Печать
PDF

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА ГЛАВА 16 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ - Страница 5

Posted in Аграрное право - М.В. Шульга Земельне право України

 

§ 5. Землекористування сільськогосподарських кооперативів

Розвиток кооперативного руху за Указом Президента Ук­раїни «Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та по­силення його ролі в реформуванні економіки України на рин­кових засадах» від 19 грудня 2000 р. № 1348/2000 визнано «одним із важливих напрямів реалізації структурних змін в економіці України та формування її багатоукладності»1. Зе­мельна та аграрна реформи, а головне — радикалізація від­носин земельної власності в Україні сприяли відновленню справді демократичних принципів в організації та діяльності сільськогосподарських кооперативів. За їх сучасним значен­ням та характером землекористування (пріоритетної катего­рії земель сільськогосподарського призначення) сільськогос­подарські кооперативи посідають провідне місце серед інших кооперативів (житлових, садівницьких, гаражних тощо). Без­посередні юридичні засади розвитку за нових економічних умов кооперативних відносин створив Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р.2, який діє зі змінами, внесеними Законом України від 2 листо­пада 2000 р.3.

Сільськогосподарські кооперативи можуть бути виробничі та обслуговуючі. Відносини землекористування найхарактер­ніші для сільськогосподарських виробничих кооперативів.

Сільськогосподарський виробничий кооператив — це юри­дична особа, яка створюється як добровільне об'єднання гро­мадян України (переважно селян) для спільного ведення сіль­ськогосподарської (та іншої законної) діяльності, основаної на праці його членів з використання земель сільськогосподар­ського призначення (власних, членів кооперативу, орендова­них) з метою полегшення та кращої організації праці з виро­щування (виготовлення) сільськогосподарської та іншої то­варної продукції. Для цих кооперативів землі сільськогоспо­дарського призначення виступають як основний і незамін­ний засіб виробництва сільськогосподарської продукції, пов­ною мірою проявляються й інші особливості цих земель.

На превеликий жаль, на сучасний момент земельні відно­сини в сільськогосподарських кооперативах законодавчо врегульовано неповно.

Земельний кодекс України 2001 р. не виділив окремо цьо­го важливого суб'єкта аграрного землекористування, що справедливо можна віднести до одного з істотних недоліків Кодексу. Закон України «Про сільськогосподарську коопера­цію присвятив землям кооперативу лише ст. 22 з відсильною нормою до Земельного кодексу України та законів України стосовно регламентації земельних відносин у кооперативах.

У системі відносин у сільськогосподарських кооперативах земельні відносини є базовими. Тому їх чітка законодавча рег­ламентація має важливе значення. При цьому слід враховува­ти такі специфічні ознаки сільськогосподарських кооперати­вів, як: 1) ведення сільськогосподарської діяльності (з вико­ристанням земель сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва) або обслуговування її потреб; 2) те, що вони перебувають, як правило, у сільській місцевос­ті; 3) задоволення потреб переважно сільського населення1.

Земельні масиви в сучасних сільськогосподарських коо­перативах утворилися здебільшого внаслідок реструктуриза­ції колгоспів та колективних сільськогосподарських підпри­ємств, розпаювання їх земель та використання земельних паїв колишніми членами.

Використання селянами земельних ділянок, одержаних ними у процесі паювання на праві приватної власності, одно­особово юридично можливо, але за умов загальної кризи в АПК практично не завжди реально. Тому з метою ефективні­шого за цих умов колективного господарювання вони можуть об'єднувати свої земельні ділянки, вносячи їх як земельний пайовий внесок у створення та функціонування сільськогос­подарського виробничого кооперативу.

Правові підстави внесення такого земельного пайового внеску можуть бути різними: а) передача у власність коопе­ративу; б) передача в оренду кооперативу; в) об'єднання час­ток (паїв) осіб, які вийшли з агроформувань і бажають ство­рити сільськогосподарський кооператив.

Крім того, кооператив може придбати певні земельні пло­щі на основі цивільно-правових договорів, зокрема договору купівлі-продажу. Громадяни — власники земельних ділянок можуть продати їх сільськогосподарському кооперативу.

Конкретний порядок, підстави та умови цієї передачі ма­ють бути встановлені ЗК України, спеціалізовані в коопера­тивному законодавстві та конкретизовані в статутах кон­кретних сільськогосподарських кооперативів.

Сільськогосподарські кооперативи, у першу чергу вироб­ничі, як юридичні особи, можуть мати землі сільськогоспо­дарського призначення на праві власності.

