Розділ 4. Правове регулювання фінансового контролю в Україні - § 3. Методи фінансового контролю
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 
Финансовое право - Фінансове право (за ред. М.П. Кучерявенка)

 

 

§ 3. Методи фінансового контролю


Метод фінансового контролю можна визначити як сукупність спо­собів, засобів і прийомів здійснення контрольних функцій. Слід зазна­чити, що аналіз методів фінансового контролю ґрунтується на досяг­неннях як фінансового права, так і деяких суміжних наук (статистики, бухгалтерського обліку, логіки).

На застосування тих чи інших методів у першу чергу впливають: обсяг компетенції контролюючого органа; цілі та задачі, що перед ним поставлені; момент проведення фінансового контролю.

серед основних методів фінансового контролю можна виділити: спостереження, обстеження, облік, аналіз, перевірку і ревізію. Наве­дені загальні методи конкретизуються в різних відомчих методиках і правилах проведення контролю.

Розглянемо більш докладно основні методи фінансового контролю.

1. Спостереження (моніторинг) — загальне відстеження фінансо­вої діяльності контрольованого суб’єкта. З деякими застереженнями сюди ж можна віднести і діяльність з фінансового моніторингу відпо­відно до вимог Закону України від 28 листопада 2002 р. «Про запобі­гання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло­чинним шляхом».

2.  Облік являє собою досить специфічний фінансово-контрольний метод, сфера застосування якого головним чином обмежується діяль­ністю контролюючих органів при здійсненні реєстрації суб’єктів конт­ролю (наприклад, платників податків) чи в інших випадках, позначених чинним законодавством (наприклад, при погашенні податкової забор­гованості перед бюджетом шляхом проведення взаємозаліків). Облік не обмежується чисто реєстраційною роботою, а містить у собі також аналітичну роботу і створення інформаційної бази.

3.  Обстеження найбільш характерне для попереднього контролю і проводиться відносно конкретних сторін фінансової діяльності конт­рольованого суб’єкта. При обстеженні здійснюється діагностика його фінансового стану і дослідження звітності, проводиться первинний аналіз дотримання фінансового законодавства, оцінка відповідності його діяльності статутним документам.

Зі спеціальних прийомів, застосовуваних при обстеженні, слід ви­окремити опитування й анкетування.

Як правило, при одержанні в ході обстеження яких-небудь негатив­них результатів контролюючим органом приймається рішення про проведення перевірки чи ревізії.

4.  Аналіз проводиться на основі звітності (поточної чи за певний період) використанням таких спеціальних статистичних прийомів як індексний метод, метод середніх і відносних величин. При цьому ме­тоді фінансового контролю шляхом аналітичної діяльності досліджу­ються основні фінансово-економічні характеристики об’єкта контролю, що найчастіше дає змогу виявити неявні порушення фінансової дис­ципліни та їх причини. Ефективний при цьому такий фінансово- економічний прийом, як порівняння.

5.  Перевірка. Можна виділити такі підстави класифікації видів перевірок залежно від:

а) організаційної ознаки:

-   планові перевірки (внесені у встановленому порядку в план ро­боти контролюючого органу);

-   позапланові перевірки (здійснюються деякою мірою раптово, поза планом, при наявності вагомих підстав: вказівки вищестоящого фінансо­вого органу; при надходженні скарг громадян або іншої інформації про порушення фінансової дисципліни, недоглядах у роботі, що вимагають невідкладної перевірки; за вимогою компетентних державних органів);

б) підстави призначення:

-   повторні перевірки (проводяться через деякий час після первісної фінансової перевірки у випадку визнання її неякісно проведеною або з метою контролю за усуненням виявлених порушень. Така перевірка про­водиться з тих же питань і охоплює той же період часу, що і первісна);

-   додаткові перевірки (здійснюються для з’ясування питань, що не ставилися перед первісною перевіркою, найчастіше у зв’язку зі знов виниклими обставинами);

в) обсягу:

-   повні перевірки (охоплюють всі сторони фінансово-господарської діяльності);

-   часткові перевірки (чи неповні, у ході їх перевіряються окремі сторони фінансово-господарської діяльності);

-   комплексні перевірки (здійснюються, як правило, групою фахів­ців, при цьому перевірці підлягає дуже широке коло взаємозалежних питань). Як один з підвидів комплексної перевірки можна виділити наскрізну перевірку, що охоплює фінансово-господарську діяльність ряду організацій чи підприємств, зв’язаних між собою відносинами субординації;

