§ 5. Фіксування судового процесу технічними засобами

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України, пп. 10, 11 ст. 6 та ст. 197 ЦПК, реалізація принципу гласності судочинства забезпечу­ється за допомогою повного фіксування судового процесу технічними засобами.

Порядок фіксування судового засідання технічними засобами вста­новлюється процесуальним законодавством (ст. 197 ЦПК України, Інструкцією про порядок фіксування судового процесу технічними засобами, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 21 липня 2005 р. № 84 «Про затвердження Інструкції про порядок фіксування судового процесу технічними засобами»).

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснює сек­ретар судового засідання або інший працівник суду (ч. 11 ст. 6 ЦПК), і тому воно є офіційною формою фіксації судового процесу технічни­ми засобами. Поряд із цим є неофіційні форми фіксації судових про­цесів. Наприклад, відповідно до ст. 6 ЦПК учасники цивільного про­цесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої. Для цього не потрібні згода учасників процесу та постановлення про це ухвали суду. Натомість проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомок, відео-, звукозапису із застосу­ванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засі­дання по радіо і телебаченню допускається на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі.

Фіксування судового процесу у процесуально-правовому аспекті означає відбиття, закріплення юридично значущих дій суду, інших учасників судового процесу у відповідних процесуально- документальних формах для забезпечення їх вірогідності з точки зору об’єктивності засобів фіксації судового процесу та визначення про­цесуальних наслідків цих дій при розгляді справи по суті та на наступ­них стадіях цивільного процесу. За такого підходу фіксація судового процесу означає обов’язковість процесуально-документального оформ­лення актів-документів, які фіксують процесуальні дії суду, сторін та інших учасників цивільного процесу, а також обставини, факти при розгляді справи.

Процесуальні кодекси не містять уніфікованого стандарту фіксу­вання судового процесу. Наприклад, відповідно до статей 4⁴, 81¹ ГПК

України судовий процес фіксується технічними засобами та відобра­жається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. У судовому засіданні, а також про огляд і дослідження пись­мових або речових доказів у місці їх знаходження складається прото­кол. Господарський суд може здійснювати стенографічний, а також аудіо- чи відеозапис судового засідання. ЦПК України передбачає правило повного фіксування судового засідання (ст. 197 ЦПК України). Аналогічне правило містить і Кодекс адміністративного судочинства України (ст. 41).

Повне фіксування судового засідання можна розглядати з фактич­ної та юридичної сторін. З фактичної сторони повне фіксування судо­вого засідання — це фіксація ходу судового засідання в цілому, без певних обмежень, що дозволяє відтворювати повний зміст тих чи ін­ших процесуальних дій. Крім того, повнота фіксації означає таку форму фіксації, яка дозволяє відтворювати не лише зміст процесуаль­них дій у судовому засіданні, а й форму їх усного викладення та інші обставини, у тому числі ритуально-церемоніальну сторону цивільного процесу. Використання технічних засобів фіксації, виходячи з техно­логічних можливостей технічного обладнання, дозволяє вирішувати це завдання.

Що стосується суто процесуального аспекту фіксування судового засідання, то він зводиться до фіксації та можливості відтворення тих процесуальних дій, які безпосередньо впливають на розгляд справи по суті або на динаміку судочинства та рух справи. Тобто завдяки техніч­ним засобам у судовому засіданні фіксації підлягають усі факти про­цесуальної поведінки суду та учасників процесу, причому і та зафік­сована інформація, яка не має процесуального значення.

Оскільки не вся інформація, що міститься у технічному записі, має значення для вирішення справи і може використовуватися як доказ, правило про фіксацію судового засідання технічними засобами слід розглядати також як гарантію публічних інтересів правосуддя. Мова йде не лише про підвищену надійність звукозапису, а й про те, що така форма фіксації судового засідання унеможливлює з боку учасників судового процесу тих чи інших перекручень ходу судового засідання або фальсифікацію, що не виключається при протокольній фіксації судового засідання, та деякою мірою підвищує довіру до суду.

Таким чином, технологія фіксації судового засідання технічними засобами безпосередньо впливає на визначення процесуального режи­му технічного запису як доказу, а також на якість, достовірність та повноту цього доказу для розгляду справи та забезпечення процесу­альних прав учасників судового процесу.

Виходячи з процесуального режиму та значущості технічного за­пису, технічні засоби фіксування судового засідання мають відповіда­ти вимогам надійності та простоти використання персоналом суду і забезпечувати легітимність звукозапису.

