарів було вчинено через напіввідчинене вікно, яке веде до підсобного приміщення магазину. При огляді слідчий дійсно виявив напіввідчинене вікно. При проведенні слідчого експерименту з метою перевірки можливості витягнення названих предметів всі спроби відчинити вікно виявилися марними. Вікно не змогли відчинити й після запрошення столяра, бо у зв ’язку з осіданням стіни воно було перекошене. При такому його стані виявилося неможливим витягну­ти товари певних габаритів через утворений отвір.

4.  Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу. При проведенні такого експерименту голо­вним чинником є час, оскільки викликає сумнів не сам факт можливості вчинення певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені.

5. Слідчий експеримент для перевірки можливості настання пев­них наслідків даних дій (розгоряння, поламки та ін.). Такі експеримен­ти слід проводити у випадках, коли ці питання не вимагають експерт­ного дослідження і застосування спеціальних знань.

6.  Слідчий експеримент для встановлення спеціальних та профе­сійних навичок особи. Такі експерименти рекомендують проводити тоді, коли обвинувачений або свідок стверджує, що він володіє можливістю виконати ту чи іншу роботу. В разі заперечення ним цього проводити слідчий експеримент не рекомендується.

Цікаві випадки такого слідчого експерименту відомі практиці. Так, у справі про розкрадання грошових коштів при виконанні художньої реклами було встановлено, що бригадир художників включає до відо­мості на зарплату підставних осіб, які взагалі не вміють малювати. Одержані гроші підставні особи передавали бригадиру. Найбільші суми одержував родич бригадира Г При допиті Г. стверджував, що він ви­конував зазначені роботи. У процесі проведення слідчого експерименту Г. намагався зробити декілька штрихів, однак, переконавшись у своїй безпорадності, відмовився від подальшого заперечення фактів.

7.  Слідчий експеримент для встановлення того, як саме відбулася подія.

До прокуратури стали надходити заяви, що з пральні молочного комбінату пралі виносять топлене масло. Факт здавався малоймовір­ним. При перевірці були затримані пралі, які дійсно виносили масло. Під час обшуку в пральні було виявлено декілька кілограмів масла. У про­цесі розслідування пралі показали, що при пранні марлевих мішочків з-під сиру вода, пропущена крізь них, містила велику кількість масла, яке вони збирали. При проведенні слідчого експерименту з ’ясувалося, що при обробленні 1000 мішочків залишається 11,5 кг масла.

Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх випадках. Неприпустимо проведення експериментів, які:

1) принижують гідність людини;

2)   загрожують життю або здоров’ю учасників експерименту або інших осіб;

3)  загрожують майну або можуть призвести до значних матеріаль­них збитків.