§ 2. Фінансова система держави та її структура

Фінанси, становлячи цілісну, однорідну систему, передбачають певну внутрішню видову диференціацію. обумовлена вона більш де­тальним, спеціальним аналізом внутрішніх складових частин фінансів, що відрізняються специфічними особливостями і режимами. У цих умовах однорідні, єдині за формами і методами відносини визначають­ся як фінансовий інститут. Наявність єдиних за природою та змістом, але різних за формою фінансових інститутів обумовлена різноманіттям сфер застосування фінансів, напрямками їх реалізації.

сукупність взаємозалежних, взаємодіючих фінансових інститутів становить фінансову систему держави. Фінансову систему часто ха­рактеризують у двох аспектах^[2]:

а) як сукупність фінансових інститутів, що опосредковують фор­мування і використання грошових фондів;

б)  як сукупність державних органів і установ, що здійснюють фінансову діяльність (цей аспект буде розглянуто при аналізі компе­тенції органів фінансової діяльності, органів фінансового контролю). Зміст фінансової системи розкривається через систему фінансових інститутів.

Фінансова система включає певні ланки:

1) бюджетну систему;

2)  кредитну систему;

3)  обов’язкове державне страхування;

4)  фінанси підприємств.

Елементи фінансової системи будуть докладно проаналізовані в особливій частині, тут же лише позначені основні положення, що їх характеризують. Цілісність елемента фінансової системи не виключає складну підпорядкованість, структуру, специфічні зв’язки, однак зараз зупинимося на них як на певній цілісності.

Бюджетна система України складається з Державного бюджету і місцевих бюджетів. Зміст, структура бюджетів, їх співвідношення визначаються адміністративно-територіальним устроєм держави. Бю­джети акумулюють переважно всі грошові фонди публічного характеру.

З прийняттям у 2001 р. Бюджетного кодексу України^[3] закріплена за­борона на формування позабюджетних фондів. Бюджетна централіза­ція ресурсів набула нового змісту.

Кредитна система включає як державне, так і банківське кредиту­вання. Однак якщо державний кредит є безумовною сферою публіч­ного регулювання, де держава виступає позичальником коштів на певні цілі й у специфічній формі, то банківське кредитування досить специфічно входить у фінансову систему. Фінансово-правовий аспект банківського кредитування стосується тільки тих відносин, що охоп­люють і регулюють рух державних коштів, не включаючи диспозитив­ні, цивільно-правові аспекти банківського кредитування.

Обов’язкове державне страхування пов’язане з розподілом і пере­розподілом частини сукупного суспільного продукту, спрямуванням коштів на виплату пенсій і т. д. Державне страхування виступає як форма утворення і використання цільових грошових фондів, призна­чених для соціальних, попереджувальних та інших цілей.

Фінанси підприємств як відокремлені грошові фонди, пов’язані з формуванням, розподілом і використанням коштів підприємств. Фі­нанси підприємств становлять основу децентралізованих фінансів. При характеристиці фінансів підприємств як ланки фінансової системи необхідно враховувати таке. Фінанси державних підприємств безумов­но є складовою фінансової системи, характеризуються публічним змістом і регулюванням. Фінанси недержавних підприємств входять сюди тільки тією мірою, якою вони пов’язані з реалізацією імператив­них обов’язків по формуванню державних грошових фондів (напри­клад, кошти підприємств, за рахунок яких сплачуються податки).