Цифрові засоби фіксації та їх використання потребують програм­ного та технічного забезпечення, які унеможливлюють несанкціоно­ваний доступ до систем фіксації та вплив технічних чинників на про­цедуру запису, а також відповідні заходи технічної та правової безпеки. Системи фіксації повинні мати і запобіжники втручанню в об’єктивність запису, які виключали б навіть теоретичну ймовірність монтажу, а саме — механічне опломбування; енергозалежний календар, годин­ник; відсутність засобів редагування і вилучення записів; наявність електронного підпису; наявність пристрою для швидкого копіювання записів на одноразові носії (CD-диски). На даний час порядок фіксу­вання судового засідання технічними засобами та вимоги щодо техніч­них засобів фіксування передбачено Інструкцією про порядок фіксу­вання судового процесу технічними засобами, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 21.07.2005 р.

Правовий режим фіксування судового процесу технічними засо­бами визначається процесуальним законодавством. Так, відповідно до ч.  2 ст. 197 ЦПК технічне фіксування судового засідання здійснює секретар або за розпорядженням головуючого інший працівник апара­ту суду (в будь-якому випадку це повинні бути працівники, які пройшли відповідне навчання).

На вимогу особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду здійснюється повне чи часткове відтворення технічного запису судо­вого засідання (ч. 3 ст. 197 ЦПК). Як правило, така необхідність ви­никає при зіставленні показань свідків та при застосуванні ч. 7 ст. 191 ЦПК або ч. 4 ст. 182 ЦПК тощо. Відтворення технічного запису судо­вого засідання можливе і поза межами судового засідання з метою ознайомлення зі змістом запису (ч. 1 ст. 199 ЦПК).

Носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання, є додатком до журналу судового засідання і після закінчен­ня судового засідання приєднується до матеріалів справи.

На жаль, ані ЦПК, ані зазначена вище Інструкція не передбачають дій суду у разі, якщо все-таки судовий процес (або якась його частина) не був записаний на технічний пристрій або він не відтворюється (такі ситуації в судовій практиці існують і до матеріалів справи додаються відповідні довідки). Без законодавчої регламентації якось виправити таку ситуацію неможливо, оскільки ЦПК не передбачає повторного проведення судового засідання, яке вже відбулося, тим більше не пе­редбачає жодних санкцій за відсутність такого технічного запису в справі (раніше у зв’язку з відсутністю у справі протоколу судового засідання рішення у справі підлягало скасуванню). У пункті 18 По­станови № 12 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному по­рядку» визначається, що якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наве­дені в апеляційній скарзі недоліки у розгляді справи не вплинули на суть ухваленого рішення, апеляційний суд згідно зі статтею 308 ЦПК ухвалою відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін і обов’ язково наводить у ній мотиви, з яких доводи апеляційної скарги відхиляються. Водночас апеляційним судам необхідно враховувати, що законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань. Зо­крема, до таких недоліків, які не призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, і не вплива­ють на суть ухваленого рішення, належать: сплата судового збору, здійснена після відкриття провадження у справі; відсутність підпису в позовній заяві, якщо позивач брав участь у судовому засіданні й під­тримав позовні вимоги; відсутність підпису секретаря судового засі­дання в журналі судового засідання; залишення без розгляду заяви про відвід, якщо підстави для відводу були відсутні. Таким же недоліком може бути визнана сама по собі відсутність технічного запису при без- спірності доказів, якими обґрунтовано рішення.

Відповідно до процесуального законодавства особа, яка бере участь у справі, має право отримати роздруківку технічного запису судового засідання (повне або часткове роздрукування за плату) та копію інфор­мації з носія, на який здійснювався технічний запис (безоплатно). Щодо отримання копії носія, на який здійснювався технічний запис, то від­повідно до Інструкції про порядок фіксації судового процесу техніч­ними засобами за заявою осіб, які беруть участь у справі, архіваріус створює копії фонограми для зазначених осіб. Розмір плати за роздру- кування технічного запису судового засідання відповідно до ч. 6 ст. 197 ЦПК встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 р. № 151 «Про встановлення розмірів плати за роздрукування технічного запису су­дового засідання в адміністративних та цивільних справах та видачу дублікату виконавчого листа або судового наказу» плата за роздруку- вання однієї сторінки тексту на папері формату А4, що повністю або частково відтворює технічний запис судового засідання, встановлю­ються в розмірі п’яти гривень.