§ 4. Органи фінансової діяльності

Держава управляє фінансовою діяльністю через державні органи, наділені з цією метою спеціальною компетенцією. Залежно від харак­теру діяльності, повноважень у сфері фінансової діяльності всі органи, що беруть участь у ній, поділяються на дві групи. У фінансовій діяль­ності беруть участь практично всі державні органи залежно від їх компетенції, встановленої Конституцією України і законами України, нормативними актами, що визначають їх правовий статус, та ін. Одна група органів, що здійснює фінансову діяльність, належить до органів загальної компетенції. У даній ситуації вони реалізують повноваження у сфері фінансової діяльності поряд з іншими типами повноважень. Здійснюючи діяльність з багатьох напрямків, вони реалізують у тому числі і фінансову (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів і т. д.), що не є для них основною чи єдиною. Іншу групу становлять органи спеціальної компетенції, створені державою і наділені повноваження­ми виключно для здійснення фінансової діяльності (органи Держав­ного казначейства, контрольно-ревізійні органи тощо).

Державна політика у фінансовій сфері здійснюється Верховною Радою України, що затверджує загальнодержавні програми, Державний бюджет і вносить зміни до нього, здійснює контроль за використанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання. виключно законами України регулюються найважливіші питання у фінансовій сфері.

органи виконавчої влади, що здійснюють управління фінансами, поділяють на:

1)   органи управління загальної компетенції (кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самовряду­вання);

2)  органи управління спеціальної (галузевої, міжгалузевої) компе­тенції, що включають дві підгрупи:

а) органи, що здійснюють фінансову діяльність поряд зі своїми основними функціями (міністерства, відомства, за винятком Міністер­ства фінансів України);

б) органи, для яких фінансова діяльність є основною (Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація України та ін.).

Ці органи створені спеціально для здійснення фінансової діяльності.

Президент України має певні повноваження, що стосуються фі­нансової сфери, приміром, подає на затвердження Верховній Раді кандидатуру Голови Національного банку України (далі — Нацбанк України).

Значними повноваженнями у сфері управління фінансами наділе­ний Кабінет Міністрів України. Він забезпечує: проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; розробку проекту Закону про Державний бюджет України; виконання затвердженого Державно­го бюджету України; надання звіту про виконання Державного бюдже­ту України.

оперативне управління фінансами здійснюється через спеціальні державні органи виконавчої влади.

Система фінансових органів України очолюється Міністерством фінансів (далі — Мінфін України) — центральним органом виконавчої влади з управління фінансами. Мінфін України прогнозує розвиток економіки, розробляє проект Державної програми економічного і со­ціального розвитку, проект Державного бюджету України. Для управ­ління фінансами Мінфін України наділений повноваженнями, що становлять три групи:

1)  повноваження, що пов’язані з функціями по складанню і вико­нанню Державного бюджету України, контролю за його виконанням;

2)   повноваження по застосуванню заходів у разі порушень уста­новленого порядку виконання Державного бюджету України, призу­пинення фінансування;

3)   повноваження, що стосуються регулювання співвідношення коштів Державного бюджету України і місцевих бюджетів у процесі їх формування.

Органами Мінфіну України на місцях є фінансові органи місцевих державних адміністрацій, що розробляють проекти відповідних бю­джетів, організують виконання бюджетів, забезпечують надходження коштів, встановлюють на основі рішення ради розмір місцевих зборів і оголошують місцеві добровільні позики.

Особливим центральним органом виконавчої влади, статус якого прирівняний до державного комітету України, є Державне казначейство України. Основними завданнями Державного казначейства України є: організація виконання Державного бюджету України; контроль за йо­го виконанням і регулюванням відносин між Державним бюджетом України і позабюджетними фондами; короткострокові прогнози об­сягів державних фінансових ресурсів і надання інформації Верховній Раді і Президенту України.

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, її очолює Голова. Голови державних податкових адміністрацій в АРК, областях, містах Києві і Севастополі признача­ються на посаду і звільняються з посади Президентом України. Голов­ними завданнями Державної податкової адміністрації України є: здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування і сплати податків; прийняття рішень щодо накладення фінансових санкцій і адміністративних штрафів; прийнят­тя нормативних і методичних документів з питань оподаткування.

Податкова міліція є специфічним правоохоронним органом, що забезпечує економічну безпеку держави при надходженні податкових платежів у бюджет. Якщо діяльність податкових інспекцій пов’язана зі справлянням податків, то податкова міліція здійснює стягнення по­даткових платежів.

Органом державного фінансово-економічного контролю є Рахун­кова палата, що здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких органів держави. Рахункова палата забезпечує єдину систе­му контролю за виконанням Державного бюджету України і викорис­танням позабюджетних фондів.

Функціонування грошового ринку, статус національної валюти, іноземних валют на території України установлюються виключно за­конами. Здійснення контролю за проведенням грошово-кредитної по­літики покладене на Національний банк України. Нацбанк України здійснює регулювання грошового обігу як шляхом установлення нор­мативів щодо готівки, так і проведенням політики у сфері ставок, опе­рацій з цінними паперами тощо. Він визначає офіційний валютний курс гривні, виходячи з валютного (обмінного) курсу. Курс гривні щодо іноземних валют забезпечується Нацбанком України шляхом викорис­тання золотовалютного резерву, купівлі і продажу цінних паперів, встановлення і зміни плати за кредити й інші інструменти регулюван­ня грошової маси в обігу.

Для здійснення уповноваженими банками й іншими кредитно- фінансовими установами валютних операцій, що підпадають під режим ліцензування, Нацбанк України видає генеральні та індивідуальні лі­цензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не вимагають індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. В основі розмежуван­ня на резидентів і нерезидентів лежить відмежування зовнішньоеко­номічних відносин від операцій, що стосуються внутрішньоекономіч- них процесів.

^[1] Иловайский С. И. Бюджетное право / С. И. Иловайский. - Одесса, 1912. - С. 4-5.

^[2] Див.: Финансовое право : учебник / под ред. о. Н. Горбуновой, - М. : Юристь, 1996. - С. 15.

^[3] Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 37-38. - Ст. 189.

Контрольні питання

1.  Розкрийте поняття та функції фінансів.
2.  Визначте співвідношення фінансів і грошей.
3.  Сформулюйте поняття фінансової системи держави та роз­крийте її структуру.
4.  В чому виявляється сутність фінансової діяльності держави?
5.  Яку роль відіграє держава в здійсненні фінансової діяльності?
6.  Методи фінансової діяльності держави.
7. Форми фінансової діяльності держави.
8. Вкажіть органи, що здійснюють фінансову діяльність, та розкрийте їх компетенцію.