2.13. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності стано­вить систему заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, які спрямовані на забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку України та створення найбільш спри­ятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих за­рубіжних країн, які здійснюються Україною в особі її органів у межах їх компетенції.
Державнерегулювання зовнішньоекономічноїоіяльності спрямова­не на:
-    захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
-    створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності неза­лежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здій­снення інвестицій;
-    заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму у сфері зов­нішньоекономічної діяльності.
Україна самостійно формує систему та структуру державного регу­лювання зовнішньоекономічної діяльності на її території. Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоеконо­мічну діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з чинним законодавством.
Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовніш­ньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України, до компетенції якої належать:
-    прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовніш­ньоекономічної діяльності;
-   затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;
-    розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
-    укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного за­конодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;
-   встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяль­ності на території України;
-   затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забороняється.
Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень:
-    вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;
-    здійснює координацію діяльності міністерств, державних коміте­тів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльнос­ті; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;
-    приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоеконо- мічної діяльності у випадках, передбачених законами України;
-    проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує вико­нання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інших суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;
-    відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств — органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повнова­ження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міні­стрів України, які вона має згідно із законами України;
-    забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;
-   здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;
-   забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності.
Національний банк України в межах своїх повноважень:
-    здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують плато - спроможність України;
-    представляє інтереси України у відносинах з центральними бан­ками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово- кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;
-   регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;
-    здійснює облік і розрахунки за наданими і одержаними держав­ними кредитами і позиками, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України;
-    виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньо­економічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;
-    здійснює інші функції відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та інших законів України. Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності України.
Міністерство економіки України у межах своїх повноважень:
-   забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зов­нішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі відповідно до міжнародних договорів України;
-    здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньо­економічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;
-    проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні роз­слідування у порядку, визначеному законами України;
-   виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.
Державна митна служба України в межах своїх повноважень здій­снює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.
Антимонопольний комітет України в межах своїх повноважень здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції.
Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі в межах своїх повно­важень:
-   здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономіч­ної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;
-   приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування від­повідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійсню­ється шляхом:
-   ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій;
-    проведення комплексу заходів, спрямованих на попередження проявів недобросовісної конкуренції у сфері зовнішньоекономічної діяльності та захист інтересів національного товаровиробника;
-    обліку окремих зовнішньоекономічних договорів;
-   встановлення заборон на експорт/імпорт окремих видів товарів;
-    запровадження спеціальних правових режимів зовнішньоеконо­мічної діяльності;
-   інші передбачені чинним законодавством заходи
Ліцензування зовнішньоекономічних операцій — це комплекс ад­міністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної по­літики з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономіч­ної діяльності експорту (імпорту) товарів.
Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у двох формах:
а) автоматичного ліцензування; б) неавтоматичного ліцензування.
Автоматичне ліцензування — комплекс адміністративних дій ор­гану виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом ви­значеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встанов­люються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне ліцензу­вання експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, екс­порт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню. У разі припинення обставин, що були підставою для запровадження автоматичного ліцензування, а також у разі існування інших процедур, за допомогою яких можна розв'язати завдання, для вирішення яких воно запроваджується, авто­матичне ліцензування імпорту має бути скасоване
Неавтоматичне ліцензування — комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення про­тягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких вста­новлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження). Неавтоматич­не ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів.
Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні у разі:
-    значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутріш­ньому ринку, які мають вагоме значення для життєдіяльності в Україні, особливо сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства, про­дукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжит­ку першої необхідності або інших товарів. Таке ліцензування має тим­часовий характер і застосовується до моменту відновлення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку;
-    необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тва­рин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археоло­гічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;
-    експорту золота та срібла, крім банківських металів;
-    необхідності застосування заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника в разі обмеження експорту вітчизняних матеріалів, необхідних для забезпечення достатньою кількістю таких матеріалів вітчизняної переробної промисловості протягом періодів, коли внутріш­ня ціна на такі матеріали тримається на рівні, нижчому за світову ціну, за умови впровадження Кабінетом Міністрів України плану стабілізації та за умови, що такі обмеження не повинні призводити до зростання експорту товарів такої галузі вітчизняної промисловості. Такі заходи застосовуються виключно на недискримінаційній основі;
-    необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;
-    необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.
Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні у разі:
-    різкого погіршення стану платіжного балансу та зовнішніх пла­тежів (якщо інші заходи є неефективними);
-    різкого скорочення або мінімального розміру золотовалютних резервів;
-    необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тва­рин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археоло­гічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;
-    імпорту золота та срібла, крім банківських металів;
-    необхідності застосування заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника у випадках зростання імпорту в Україну, що завдає значної шкоди або загрожує завданням значної шкоди національному товаровиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого товару. Таке ліцензування має тимчасовий характер і застосовується на строк, який дає змогу не допустити завдання значної шкоди або компенсувати завдану значну шкоду національному товаровиробнику і дає йому мож­ливість відновити його прибутковість;
-    необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;
-    необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.
Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обме­жень), приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Мініс­терства економіки України з визначенням переліку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару. В разі засто­сування заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про запровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі згідно із законодавством.
Стосовно кожного виду товару може встановлюватися лише один вид ліцензії.
Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності Міністерством економіки України, а також у межах на­даних ним повноважень — відповідним органом Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської і Севастополь­ської міських державних адміністрацій. Наказом Міністерства еконо­міки та з питань європейської інтеграції України «Про порядок видачі дозволів на імпорт в Україну» від 6 березня 2003 р. № 52 затверджено: Порядок видачі дозволів на імпорт в Україну товарів, щодо яких за­стосовані заходи нагляду або регіонального нагляду згідно з рішенням міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі; Інструкцію з оформлення дозволів на імпорт; Інструкцію із заповнення заяви на оформлення до­зволу на імпорт.
Квотування зовнішньоекономічних операцій здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, загальний обсяг експорту (імпорту) за якими не повинен перевищувати обсягу встанов­леної квоти.
Квотою (контингентом) є граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на тери­торію України) протягом встановленого строку та який визначається в натуральних чи вартісних одиницях.
В Україні запроваджуються такі види експортних/імпортних квот: гло­бальні, групові, індивідуальні, антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні.
Квоти (контингенти) глобальні — квоти, що встановлюються по товару (товарах) без зазначення конкретних країн (груп країн), куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується.
Квоти (контингенти) групові — квоти, що встановлюються по товару (товарах) з визначенням групи країн, куди товар (товари) екс­портується або з яких він (вони) імпортується.
Квоти (контингенти) індивідуальні — квоти, що встановлюються по товару (товарах) з визначенням конкретної країни, куди товар (това­ри) може експортуватись або з якої він (вони) може імпортуватись.
Квоти антидемпінгові — граничний обсяг імпорту в Україну пев­ного товару (товарів), що є об'єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку та який визначається в натуральних та/або вартісних одиницях виміру.
Квоти компенсаційні — граничний обсяг імпорту в Україну певно­го товару (товарів), що є об'єктом антисубсидиційного розслідування та/або компенсаційних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку та який визначається в натуральних та/ або вартісних одиницях виміру.
Квоти спеціальні — граничний обсяг імпорту в Україну певного товару (товарів), що є об'єктом спеціального розслідування та/або спе­ціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку та який визначається в натуральних та/або вар­тісних одиницях виміру.
По кожному виду товару може встановлюватись лише один вид квоти.
Наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 р. затвер­джено Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій*. При запровадженні режиму квотування заявки на індивідуальні ліцензії розглядаються Міністерством економіки України в порядку їх надходжен­ня, який визначається згідно з датами їх реєстрації. Якщо на момент над­ходження заявки встановлену квоту вичерпано, приймання та реєстрація заявок не здійснюються. Про факт вичерпання квоти має бути протягом семи робочих днів з моменту її вичерпання офіційно повідомлено суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності, який подав відповідну заявку.
Індивідуальний режим ліцензування також може бути застосовано до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності при порушенні ним по­рядку здійснення такої діяльності. Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України 27 жовтня 2003 р. прийнято Наказ «Про застосування спеціальної санкції — індивідуального режиму ліцензу­вання зовнішньоекономічної діяльності до суб єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності України».
