§ 4. Концепції соціальної держави і політики загального благоденства

У ХХ столітті значно збагатилася і теорія правової держави, а її окремі положення були істотно переглянуті.

В умовах зростаючого впливу соціал-демократичного і революційного руху з кінця ХІХ ст. правлячі кола ряду країн Західної Європи і США змуше­ні були розвивати соціальне законодавство, враховувати у своїй політиці за­пити і вимоги незаможних. Соціальна політика була зведена в ранг офіційної доктрини Німеччини. Вона одержала закріплення у Веймарской конституції 1919 р. - першій європейській конституції, яка наділила громадян соціальни­ми правами (правами на об'єднання в профспілки, захист від безробіття, охо­рону здоров'я і працездатності). Окремі заходи в сфері соціальної політики починають здійснювати й інші держави (Франція, США, Мексика), однак її розвиток був перерваний економічною кризою 30-х рр. Після другої світової війни ліві партії, які прийшли до влади, у європейських країнах провели ряд соціальних реформ (наприклад, соціал-демократи у Швеції, лейбористи в Ан­глії).

Під політикою соціального благоденства в 40-50-і рр. розуміли про­грами, спрямовані на досягнення високого життєвого рівня шляхом створен­ня державних систем освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення і підтримки житлового будівництва, надання допомоги громадянам, які не в змозі власними силами забезпечити собі прожитковий мінімум. В наступні роки розширювалося законодавство про демографічну, екологічну, культур­ну політику держави

Поняття держави благоденства в офіційних документах і законодавстві західноєвропейських країн змінила формула «соціальна держава», закріпле­на в програмних документах багатьох політичних партій, а також у Консти­туціях ФРН 1949 р., Франції 1958 р. і Іспанії 1978 р. У програмах ліберально- демократичних партій вона трактується як «держава соціальних послуг». Ідеологи неоліберализму висувають гасла суспільства з високим рівнем спо­живання, надання допомоги незаможним, утвердження в суспільному житті відносин солідарності і партнерства. Соціал-демократичні партії розглядають соціальну державу як етап переходу до соціальної демократії, а соціальну по­літику держави як прямий обов'язок, що випливає з наданих громадянам со­ціальних прав.

Теорію держави благоденства, що відображала настрої й інтереси се­редніх шарів, почала активно розроблятися в 50-і рр. в умовах економічного підйому в країнах Західної Європи, США, Японії. Одним з її творців був шведський економіст і державний діяч Гуннар Мюрдаль (1898-1987), автор відомих книг «За межі держави благоденства», «Світова економіка».

К. Мюрдаль стверджував, що загальне благоденство вже досягнуто в індустріальних країнах Заходу. Суть теорії суспільного благоденства, як він її формулював, полягає в тому, щоб «мирно і без революції - а фактично замість революції - проводити в капіталістичній державі скоординовану пуб­лічну політику, і притому з такою ефективністю, яка поступово привела б економіку країни у відповідність з інтересами більшості громадян». Такі держави будуть володіти рядом загальних ознак: поєднання ринкової еконо­міки з державним плануванням, необхідним для підтримки рівноваги і стабі­льного росту економіки; тенденцією до демократизації політичного життя, що дозволяє перейти до децентралізації держави і передачі частини її функ­цій органам місцевого самоврядування і добровільним об'єднанням грома­дян; їх участь у розподілі соціальних благ і в «народному контролі, що роз­ширюється». Мюрдаль пропонував вийти за рамки організації благоденства в національних масштабах і покласти ідеї соціальної політики в основу міжде­ржавних відносин. Майбутнє, на його думку, - за світовим порядком соціаль­ного благоденства. Люди здатні направити розвиток суспільства у відповід­ності зі своїми ідеалами.

Як вважає французький соціолог Мішель Крозьє (1922 р.н.) сучасна соціальна держава має потребу в трансформації, перетворенні в «скромну державу», яка прагне поставити себе на службу суспільству, а не командува­ти ім. «Головною функцією такої держави повинне було б стати прагнення в першу чергу допомогти всім соціальним підсистемам, що складають суспіль­ство, знайти найкращі регуляції змін і очолити суспільство, знайти найкращі регуляції змін і очолити хрестовий похід за інвестування в якість». Не можна змінити суспільство, не змінюючи державу.