Розділ 2 Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності - 2.12. Виконання іноземних арбітражних рішень
Страница 12 из 13
2.12. Виконання іноземних арбітражних рішень
Інститут визнання та виконання іноземного рішення істотно полегшує захист прав суб’єктів правовідносин з іноземним елементом.
У світовій практиці існує дві основні системи, за якими відбувається визнання іноземних судових рішень.
1. Система екзекватури — безпосереднє визнання та виконання іноземного судового рішення (екзекватурою є постанова суду про дозвіл примусового виконання рішення).
2. Система англо-американського загального права — іноземне судове рішення утворює презумпцію для особи, на користь якої винесено та розглядається як підстава для постанови нового рішення[9].
Гарантії виконання арбітражної угоди як особливого договору, що володіє процесуальним ефектом, встановлює Нью-Йоркська конвенція про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р., у якій на сьогодні бере участь понад 110 країн (для України Конвенція набула чинності 8 січня 1961 р.).
У країнах-учасницях Конвенції про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень діє система екзекватури. Відповідно до Конвенції кожна країна-учасниця визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати в арбітраж усі або окремі спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з яким- небудь конкретним договірним або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Кожна країна- учасниця визнає арбітражні рішення як обов'язкові і приводить їх до виконання, на умовах, викладених у даній Конвенції.
Згідно із положеннями Конвенції для визнання і приведення у виконання арбітражного рішення, сторона, яка просить про це, повинна надати:
а) належним чином завірений оригінал арбітражного рішення або належним чином засвідчену його копію;
б) оригінал арбітражної угоди або належним чином засвідчену її копію.
Якщо арбітражне рішення або угода викладені неофіційною мовою тієї країни, де повинне відбутися визнання і приведення у виконання цього рішення, сторона, яка просить про зазначене, подає переклад цих документів відповідною мовою (переклад завіряється офіційним перекладачем або дипломатичною чи консульською установою).
У визнанні або у виконанні арбітражного рішення незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено пише:
1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, в якого просить визнання або виконання, доказ того, що:
- одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки — за законом держави, де рішення було винесено;
- сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення;
- рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана;
- склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами, або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж;
- рішення ще не стало обов'язковим для сторін або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято;
2) якщо суд визнає, що:
- об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за його законодавством;
- визнання та виконання нього апоітражного рішення суперечить його публічному порядку.