За загальними правилами до одних і тих же товарів забороняється одночасне встановлення режиму ліцензування і квотування, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
Проявами недобросовісної конкуренції у сфері зовнішньоекономіч - ної діяльності є здійснення: демпінгового імпорту, до якого застосову­ються антидемпінгові заходи; субсидованого імпорту (при отриманні нелегітимних субсидій), до якого застосовуються компенсаційні заходи; несанкціонованого реекспорту окремих товарів; інших дій, що закона­ми України визнаються недобросовісною конкуренцією.
Демпінговим імпортом є ввезення на митну територію країни ім­порту товару за ціною нижчою від порівняльної ціни на подібний товар у країні експорту, яке завдає шкоди національному товаровиробникові подібного товару.
Субсидованим імпортом є ввезення на митну територію країни імпорту товару, що користується пільгами від субсидій (йдеться про фінансову або іншу підтримку держави), які надаються для виробни­цтва, переробки, транспортування або експорту такого товару.
Підстави проведення антидемпінгового, антисубсидиційного або спеціального розслідування, а також умови та порядок застосування таких заходів антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних за­ходів передбачені законами України: «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну»1 від 22 грудня 1998 р. № 332-ХІУ; «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»2 від 22 грудня 1998 р.; «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту»3 від 22 грудня 1998 р.; «Про державне регулю­вання імпорту сільськогосподарської продукції»4 від 17 липня 1997 р. та іншими нормативно-правовими актами.
На строк до закінчення застосування вищезазначених заходів зупи­няється дія режимів вільної торгівлі, преференцій, спеціальних пільго­вих режимів, а також податкових, митних та інших пільг, що діють при імпорті в Україну товарів, щодо яких застосовуються антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи.
Реекспорт — продаж іноземним суб'єктам господарської діяльно­сті та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України, за умови, що такі товари не використовувались на території України з комерційною метою, та на момент вивезення за межі України перебувають у такому самому стані, як на момент їх уве­зення. Чинне законодавство не забороняє реекспорт у цілому, а лише вводить певні обмеження та заборони на його здійснення в окремих випадках (приміром, ст. ЗО Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» заборонено реекспорт товарів, імпортованих за рахунок Державного валютного фонду України та валютних фондів місцевих Рад народних депутатів України).
Проблемі реекспорту товарів присвячений Додаток 2 до регіональ­ної Угоди про створення зони вільної торгівлі, укладеної в межах СНД, учасницею якої у тому числі є Україна5. Додаток 2 до вищезазначеної Угоди (має назву «Угода про реекспорт товарів та порядок видачі до­зволу на реекспорт») вводить обмеження щодо реекспорту шляхом встановлення обов'язку його санкціонування (отримання письмового дозволу уповноваженого відомством країни походження товарів) у окремих випадках (наприклад, потребує санкціонування реекспорт товару, при вивезенні якого з митної території були надані пільги). У разі не­санкціонованого реекспорту країна походження товарів може вимагати компенсації заподіяної шкоди і застосування санкцій. Певні обмеження щодо реекспорту також передбачають двосторонні угоди про вільну торгівлю. Наприклад ст. 5 Угоди про вільну торгівлю, укладеної між Україною та Литовською Республікою (ратифіковано Законом України[10] від 5 жовтня 1995 р., № 361), передбачено можливість обмеження реекс­порту окремих товарів по обсягах та номенклатурі, які будуть визна­чатися окремою спеціальною Угодою за взаємною домовленістю До­говірних сторін (країн-учасниць Угоди про вільну торгівлю). Реекспорт таких товарів до третіх країн може здійснюватись тільки з письмової згоди і на умовах, що визначаються уповноваженою установою країни походження цих товарів.
Статтею 197 Митного кодексу України[11] встановлені умови перемі­щення товарів у режимі реекспорту. Так, товари, що походять з інших країн, можуть вивозитися за межі митної території України у режимі реекспорту, якщо:
1)   митному органу надано дозвіл уповноваженого Кабінетом Міні­стрів України органу чи органу, визначеного міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, на реекспорт товарів;
2) товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж стані, в яко­му вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін унаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;
3) товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;
4)  товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України.
Додатком 2 до Постанови Кабінету Міністрів України та НБУ «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень щодо зовнішньоекономічних до - говорів (контрактів), що передбачають розрахунки в іноземній валюті»-1 від 21 червня 1995 р. № 444 рекомендовано під час укладення зовніш­ньоекономічних договорів використовувати застереження про заборону реекспорту, сформульоване таким чином: «Сторони дійшли згоди, що Покупець не буде здійснювати реекспорт товару, який є предметом дано­го договору, на ринки без попередньої письмової згоди Продавця».