Право власності на землі сільськогосподарських коопера­тивів може виникати різними юридичними способами, а саме:

1) шляхом внесення до статутного фонду кооперативу зе­мельних ділянок тих осіб, які є засновниками кооперативу;

2)        шляхом придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, дарування, міни та за іншими цивільно-правовими угодами.

Юридична природа власності на землі в сільськогоспо­дарському кооперативі залишається дискусійною. Професор В. І. Семчик небезпідставно послідовно відстоює колективну природу цієї власності1. Проте, відсутність такої юридичної форми власності в сучасному законодавстві України дає можливість говорити лише про колективну сутність відносин кооперативної власності як про економічну категорію, яка відповідає колективній формі організації праці в сільськогос­подарських виробничих кооперативах. А законодавчо йдеть­ся про приватну власність кооперативу на землі сільськогос­подарського призначення як юридичної особи.

Реалізація права власності на землі сільськогосподарсько­го призначення та основні засади їх використання у коопе­ративах мають бути врегульовані в Земельному кодексі Укра­їни та в законах про сільськогосподарські кооперативи (ви­робничі та обслуговуючі).

Право власності кооперативу на землі зберігається за ним і в разі входження його до кооперативних об'єднань.

Сільськогосподарські кооперативи можуть використову­вати також орендовані ними землі. Нині ця форма коопера­тивного землекористування досить поширена.

Земельне законодавство має передбачати порядок розпо­рядження землею кооперативу при його ліквідації.

Члени сільськогосподарського виробничого кооперативу (фізичні особи) теж можуть мати земельні ділянки у власнос­ті. Поки що це їх право законодавчо чітко не визначено, але воно випливає з порядку вступу до кооперативу та з сутності прав та обов'язків членів кооперативу.

Вступаючи до кооперативу, особа, яка бажає стати його членом, робить вступний та пайовий внески. Останні, ймо­вірно, можуть бути як майновими, так і земельними. Колиш­ні члени колгоспів і колективних сільськогосподарських під­приємств, що одержали свої земельні паї у процесі реструкту­ризації зазначених структур, мають право вільно розпоряд­жатися ними. Відповідно до Указу Президента України «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» від 21 квітня 1998 р.1 власники земельних паїв мають право відчужувати їх шляхом купівлі-продажу, а переважне право на їх придбан­ня мають сільськогосподарські кооперативи2.

Власник земельного паю (точніше — земельної ділянки, одержаної внаслідок паювання) має право передати цей пай частково сільськогосподарському кооперативу, а частково залишити його у своїй приватній власності, будучи членом кооперативу.

Члени сільськогосподарського кооперативу повинні мати право і на одержання безоплатно у власність земельні ділян­ки із земель державної і комунальної власності у розмірі зе­мельної частки (паю).

Члени сільськогосподарського кооперативу можуть одер­жати земельні ділянки також на основі цивільно-правових угод і у такий спосіб стати їх власниками. У майбутньому цей спосіб набуття права земельної власності переважатиме.

У разі виходу з кооперативу член кооперативу повинен мати право на отримання земельного паю в натурі або його грошового еквіваленту.

Члени сільськогосподарських кооперативів мають право передавати належні їм земельні ділянки в оренду, у тому чис­лі і кооперативам.

Члени сільськогосподарських кооперативів мають певну систему земельних прав, зокрема: а) брати участь (через орга­ни управління кооперативом) у визначенні конкретних форм і методів раціонального використання земель кооперативом; б) на одержання допомоги від кооперативу в обробітку влас­них земельних ділянок; в) на користування іншими послуга­ми кооперативу; г) на одержання кооперативних виплат; ґ) на одержання частки доходу на земельний пай (додатковий пай); д) на одержання земельного паю у разі виходу з кооперативу (в порядку і строки, визначені Статутом кооперативу).

Обов'язки членів сільськогосподарських кооперативів осно­вані на членстві у виробничих та обслуговуючих кооперативах.

Члени сільськогосподарських виробничих кооперативів зобов'язані брати участь своєю особистою працею у всіх про­цесах з використання земель сільськогосподарського при­значення для спільного виробництва продукції сільського господарства, а також рибного і лісового господарства. Це їх головний обов'язок. Його конкретизація має бути проведена в статутах сільськогосподарських виробничих кооперативів та правилах внутрішнього розпорядку.

Члени сільськогосподарських виробничих кооперативів зобов'язані брати участь у роботі їх органів управління, у то­му числі при вирішенні проблеми раціонального викорис­тання сільськогосподарських угідь, охорони ґрунтів, вирі­шенні земельних спорів тощо.