-    тематичні перевірки (або цільові, присвячені певному колу пи­тань, ділянці роботи (темі), охоплюють окремий напрямок діяльності суб’єкта, що перевіряється, чи визначений тип операцій);

г) повноти охоплення:

-    суцільні (фронтальні) перевірки (вивчаються абсолютно всі до­кументи й облікові записи за визначений період);

-    вибіркові перевірки (контролю підлягає не весь суб’єкт, а його підрозділ чи окремий напрямок діяльності, виділений за певним прин­ципом);

ґ) місця проведення:

-   виїзні перевірки (здійснюються за місцем розташування об’єкта контролю);

-   камеральні перевірки (проводяться за місцем дислокації органу фінансового контролю);

д) характеру контрольованих показників:

-   формальні перевірки (при яких здійснюється перевірка правиль­ності оформлення документів, наприклад, з’ясовується дійсність під­писів, наявність підчищень і виправлень, правильність заповнення реквізитів);

-   арифметичні перевірки (зводяться до оцінки правильності мате­матичних розрахунків і таксувань);

е) характеру контролюючих суб’єктів:

-   позавідомчі перевірки (покладаються на органи іншого відомства або міністерства стосовно організації, що перевіряється,);

-   відомчі перевірки (здійснюються в рамках того самого відомства або міністерства, але працівниками більш високого рівня, вищестоящої організації).

Окремо слід виділити «зустрічну» перевірку, при якій здійснюєть­ся зіставлення первинних документів або звітної інформації з анало­гічними чи взаємозалежними даними підприємства контрагента.

6.  Інспектування — здійснюється у формі ревізії та полягає у доку­ментальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи. Ревізія є найбільш важливим методом фінансового контролю, що має найбільшу дієвість, максимально можливу глибину і повноту. ревізію слід віднести до наступного контролю.

Цей метод фінансового контролю здійснюється спеціальними ор­ганами фінансового контролю і спрямований на виявлення фактів порушення законності, достовірності і доцільності. При ревізії здій­снюється вивчення й аналіз фінансово-господарської документації — правильність ведення бухгалтерського обліку, збереження коштів і матеріально-технічних ресурсів, своєчасність і повнота звітності.

При здійсненні контролю ревізор наділяється певними правами:

-   перевіряти плани, кошториси, грошові, бухгалтерські та інші до­кументи, наявність грошей і цінностей, а у випадку виявлення підробок та інших зловживань вилучати необхідні документи на час до закін­чення ревізії;

-    перевіряти правильність списання сировини, палива, інших ма­теріальних цінностей, тепло- і електроенергії на витрати виробництва, повноту оприбуткування готової продукції і вимагати від керівництва суб’єкта, що перевіряється, проведення контрольного обмірювання виконаних робіт;

-    вимагати проведення інвентаризації основних фондів, товарно- матеріальних цінностей, перевірки грошових коштів, у разі потреби опечатувати каси, склади, архіви;

-   одержувати від інших підприємств, установ і організацій довідки і копії документів, пов’язаних з операціями, що перевіряються;

-   одержувати від посадових осіб письмові пояснення.

Що стосується класифікації ревізій, то вона в основному ідентична класифікації перевірок, з деякими незначними застереженнями. На­приклад, окремо можна виділити такий підвид позапланової ревізії, як ревізія, призначувана за постановою органів слідства.

Термін проведення ревізії не може перевищувати 30 днів (продо­вження цього терміну допускається тільки з дозволу керівника органу, що призначив ревізію).

За результатами ревізії складається акт. Керівник, що призначив ревізію, зобов’язаний у тижневий строк розглянути її результати і вжити заходів до усунення виявлених порушень, відшкодування за­вданого матеріального збитку, притягнення до відповідальності винних осіб, усунення причин і умов, що призвели до порушення фінансової дисципліни.

7. Фінансово-економічна експертиза. Відповідно до Закону Украї­ни від 11 липня 1996 р. «Про Рахункову палату» до компетенції Рахун­кової палати віднесене здійснення експертно-аналітичної діяльності.

Так, Рахункова палата зобов’язана за дорученням Верховної Ради України проводити експертизу і давати висновки щодо проектів: Дер­жавного бюджету України, законів та інших нормативних актів, між­народних договорів України, загальнодержавних цільових програм, програм Кабінету Міністрів України та інших документів, що стосу­ються питань державного бюджету і фінансів України.