Облік зовнішньоекономічних договорів — учинення компетентним органом державної влади дій, пов'язаних з реєстрацією окремих зовніш­ньоекономічних договорів, з метою здійснення контролю за їх укладенням. Гак, підлягають реєстрації договори на експорт металобрухту (постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 155 затверджено По­рядок реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів) на здій­снення експортних операцій з металобрухтом1), договори про спільну ін­вестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (постановою Ка­бінету Міністрів України від 30 січня 1997 р. № 112 затверджений Порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора)2 тощо.

3 метою захисту публічних інтересів в Україні чинним законодав­ством вводяться заборони щодо здійснення окремих зовнішньоеконо­мічних операцій, серед яких:
-   експорт з території України предметів, які становлять національ­не, історичне, археологічне або культурне надбання українського на­роду, що визначається згідно із законами України;
-   імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди суспільній моралі, здоров'ю чи стано­вити загрозу життю населення, тваринному світу та рослинам, або призвести до заподіяння шкоди навколишньому природному середови­щу, якщо стосовно транзитних товарів не вжито необхідних заходів для запобігання такій шкоді;
-    імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, які суперечать від­повідним нормам Конституції України;
-   експорт природних ресурсів, які вичерпуються, якщо обмеження гакож застосовуються до внутрішнього споживання або виробництва;
-   експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності;
-   експорт з території України товарів у межах виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй про застосування обмежень або ембарго на поставки товарів у відповідну державу;
-    інші заборони.
Перелік товарів, експорт (імпорт) яких через територію України забороняється, визначається виключно законами України.
Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності — це особливий порядок правового регулювання господарських відносин, що виникають під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності, та виражається в особливому поєднанні правових засобів, з метою створення конкрет­ного ступеня сприятливості чи несприятливості для задоволення при­ватних інтересів іноземних суб'єктів господарювання, при обов'язковому забезпеченні реалізації публічних інтересів у сфері зовнішньоекономіч­ної діяльності. Правові режими, які використовуються у сфері зовніш­ньоекономічної діяльності, дають змогу їй «більш чутливо вловлювати» відмінності неоднорідних економічних зв'язків у цій сфері та точніше реагувати і враховувати особливості різних суб'єктів та об'єктів тощо.
Щодо іноземних суб'єктів господарювання можуть запроваджува­тися національний режим, режим найбільшого сприяння, преференцій­ний режим, спеціальний режим.
Національний режим означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають такий самий обсяг прав та обов'язків, як і суб'єкти господарської діяльності країни, яка надає такий режим (зазначений режим передусім застосовується щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які разом вхо­дять до тих самих економічних союзів).
Режим найбільшого сприяння означає, що іноземні суб'єкти госпо­дарської діяльності мають обсяг прав та різноманітних пільг (щодо сплати мита, податків та зборів), якими користується та/або буде корис­туватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, з якою буде досягнуто згоду про застосування такого режиму. Режим найбільшого сприяння надається на основі відповідних між­народних договорів про торгово-економічне співробітництво, про тор­гівлю та мореплавання, про взаємний захист капіталовкладень тощо. Найбільш сприятливі умови, надані за договором одній державі, по­ширюються й на іншу країну, якщо з нею укладено договір, в якому зазначено про надання режиму найбільшого сприйняття.
Світовій комерційній практиці також відомий преференційний ре­жим, за якого держави в односторонньому порядку надають юридичним і фізичним особам інших держав особливі права, пільги і переваги без взаємності.
Спеціальний режим застосовується на територіях спеціальних еко­номічних зон, митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встанов­лення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договора­ми країн, які надають такий режим одна одній на основі взаємності.
На території України можуть запроваджуватись спеціальні еконо­мічні зони різного типу, статус та територія яких встановлюються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону України для кожної з таких зон.
Україна може укладати з державами, які мають спільні з Україною морські та/або сухопутні кордони, двосторонні та/або багатосторонні договори, що встановлюють на основі взаємності спеціальні правові режими торгівлі, товарообігу (режими прикордонної, прибережної торгівлі та ін.), які передбачають пільгові умови для суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності України та суб'єктів господарської діяльно­сті цих держав у відносинах з ними.